Шмагельська М.О.
Культура народов Причерноморья. - 2009. - №176. - C.95-97.
Фактори розвитку сучасного сільського зеленого туризму
Постановка проблеми. Вигідне геополітичне положення, значний рекреаційний потенціал, сприятливі кліматичні умови створюють можливість розвитку багатьох видів внутрішнього туризму. Особливістю сучасної ситуації щодо розвитку сільського зеленого туризму є вплив на нього соціально-економічних, демографічних, історико-політичних факторів, необхідність вирішення гострих соціально-економічних проблем в період трансформації суспільно-економічних відносин.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Поняття сільський зелений туризм, агротуризм, фермерський туризм розкриті у наукових публікаціях та літературних джерелах і виділяються як підвиди екологічного туризму, пов’язаного з пошуком екологічно чистих зон та їх збереженням [1, 4]. Деякі автори розрізняють всі перераховані вище поняття, як окремі виді туризму, що відрізняються основними цілями використання вільного часу [2]. Організацію та розвиток сільського зеленого туризму у світі та Україні висвітлено в публікаціях як вітчизняних так і зарубіжних вчених [1-3,5]. В Україні з новітніми досягненнями у сфері сільського зеленого туризму знайомить журнал “Туризм сільський зелений”. З 2003 року Спілкою сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні щорічно проводиться всеукраїнська виставка-ярмарок сільського туризму “Українське село запрошує” на якій можна побачити рівень розвитку агротуристичних послуг в Україні, Польщі та інших країнах. Створюються нормативно-правові, економічні та екологічні передумови для сталого розвитку сільського зеленого туризму в країні.
Мета дослідження. Через свої функції туризм активно впливає на життєдіяльність суспільства і в той же час залежить від нього, стану розвитку його продуктивних сил і виробничих відносин, об’єктивних умов. Мета дослідження - характеристика факторів, що визначають розвиток в Україні сільського зеленого туризму.
Основні результати досліджень. Сільський туризм або агротуризм останнім часом набуває поширення і продовжує активно розвиватися на Україні. Доповнення визначення “сільський туризм” означенням “зелений” підкреслює його екологічну орієнтацію. В розвинених країнах світу такий вид відпочинку користується попитом не лише у людей середнього достатку, а й у заможної частини населення [4]. Агротуризм дає можливість міським жителям відпочити в сільській місцевості на природі, позбутися стресів, відвідати місцеві пам’ятки, ознайомитися з побутом сучасних сільських мешканців та народними традиціями, які вони зберігають. Цей вид туризму, сприяючи розвитку малого бізнесу, дає можливість
міським мешканцям активно відпочивати в приватних сільських господарствах, а сільським господарям поліпшити своє фінансове становище.
Головна мета сільського туризму - це новий агротуристичний продукт - сукупність послуг з організації перевезення, розміщення, харчування туристів, який би виходив за рамки традиційного уявлення про туристичну пропозицію України, і, неодмінно, враховував би природну, історико-культурну специфіку регіонів та гостинність сільського населення.
Сільський туризм є важливим соціально-економічним явищем сучасності. Головну роль у його розвитку відіграють природно-географічні, історико-політичні, соціально-економічні та демографічні фактори. Розвиток сільського зеленого туризму в Україні відбувається досить спонтанно. Він тісно пов’язаний з розвитком суспільства та підпорядковується його об’єктивним законам. На 1 січня 2009 року, за даними статистики членів Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні, діє 950 садиб та 19 обласних відділень, які ведуть облік сільських господарів, що готові приймати відпочиваючих, проводять інформаційну та освітньо-правову роботу, допомагають у просуванні турпродукту сільських господарів на туристський ринок.
Умовно фактори розвитку сільського зеленого туризму можна поділити на зовнішні та внутрішні. До
зовнішніх факторів розвитку туризму можна віднести географічне положення регіону, політичні відносини між країнами, міжнародний розподіл праці, рівень цін на міжнародному ринку та в різних країнах, співвідношення валют тощо. Такі демографічні фактори, як зростання населення, його нерівномірна щільність і концентрація у великих містах (урбанізація) призводять до збільшення туристичного потенціалу, намагання опинитись у менш людних місцях. Велику роль відіграють такі фактори, як, близькість до транзитних шляхів і країн, які поставляють туристів, віддаленість від “гарячих” точок планети. На формування світових туристичних потоків активно впливає співвідношення рівнів соціально- економічного розвитку різних країн.
Визначальними є внутрішні фактори розвитку сільського зеленого туризму. Природно-географічні особливості й кліматичні умови країни, наявність та якість природних ресурсів і можливість їх зручного використання; економічна ситуація в країні; внутрішня політика країни, політична стабільність; суспільний лад, рівень розвитку продуктивних сил, структура і рівень добробуту населення є вирішальним серед факторів розвитку сільського туризму.
З точки зору впливу на туристичну діяльність усі фактори поділяються на фактори залучення, що спонукають до подорожі чи відпочинку та
фактори розподілу, або диференціації попиту, що впливають на вибір місця подорожі чи відпочинку [4]. Сільський туризм - вид туризму, який відбувається у сільській місцевості і використовує його цінності: сільський спосіб життя, природне середовище, місцева культура, традиційна архітектура, участь у місцевих культурних подіях. Тому до факторів розвитку сільського зеленого туризму можна віднести:
- безперечну чарівність сільської території та її цінностей для мешканців міст, для яких село - це втеча від натовпу та промисловості;
- появу моди на відпочинок у натуральному середовищі;
- розвиток транспорту, що дає можливість швидкого та легкого доступу туристів у віддалені території з чистим середовищем;
- більшу доступність цього виду відпочинку для осіб з невеликими доходами;
- традиції сільської гостинності, декоративні елементи, місцева кухня з типовими, сільськими стравами, запахами та смаками.
В сучасних умовах сільський туризм є одним з найбільш перспективних і ефективних напрямків сталого розвитку українського села. Бар’єром у розвитку агротуризму є недостатня сформованість комплекту агротуристичних послуг, не завжди якісний агротуристичний продукт, слаборозвинуті елементи туристичної інфраструктури.
Сільський туризм є специфічною частиною економічної діяльності на будь-якій території завдяки сильному впливу громадської сфери і конкурентному тиску споживачів. До
негативних факторів розвитку сільського зеленого туризму належать:
- відсутність поєднання нового житлового будівництва з традиційною архітектурою;
- недостатній рівень знань серед сільського населення,
- недовіра та відсутність бажання мешканців села приймати туристів - суспільний бар’єр;
- низький рівень розвитку побутових умов.
Суттєвими недоліками сільського туризму є:
- невизначеність ринкової ситуації;
- сезонна нестабільність попиту на турпослуги;
- висока конкурентність на регіональному ринку турпослуг із закладами інших організаційних форм масової рекреації;
- обмеженість фінансових ресурсів; мінливість попиту (запитів) споживачів турпослуг;
- соціально-економічна ситуація в країні тощо.
Висновки. В Україні агротуризм поступово набуває значення важливого соціально-економічного чинника, що активно проявляє свої функції. Він створює робочі місця у сільській місцевості, сприяє використанню туристичних ресурсів, збільшує можливості відпочинку для малозабезпечених верств населення. З точки зору механізму впливу на розвиток сільського зеленого туризму можна визначити фактори об’єктивні, що вже сформовані історичним розвитком суспільства, і такі, що цілеспрямовано регулюють саме туристичну діяльність. Якщо враховувати всі фактори - сільський зелений туризм має значні можливості для розвитку, а полем його реалізації є сільська місцевість та довкілля, що її оточує.
Все о туризме - Туристическая библиотека На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.