<<< назад | зміст | вперед >>>

Розвиток туристичного бізнесу регіону

РОЗДІЛ VII. ПОЛІТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ В ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ

§7.2. Політика стійкого розвитку туристичних регіонів ЄС

У кінці 80-х років термін "sustainable development" виявився домінуючим у політиці, економіці та науці. Підготовча фаза цього процесу відзначилася публікацією в 1972 р. книги Мідоуза і співавторів "Межі зростання", доповіддю про стан навколишнього середовища в 1987 р. на Всесвітній Конференції з питань навколишнього середовища і розвитку та, найголовніше, Всесвітнім самітом в Ріо-де-Жанейро в 1992 р. Відповіддю ЄС на ці події стала прийнята в 1992 р. програма дій у сфері навколишнього середовища і стійкого розвитку.

Якщо не вдаватися до термінологічних дискусій, то з великим спрощенням можна вважати, що стійкий (безперервний, інтегрований, екологічний) розвиток - це такий розважливий вид розвитку, при якому економічні, екологічні і соціальні цілі врівноважуються та інтегруються, а темпи економічного зростання утримуються на рівні, що не перевищує відтворення природних ресурсів.

Традиційні показники соціально-економічного розвитку (валовий внутрішній продукт або національний доход) - підпадають під різку критику в наукових і політичних колах. Стійкий розвиток оцінюється по-новому - показником поліпшення якості життя.

У документах, підготовлених для Всесвітнього Саміту в Копенгагені в 1995 p., Програмою розвитку Організації Об'єднаних Націй запропоновані такі показники якості життя:

- показник розвитку людини HDI;
- показник свободи людини HFI;
- показник екологічних природних багатств ISEW;
- показник якості навколишнього середовища як агрегований стандарт розвитку;
- стандарт культурного рівня як агрегований стандарт розвитку.

Були проведені перші дослідження якості життя на Землі відносно комплексного показника HDI. Його значення може бути від 0 до 1. Найбідніші країни і регіони характеризувалися нульовим або близьким до нього рівнем. Значення від 0,1 до 0,5 відповідає стандарту low human development; значення від 0,5 до 0,8 -стандарту high human development; значення більше 0,8 і до 1-10 найбагатшим країнам світу.

Якість життя в країнах-членах Європейського Співтовариства відповідає, як мінімум, стандарту high human development або стандарту найбагатших країн світу. Але показник HDI виявляється малозастосовним для дослідження різниці всередині ЄС, оскільки вона порівняно зі світовою диференціацією зовсім незначна.

Окрім того, Європейська Комісія констатує відсутність методу, який дозволяв би враховувати якість життя в системі національних рахунків. Загалом здійснювалися зусилля підрахувати показник "Index of Sustainable Welfare" (показник стійкого добробуту), який би уможливив розширення концепції валового продукту за рахунок введення екологічних аспектів. Однак при спробі отримати грошову оцінку цих аспектів дослідники зіштовхнулися з труднощами.

Окреслені методологічні бар'єри визначили обмеження множини показників стійкого розвитку вимірюваними індексами, які б дозволили отримати кількісні значення. Загальна властивість цих показників полягає в тому, що всі вони базуються на врахуванні фактичних змін у використанні природних ресурсів. Найважливішими показниками, які застосовуються в межах Європейського Співтовариства, вважаються:

- Споживання матеріалів на одиницю послуги (MIPS);
- Потенціал навколишнього середовища;
- Екологічна ємність;
- Показники стійкого процесу (SPI);
- Екологічний "слід".

Туристичне природокористування зумовлене функціями туризму. Зокрема, природні ресурси і пов'язаний із ними рекреаційний простір розглядаються як:

- засоби споживання, придатні для безпосереднього використання туристом;
- засоби виробництва, що слугують інвестиційним і виробничим цілям, і використовуються туристичними господарюючими суб'єктами.

Рекреаційний простір стає накопичувачем забруднень, які утворюються як у результаті його безпосереднього споживчого використання туристами, так і в внаслідок виробничого використання туристичними господарюючими суб'єктами.

Окрім запропонованих для широкого використання показників використання природних ресурсів, що характеризують економіку в цілому, в спеціальній літературі з туристичної тематики можна знайти показники, специфічні саме для цього сектора. Вони визначають допустимі межі природокористування, особливо такі показники, як природна туристична ємність території, екологічний обсяг, економічна ємність території, підсумовуючий обсяг, соціопсихологічний обсяг, а також фізичний об'єм. Формулювання й використання специфічних туристичних показників не означає, що запропоновані показники MIPS, SPI та інші не знайдуть застосування в туризмі. Але вони вимагають методичного доопрацювання, а також секторної та регіональної адаптації.

Європейський Союз вважає, що чистота навколишнього середовища є основною умовою відпочинку й розвитку туристичної індустрії в його туристичних регіонах. Це підтверджують здійснювані проекологічні заходи і діючі правові норми, які прямо або опосередковано стосуються до туризму.

У 1993 р. оприлюднено текст програми дій "В ім'я стійкого і дружнього навколишньому середовищу розвитку", яка повинна була зафіксувати головні напрямки екологічної політики ЄС на період до 2000 р.

У цьому документі, серед інших, поставлені три важливі мети, пов'язані з туризмом:

1) планування й управління масовим туристичним духом, з особливою увагою до приморських і гірських регіонів;
2) підтримка форм туризму, дружніх навколишньому середовищу;
3) формування дружніх довкіллю моделей поведінки, навчання туристів, туристичного персоналу й місцевого населення, а також підвищення рівня їх екологічної освіченості.

Екологічна діяльність, спрямована на досягнення цих цілей, супроводжувалася виконанням 17 фінансованих ЄС проектів, присвячених стійкому розвитку туристичних місцевостей.

Проекти, реалізовані в межах цієї діяльності, наведені в табл. 7.З.

У так званій Зеленій Книзі підкреслюється роль ЄС у формуванні нової орієнтації, необхідної для поліпшення відносин між туристичною індустрією і навколишнім середовищем. Країни-члени Євросоюзу істотно відрізняються один від одного у виборі головних напрямків реалізації туристичної, регіональної та екологічної політики, що визначаються національними інтересами. Також помітна суттєва поляризація між Північною Європою, яка виступає джерелом туристичного духу, і Південною Європою як територією, що приймає туристичні потоки.

Таблиця 7.3

№ н/п	Оригінальна назва проекту
1.	Туризм і навколишнє середовище. Туризм у східних кантонах Бельгії.
2.	ЕСОТОЕ - захист біотона й екотуризм. Дослідження прибережного екотуризму.
3.	"Наскільки зелений" вибраний курс?" Загальний план дій для стійкого розвитку й управління грою в гольф".
4.	Підходи до визначення ємності навантаження й управління відвідувачами в регіонах культурної спадщини в Європі.
5.	Довідник про добру практику стійкого туризму в містах зі стінами фортець.
6.	Аналіз туристичних можливостей природних областей в Естремадурі (Іспанія) і Алентежу (Португалія).
7.	Механізми і прийоми планування та управління для організації стійкого туризму, застосовані в прибережній зоні озера-затоки Ейсселмер (Нідерланди).
8.	Довідник із методики при вивченні відношення місцевої громадськості і зацікавлених груп до туризму. - Відносини з навколишнім середовищем: розробка, тестування і оцінка при порівняльному аналізі районів Байшу-Мондечу (Португалія) і Південно-Західної Англії.
9.	Обізнаність туристичного середовища про екологічні проблеми в Португалії.
10.	Земля як місце відпочинку - і введення туризму, і середовища.
11.	Обмін досвідом з охорони навколишнього середовища в туристичних регіонах: аналіз 14 корисних пілотних досліджень і прийнятних пропозицій.
12.	Управління відвідувачами в німецько-люксембурзькому природному парку.
13.	Проект моделі стійкого туризму в Європейському Співтоваристві.
14.	Випуск європейського високоякісного проспекту "Соціальний і дружній навколишньому середовищу туризм в Європі".
15.	Готелі GRCCOTEL - туризм і навколишнє середовище.
16.	Дружня навколишньому середовищу гостинність.
17.	Екологія в готелі - порадник із відтворення навколишнього середовища в населених пунктах.

На думку Європейської комісії, північні країни-члени ЄС демонструють значно краще розуміння екологічних проблем, їх попит спрямований на туристичні пропозиції, які дружні навколишньому середовищу. Якість навколишнього середовища в місцях перебування туристів розглядається як один із найважливіших елементів якості такої пропозиції. Водночас, країни Півдня турбуються про збільшення кількості туристичних відвідувань і орієнтують свої пропозиції на масовий туризм без врахування екологічних збитків, які будуть завдані при такому підході регіонам відвідування.

Європейська Комісія пропонує країнам Центральної і Східної Європи розвивати насамперед туристичну індустрію в сільських місцевостях. Допускаючи можливість розвитку й інших форм туризму, Комісія застерігає країни Центральної і Східної Європи від помилок, які раніше робили країни-члени ЄС: надмірного розширення готельної мережі в містах, а також надмірного туристичного інвестування в місцевості з особливо цінною природою.

Європейська Комісія звинувачує держави, які скористалися коштами PHARE, в тому, що вони, у своєму намагаючись якомога швидше витратити ці кошти, реалізують спішно підготовлені проекти, що не відповідають реальним потребам і створюють просторовий безлад у туристичних місцевостях.

Для попередження подібних помилок у майбутньому Європейська Комісія рекомендує краще готувати проекти й тісніше координувати їх взаємодію з міжнародними туристичними організаціями, особливо в розрізі консультацій, обміну думками, лобіювання тощо.

Найважливішими партнерами із цих організацій вважаються:

- ІАТА - міжнародна асоціація повітряних перевезень;
- HOTREC - конфедерація національних асоціацій готелів і ресторанів в Європейському Співтоваристві;
- WTO - всесвітня туристична організація.

Досвід останніх років свідчить, що Європейський Союз дедалі більшою мірою розглядає туризм як фактор проекологічної деструктуризації економіки в напрямку збільшення третього сектора, а також як фактора соціально-економічної активізації структурно слабких регіонів. Адаптація до європейської стратегії розвитку туристичних регіонів шляхом комплексної інтеграції регіональної, туристичної й екологічної політики необхідна для збереження та посилення конкурентоспроможності українських туристичних регіонів і підприємств на європейському ринку.

<<< назад | зміст | вперед >>>