Шарий В.П., Шара Н.А.,
Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл.
фіз. виховання і спорту. - 2003. - №5. - С.54-59.

Дослідження методики оцінки функціональних можливостей організму з метою розробки тактичного плану туристичного походу

Анотація. У статті вказано на тактичний план, як запоруку успішного вирішення завдань категорійного туристичного походу, а також на основні параметри дослідження, за допомогою яких його можна здійснити.

Ключові слова: категорійні туристичні походи, тактика, безпека, тактичний план, реакція організму.

Постановка проблеми. Функціональні можливості організму в спеціальних умовах спортивного туризму відіграють важливу роль у розробці тактики планування маршруту для керівників туристичних груп. Але загальновідомі в спортивній практиці методики диференційних функціональних проб, такі як відновлення частоти пульсу після зняття навантаження, не зовсім придатні для спортивного туризму. Тривале навантаження, що повторюється кожного дня протягом багатьох діб потребує іншого інтегрального підходу.

Робота виконана згідно загального плану НДР Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка і тісно пов’язана з практичними завданнями підготовки вчителів фізичної культури та керівників туристичних груп.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Згідно статистичним даним маршрутно кваліфікаційних комісій 25% всіх нещасних випадків у категорійних подорожах сталися в результаті фізичного перевантаження учасників [5]. Як підтверджує досвід, найчастіше перевтомлення викликається не високою складністю маршруту подорожі і не високим темпом його проходження, а невмінням керівника туристичної групи розробити тактичний план у відповідності до фізіологічних можливостей організму конкретної групи учасників. При проведенні походу у серцево-судинній системі й системі дихання учасників спостерігається збільшення частоти дихання, покращення вентиляції легень і зростає їх об’єм, у крові виробляється більша кількість еритроцитів, прискорюється кровообіг, розширюються судини, збільшується проникливість капілярів, активніше проходить дихання через тканини організму [5]. Боротьба з гіпоксією йде в основному не за рахунок збільшення притоку кисню в організм, а за рахунок його більш раціонального використання, Позитивно діє помірна нестача кисню і на загальний стан організму [4]. Відмічено, що пристосування до одного з факторів середовища підвищує стійкість людини до інших [2]. Проведення складних категорійних походів  потребує визначення функціональних можливостей організму в спеціальних умовах спортивного туризму та методику їх оцінки з метою розробки тактики планування маршруту [3,4,6].

Але зв’язок між фізіологічним станом організму учасників й графіком руху у такому виді спорту як спортивний туризм ще недостатньо вивчено. Відповідно до цього відсутні практичні рекомендаціі для керівників туристичних груп.

Формулювання цілей статті. Аналіз літературних джерел та власний досвід проведення категорійних походів дозволив поставити мету роботи - дослідження реакцій організму на фізичні навантаження на етапах підготовки й проведення категорійного походу з подальшою розробкою практичних рекомендацій для керівників туристичних груп щодо планування тактики проходження маршруту.

Результати дослідження. Дослідження проводились в декілька етапів:

1. В підготовчому періоді вивчалися методики діагностики стану організму та їх реакція на навантаження з метою відбору оптимальних. Були проаналізовані показники серцево-судинної системи (зміна частоти серцевих скорочень), м'язової (зміна м'язової сили), центральної нервової системи (час зорово-моторної реакції). Крім цього проводились виміри артеріального й пульсового тиску крові. Проаналізувавши проведені дослідження, дійшли до висновку, що, в нашому випадку, для надійного контролю за фізичним станом групи достатньо перших двох показників, дещо змінивши методику їх проведення. Загальновідома в широкій спортивній практиці методика диференційних функціональних проб (наприклад, на відновлення частоти пульсу після зняття навантаження) у нашому випадку не підходить [4].  8-10 годинне навантаження, що повторюється кожного дня протягом багатьох днів потребує іншого інтегрального підходу. Логічним і більш показовими будуть реакції організму на денне навантаження й відновлення сил за ніч. Тому всі виміри проводились два рази на день - вранці (через півгодини після пробудження, до сніданку) і ввечері (після встановлення палаток перед вечерею).

2. Другий етап - проведення досліджень під час подорожі показав, що на початку подорожі працездатність (величина м'язової сили) дещо зростає (перший, другий день), далі - різкий спад (третій, четвертий день) - це період різкої акліматизації, адаптації, пристосування організму до нових умов діяльності. По мірі пристосування до похідного режиму працездатність поступово збільшується і на сьомий восьмий день подорожі, навіть, може стати вище початкового рівня, а в кінці походу (12-14 день) знову починає зменшуватись. Утома в кінці похідного дня - явище природне й закономірне. Та при значних денних навантаженнях за ніч сили повністю не відновлюються. Про це сигналізує зменшення відносних вечірніх показників м'язової сили. Якщо до цього додається ще і зменшення ранкових показників - в організмі накопичується втома. Звертаємо увагу на абсолютну величину середніх ранкових показників. Стабільне їх погіршення - ще один доказ про наявність перевтоми. Треба терміново робити відпочинок для відновлення сил. Тривожним сигналом може стати значне або стійке відхилення показників працездатності одного з учасників від середніх. Це може бути результатом утоми, чи хвороби. Цьому учаснику треба терміново зменшити фізичне навантаження (зменшити вагу рюкзака, зменшити порядковий номер під час руху, звільнити від чергування і т.ін.). Таким шляхом керівник ліквідує слабку ланку, а група уникне небажаних ускладнень.

Для більш глибокого вивчення відповідності тактичного плану маршруту подорожі фізіологічним можливостям учасників уся група по результатах попередніх спостережень була розділена на: добре, середнє та задовільно підготовлених учасників.

Контроль за станом організму здійснювався шляхом фіксацій зміни абсолютних величин серцевих скорочень на певному проміжку часу. Заміри проводились по тій же методиці, що і дослідження величини м'язової сили організму.

Слід визначити, що в першій групі період адаптації до навантажень самий короткий - 2 дні, далі показники зростають і навіть стають кращими за початкові (7-8 дні), потім до кінця подорожі залишаються на вихідному рівні з невеликими коливаннями. Незначне погіршення було відмічене після 14-15 днів подорожі.

Період пристосування організму туристів другої групи до нових умов діяльності триваліший (до 4 днів), абсолютна ЧСС зростала до 120-140 уд./хв. увечері четвертого дня походу, стабільними на рівні вихідних показники, були три дні (7-9), далі і до кінця походу - незначне підвищення, у порівнянні зі стартовими показниками. Утома почала накопичуватись в цій групі, починаючи з 12 дня подорожі.

Значно складніше похід проходив для задовільно підготовлених членів групи. У них частота серцевих скорочень максимально зросла вже на 2-4 день (для зменшення фізичного навантаження довелося частково зменшити вагу їх рюкзаків). Адаптація розтягнулася на 7 днів. Нормалізувався (досягнувши вихідних показників) фізичний стан на короткий період (9-10 день). Починаючи з 12 дня подорожі, ЧСС залишалася вище початкової зі значними коливаннями.

Це свідчить про те, що в період адаптації і на складних ділянках маршруту теж саме фізичне навантаження потребує у туристів 2-ї і 3-ї груп більшого напруження сил, враховуючи те, що навантаження допустиме.

3. Метою третього етапу було визначення післядії значних навантажень, які зазнає організм під час подорожей.

Дані таблиці 1 показують на покращення показників серцево-судинної системи. Згідно тверджень (Супруненко П.Ю., 1989), ці зміни перш за все відбуваються у серцево-судинній системі й системі дихання.

Спостерігається збільшення частоти дихання, покращення вентиляції легень і зростає їх об’єм, у крові виробляється більша кількість еритроцитів, прискорюється кровообіг, розширюються судини, збільшується проникливість капілярів, активніше проходить дихання через тканини організму [5].

Таблиця 1