Севастьянова О.В., Іскандаров А.І.
Культура народів Причорномор'я. - 2007. - №120. - С.142-146.

Організаційно-економічна сутність та значення інноваційних процесів для розвитку рекреаційно-туристичного комплексу Криму

Введення. У ході ринкового реформування української економіки виникла безліч проблем, що вимагають невідкладного рішення. Однією з них є забезпечення нової якості економічного зростання, формування нової моделі соціально-економічного розвитку.

На їх здійснення істотний вплив роблять глибокі якісні зміни у світовій економіці. Серед них в першу чергу слід виділити перехід розвинутих країн до постіндустріальної стадії розвитку, сервизация економіки, інтенсивна міграція капіталу, процеси глобалізації. Всі ці та інші явища вимагали нових підходів до розкриття суті інноваційних процесів як необхідної умови і важливої передумови становлення нової економіки, заснованої на знанні, високотехнологічних галузях та наукомісткої продукції.

Постановка проблеми. Інноваційний процес стає основною рушійною силою економічного розвитку та відтворення, здійснюється на основі розширеного впровадження нової техніки і технологічних процесів, що характерно для інноваційного типу розвитку, тобто такого типу розвитку, коли постійне оновлення виробничого апарату дозволяє підвищувати продуктивність праці, здійснювати енерго - і материалосбережение і тим самим знижувати обсяг необхідних матеріально-технічних і кадрових ресурсів при одночасному заміщенні частини кадрових і матеріальних ресурсів інтелектуальними.

За останні 25 років розвинені країни перейшли до стадії постіндустріального суспільства, що характеризується прискореним зростанням нематеріального виробництва та перетворенням інформаційних технологій у вирішальний фактор суспільного розвитку. В цих умовах інноваційний процес пронизує всю економіку країни та її окремі регіони і при цьому не зводиться до створення тільки технічних нововведень.

Інноваційний розвиток економіки - один із стратегічних пріоритетів, як для України, так і для кримського регіону, є важливою складовою процесі переходу до нового етапу розвитку.

Метою статті є розкриття особливостей інноваційного процесу в рекреаційно-туристичній сфері. Виходячи з мети, поставлені наступні завдання:

- аналіз нормативно-правової бази, що регулює інноваційну діяльність;
- аналіз показників діяльності підприємств рекреаційно-туристичної сфери;
- розробка пропозицій щодо пріоритетних напрямів інноваційної діяльності в АР Крим.

Огляд наукових підходів. Інноваціями прийнято вважати вкладення інвестиційного капіталу у нововведення, які призводять до кількісних та якісних покращень підприємницької (виробничої) діяльності. Згідно із Законом України: інновації - це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також технічні організаційні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери. [2,с. 7-35]. Деякі автори розглядають інновації як процес доведення наукової ідеї або технічного винаходу до стадії практичного використання, що приносить прибуток, а також пов'язані з цим процесом техніко-економічні та інші зміни у соціальному середовищі.[3.] Таким чином, інновація повинна задовольняти ринковий попит, мати новизну і приносить прибуток виробнику. Як видно зміст терміну «інновація» залежить від конкретної мети дослідження, вимірювання та аналізу об'єкта.

Інноваційний процес - це послідовність подій, протягом яких інновація визріває від ідеї до конкретного продукту, технології, структури або послуги і розповсюджується в господарській практиці і суспільній діяльності.

Основа інноваційного процесу створення і освоєння нових технологій, які вимагають фундаментальних досліджень, спрямованих на отримання нових знань.

У загальному розумінні інноваційні процеси, що мають місце в будь-якій складній виробничо-господарській системі, є сукупністю прогресивних, якісно нових змін, що безперервно виникають у часі та просторі.

Результатом інноваційних процесів є нововведення, а їхнє впровадження в господарську практику прийнято називати нововведеннями. Інноваційні процеси ініціюються окремими галузями науки, а завершуються у сфері виробництва, сприяючи прогресивним зміною останнього. Первісними імпульсами запровадження новин (нововведень) на підприємствах є не тільки суспільні потреби й результати фундаментальних наукових досліджень, але й використання зарубіжного прогресивного досвіду в сферах технології і організації виробництва, сучасних форм господарювання.

Результати дослідження. Інноваційний процес у широкому розумінні об'єднує науку, техніку, економіку, підприємництво і управління. Він зачіпає все соціально-економічне середовище, включаючи виробництво, банки, науково-технічні кадри, рівень науково-технічної грамотності населення.

Механізм створення і поширення нововведень, маючи суттєві національні особливості, передбачає три загальні складові:

- систему державної підтримки фундаментальних і пошукових досліджень,
- різноманітні форми та джерела фінансування і непрямого стимулювання досліджень,
- максимальне стимулювання інноваційного підприємництва та його підтримку.

Держава, створюючи необхідні умови для реалізації інноваційної політики, неминуче впливає на розвиток не лише державного, а й приватного сектора інноваційної діяльності [1, с.19-25].

У сучасному розвиненому, економічно незалежній державі науково-технічна політика набуває риси стратегії загального розвитку, підпорядковуючи собі структурну та інвестиційну політику, з орієнтацією економічної політики на формування інноваційної моделі розвитку, коли зростання ефективності суспільного виробництва досягається за рахунок зростання знань [4, с.67].

Інноваційна політика - це складний процес, хід якого визначається багатьма вихідними передумовами: фінансовими, економічними, політичними і соціальними. Тому слід розуміти, що певна частина передбачуваних нововведень неминуче виявиться нереалізованою. Разом з тим, у всіх розвинених країнах світу робляться спроби створення чіткої політики, здатної швидко реагувати на несподівані ситуації, підтримувати складні проекти, в тому числі з високим ступенем технічного і фінансового ризику. Іншими словами, потрібне розуміння того, що конкурентоспроможність країни - це її здатність генерувати і швидко освоювати інновації. На сучасному етапі головною метою інноваційної політики в АР Крим є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного створення, розвитку і використання науково-технічного потенціалу регіону, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго - та ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових видів конкурентоспроможної продукції та послуг.

Аналіз нормативно-правової бази дає підстави зробити узагальнюючий висновок, що за період незалежності в Україні науково-інноваційній сфері з боку держави приділялося достатньо уваги. Щорічно в Автономній Республіці Крим проводиться близько 160 науково-практичних конференцій, семінарів та форумів. Багато з них стали традиційними

Основними правовими актами, визначальними статус науки стали: Закон України «Про основи державної політики в сфері науки і науково-технічної діяльності»; Постанова Верховної Ради України від 13.12.1991 року, указ президента України «Про державну підтримку наукової діяльності Академії наук України» від 22.03.1994 року; Указ Президента України «Про державну підтримку наукових установ, які працюють над новітніми науково-технічними розробками» від 26.07.1995 року.

Слід зазначити, що одним з напрямків інноваційного розвитку є визначення пріоритетних напрямів технологічного розвитку, що може стати ключовим фактором досягнення якісно вищого рівня економіки України. Для цієї мети було прийнято Постанову Верховної Ради України від 16 жовтня 1992 року №2705 «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки», Указами президента України, на виконання яких було прийнято Постанову Кабінету Міністрів України від 22 липня 1994 року № 429, розроблено низку нормативно-правових актів, відповідний організаційно-правової та фінансово-економічний механізм. Під проголошені пріоритетні напрями передбачалася розробка і освоєння технологічних, технічних, науково-організаційних та інших інвестиційних проектів у межах низки цільових програм. Сформовані основні завдання у цій сфері: розробити довгострокову інноваційну політику з визначенням пріоритетів; створити систему стимулювання інновацій; сформулювати і постійно розвивати інноваційний потенціал країни.

Прийняті Закони України «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки», «Про інноваційну діяльність», «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» повинні були забезпечити перехід від традиційної на інноваційну модель структурної перебудови економіки країни. Згідно з цим законам була розроблена програма розвитку високо наукоємних технологій, а також виділені стратегічні пріоритетні напрями інноваційної діяльності загальнодержавного рівня на 2005-2008 роки (див. табл. 1.)

Таблиця 1.