КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА



СЕРЬОГІН ОЛЕКСАНДР ЮРІЙОВИЧ

УДК 341.96 :796.5

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ТУРИСТИЧНИХ ВІДНОСИН

Спеціальність: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право



АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук



КИЇВ – 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі міжнародного приватного та митного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України, заслужений юрист України ДОВГЕРТ Анатолій Степанович, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри міжнародного приватного та митного права

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, професор Харитонов Євгеній Олегович, Одеська національна юридична академія, завідувач кафедри цивільного права
- кандидат юридичних наук, доцент Рижий Володимир Іванович, Президент Юридичного бюро Рижого

Провідна установа: Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого, м. Харків

Захист відбудеться “22” травня 2002 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.001.06 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 253 (зал засідань).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:  01033, м. Київ, вул. Володимирська 58, к. 10.

Автореферат розісланий “17”  квітня 2002 р.
 

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради     Боднар Т.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. За прогнозами Всесвітньої туристичної організації саме 2005 рік буде тією точкою відліку, коли за прибутками туризм випередить нафтовидобуток та машинобудування й займе перше місце в світовій торгівлі, а туристична галузь стане лідируючою серед інших галузей світового господарства. Для України, згідно з розрахунками спеціалістів, прибуток від перебування одного іноземного туриста дорівнює прибутку від експорту 9 тон кам’яного вугілля, 5 тон марганцевої руди або 2 тон високоякісної пшениці.

Одним із основних стримуючих факторів розвитку міжнародних туристичних відносин (МТВ), від появи туристичної галузі в світі й до її розквіту, була та залишається проблема відповідності наявного правового регулювання надання туристичних та пов’язаних з ними послуг фактично існуючим відносинам.

З точки зору міжнародного приватного права (МПрП), МТВ за своєю природою є відносинами, ускладненими іноземним елементом. Для врахування їх міжнародного фактичного складу виникає потреба у створенні спеціальних матеріально-правових та колізійних норм, оскільки застосування правил розрахованих на регулювання суто “національних” відносин у сфері туризму з різних причин стає неприйнятним.

Існуючі нечисельні наукові роботи не створюють цілісного наукового уявлення про основні проблеми правового регулювання МТВ, а позитивний іноземний правовий досвід, на жаль, залишається поза увагою сучасних дослідників.

Про значущість та необхідність вдосконалення “туристичного” законодавства України свідчить також запропонована розробниками нового Цивільного кодексу України низка статей книги 5 та 8 Проекту.

Отже, досягнення стратегічних для України цілей, зокрема, інтеграція до ЄС, є можливою в тому числі при умові приведення національного “туристичного” законодавства у відповідність до світових та європейських стандартів. Це вказує на актуальність теми дослідження та потребу у проведенні комплексного порівняльно-правового аналізу особливостей правового регулювання МТВ.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження є складовою комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Розбудова міжнародних, правових, політичних та економічних основ державності України”, № 97128 та темою наукового дослідження Інституту міжнародних відносин “Міжнародно-правові основи зміцнення державності України”, № 97132.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексний аналіз основних положень міжнародних договорів, законодавства держав-флагманів туристичної галузі, доктрини та судової (арбітражної) практики, встановлення існуючого в світі мінімального стандарту правового регулювання туристичних відносин для наступної розробки науково-теоретичних та практичних рекомендацій з вдосконалення законодавства України. Відповідно до цього в дисертаційному дослідженні поставлені наступні завдання:

- провести аналіз розвитку доктрини та практики законодавчого регулювання МТВ в країнах англо-американської та континентальної систем права;
- визначити особливості системи правового регулювання МТВ на рівні міждержавних та внутрішньодержавних публічно- та приватноправових відносин в галузі туризму, дослідити специфіку їх взаємодії;
- узагальнити підходи до матеріально-правового та колізійного регулювання МТВ у доктрині та законодавстві держав-флагманів туристичної галузі;
- проаналізувати характерні риси та встановити існуючий мінімальний стандарт правового регулювання МТВ в світі й розробити науково обгрунтовані пропозиції по вдосконаленню “туристичного” законодавства України.

Об’єктом дослідження є правове регулювання туристичних відносин, ускладнених іноземним елементом – міжнародних туристичних відносин.

Предметом дослідження виступають конкретні міжнародні та внутрішньодержавні законодавчі акти та законопроекти окремих держав, що містять загальне та/або спеціальне регулювання МТВ, доктрина та судова (арбітражна) практика.

Методологічну основу дисертаційного дослідження складають сучасні методи наукового пізнання, зокрема, діалектичний із системно-структурним підходом до вивчення матеріалу, порівняльно-правовий, історичний, формально-логічний методи проведення досліджень.

Теоретичну основу дисертації, а також сформульовані автором висновки ґрунтуються на загальних досягненнях цивілістичної науки, у тому числі на результатах досліджень видатних вітчизняних та зарубіжних цивілістів, наукових працях сучасних дослідників цивільного права.

Істотний вплив на результати даної дисертації мали наукові дослідження М.А. Анан’єва, К.Н. Анненкова, Н.С. Барчукової, А.Б. Бедненко, М.І. Брагінського, Д.В. Бобрової, М.М. Богуславського, К.Г. Борисова, С.М. Братуся, В.В. Вітрянського, В.І. Волошина, В.Г. Гуляєва, Е. Гондіуса, В.П. Грибанова, Г.­Дернбурга, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, А.П. Іванова, В.Е. Іванова, О.С. Іоффе, А. Каплана, В.А. Квартальнова, В.І. Кисіля, К.А. Комарова, В.М. Корецького, О.О. Красавчикова, Н.С. Кузнєцової, Л.А. Лунца, В.В. Луця, О.Л. Маковського, Г.К. Матвєєва, Т. Матсумото, Д.І. Мейєра, О.О. Мережко, В.А. Мусіна, І.С. Перетерського, О.А. Підопригори, П. Пі, К.П. Побєдоносцева, Й.О. Покровського, О.А. Пушкіна, В.І. Рижого, Р. Саватьє, В. Сергєєва, В.І. Серебровського, М.М. Сібільова,  Ю.Н. Соколова, Д.М. Сорк, Є.О. Суханова, В.В. Трутня, В.Д. Уварова, Є.О. Харитонова, В.М. Хвостова, Г.А. Цирата, Б.Б. Черепахіна, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневича, В.С. Щербини, М.Й. Штефана, Л. Еннекцеруса, В.Ф. Яковлєва, З. Якуба та інших провідних вчених.

Наукова новизна одержаних результатів полягає як у самій постановці теми дисертаційного дослідження, так і в запропонованих підходах до матеріально-правового та колізійного регулювання МТВ в чинному законодавстві та проекті Цивільного кодексу України.

На підставі аналізу основних проблем правового регулювання МТВ та шляхів їх розв’язання у теорії та практиці держав-флагманів туристичного бізнесу сформульовано нові, або такі, що містять елементи новизни положення:

Вперше запропонована автором періодизація етапів розвитку МТВ дозволила виявити здобутки й недоліки доктрини та практики на наступних етапах: зародження (до 1822 р.), національному (1822-1946 рр.), міжнародному (1946-1975 рр.) та сучасному етапі (з 1975 р.) правового регулювання МТВ;

З’ясовано, що регіональна гармонізація на прикладі ЄС автоматично не призводить до уніфікації внутрішньодержавного приватноправового регулювання відносин, зокрема, в галузі туризму;

Виявлені різнорідні за юридичною природою відносини та істотні умови, поєднання яких об’єктивно необхідне для договірного оформлення зобов’язань в галузі туризму, дали можливість обгрунтувати застосування нового виду договору про надання послуг – договору туризму та його видів;

Доведена необхідність створення в Україні постійно діючого комерційного арбітражного органу для врегулювання спорів між суб’єктами туристичної діяльності та туристами, як більш ефективного та швидкого засобу розв’язання спорів;

Запропоновано удосконалення системи колізійного регулювання договірних відносин в галузі міжнародного туризму, зокрема обгрунтована необхідність застосування в цій сфері спеціальної колізійної прив’язки: “право країни місця від’їзду туриста”.

Сформульовані конкретні пропозиції по вдосконаленню матеріально-правового та колізійного регулювання МТВ в Україні.

Практичне значення одержаних результатів. Основні наукові положення дисертації можуть бути використані державними органами: Комітетом Верховної Ради України з питань молодіжної політики, спорту та туризму, Державною туристичною адміністрацією України, Державною податковою адміністрацією України для врахування в роботі та при підготовці змін та доповнень до “туристичного” законодавства України.

Пропозиції, що містяться у дослідженні, можуть стати у нагоді при проведенні реформи приватного права України з питань правового регулювання МТВ, торгівлі туристичними послугами, захисту прав споживачів, оподаткування, статистичної звітності.

Практичні рекомендації також можуть бути враховані суддями комерційних арбітражів та державних судів при розгляді спорів між суб’єктами туристичного бізнесу.

Дисертантом внесено відповідні рекомендації по вдосконаленню національного законодавства, проекту Цивільного кодексу України, судової (арбітражної) практики, зокрема обґрунтовується необхідність уточнення та/або закріплення на законодавчому рівні низки понять та договірних конструкцій головними з яких є: туризм, турист, екскурсант, торгівля послугами, туроператор, турагент, експорт, імпорт послуг, договір туризму та його види: договір надання/продажу туристичної подорожі/послуги, договір надання/продажу екскурсійної подорожі, договір надання/продажу послуг розміщення.

Результати дослідження були використані також при підготовці підручників та навчальних посібників для студентів Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також при розробці навчальної та робочої навчальної програми спецкурсу “Міжнародний туризм: правовий аспект”, затвердженої Вченою Радою Інституту міжнародних відносин 28.02.2001 р., протокол № 8.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження оприлюднені в виступах на чотирьох наукових конференціях: в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка у квітні 1998 р., квітні 1999 р., в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка у червні 1999 р. та міжнародній науково-практичній конференції “Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики” в Інституті законодавства Верховної Ради України у жовтні 1999 р. та на наукових семінарах, що проводились в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Інституті післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. Основні наукові положення, теоретичні висновки і практичні рекомендації, що містяться у дисертаційному дослідженні, викладено автором у 10 наукових публікаціях загальним обсягом понад 3 друкованих аркушів в тому числі 6 наукових статтях та 4 тезах виступів на наукових конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Дослідження складається з вступу, чотирьох розділів, дванадцяти підрозділів, висновків та переліку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 202 сторінки, в тому числі 15 сторінок – список використаних джерел (262 найменування).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкривається сутність та обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, зв’язок з науковими програмами, планами, темами Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, сформульована мета та завдання, дається характеристика об’єкту, предмету та застосованих методів дослідження, викладається наукова новизна та основні наукові положення, які виносяться на захист, показано теоретичне та практичне значення отриманих результатів, їх апробація, характер публікацій, а також практичне впровадження результатів дослідження.

В першому розділі – “Основні етапи розвитку правового регулювання міжнародних туристичних відносин” – автором проведено аналіз розвитку доктрини та практики правового регулювання туристичних відносин в світі від зародження й до сучасного етапу.

Зроблено огляд основних праць в сфері правового регулювання  МТВ. Висвітливши основні досягнення у дослідженнях М.А. Анан’єва, Н.С. Барчукової, А.Б. Бедненко, Л.Е. Бричевої, Л.Г. Варшаламідзе, П.+Віллемса, А.П. Іванова, В.Е. Іванова, В.А. Квартальнова, М. Клевейла, К.А. Комарова, Ф. Огілві, Л.Б. Осоковської, П. Пі, Ю.Н. Соколова, Г.І. Тарханової, М. Хіла, Г.Ф. Шаповала, Л.В. Щенникової, З. Якуба  та інших вчених, які стали теоретичною основою роботи, визначено актуальний для України напрямок подальшого проведення досліджень.

Подорожі з науковими, спортивними, лікувальними та цілями відпочинку часів Еллади та Риму, за умов ксенеласії, стали можливі лише завдяки створенню спеціального інституту захисту іноземців до яких відносяться й туристи – проксенії.

Важливим кроком стало також утвердження звичаєвих норм гостинності під час проведення Олімпійських та Панафінейських ігор, а пізніше загального застереження про законність вчинення будь-яких дій проти іноземців лише після формального проголошення війни.

Наступним кроком на цьому шляху стало укладання відповідних міжнародних договорів про ісополітію, про мир та дружбу (amicitia, pax) та про союз (foedus sociale), а за часів пізньої Римської республіки – завдяки jus gentium.

Великі географічні відкриття середньовіччя сприяли не тільки формуванню світового ринку, налагодженню та правовому оформленню дипломатичних та культурних зв’язків, але й усталенню правового регулювання надання туристичних та пов’язаних з ними послуг іноземцям, появі відповідних інститутів та загальновизнаних звичаєвих норм, що регулювали статус туристів в державі тимчасового перебування, гарантували безпеку життя, недоторканість багажу тощо.

Приблизно протягом століття з 1822-1946 рр., що за часовими рамками відповідає другому, національному етапу розвитку правового регулювання МТВ, завдяки формуванню основних складових сучасної туристичної інфраструктури, вперше приймається на національному рівні спеціальне внутрішнє туристичне законодавство, а також робляться спроби з його міжнародної уніфікації. Характерною рисою даного етапу стала, з одного боку, поява посередників (туроператорів та турагентів) між виробниками туристичних послуг та бажаючими подорожувати з туристичними цілями – туристами, а з іншого, поява перших договорів, предметом яких став товар нового виду – туризм з особливостями реалізації останнього у формі надання послуг, що не знайшло адекватного відображення в існуючому в цей час правовому регулюванні.

Створене національне спеціальне правове регулювання МТВ не відповідало суті даних відносин. Існуючі особливості, притаманні різним систем права у підходах, як до класичних договірних інститутів так і до договору надання туристичних послуг, наявність іноземного елемента, знову створило суттєву юридичну перепону для розвитку МТВ.

Частково існуючі в туристичній галузі проблеми почали розв’язуватись шляхом укладання міжнародних транспортних конвенцій та розробки законодавства про захист прав споживачів, конкуренцію.

Міжнародний етап правового регулювання МТВ, з 1946 р. по 1975 р., пов’язаний безпосередньо із створенням та діяльністю ООН. Характерною рисою даного етапу, завдяки стрімкому збільшенню кількості подорожуючих, стало виокремлення сфери надання туристичних послуг в самостійну галузь національних господарств держав світу. Доведено, що відсутність універсального правового регулювання МТВ стала успішно компенсуватися високим рівнем інституалізації туристичної галузі в світі.

Сучасний етап правового регулювання МТВ ознаменувався в 1975 р. створенням Всесвітньої туристичної організації, вдалою регіональною уніфікацією правового регулювання МТВ в Європі завдяки встановленню єдиного мінімального стандарту договірного надання туристичних послуг зусиллями Міжнародного інституту уніфікації приватного права (УНІДРУА), Міжнародної готельної асоціації (МГА), Всесвітньої федерації асоціацій туристичних агентств (УФТАА), прийнятті Генеральної угоди з торгівлі послугами (ГАТС) системи угод Світової організації торгівлі (СОТ).

Підсумовуючи перший розділ роботи дисертант наголошує на неприйнятності застосування загального підходу для визначення експорту уречевлених (тілесних) товарів до експорту послуг (безтілесних речей), зокрема в галузі туризму.

Факт перетину туристичною послугою митного кордону не може виступати критерієм віднесення даної послуги до експортованої. Нерозуміння виробничої природи послуги спричинило до негативних правових наслідків, зокрема, в “туристичному” законодавстві України.

У другому розділі – “Система правового регулювання міжнародних туристичних відносин” – розглядається система правового регулювання МТВ на рівні: (1) міждержавних відносин у галузі туризму, які відповідно до їх природи регулюються нормами міжнародного публічного права; (2) внутрішньодержавних відносин у галузі туризму, які підлягають як публічно- так і приватноправовому регулюванню національним правом.

Унікальність, яку необхідно враховувати при розробці правового регулювання МТВ, полягає у наявності специфічного предмету регулювання – туристичних послуг – який охоплює два різних за юридичною природою види самих послуг.

Перший вид – це такі послуги, які опосередковуються річчю. В цьому випадку законодавець має справу з споживчими товарами. Автор приходить до висновку, що надання подібних послуг за своїм юридичним змістом не відрізняється від торгівлі уречевленими (тілесними речами) товарами, отже не потребує спеціального правового регулювання.

Другий вид послуг – це власне послуги (безтілесні, неуречевлені товари), корисна дія яких спрямована або безпосередньо на людину або на оточуючі її умови в широкому їх розумінні. Послуги цього виду безпосередньо не пов’язані з матеріальними продуктами, їх виробництво невіддільно від споживання – момент створення співпадає з моментом споживання.

У спробах винайти єдиний підхід до правового регулювання надання та продажу одночасно цих двох різних за юридичною суттю видів туристичних послуг дисертант і вбачає основну проблему їх правової регламентації як на міжнародному так і національному рівні.

На підставі порівняльно-правового аналізу законодавства та судової практики Австрії, Бельгії, Великобританії, Голландії, Данії, Ізраїлю, Італії, Німеччини, Франції, Швеції, ЄС, Японії, штату Нью-Йорк США, штату Алабама США, уніфікованого законодавства США, автором обґрунтована необхідність застосування в Україні нового підходу до правового регулювання надання та продажу туристичних послуг другого виду.

Дисертант зауважує, що при визначенні мінімального стандарту правового регулювання МТВ та розробці практичних рекомендацій з вдосконалення національного “туристичного” законодавства необхідно враховувати загальновизнані в світі імперативні положення про захист прав споживачів, недопущення недобросовісної конкуренції, недоброякісної реклами, суб’єктом яких слід розглядати й туриста.

Доведена необхідність виокремлення договору туризму у окремий вид договору про надання послуг. Показана різниця, яка свідчить про необхідність відмежування зобов’язання з надання туристичних послуг від зобов’язань за іншими, суміжними договорами, зокрема, доручення, комісії, підряду, перевезення пасажирів, предметом яких є теж надання послуг.

Дисертант наголошує, що на сучасному етапі відбувається постійне розширення об’єктної сфери міжнародно-правового регулювання туристичних відносин за рахунок питань, що раніше відносились до внутрішньої компетенції держав. Внаслідок цього ускладнюється структура системи міжнародного права, зростає значення кодифікації та уніфікації права, збільшується питома вага уніфікованих матеріально-правових норм у національному законодавстві держав світу.

На підставі критичного аналізу особливостей правового регулювання світової торгівлі послугами в рамках угоди ГАТС системи СОТ дисертант обґрунтовує необхідність імплементації до законодавства України її основних положень. Автором досліджена ступінь готовності України до вступу в СОТ у сфері торгівлі послугами.

Результати проведеного аналізу свідчать про необхідність застосування в Україні нового, закладеного угодою ГАТС, підходу до розуміння й правового регулювання торгівлі послугами. Торгівля послугами, туристичними зокрема, має охоплювати поставку послуг: з митної території однієї держави на митну територію будь-якої іншої держави; на митній території однієї держави споживачу послуг будь-якої іншої держави; постачальником послуг однієї держави шляхом комерційної присутності на митній території будь-якої іншої держави; постачальником послуг однієї держави шляхом присутності фізичних осіб громадян цієї держави на митній території будь-якої іншої держави.

Дисертант підкреслює, що ГАТС є лише першим кроком на шляху лібералізації світової торгівлі послугами та завдяки існуючому механізму внесення застережень в жодному разі не є інструментом за допомогою якого може бути позбавлено державу її суверенного права на регулювання внутрішнього ринку послуг, контролю за їх якістю та діяльністю виробників послуг.

Підсумовуючи даний розділ автор, на підставі порівняльно-правового аналізу приватноправового регулювання МТВ у більше ніж 15 державах, відмічає, що за станом правового регулювання МТВ та захисту туристів, як споживачів, на даному етапі, ЄС є взірцем регіонального вирішення більшості існуючих в галузі проблем. Досвід ЄС обов’язково має бути врахованим в якості мінімального стандарту при кодифікації приватного (цивільного) права України.

У третьому розділі – “Уніфіковані матеріальні норми в регулюванні міжнародних туристичних відносин” – аналізуються норми національного законодавства, проекту Цивільного кодексу України щодо відповідності існуючому в Європі масиву уніфікованих матеріально-правових норм в галузі туризму, а саме основним положенням: Конвенції УНІДРУА про туристичні договори 1970 р. та проекту Конвенції про готельний договір 1978 р., Конвенції Ради Європи про відповідальність власників готелів за майно своїх гостей 1962 р., Міжнародної конвенції УФТАА про контракт на подорож 1970 р., Міжнародної готельної конвенції МГА/УФТАА щодо контрактів між власниками готелів з турагентами 1979 р., Директив ЄС про свободу надання послуг перевізниками та турагенціями 82/470, про недоброякісну рекламу 84/450, про договори укладені поза звичайних місць ведення торгівлі 85/577, про продаж турів з заздалегідь запланованим маршрутом та комплексом послуг 90/314, про план співтовариств з сприяння туризму 92/421, про недобросовісні умови в договорах із споживачами 93/13, про міжнародний таймшерінг 94/47, про статистику туризму 95/57, про заходи захисту прав споживачів 98/27.

Результатом аналізу стало визначення існуючого в Європі мінімального стандарту правового регулювання МТВ. Проаналізовано істотні умови, розподіл взаємних прав та обов’язків сторін за договорами надання/продажу туристичної/екскурсійної подорожі/послуги, договорами надання/продажу послуг розміщення, а також існуючі звичаєві норми професійної туристичної етики.

Подорожжю слід вважати комплекс туристичних послуг, який включає не менше двох з наступних елементів: (1) перевезення; (2) розміщення; (3) інші послуги які за природою не є супутніми перевезенню чи розміщенню.

Туроператорською є посередницька діяльність суб’єкта туристичної діяльності з формування та просування туристичних послуг для реалізації у виді подорожі. Турагентською слід вважати посередницьку діяльність суб’єкта туристичної діяльності з продажу однієї з заздалегідь підготовлених туристичних послуг організатором подорожі (туроператором) або надання, з заздалегідь особисто підготовлених для продажу, однієї за суттю туристичної послуги.

Туроператор при продажу подорожі укладає договір надання туристичної подорожі. При продажу за посередництвом турагента підготовленої туроператором подорожі має укладатись договір продажу туристичної подорожі. При продажу однієї за природою туристичної послуги суб’єктом туристичної діяльності має укладатись договір надання туристичної послуги.

Отже, за договором надання туристичної подорожі одна сторона, яка організує подорож (туроператор), зобов’язується надати іншій стороні (туристу) на вибір заздалегідь підготовлені для продажу туристичні послуги, які включають не менше двох з наступних елементів: (1) перевезення; (2) розміщення; (3) інші послуги які за природою не є супутніми перевезенню чи розміщенню, а інша сторона приймає та зобов’язується сплатити встановлену плату, якщо інше не передбачено договором.

За договором продажу туристичної подорожі одна сторона, продавець (турагент), зобов’язується продати іншій стороні (туристу) на вибір заздалегідь підготовлені організатором подорожі (туроператором) туристичні послуги, які включають не менше двох з наступних елементів: (1) перевезення; (2) розміщення; (3) інші послуги, які за природою не є супутніми перевезенню чи розміщенню, а інша сторона приймає та зобов’язується сплатити встановлену плату, якщо інше не передбачено договором.

При продажу туристичних послуг, тривалість надання яких не перевищує 24 години та є комбінацією послуг з перевезення та іншої(их) послуги, яка за природою не є супутньою перевезенню, суб’єктом туристичної діяльності має укладатись договір надання екскурсійної подорожі, а при продажу на таких же умовах послуги одного виду – договір продажу екскурсійної послуги.

За договором надання екскурсійної подорожі/послуги одна сторона, яка організує екскурсійну подорож (туроператор)/продавець (турагент), зобов’язується надати іншій стороні (туристу) на вибір заздалегідь підготовлені особисто/туроператором для продажу туристичні послуги, тривалість надання яких/якої не перевищує 24 години та не передбачає розміщення, а інша сторона приймає та зобов’язується сплатити встановлену плату, якщо інше не передбачено договором.

При проведенні реформи приватного права в Україні обов’язково треба застосувати досвід та основні положення Міжнародної готельної конвенції щодо укладання контрактів між власниками готелів з турагентами 1979 р. Особливо слід відзначити положення про сплату винагороди посередникам при продажу послуг розміщення, умови відмови від попереднього бронювання послуг розміщення, анулювання договору.

За договором надання послуг розміщення, одна сторона (власник) на професійній основі за обумовлену плату надає іншій стороні (гостю), тимчасове розміщення та супутні підконтрольні йому послуги, а інша сторона приймає та зобов’язується сплатити встановлену плату, якщо інше не передбачено договором.

Договір надання послуг розміщення може бути укладено і з іншими (третіми) особами. В цьому випадку слід застосовувати договір продажу послуг розміщення, за яким одна сторона, (власник) зобов’язується перед іншою (суб’єктом туристичної діяльності) надати послуги розміщення туристу, який є клієнтом даного суб’єкта туристичної діяльності. Договір продажу послуг розміщення за жодних обставин не може бути підставою для укладання договору-реклами.

Відповідно до запропонованого підходу доповнюється та уточнюється п. 4. ст. 1588 проекту Цивільного кодексу України, який слід викласти у наступній редакції: “... якщо послуга може бути надана виключно в країні, іншій ніж країна звичайного місця перебування споживача (крім договору туризму)”.

Проаналізувавши судову практику розв’язання спорів, дисертант відзначає, що судові рішення, по-перше, адресовані конкретним сторонам договору, не торкаються аналогічних справ інших осіб в континентальній системі права, й не відомі широкому загалу, по-друге нерідко рішення ухвалюються занадто пізно, коли турист втрачає будь який інтерес до захисту своїх прав.

Саме тому, узагальнивши світовий досвід, доктринальні розробки та сучасні тенденції правового регулювання МТВ автор обґрунтовує необхідність створення в Україні постійно діючого комерційного арбітражного органу для врегулювання спорів між суб’єктами туристичної діяльності та туристами, як більш ефективного, професійного та швидкого засобу розв’язання спорів.

Порівнявши особливості імплементації Директив ЄС, дисертант прийшов до висновку, що гармонізація національних законодавств держав-членів, яка досягається шляхом прийняття Директив в ЄС, не є уніфікацією.

Розбіжності в правовому регулюванні, зокрема МТВ, у внутрішньому законодавстві держав-членів ЄС залишаються. Причиною цього є застосована в Директивах ЄС формула “мінімального стандарту”, що дозволяє державам-членам встановлювати жорсткіші правила.

Таким чином, автор, підсумовуючи даний розділ, робить висновок про те, що незважаючи на досить плідний процес гармонізації національних законодавств держав-членів ЄС – віддзеркалення загальносвітової (внутрішнього для МПрП порядку) тенденції до уніфікації правових норм, на даному етапі різниця у матеріальних нормах залишається достатньо суттєвою. Це свідчить про необхідність подальшої розробки та вдосконалення колізійного регулювання для визначення компетентного правопорядку при правовому регулюванні МТВ.

У четвертому розділі – “Колізійне регулювання туристичних відносин ускладнених іноземним елементом” – досліджуються особливості загального колізійного регулювання для визначення статуту договірних відносин в галузі туризму за законодавством Австрії, Італії, Квебеку, Німеччини, Угорщини, Швейцарії та України. Спеціально розглядаюся ті положення проекту Цивільного кодексу України які можуть застосовуватись при регулювання МТВ.

Автор наголошує на неприйнятності застосування доктрини характерного виконання (characteristic performance) до визначення статуту договірних відносин в галузі туризму, що міститься, зокрема, в законодавстві України та Угорщини, оскільки договір туризму за юридичною природою є змішаним, в якому зобов’язання з надання послуг є основними.

В даному випадку замість особистого закону особи, на яку покладено виконання за договором туризму, що є притаманним доктрині характерного виконання, має бути застосована прив’язка до законодавства країни громадянства чи постійного місця перебування туриста. Даний підхід відповідає загальновизнаній світовій практиці в галузі захисту прав споживачів, якими є й туристи. Споживач за жодних обставин не може бути позбавлений захисту, який він має відповідно до законодавства країни свого громадянства чи постійного місця перебування.

Дисертант підкреслює, що правове регулювання укладання договорів з використанням новітніх технічних засобів, зокрема мережі Інтернет, слід розглядати в якості інтегрального компоненту всієї системи приватного права, застосовуваним до будь-яких правочинів, що укладаються за допомогою глобальної комп’ютерної мережі, та має стати предметом окремого дослідження. В даному випадку договори туризму також не мають стати виключенням.

Саме тому автором для врахування специфічних особливостей колізійного регулювання МТВ, уникнення сумнівів, пов’язаних з відшукуванням компетентного права для договорів туризму укладених в тому числі за допомогою комп’ютерної мережі Інтернет, обстоюється позиція використання спеціальної колізійної прив’яки “право країни місця від’їзду туриста”.

Автор доводить, що спеціальна колізійна прив’язка “право країни місця від’їзду туриста” оперативно та з урахуванням ситуації й новітніх тенденцій в МПрП може вказати на компетентний правопорядок у регулюванні договірних відносин в галузі туризму з врахуванням їх юридичного та фактичного зв’язку, може бути також застосованою при реформі приватного (цивільного) права в Україні.

У висновках викладено загальні підсумки дисертаційного дослідження, які характеризуються теоретичною новизною та практичним значенням, обґрунтовуються наукові положення винесені на захист.

В стародавньому світі туризм став можливим завдяки створенню інституту захисту іноземців, якими є й туристи, утвердженню звичаєвих норм гостинності та укладанню договорів про мир та дружбу.

Вперше спеціальне національне правове регулювання МТВ започатковується у другій чверті 19 ст., а на початку 20 ст. існуючі в галузі туризму проблеми почали розв’язуватись шляхом укладання міжнародних транспортних конвенцій та завдяки розробці законодавства про захист прав споживачів та конкуренцію, а пізніше стали об’єктом регулювання спеціальних міжнародних угод.

Однак загальних кодифікаційних актів в галузі туризму не вдалося розробити внаслідок різного або конкуруючого туристичного потенціалу, а отже й різних, інколи зовсім протилежних індивідуальних, локальних чи регіональних інтересів держав. Низький за продуктивністю рівень кодифікації почав компенсуватися високою інституалізацією туристичної галузі в світі, а основною формою правового регулювання МТВ на цьому рівні стали двосторонні договори.

Кодифікаційний процес ускладнювався тим, що на міжнародному та національному рівні законодавець намагався винайти єдиний підхід до правового регулювання надання та продажу одночасно двох різних за юридичною суттю видів послуг, а саме: матеріальних (виробничих), результатом яких є створення певного уречевленого товару та, власне, нематеріальних (невиробничих) послуг, або робив спроби застосувати єдиний підхід до правового регулювання торгівлі уречевленими (тілесними) товарами та до торгівлі послугами (безтілесними товарами).

Дія споживчої вартості нематеріальних (невиробничих) послуг в галузі туризму виражається у корисному ефекті, який, як правило, задовольняє певну потребу туриста. Надання даної послуги невіддільне від діяльності особи, яка її надає, вони не підлягають зберіганню. Наявність факту перетину кордону для послуги цього виду не може бути критерієм у визначенні її експорту, а турист не може заздалегідь твердити про згоду з її якістю, оскільки це можливо лише після отримання ним даної послуги. Надання послуг даного виду потребує розробки спеціального правового регулювання.

За станом правового регулювання МТВ та захисту туристів, як споживачів ЄС, на даному етапі, є взірцем регіонального вирішення більшості існуючих в галузі туризму проблем. Разом з тим, гармонізація національних законодавств держав-членів, яка досягається шляхом прийняття Директив в ЄС, не є уніфікацією.

Розбіжності в правовому регулюванні, зокрема МТВ, у внутрішньому законодавстві держав-членів ЄС залишаються. Причиною цього є застосовувана в Директивах ЄС формула “мінімального стандарту”, що дозволяє державам-членам встановлювати жорсткіші правила.

Доведено, що при розробці практичних рекомендацій з вдосконалення національного “туристичного” законодавства необхідно враховувати загальновизнані в світі імперативні положення про захист прав споживачів, недопущення недобросовісної конкуренції, недоброякісної реклами, повноцінним суб’єктом яких слід розглядати й туриста.

Дисертантом подані пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення механізмів матеріально-правового регулювання МТВ в Україні, зокрема запропоновано до застосування в законодавстві України нового підходу у визначенні низки понять та термінів.

Показана різниця, яка свідчить про необхідність відмежування зобов’язання з надання туристичних послуг від зобов’язань за іншими, суміжними договорами предметом яких є теж надання послуг. Обгрунтована необхідність виокремлення договору туризму у окремий договірний вид та проаналізовано істотні умови, розподіл взаємних прав та обов’язків сторін за його видами, а саме: договором надання/продажу туристичної/екскурсійної подорожі/послуги, надання/продажу послуг розміщення, а також існуючі звичаєві норми професійної туристичної етики.

Дисертант наголошує, що договір з споживачем (договір споживання, споживчій договір) не є окремим видом договору, спеціальною договірною конструкцією, а застосовується для окреслення певних договірних відносин з наголосом на тому, що одна з сторін є споживачем товарів чи послуг та потребує особливого захисту.

Оскільки судові рішення, по-перше, адресовані конкретним сторонам договору, не торкаються аналогічних справ інших осіб в континентальній системі права, не відомі широкому загалу, по-друге, нерідко рішення ухвалюються занадто пізно, коли турист втрачає будь який інтерес до захисту своїх прав, обґрунтовується доцільність створення в Україні постійно діючого комерційного арбітражного органу для врегулювання спорів між суб’єктами туристичної діяльності та туристами, як більш ефективного, професійного та швидкого засобу розв’язання спорів.

Доведена необхідність застосування в законодавстві України спеціальної колізійної прив’язки “право країни місця від’їзду туриста” яка оперативно та з урахуванням ситуації й новітніх тенденцій в МПрП може вказати на той правопорядок, який має були належним чином застосований до договірних зобов’язань в галузі МТВ з врахуванням їх юридичного та фактичного зв’язку.

Основні положення дисертації викладені у наступних працях:

1. Колізійна прив’язка: “Право місця від’їзду туристичної групи” // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. – К.: Київський університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин. – 1998. – Випуск 8. – С. 197-200;
2. Роль та необхідність уніфікації матеріальних норм у правовому регулюванні міжнародних туристичних відносин в Україні // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. – К.: Київський університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин. – 1999. – Випуск 13 (Частина ІІ). – С. 86-95;
3. Особливості публічно-правового регулювання міжнародних туристичних відносин // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин. – 2000. – Випуск 22 (Частина ІІ). – С. 123-136;
4. Аналіз етапів розвитку та сучасного стану правового регулювання міжнародних туристичних відносин в Україні та світі // Науковий вісник Дипломатичної академії України. Випуск 5. Українська зовнішня політика та дипломатія: десять років незалежності. – К.: Видавничій дім “ДЕМІД”, 2001. – С. 186-203;
5. Характерні риси сучасної системи правового регулювання міжнародних туристичних відносин // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин. – 2001. – Випуск 28 (Частина ІІ). – С. 135-153;
6. Міжнародний туризм (політико-правовий аспект) // Актуальні проблеми міжн. відносин: Зб. наук. пр. Тези. – К.: РВЦ “Київський університет”. – 1998. – Випуск 6 (Частина ІІІ) – С. 113-119;
7. Дослідження конвенції УНІДРУА про договір надання туристичних послуг на предмет застосування в умовах української правової дійсності // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. Тези. – К.: Київський університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин. – 1999. – Випуск 10 (Частина І). – С. 57-61;
8. Систематизація туристичного законодавства України як передумова інтеграції до ЄС // Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики. Матеріали міжн. наук.-практ. конф. Тези. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1999. – С. 563-567;
9. Аналіз Директиви ЄС №90/314 від 13.05.1995 р. про типовий контракт, який підлягає підписанню турагентством з клієнтом на предмет застосування в умовах української правової дійсності // Київський інститут як осередок національної духовності, науки, культури. Матеріали наук.-теор. конф., присвяченої 165 річчю університету. Гуманітарні науки. Тези. - К.: 1999. – С. 86-90;
10. Особливості правового регулювання міжнародних туристичних відносин між державами // Український часопис міжнародного права. – 2001. – №1. – С. 47-52.

АНОТАЦІЇ

СЕРЬОГІН Олександр Юрійович. Правове регулювання міжнародних туристичних відносин. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2002.

Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою, комплексним дослідженням теоретичних та практичних аспектів правового регулювання міжнародних туристичних відносин. У дослідженні узагальнено теоретичні здобутки, підходи до законодавчого регулювання зазначеного аспекту зобов’язальних правовідносин, розкрито характерні риси розвитку правового регулювання міжнародних туристичних відносин, проаналізовано перспективи подальшого вдосконалення національного “туристичного” законодавства. Особливу увагу автор приділяє дослідженню системи та узагальненню існуючих підходів до матеріально-правового та колізійного регулювання міжнародних туристичних відносин у доктрині, законодавстві, судовій та арбітражній практиці держав-флагманів туристичної галузі. Результатом дослідження стали науково обгрунтовані пропозиції щодо вдосконалення окремих положень “туристичного” законодавства України з урахуванням світової практики правового регулювання міжнародних туристичних відносин, захисту прав споживачів, конкуренції, особливостей та пріоритетів в розвитку національної туристичної галузі.

Ключові слова: міжнародний туризм, турист, туристична послуга, споживач, міжнародне приватне право, матеріально-правове регулювання, колізійна норма, уніфікація права.

Серёгин Александр Юрьевич. Правовое регулирование международных туристических отношений. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 – гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2002.

Диссертация является самостоятельной завершенной научной работой, комплексным исследованием теоретических и практических аспектов правового регулирования международных туристических отношений. На основании проведенного анализа теоретических достижений, подходов в законодательном регулировании указанного аспекта договорных правоотношений, автором раскрываются характерные особенности развития правового регулирования международных туристических отношений, исследуются перспективы дальнейшего усовершенствования национального “туристического” законодательства.

Проанализировав доктрину, национальное и иностранное законодательство, судебную/арбитражную практику Украины и других государств континентальной и англо-американской систем права, автором доказана необходимость отмежевания обязательства предоставления туристических услуг от обязательств по другими, смежным договорам предметом которых также является предоставление услуг. Рассмотрены существенные условия, распределение взаимных прав и обязанностей сторон по договорам предоставления/продажи туристического путешествия/услуги, предоставления/продажи услуг размещения, а также существующие нормы-обычаи профессиональной туристической этики.

Результатом анализа явилось определение существующего в мире и Европе минимального стандарта правового регулирования международных туристических отношений. Диссертантом предложен к применению в законодательстве Украины новый подход в определении ряда понятий и терминов.

Доказана желательность создания в Украине постоянно действующего коммерческого арбитражного органа как более эффективного способа по решению споров между субъектами туристической деятельности и туристами.

Обосновывается, что специальная коллизионная привязка “право государства места отъезда туриста” оперативно, с учетом ситуации и новейших тенденций в международном частном праве может указать на правопорядок компетентный в регулировании договорных отношений в области международных туристических отношений с учетом их юридической и фактической связи, а также может быть применена при реформе частного (гражданского) права в Украине.

Ключевые слова: международный туризм, турист, туристическая услуга, потребитель, международное частное право, материально-правовое регулирование, коллизионная норма, унификация права.

Oleksandr Yuriyovich Serogin. Legal Regulation of International Tourist Relations. – Manuscript.

The thesis for obtaining a scientific Candidate of Science degree (Law) specializing 12.00.03 – in civil law and civil procedure; family law; private international law. – Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, 2002.

The thesis is an independent accomplished comprehensive academic research on theoretical and practical issues of legal regulation in international tourist relations. The research is intended to generalize theoretical achievements made in civil law, analyse different legislative approaches on the mentioned aspect of relations. The author defines factors of development and distinctive features of legal regulation of international tourist relations as well as ways of improving national tourist regulation. The author pays particular attention to the analysis of the system and existing approaches in the doctrine, legislation and arbitration practise of well known tourist-atraction states to settle substantive and conflict of laws problems of international tourist relations. The research substantiates the scientific conclusion regarding improvement of particular rules of Ukrainian tourist legislation based on generally recognized world practise in legal regulation of international tourist relations, consumer rights, unfare competition, national tourist sector peculiarities and priorities.

Key words: international tourism, tourist, tourist service, consumer, private international law, legal regulation, conflict rule, unification of law.