<<< назад | зміст | вперед >>>

Легендарні села України

Кудринці

Кудринці - село Борщівського району Тернопільської області, розташоване на правому березі річки Збруч. Перша писемна згадка відноситься до кінця XV ст. У 1518 році поселення отримало міські права.

Поблизу села було знайдено пам'ятки північно-фракійських племен, які в X ст. до н.е. заселяли Західне Поділля.

Замок був побудований із пісковику на початку XVII ст. польськими шляхтичами Гербуртами герба «Павенжа», тоді село було розташоване недалеко від молдавського кордону, на татарському Волоському шляху. Він розташовувався на плато високої крутої гори над р. Збруч. За планом - це неправильний чотиригранник із трьома кутовими баштами. Із трьох боків був оперезаний природною перешкодою, утвореною гірським рельєфом. Найбільш неприступною була східна сторона, надійно захищена обривистим схилом гори й річкою біля її підніжжя. Північна сторона, звернена до плоскогір'я, була основним вузлом оборони, що була захищена штучним ровом, валом і двома баштами, одна з яких - чотирикутна за планом - була надворотньою. Крупні розміри й форма башт були максимально пристосовані для ведення фронтального й флангового вогню. Другий в'їзд - у вигляді арочного отвору знаходився в південній стіні. Житлова будівля розташовувалася уздовж східної стіни замка.

У XVI-XVII ст. на замок часто нападали татари. Влітку 1648 року козацькі загони під проводом Максима Кривоноса та повсталі селяни вигнали польський гарнізон із кудринецького замка Турки також здобували замок у 1672 та 1694 роках.

На початку XVIII ст. замок було перетворено на резиденцію Гуменецьких. У XVIII ст. він був повністю реконструйований. Кам'яні мури та вела відремонтували, а до східної стіни прибудували житловий будинок із 6 кімнат.

Дворянський рід Гуменецьких змінили нові власники Козібродські, які перетворили кудринецьку фортецю на своєрідний музей. Стіни палацу прикрасили родинні портрети та старовинні меблі. Фрагменти кудринецької колекції експонуються зараз у залах Тернопільського обласного краєзнавчого музею.

До нашого часу збереглися: південна, західна й північна стіни; частина об'єму південної п'ятигранної башти на висоту трьох ярусів; північно-західна шестигранна за планом триярусна башта; частина надбрамної башти. Усі башти мали в кладці стін прямокутні бійниці й кубла від балок між'ярусних перекриттів. Підземний хід, що починався у п'ятигранній південній башті, зараз засипаний камінням і землею. Біля південної стіни простежується аркоподібний проріз. Це - невелика хвіртка, яку використовували для несподіваних нападів на ворога. Неглибока впадина біля шестигранної вежі вказує на місце, де колись була криниця. Найбільша довжина замка всередині - 70 м., а ширина - 25 м. Товщина стін складає 1,5 м.

Легенди

Говорять про нещасну дівчину-полонянку, яку колись замурували живцем в одну зі стін замка турки, з того часу її душа, не знаходячи спокою, начебто бродить тут і там. Місцеві жителі стверджують, що дух дівчини можна побачити в ясні місячні ночі.

Розповідають також, начебто власники замка залишили після себе великі скарби - і там, де вони заховані, під ногами гуде земля.

<<< назад | зміст | вперед >>>