<<< назад | зміст | вперед >>>

Легендарні села України

Невицьке

Невицьке - село в Ужгородському районі Закарпатської області, розташоване на річці Уж. У грамотах та інших письмових джерелах село відоме під назвами: «Nevicke» (угор.) та «Nevitche» (рум.). В північній частині села під час археологічних розкопок у 1970-х роках був виявлений могильник з ознаками трупоспалення. Людські останки знаходилися в глиняних урнах. Курганний могильник датується VI - V ст. до н.е. Неподалік від нього знаходиться урочище Тепла Яма (Ям - володар підземного царства). Легенда про виникнення назви села пов'язує її із давнім божеством Наву або Неву, що символізує невідомість. Віддаючи наречену заміж, їй створювали в новому житті своєрідну незнаність, яка в наш час трансформувалася в слово «невістка» (яка не знає свого майбутнього).

Замок був побудований у XIII ст. на горі вулканічного походження, 125 м. над рівнем моря у вузькій долині річки Уж. Замок брав участь у різних феодальних війнах, переходив у власність від одних до інших графів, магнатів. Замок має форму еліпса, в той час для замка головною спорудою в комплексі була башня-донжон. Вона збереглася і до наших часів.

Невицький замок служив форпостом Ужгородської фортеці. Він контролював Ужанську долину, якою проходив торговий шлях із Угорщини через Ужокський перевал до Галицького князівства та Польщі.

Вперше Невицький замок згадується в 1274 р. Його будівництво було пов'язано з активною проруською політикою угорських королів, зростанням ролі гірських перевалів і шляхів, які вели через Карпати на північ і схід до Галича та Києва. Тоді замок був земляним городищем невеликих розмірів, укріплення якого складалися з валів і ровів.

У березні 1241 року монголо-татари увірвалися до Угорщини через Верецький перевал та зруйнували укріплення в Невицькому. У другій половині XIII століття його знову відновили. У 1279 році угорський король Ласло IV (1274-1290 pp.) передав усі володіння комітату Унг і його управління трансильванському воєводі Фінті з роду Обо. Після його смерті, господарем Ужанщини й Невицького замка став його брат Омодей, який володів замком до 1311 р. В Угорському королівстві почалася епоха міжусобиць, боротьби магнатів за королівський престол Омодей і його сини брали в ній активну участь. Невицьку фортецю, що була місцем перебування жупана та його помічників, укріплюють. Саме на межі XIII-XIV ст. на місці круглої башти будується новий чотирикутний донжон, а біля нього колодязь для збору дощової води завглибшки 4,5 м.

На Ужанщині був спокій, поки жив старий Омодей, але, коли в 1311 році посталі кошицькі селяни його вбили, Карл Роберт вирішив зламати владу роду Обо в Північно-Східній Угорщині. Проте замок у Невицькому й надалі залишився в руках Омодеїв. У 1315-1317 pp. він був опорним пунктом селян, які виступили під керівництвом жупана П.Петенко проти угорського короля. Повстання було придушене.

У 1317 р. Ласло, син Омодея, знову повстав проти королівської влади, але зазнав поразки. Невицький замок штурмом узяли королівські війська.

Нова епоха в історії замка починається з 1328 року, коли король Карл Роберт передає його спочатку в тимчасове, аз 1333 р. у постійне володіння графу Яну Другету. У 1343 році новий угорський король Людовик Великий підтверджує Дарчу грамоту Другетам.

Прибічник короля Яна Другета перебудовує замок із дерев'яного на кам'яний. Рід Другетів володів замком більше ніж три століття. Представники роду воювали між собою за право володіння ним. Так продовжувалося аж до 1602 року, коли на цьому ґрунті виникла велика суперечка, та така, гцо справу довелося розглядати Ватикану, який вирішив її на користь прибічника єзуїтів Дьордя III Другета. Це викликало обурення у трансильванского князя Дьйордя II Ракоці, який у 1644 році зруйнував замок. З тих пір Невицький замок так і не відбудовувався.

Легенда про замок

За легендою, колись один із власників замка, Упор, відбив у герцога Горо, господаря Мукачівського замка, його наречену, баронесу Христину Перені. Щоб Горо не знищив замок Упора, викрадач пообіцяв, що коли народиться донька, він віддасть її герцогу заміж. Народилася донька Юдіта. На її 16-річчя батько обручив її із постарілим герцогом. Юдіті майбутній чоловік не сподобався настільки, що вона кинулася зі стін замка та розбилася. В той же час у башту вдарила блискавка й спалила її.

<<< назад | зміст | вперед >>>