Щука Г.П.
Вісник Луганського національного університету
ім. Т. Шевченка. - 2011. - №14(225). - С.131-137.

Навчально-методичне забезпечення процесу підготовки фахівців з туризму

Однією зі складових якісної підготовки фахівців є забезпечення студентів необхідною навчально-методичною літературою. Проблема забезпечення якісними сучасними підручниками є гострою майже всюди, незалежно від профілю навчального закладу і його статусу. Наприкінці 2006 року в Україні було вперше здійснено наукове дослідження ринку навчальних підручників для ВНЗ, результати якого виявилися невтішні: рівень забезпечення навчальною літературою вкрай низький і становить за найменуванням близько 6%, а за кількістю примірників – 9%. Видавництв та організацій, які видають і спеціалізуються на навчальній та науковій літературі, обмаль. Їх усього лише 4 десятки (приблизно 2%) з понад двох тисяч загальної кількості зареєстрованих у країні [1, с. 16.].

Особливо актуально ця проблема прозвучала для кафедр, які розпочали підготовку студентів за новими напрямами і спеціальностями, не стали винятком і кафедри туризму. Навчально-методичної літератури для підготовки фахівців напряму підготовки «Туризм» не просто бракувало, її взагалі не було. На початок 2000 року в книгосховищах Національної бібліотеки імені В. І. Вернадського та Парламентської бібліотеки України, куди надходять обов’язкові примірники випущеної в нашій державі літератури, каталог видань, складений по проблематиці конференції «Туризм на порозі ХХІ століття : освіта, культура, екологія» [2] нараховував 106 найменувань, з яких 43 – довідники та путівники і лише 25 – навчальні посібники з туризму, та й ті закордонні.

Лише в останні роки почало з’являтися чимало вітчизняної навчально-методичної літератури для забезпечення процесу підготовки фахівців з туризму. Проте, чи вирішена ця проблема повною мірою невідомо, тому що на державному рівні цей процес поки що не регулюється, наукові дослідження в цьому напрямі не проводилися.

Тому в даній статті буде зроблено аналіз забезпечення навчально-методичною літературою процесу підготовки фахівців за напрямом «Туризм».

Для початку встановимо, що входить у поняття «навчально-методична література».

Досліджуючи систему навчальної літератури для ВНЗ, професор С. Г. Антонова, заступник директора з наукової роботи НЦ досліджень історії книжкової культури РАН при НПО «Издательство «Наука»», встановила, що сформувалася вона в 60-ті роки минулого століття і включає чотири типи видань: перша група – програмно-методичні видання. До них належать навчальні плани та програми, які виконують задачу організації навчального процесу. До другої групи входять навчально-методичні видання – методичні вказівки, завдання для виконання контрольних та лабораторних робіт тощо. Найбільш складними і в той же час найбільш значимими для оволодіння предметом вона називає підручники, навчальні посібники, конспекти лекцій, які входять до групи навчаючих видань. Окрему групу склали допоміжні видання: книги для читання, хрестоматії, практикуми, збірники задач тощо [3, с. 32]. Авторка зауважує, що ВНЗ до цього часу випускають видання, які відповідають типологічним характеристикам минулої системи, що давно потребує реформування. Цілком розділяючи цю точку зору, ми не зупиняємося на ній більш детально, оскільки це виходить за рамки даного дослідження.

Звернемося до аналізу третьої групи навчально-методичних видань, які використовуються в процесі підготовки фахівців з туризму: підручники та навчальні посібники. Варто відзначити, що незважаючи на існуючу нормативно-правову базу [4], кожен ВНЗ сам визначає види навчальної літератури, яку видає, і встановлює вимоги до неї [5, с. 26], тому виникають певні ускладнення при порівняльному аналізі стану навчально-методичного забезпечення навчального процесу в різних вузах.

Наприклад, С. Гончаренко в Українському педагогічному словнику до поняття «навчальний посібник» відносить підручники, словники, довідники, навчальні карти, картини, таблиці, кінофільми, діафільми, прилади, моделі, макети тощо, тобто предмети та матеріали, які використовуються у процесі навчання, щоб забезпечити краще засвоєння учнями знань, умінь і навичок [6, с. 223].

Для уникнення непорозумінь та встановлення чіткої різниці між навчальними виданнями, ми керуємося наступними визначеннями:

Підручник – навчальне видання, що містить систематизоване викладення навчальної дисципліни, відповідає програмі дисципліни та офіційно затверджене як такий вид видання [7, с. 105].

Навчальний посібник – навчальне видання, яке частково або повністю замінює або доповнює підручник та офіційно затверджене як такий вид видання [там само].

Відповідно до Наказу Міністерства освіти та науки України навчальні посібники підрозділяються на навчально-наочні – навчальні видання, які містять ілюстративно-наочні матеріали, що сприяють вивченню й викладенню дисципліни, засвоєнню їх змісту; та навчально-методичні – навчальні видання з методики викладання навчальної дисципліни [7, с.110]. Проте на практиці під навчально-методичними посібниками розуміють навчальні видання, які окрім викладу навчального матеріалу містять методичні вказівки й рекомендації щодо викладання предмета, курсу, дисципліни або організації самостійної роботи тих, хто навчається, розвитку та виховання особистості [5, с. 26]. Зустрічаються також навчально-практичні посібники – навчальні видання, які окрім викладу навчального матеріалу містять практичні завдання та задачі, що сприяють вивченню дисципліни, засвоєнню її змісту.

Для оцінювання навчальних видань, керуючись Методичними рекомендаціями щодо структури, змісту та обсягів підручників і навчальних посібників для вищих навчальних закладів [7, с. 105], ми виділили наступні критерії:

1. зміст (рівень відповідності офіційно затвердженій освітньо-професійній програмі, наявність плагіату);
2. методична складова (питання, тести для самоконтролю, задачі, тощо);
3. довідково-інформаційні дані (глосарій, таблиці, схеми тощо);
4. апарат для орієнтації в матеріалах книги (предметний, іменний покажчики);
5. обсяг видання (визначається кількістю годин за навчальним планом, що відводиться на вивчення дисципліни, реальним бюджетом часу студента для самостійного вивчення навчального матеріалу та продуктивністю засвоєння інформації студентом).

Важко не погодитися з вітчизняними науковцями [8], котрі підкреслюють значимість таких характеристик текстів навчальних видань як їх науковість, доступність, систематичність, стислість і ясність викладення, орієнтованість на студента. Ці критерії складають якісну характеристику навчального видання, проте надати її одноособово означає проявити суб’єктивізм у оцінювання, тому в даній статті ми обмежимося тільки кількісними показниками.

В зв’язку з тим, що нові Галузеві стандарти напряму підготовки 140103 «Туризм» були затверджені лише наприкінці 2010 року, вважаємо некоректним говорити про наявність відповідної навчально-методичної літератури. Тому звернемося до аналізу рівня забезпечення навчальними виданнями процесу підготовки студентів за напрямом підготовки 0504 «Туризм», який здійснюється зараз. До розгляду візьмемо лише освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр», тому що галузеві стандарти ОКР «магістр» та «спеціаліст» були відсутні. Крім того, представлений тут аналіз обмежимо лише виданнями, які забезпечують нормативні дисципліни циклу професійної підготовки [9, с. 59-63]. Ці обмеження викликані обсягом даного дослідження, який не дозволяє ґрунтовно проаналізувати навчально-методичне забезпечення процесу підготовки фахівців з туризму в цілому.

Підручники і навчальні посібники видаються і використовуються в навчальному процесі за умови надання їм відповідних грифів. Проте на початковому етапі підготовки фахівців для туристської індустрії такі навчальні видання були відсутні. Адже створення підручника з професійно-орієнтованої дисципліни передбачає не лише роки кропіткої праці над ним, наявність педагогічного таланту та культури точно формулювати поняття, доступно викладати матеріал, не переобтяжуючи його другорядною інформацією, але й глибокі знання галузі. В результаті склалася своєрідна педагогічна «майстерність», коли викладач змушений був диктувати зміст основних положень теми, а студент – занотовувати цей зміст.

Нині ситуація з навчально-методичним забезпеченням суттєво змінилася на краще. З абсолютної більшості дисциплін навчального плану ми маємо добротні, сучасні підручники і посібники, в тому числі й з грифом Міністерства освіти та науки України. Проте тут виникла чергова проблема. Викладачі вже звикли до тієї, м’яко кажучи, своєрідної методики викладання та намагаються нав’язати свою продукцію університетам, де викладають, стверджуючи, що всі інші підручники «не підходять».

Проведений нами аналіз навчальних видань за вказаними раніше критеріями підтвердив, що викладачі частково мають рацію. Незважаючи на те, що до експертизи рукописів, яким пропонується надати гриф Міністерства освіти і науки України, крім рецензентів, на громадських засадах залучаються фахівці 67 комісій Науково-методичної ради міністерства за напрямами підготовки, до складу яких входять близько 1000 провідних науковців і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів і наукових установ, і Міністерство щороку відмовляє в наданні грифа 70-80 рукописам [10, с. 115], друком все одно виходить неякісна продукція.

Крім того, викладачі ВНЗ дезорієнтовані: науково-методична комісія з напряму 0504 «Туризм» ніяких рекомендацій чи анотації навчальних видань не надавала; наявність грифу МОН України у каталогах видань не вказується, єдиного реєстру навчальної літератури, якій надані грифи «підручник», «навчальний посібник» до кінця 2009 року в країні не існувало.

До того ж, більш-менш авторитетний навчальний заклад чи кафедра намагається надрукувати свій підручник, а то репутація кафедри може постраждати. Тут поряд з якісними роботами, яких меншість, зустрічаємо посібники, що найчастіше пишуть автори, котрі познайомилися з предметом майже напередодні. Ні внутрішніх, ні зовнішніх стримувальних механізмів тут немає. Все залежить тільки від амбіційних планів, вміння організовувати свій час, від природної продуктивності, яка іноді немає нічого спільного з професіоналізмом.

У стислому вигляді результати проведеного аналізу підручників та навчальних посібників, виданих за рекомендаціями навчально-методичних рад університетів зводяться до такого:

1. Абсолютна більшість підручників за змістом є вельми збідненим представленням зарубіжної науки: здебільшого це калька з відповідних російських видань, або складення власних робіт з кусків тексту, знайдених в Інтернеті. Між іншим, професор О. А. Донських розглядає цю ситуацію як початкову школу корупції [11, с.21].
2. Більшості викладачів бракує досвіду роботи в галузі, професійних навичок та знань із сучасних методик і технології викладання фахових дисциплін, теорії розробки підручника для ВНЗ.
3. Низький рівень адаптації навчальної літератури до конкретних навчальних планів і програм. Жоден з підручників не може слугувати студентові в якості достатнього самостійного навчально-освітнього знаряддя. Очевидна диспропорційність між змістами розділів. Не витримуються вимоги до обсягу видань.
4. Викладачі тяжіють до традиційного (монологічного) викладення матеріалу. У більшості навчальних видань відсутні методична складова та апарат для орієнтації в матеріалах книги, вони не придатні для самостійної роботи студентів.
5. Складна або занадто спрощена мова викладення матеріалу. Словесні вихиляси і суб’єктивізм у доборі понять спричиняють деформацію знань студентів про туризм.
6. Навчальні видання присвячені конкретним дисциплінам. Для інтенсифікації практичної підготовки та формування професійних компетенцій потрібні системні навчальні видання, які б охоплювали декілька предметних областей.
7. В навчальних виданнях майже не відстежуються тенденції розвитку та сучасний стан світового туризму загалом і вітчизняного зокрема.

Оцінюючи рівень забезпечення навчально-методичною літературою процесу підготовки фахівців з туризму, приведемо влучне висловлення ректора Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, академіка АПН України, професора Івана Прокопенка: «Сьогодні утримувати бібліотеку на належному рівні недешево коштує. Підручник, посібник самі написали, та й усе. Перейшли на власні «саморобні» підручники, це не самопал, скажу вам відверто, підручник потрібно напрацювати, його повинні написати великі вчені, методисти… Щоб написати підручник треба мати великий хист. То партизанити можна із саморобною зброєю, але не воювати» [12, с. 8].

Отже, незважаючи на те, що Міністерство освіти та науки України постійно звертає увагу керівників ВНЗ на необхідність значного підвищення відповідальності Вчених рад щодо якості рекомендованих до видання рукописів підручників та навчальних посібників, відповідальності кафедр за попередній розгляд їх змісту, науково-методичного та виховного рівня, підбір рецензентів та якість рецензій, до цього часу трапляються непоодинокі порушення встановлених вимог, що призводить до випадків плагіату, невідповідності рукописів навчальним планам та програмам тощо.

Створення нових підручників здебільшого пов’язано не з прагненням викладача модернізувати навчальний процес, впровадити продукт, який би сприяв підвищенню рівню знань студентів, скільки з бажанням самореалізуватися, створити видимість активної навчально- методичної роботи, підняти тим самим авторитет кафедри, а іноді й свій особистий статус. Непрямо й адміністрація ВНЗ, і видавництва це заохочують. «Самосвавілля» створення і «підштовхування» своєї навчальної продукції на ринок стали нормою.

Ринок підручників став на практиці ринком хаотичним. В результаті книжковий ринок, книжкові магазини перенасичені навчальною літературою з туризму, проте ця чисельність дуже оманлива. Студенти, а часто й викладачі, повністю дезорієнтовані цим «розмаїттям». Цілком очевидно, що така ситуація – кризова.

Відставання законодавчої бази, що регламентує й унормовує створення навчальної літератури від написання рукопису, оцінки її якості, захисту авторських прав і до видання та використання в навчальному процесі; низька оплата праці висококваліфікованих учених і викладачів, а також їхня зайнятість на основній роботі не дають змоги підвищити інтенсивність інтеграції знань між вищими навчальними закладами з метою створення якісного підручника для студента. Пошуки вирішення окреслених у статті проблем і стануть предметом подальших наукових досліджень.

Література

1. Волкова Н.І., Динаміка і тенденції випуску навчальної та наукової літератури для вищої школи в умовах сформованої ринкової економіки України / Н.І. Волкова, Н.В. Халікян // Вісник Книжкової палати України. – 2006. – №12. – С.15-17.
2. Туризм на порозі ХХІ століття: освіта, культура, екологія: каталог книжкової виставки / упоряд. І.Д. Войченко, В.Д. Мусієнко; бібл. ред. І.Д. Войченко. – К.: Вид-во КІТЕП, 1999. – 12 с.
3. Антонова С.Г. Учебно-методическая поддержка образовательных технологий вузов: к вопросу о типологии учебных изданий / С.Г. Антонова // Alma mater (Вестник высшей школы). – 2009. – №5. – С. 32-35.
4. Державна програма «Підручник вищої школи», «Програма розвитку освіти в Україні на 2005-2010 роки», Наказ МОН України «Щодо видання навчальної літератури для вищої школи» №588 від 27.06.2008 // Вища школа. – 2008. - №8 – с. 103-113.
5. Вимоги до навчально-методичної літератури, що видається у Донецькому державному університеті економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського та його структурних підрозділах // Вища школа. – 2005. – №6. – С.25-27.
6. Гончаренко С. український педагогічний словник / Семен Гончаренко. – Київ: Либідь, 1997. – 367 с.
7. Наказ МОН України «Щодо видання навчальної літератури для вищої школи» №588 від 27.06.2008 // Вища школа. – 2008. - №8 – с. 103-113.
8. Огурцов А.П. Підручник як технологія процесу оволодіння необхідною системою знань, умінь і навичок / А.П. Огурцов, Л.М. Мамаєв, В.В. Заліщук // Нові технології навчання: Наук.-метод. зб. / Кол. авт. – К. : Наук.-метод. центр вищої освіти, 2004. – Вип. 36. – С. 3-9.
9. Нормативні компоненти галузевого стандарту вищої освіти України з напряму підготовки 0504 «Туризм». – К.: Вид-во КУТЕП, 2004. – 65 с.
10. Вища освіта України – європейський вимір: стан, проблеми, перспективи // Вища школа. – 2008. – №6. – С.88-125.
11. Донских О. А. Образование должно освобождать или порабощать? / О. А. Донских // Alma mater (Вестник высшей школы). – 2009. - №10. – С.15-21.
12. Прокопенко І. Минуле, сучасне та майбутнє педагогічної освіти в Україні / Іван Прокопенко // Вища школа. – 2008. – №6. – С.3-14.

Щука Г. П. Навчально-методичне забезпечення процесу підготовки фахівців з туризму

В статті охарактеризовано структуру навчально-методичного забезпечення дисципліни, вимоги до сучасних навчальних видань, проаналізовано стан навчально-методичного забезпечення процесу підготовки фахівців для сфери туризму.

Ключові слова: навчально-методичне забезпечення, підручник, навчальний посібник.

Щука Г. П. Учебно-методическое обеспечение процесса підготовки специалистов по туризму

В статье характеризуется структура учебно-методического обеспечения дисциплины, требования к современным учебным изданиям, проанализировано состояние учебно-методического обеспечения процесса подготовки специалистов для туризма.

Ключевые слова: учебно-методическое обеспечение, учебник, учебное пособие.

Shchuka Galina. Education – methodical providing of a process of preparation of specialists of tourism

In the article are characterized the structure of educational -methodical providing of subject requirements to modern educational editions, state of educational - methodical providing of the process of preparation of specialists of tourism is analyzed.

Keywords: a educational – methodical providing, a textbook, a train aid.