Рябова Є.В.
Опубліковано: Матеріали міжнародної науково-практичної
конференції «Педагогічні та рекреаційні технології
в сучасній індустрії дозвілля». - К., 2004.

Моделювання культурно-дозвіллєвих програм в дитячому туризмі

Туризм як спосіб організації вільного часу громадян набуває останнім часом велику популярність. Цьому сприяє інтенсифікація праці, вимагає ефективного відтворення витрачених на виробництві психічних і фізичних сил людини, розвиток транспорту і комунікацій, збільшення кількості вільного часу і ставлення до нього як до цінності. Враховуючи зростаючі потреби громадян в туристських послугах, в останнє десятиліття в республіці значно збільшилася чисельність підприємств туризму. Разом з тим, спостерігається зростання культурних, пізнавальних запитів туристів, яких вже не задовольняють традиційні туристські послуги - розміщення, харчування, певний набір екскурсій і т.д. Таким чином, виникає протиріччя між рівнем потреб туристів і пропонованими туристськими послугами. У той же час підприємства туризму також потребують збагачення змісту своєї діяльності, обумовлену конкуренцією серед майже 500 туристських фірм, які функціонують в Республіці Білорусь.

Одним з рішень цієї суперечності, на наш погляд, є включення до програми туризму методів і форм культурно-дозвіллєвої діяльності, які дозволяють не тільки збагатити зміст туристського дозвілля, але і повніше задовольняти духовні потреби туристів, сприяти розвитку, самореалізації особистості.

В.Є. Триодін вважає, що «... під методами клубної роботи слід розуміти різноманітні способи організації і управління діяльністю відвідувачів у єдності з їх поведінкою і спонуканням до взаимовоспитанию і самовиховання».

А.Д. Жарков вказує на три історично сформовані родові методи культурно-дозвіллєвої діяльності: театралізація, ілюстрування та гра, які виражають її природу та специфіку, які постають в процесі формування свідомості людини, розвитку його творчих здібностей.

Під формами культурно-дозвіллєвої діяльності ми розуміємо способи і прийоми організації людей в установах культури, за місцем проживання, а також цілісні дозвіллєві програми, при створенні та проведенні яких реалізуються функції методів ілюстрування, театралізації, ігри.

Включення методів і форм культурно-дозвіллєвої діяльності в сферу туризму може здійснюватися на основі моделювання дозвіллєвих програм. Моделювання (за В.С. Садовської) є процес систематизації способів, прийомів і засобів з метою створення нових оригінальних умов включення особистості в творчу діяльність. Таким чином, моделювання дозвіллєвих програм дозволяє збагатити зміст туристського дозвілля, посилити його розвиваючі функції. Відбувається трансформація туризму як «активної цілеспрямованої споживчої діяльності» в творчу діяльність.

При моделюванні дозвіллєвих програм в туризмі необхідно враховувати наступні умови:

- психофізіологічні, соціально-психологічні особливості туристів (вік, соціальна приналежність, рівень освіти, інтереси і потреби у дозвіллі, знаходження у тимчасовому або постійному колективі туристів та ін).
- особливості туру, засновані на диференціації туризму за різними ознаками - тривалості (тур вихідного дня, канікулярний, під час відпустки), цілям подорожі (культурно-пізнавальний, оздоровчий, спортивний тощо), місця перебування (готель, санаторій, база чи табір відпочинку тощо), способу пересування й іншим.
- професіограма фахівця, організатора культурно-дозвіллєвих програм в туризмі, що поєднує знання та вміння у галузі педагогіки дозвілля, психології, екскурсознавства, туризму.

Формування моделі дозвіллєвих програм в туризмі відбувається поетапно, про що йдеться в публікаціях Л.І. Козловської. На першому етапі необхідно проаналізувати особливості туру, виявити специфіку, визначити спрямованість учасників подорожі, на яку розрахована програма. При цьому здійснюється також аналіз відомих дозвіллєвих програм з метою відбору і подальшої інтерпретації.

На другому етапі відбувається перенесення відомих дозвіллєвих програм або їх елементів у структуру туристського дозвілля. Завдання цього етапу - адаптувати зміст програми до умов подорожі і творчим можливостям організатора. Як правило, дозвіллєва програма на цьому етапі виступає як самостійна форма і як компонент традиційних туристських форм (екскурсії, походу), у які включаються ігрові елементи, колективний спів, діалогічне спілкування та інші прийоми, що сприяють спілкуванню учасників програми.

Третій етап передбачає введення елементів новизни у структурні ланки програми: зміст, організаційно - методичні умови, сценарний хід, використання технічних засобів.

Четвертий етап - створення нової (авторської) моделі програми, коли у всіх структурних ланках є елементи новизни. На цьому етапі відбувається синтез туристсько-екскурсійних форм та дозвіллєвих програм. Наприклад, театралізована екскурсія, шоу - музей з «живими» експонатами. Таким чином, створюється абсолютно новий туристський продукт, що передбачає творчий рівень взаємодії туристів і організаторів туризму. Створення авторських моделей дозвіллєвих програм в туризмі вимагає іншого підходу до діяльності організатора туристичного дозвілля, що поєднує в собі професійні якості ведучого, режисера, менеджера. Необхідно також тісна взаємодія установ культури і туризму для розробки і реалізації культурно-дозвіллєвих програм нової якості.

Моделювання культурно-дозвіллєвих програм особливо доцільно в дитячому туризмі. Оскільки традиційно туристські поїздки та походи по тривалості складають від 2 до 7 днів, виникає проблема організації дозвілля туристів. Це означає, що крім власне туристських занять - екскурсій, пересування по маршруту, а також діяльності по самообслуговуванню (в поході - підготовка ночівлі, приготування їжі тощо), у туристів залишається вільний час, своєрідний «дозвілля в дозвіллі». У дорослих, особливо досвідчених туристів, не виникає особливих труднощів з його організацією. Туристам з числа дітей і підлітків необхідна допомога в цій справі. Аналіз більшості дитячих екскурсійних програм, пропонованих туристичними фірмами р. Мінська показує, що після екскурсій діти найчастіше надані самі собі. Деякі фірми включають в тур одну або дві дискотеки, цим, як правило, обмежується набір нетуристских форм відпочинку. Вільний час заповнюється безцільним проведенням часу, а іноді і негативними діями, наприклад, курінням, розпиванням алкогольних напоїв. Таким чином, культуросозидающий, виховний потенціал туристської діяльності реалізується недостатньо або взагалі не реалізується. Безумовно, не можна регламентувати всю екскурсійну поїздку або туристський похід, однак розумна організація вільного часу дітей-туристів не тільки підвищує ефективність програм дитячого туризму, але і відповідає вимогам безпеки.

Моделювання культурно-дозвіллєвих програм в дитячому туризмі слід здійснювати на принципах комплексності (поєднання пізнавальних, розважально-рекреаційних, комунікативних та інших компонентів, індивідуальних, групових, масових форм роботи), диференційованого підходу, активності і самостійності туристів, різноманіття і варіативність виховного впливу засобів культурно-дозвіллєвої діяльності, взаємодії керівника та учасників подорожі.

У програмах дитячого туризму доцільно використання методів активізації дітей і підлітків, таких як метод організації діалогічного спілкування (під час екскурсії), ігровий метод (т.зв. «живі експонати»), метод театралізації (участь у реконструкції історичної або культурної події, у фольклорному святі тощо).

В цілому, вся програма екскурсійної поїздки або туристського походу дітей може бути пронизана методами та формами культурно-дозвіллєвої діяльності - від етапу знайомства до заключного етапу.

Наприклад, на початковому етапі подорожі слід включати ігри на знайомство, особливо у тимчасових туристських групах. Якщо дозволяють умови, має сенс організувати вечір знайомств, метою якого буде не тільки власне уявлення всіх учасників подорожі, але і забезпечення оптимістичного настрою на подальшу програму, а також зняття тривожних станів у туристів, пов'язаних з включенням в нову, незнайому обстановку. В активній формі може проходити необхідний на початковому етапі інструктаж по техніці безпеки, коли діти самостійно, можливо у формі ділової гри, виробляють правила безпечної поведінки під час поїздки або походу. Таким чином, знімається негативна реакція на «повчання дорослих», особливо гостро сприймаються дітьми і підлітками у вільний час.

Звичайно ж, центральним компонентом подорожі є екскурсія або похід, які також можуть містити ігрові компоненти чи елементи театралізації. Наприклад, середньовічний замок відвідують не підлітки 12 років, а лицарі та прекрасні дами 13 століття. Для цього досить вибрати туристам імена, що відповідають епосі, виготовити деякі атрибути (зображення фамільного герба», віяло тощо), продумати «кодекс честі» (правила звернення один до одного, правила поведінки та інше). Все це не вимагає особливих витрат часу і средстсв, однак сприяє посиленню вражень туристів, як би занурює в епоху, спонукає інтерес до подальшого пізнання, до творчого сприйняття матеріалу екскурсії.

Після екскурсії і по закінченні подорожі (поїздки, походи) рекомендується проводити рефлексію, яка також може включати ігрові компоненти або проходити у формі самостійної культурно-дозвіллєвої програми (конкурс знавців за матеріалами екскурсії, концерт «Таланти і шанувальники» в поході тощо).

Таким чином, моделювання культурно-дозвіллєвих програм в дитячому туризмі, здійснюване з урахуванням інтересів і потреб туристів, педагогічного керівництва, взаємодії закладів культури та туристичних підприємств, дозволяє не тільки збагатити зміст дозвілля, але і сприяти реалізації культуросозидающего, виховного потенціалу туризму.

Література

1. Триодін В.Є. педагогіка клубної роботи. - М., 1984.
2. Жарков А.Д Технологія культурно-дозвіллєвої діяльності. - М., 2002.
3. Цит. по статті: Козловська Л.І. Дозвіллєві програми в соціокультурній діяльності.// Сацыяльна-педагагічная робота. - 2002. - №3.
4. Воловик А.Ф, Воловик В.А. Педагогіка дозвілля. - М, 1998.
5. Козловська Л.І. Дозвіллєві програми в соціокультурній діяльності.// Сацыяльна-педагагічная робота. - 2002. - №3.