Рогатенюк Э.В.
Матеріали доповідей ІІ науково-практичної конференції
"Інформаційні технології в управлінні туристичною та курортно-рекреаційної
економікою". - 15-16 вересня 2006 року, р. Бердянськ.

Функціонально-цільовий підхід до структуризації регіонального рекреаційного комплексу

Кардинальні зміни в житті суспільства, викликані соціально-економічним і науково-технічним прогресом, істотно трансформують соціальний статус людини, сприяють посиленню інтенсифікації виробничих процесів, погіршення екологічного стану довкілля та зниження параметрів здоров'я населення. Наслідком даних тенденцій є зростання потреби в рекреації - відновлення сил людини, витрачених у процесі праці і, відповідно, в організації виробничих процесів з надання послуг рекреації. Це обумовлює формування регіональних рекреаційних комплексів як сукупності суб'єктів різних організаційно-правових форм і видів економічної діяльності, результатом функціонування яких є комплексний, поліфункціональний рекреаційний продукт, що задовольняє різноманітні потреби рекреантів.

При розгляді рекреаційного комплекс як складного соціально-економічного явища та економічної системи, важливим є вибір провідного критерію для структурування його елементів. Поділяючи думки вчених-економістів (Буркінського Б.В., В.М. Василенко, Долишного М.І., Ст. Мацоли, Окландера М.А., Харичкова С.К. та ін), автор вважає, що в якості головного критерію слід використовувати функціонально-цільової, згідно з яким у рамках регіонального рекреаційного комплексу як системи можна виділити три відносно самостійні підсистеми.

Підсистема 1. Рекреаційні за призначенням підприємства:

1) сукупність курортних закладів (санаторіїв, профілакторіїв, пансіонатів з лікуванням, дитячих оздоровчих закладів, курортних поліклінік, бальнеологічних лікарень, грязелікарень та ін), які здійснюють діяльність, спрямовану на надання курортних послуг, спрямованих на реалізацію потреб у збереженні здоров'я, відновлення сил, можливості працювати і базується, насамперед, на ефективному використанні природних лікувальних гідромінеральних і ландшафтно-кліматичних рекреаційних ресурсів;
2) сукупність туристських організацій (пансіонатів, будинків відпочинку, баз відпочинку, туристських готелів, турбаз, кемпінгів, мотелів та ін), які здійснюють діяльність, спрямовану на надання туристських послуг, спрямованих на реалізацію пізнавальних потреб, потреб у культурному, духовному і фізичному розвитку і базується, в першу чергу, на ефективне використання природно-ландшафтних та культурно-історичних рекреаційних ресурсів.

Підсистема 2. Підприємства, що забезпечують власне рекреаційну діяльність:

1) сукупність підприємств інфраструктури регіону, що забезпечують створення базових та супутніх рекреаційних послуг: транспортних організацій; підприємств сільського господарства та переробки сільськогосподарської сировини; підприємств громадського харчування, торгівлі, зв'язку; будівельних організацій; комунальних підприємств; навчальних закладів, що ведуть підготовку та препеподготовку кваліфікованих спеціалістів; науково-дослідних інститутів та центрів;
2) сукупність підприємств ринкової інфраструктури, що займаються формуванням, просуванням і продажем комплексного рекреаційного продукту: туроператорів і турагентів, інформаційних і рекламних служб, консалтингових фірм, фінансово-кредитних установ.

Підсистема 3. Інституційні структури рекреаційного комплексу:

1) органи управління рекреаційною діяльністю, функції яких полягають в її нормативному, методичному та організаційному забезпеченні;
2) національні та регіональні державні інститути, громадські та професійні організації приватного сектора, формальні і неформальні суспільно-державні інститути, які займаються питаннями розвитку туризму на національному, регіональному і локальному рівнях.

Надалі, використовуючи цей підхід до структурування елементів регіонального рекреаційного комплексу як системи, можна визначити внесок кожної з підсистем у соціально-економічний розвиток регіону в цілому і його локальних територій.