Решетніков Д.Г., Траскевич А.Г.
Матеріали VI Міжнародної наукової конференції
"Білорусь в сучасному світі". - Мінськ, 30 жовтня 2007 р. - С.250-252.

Можливості розвитку регіональних екотурістскіх маршрутів на основі мережі санаторно-курортних установ Білорусі

Основним напрямком вдосконалення національної системи санаторно-курортного обслуговування є підвищення економічної ефективності їх функціонування в ринкових умовах. У силу значної сезонності туристичного попиту на послуги санаторно-курортного комплексу для досягнення рентабельності необхідно забезпечення більш рівномірного і інтенсивної завантаження ліжкового фонду санаторно-курортних установ. Крім того, основою формування конкурентоспроможного санаторно-курортного комплексу є диверсифікація наданого турпродукту, розширення переліку додаткових платних послуг.

Для вирішення зазначених проблем необхідна реалізація низки заходів щодо додаткового завантаження ліжкового фонду, включаючи використання ліжкового фонду санаторно-курортних установ в якості засобу розміщення при організації інших видів туризму: екскурсійний, подієвий, екотуризм, рекламні тури, організація семінарів, конференцій, тренінгів. Причому в даному випадку лікувальний рекреаційно-ресурсний потенціал і медична база виступають не в якості основного цільового ресурсу для створення турпродукту, а в якості додаткової конкурентної переваги в порівнянні з готелями.

З метою практичної реалізації поставленої мети автором були розроблені экотуристские маршрути з використанням санаторно-курортних установ в якості засобу розміщення екотуристів. Ідея створення таких маршрутів полягає в тому, що багато білоруські підприємства санаторно-курортного господарства знаходиться в безпосередній близькості по відношенню до особливо охоронюваним природним територіям, атрактивний для екотуристів (оздоровниці курорту Нароч - Національний парк «Нарочанский», ландшафтна стежка «Блакитні озера»; санаторій «Рось» - р. Рось, заказник «Замковий ліс»; санаторій «Ружанскій» - заказник «Ружанская пуща»; сан. «Ясельда» - заказники «Середня Прип'ять» і «Простырь»; санаторій «Радон» - р. Молчадь, заказник «Липичанская пуща»; санаторій «Вечелье» - Ушачские озера; база відпочинку «Актан» - Обстерновская озерна група).

Інфраструктура підприємств санаторно-курортного господарства не в повній мірі відповідає вимогам екотуризму, однак на сучасному етапі становлення ринку екотуризму в Білорусі в умовах браку спеціалізованих засобів розміщення доцільним є додаткове використання ліжкового фонду здравниць. Крім того, відпочиваючі санаторно-курортних установ представляють важливий сегмент попиту на турпродукт екотуризму. У 2006 р. в 303 санаторно-курортних закладах Білорусі обсяг обслуговування перевищив 590 тис. осіб, що на порядок перевищує існуючий обсяг ринку екотуризму в республіці. Вибираючи в якості основного виду рекреаційних занять лікувально-оздоровчий туризм, відпочиваючі можуть стати також споживачами турпродукту екотуризму та природознавчих екскурсій, якщо організувати экомаршруты в якості додаткової платної послуги в санаторно-курортних установах. Такі маршрути можуть згодом створити у потенційних споживачів зацікавленість в участі у спеціалізованих экотурах. Зазначені можливості рівною мірою відносяться як до білоруських, так і до іноземним відвідувачам вітчизняних оздоровниць.

Важливою перевагою використання підприємств санаторно-куротного комплексу в якості засобів розміщення екотуристів є те, що ряд оздоровниць, перспективних для створення екотурістскіх маршрутів, розміщуються поблизу об'єктів потенційно атрактивним для екотуристів, але, в силу нерозвиненості інфраструктури та реклами, практично не використовуються в екотуризмі (Ушачские озера, заказники «Липичанская пуща», «Налибокская пуща», «Середня Прип'ять» та ін). Экомаршруты на базі прилеглих здравниць можуть сприяти більш інтенсивному включенню цих ООПТ в процес створення національного турпродукту екотуризму, забезпечуючи таким чином більш ефективне використання його природно-ресурсного потенціалу.

Критеріями визначення санаторно-курортних підприємств, ліжковий фонд яких можна використовувати в екотуризмі, стали не тільки географічне сусідство з ООПТ (основний фактор), але і рівень інфраструктури, ефективність функціонування. Наприклад, розглядалися в основному ті оздоровниці, одноразова місткість яких перевищувала 100 ліжко-місць, тому що вони мають найбільший обсяг потенційного попиту на додаткові платні послуги екотуризму. Важливі також особливості архітектури і ландшафтного дизайну здравниць: перевага при розміщенні екотуристів віддається не багатоповерхових корпусів, а котеджів, розташованих в природному середовищі. Доцільним є впровадження додаткових платних послуг екотуризму на підприємствах санаторно-курортного господарства, які вже досягли стабільної рентабельності і володіють істотними фінансовими ресурсами і можливостями просування цієї послуги на туристському ринку.

Також за умови інвестиційних вкладень для організації прийому екотуристів можна використовувати ряд оздоровниць, які були закриті в процесі реформування національної системи санаторно-курортного обслуговування (колишні санаторії «Полісся-87» (ліжковий фонд на 2003 р. становив 182 ліжко-місця), «Лахва», «Ялинка» (190), «Сосновий бор» (200) та ін). Для таких установ були розроблені окремі перспективні маршрути.

Таким чином, впровадження в процес управління санаторно-курортними установами нових технологій, спрямованих на створення інноваційних форм турпродукту, що забезпечують альтернативну завантаження ліжкового фонду, є найважливішим завданням досягнення економічної ефективності функціонування санаторно-курортного господарства Білорусі і може сприяти активізації інших спеціалізованих видів туризму (екотуризм).