Решетніков Д.Г.
Матеріали ІІ Республіканської наукової конференції
"Білорусь в сучасному світі". - Мінськ, 17-18 грудня 2003 р. - С.107-108.

Формування інфраструктури просування національного туристичного продукту Білорусі

Найважливішими сучасними тенденціями функціонування світового туристичного господарства є його просторова поляризація та еволюційний перехід від природно-ресурсної до інвестиційно-інноваційної моделі розвитку. Теорія просторової поляризації світового туристського ринку (І.І. Пиріжник; О.Ю. Александрова) визначає закономірності його ієрархічної структури, протиставляючи «центри розвитку» з високою концентрацією інвестицій, інновацій, туристських потоків і «периферійні зони» з низькою інтенсивністю туристичних потоків і фінансових надходжень, уповільненим сприйманням інноваційних процесів.

У відповідності з теорією просторової поляризації основна частина світового туристського обміну здійснюється між економічно розвинутими країнами як у формі прямого експорту туристичних послуг, так і шляхом експорту капіталу. Відповідно до теорії міжнародної конкурентоспроможності (М. Портер), конкурентоспроможність туристичного комплексу визначається складною системою факторів, у розвитку яких пріоритетне значення має інвестиційна та інноваційна діяльність, а також рекламно-інформаційне просування туристського продукту.

Незважаючи на вигідне географічне положення, наявні природні і культурно-історичні передумови розвитку туризму, Білорусь в силу нерозвиненості факторів інвестиційного та інноваційного характеру займає периферійне положення в системі світового туристського ринку. Це обмежує можливості експорту туристських послуг обслуговуванням транзитних потоків, а також відвідувачів з особистими і діловими цілями і вимагає активізації туристської політики, включаючи комплекс заходів з просування національного туристського продукту.

Білорусь, входила протягом своєї багатовікової історії до складу різних державних утворень (Велике князівство Литовське, річ Посполита, Російська Імперія, Радянський Союз), в даний час мало відома абсолютній більшості потенційних іноземних відвідувачів як суверенна держава і практично невідома на рівні окремих туристських регіонів, центрів, об'єктів і маршрутів. Навіть у спеціалізованих міжнародних туристських виданнях краєзнавча інформація про Білорусі подається вкрай скупо (чотири рядки в об'ємному збірнику «Worldwide destinations: the geography of travel and tourism / B.G. Boniface, З Cooper) або відсутня зовсім («Encyclopedia of tourism / J. Jafari). Таким чином в даний час Республіка Білорусь представляє собою «білу пляму» на туристській карті Європи. Імідж республіки на міжнародній арені в певній мірі носить негативний характер в силу складних політичних відносин з державами Заходу, поширеної думки про білорусь як про радіоактивно забрудненому регіоні і ряду інших факторів.

Формування сприятливого туристичного іміджу країни є пріоритетним напрямком діяльності Національного агентства з туризму, заснованого в 2001 р. Міністерством спорту і туризму РБ. Протягом першого року діяльності Агентства були створені друковані та відеоматеріали, присвячені окремим пам'яткам Білорусі. Однак вкрай обмежений бюджет організації не дозволяє забезпечити повномасштабне рекламно-інформаційне забезпечення національного туристського продукту на рівні країн з розвинутим рекреаційним господарством та сусідніх держав, які конкурують з республікою за залучення туристських потоків. У той же час державний бюджет Литви в 2000 р. профінансував витрати на просування національного туристичного продукту в обсязі 5 млн. дол. США, що склало 1,2 дол. в розрахунку на одного іноземного відвідувача. При цьому середній обсяг надходжень від одного відвідувача Литви перевищив 95 дол., а на кожен вкладений в рекламно-інформаційну підтримку долар припадало 78 дол. доходу.

Сусідні країни помітно випереджають Білорусь і в плані формування регіональної інфраструктури рекламно-інформаційного просування туристського продукту. Важливим елементом туристичної інфраструктури є інформаційні центри, де мандрівники можуть отримати інформацію про туристському потенціалі регіону, пропозиції послуг розміщення, харчування, екскурсійного обслуговування та ін. В Литві функціонують 22 туристично-інформаційних центру в історичних містах, 5 відомчих туристично-інформаційних центрів в національних парках, 4 зарубіжних центру на території пріоритетних туристських партнерів (Німеччина, США, Росія, Японія). У Латвії налічується 40 туристично-інформаційних центрів. Білорусь в даний час не має спеціалізованих туристично-інформаційних центрів і практично не використовує в цілях розвитку туризму інфраструктуру консульської служби, представлену в 146 державах.

Участь Білорусі в найбільших європейських туристських виставках і ярмарках (Берлін, Лондон, Москва та ін) в 1990-е рр. здійснювалося на рівні конкуруючого пропозиції окремих фірм («Белінтуріст», «Внешинтурист», «Vip-Tours», «Білоруський Супутник» та ін) без подання загального стенду, знайомить з туристськими можливостями країни в цілому. Враховуючи, що пріоритетними туристськими партнерами республіки виступають насамперед сусідні країни, представляється необхідною активізація рекламно-інформаційної діяльності з просування національного туристичного продукту в зарубіжних засобах масової інформації та виставкових заходах на території суміжних держав. Однак у 1990-е рр. Міністерство спорту і туризму РБ, окремі туристські підприємства Білорусі та їх асоціації приділяли явно недостатня увага до реклами національного туристичного продукту на ринках Польщі, Литви, Латвії, регіонів європейської частини Росії.

Наслідком недостатньо активної діяльності з просування національного туристичного продукту є низька популярність Білорусі на світовому туристському ринку і переважання в цільовій структурі в'їзного потоку туристів мимоволі» - транзитних відвідувачів, учасників спортивних і культурних заходів, конференцій, ділових переговорів, а також осіб, що відвідують друзів і родичів. Питома вага відвідувачів, які свідомо обрали поїздку в Білорусь з числа різних альтернативних варіантів, є вкрай незначним.

Таким чином, створення інфраструктури просування національного туристичного продукту є важливим актуальним завданням розвитку туристського комплексу республіки. Крім використання інформаційних можливостей мережі Інтернет, систематичного участі в міжнародних виставках та інших рекламно-інформаційних акціях, необхідно формування постійно діючих елементів даної інфраструктури: туристично-інформаційних центрів в містах (Мінськ, Несвіж; Брест, Пінськ, Барановичі; Гродно, Світ, Новогрудок; Вітебськ, Полоцьк, Орша; Гомель; Могильов), національних парках («Біловезька пуща», «Прип'ятський», «Браславські озера», «Нарочанский», перспективний «Біла Русь»), а також на території пріоритетних зарубіжних туристських партнерів, якими є сусідні країни (Росія, Польща, Литва, Латвія, Україна) і держави зі значною білоруською діаспорою (насамперед Ізраїль).