Організація і підвищення ефективності діяльності спеціальних економічних зон (за матеріалами СЕЗ України)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Пугачевська Катерина Йожефівна

ОРГАНІЗАЦІЯ І ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ СПЕЦІАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН
(за матеріалами СЕЗ України)

Спеціальність: 08.06.01 – Економіка, організація і управління підприємствами

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Ужгород - 2003

Робота виконана на кафедрі комерційної діяльності і підприємництва Львівської комерційної академії Центральної спілки споживчих товариств України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, професор

проректор з наукової роботи, завідувач кафедри комерційної діяльності і підприємництва Львівської комерційної академії.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Школа Ігор Миколайович,

завідувач кафедри комерційної діяльності і менеджменту Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету.

кандидат економічних наук, доцент Даньків Йосип Якимович, завідувач кафедри обліку та аудиту Ужгородського національного університету.

Провідна установа: Інститут регіональних досліджень НАН України,

відділ проблем ринкової інфраструктури та транскордонного співробітництва, м. Львів

Захист дисертації відбудеться “ 4 “ квітня 2003 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 61.051.02 в Ужгородському національному університеті за адресою: 88000, м.Ужгород, пл. Народна, 3, ауд. 47.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ужгородського національного університету за адресою: 88000, м. Ужгород, вул. Капітульна, 9

Автореферат розісланий “ 25 ” лютого 2003 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, доцент Слава С.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Поширення спеціальних форм господарської діяльності, у тому числі спеціальних економічних зон (СЕЗ) та режимів інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку (ТПР), у нашій країні у 1998-2002 рр. істотно активізувало інвестиційну діяльність як зарубіжних, так і вітчизняних інвесторів. Певною мірою ріст обсягів інвестицій в економіку став одним з факторів призупинення трансформаційної кризи і початку економічного зростання, а в окремих регіонах дозволив пом’якшити гострі соціально-економічні явища, пов’язані з реструктуризацією промисловості, вивільненням робочої сили.

Подібні масштабні і динамічні зміни умов економічної діяльності, особливо інвестиційної, поряд з позитивними результатами, зумовили й деякі негативні наслідки – деформацію конкурентного середовища, погіршення інвестиційної привабливості окремих територій, галузей, секторів економіки, зокрема малого і середнього бізнесу. Загалом, незважаючи на сприятливі відносно інших регіонів умови інвестування у межах СЕЗ чи ТПР, частка світових інвестиційних ресурсів, залучених в українську економіку, залишається ще незначною і не відповідає потенційним потребам. Очевидно, що нетривалий період функціонування СЕЗ та ТПР не дає підстав для остаточних висновків, проте це не заперечує необхідності досліджень процесів їх становлення і розвитку вже на початковому етапі з метою запобігання вірогідним негативним наслідкам.

Проблеми міжнародного руху капіталів, економічного розвитку країн з перехідною економікою, аспекти функціонування вільних торговельних (митних) зон досліджувалися такими економістами різних країн світу, як Б. Баласса, Р. Вернон, Р. Ліпсей, К. Кодзіма, С. Купер, Д. Норт, М. Портер, Дж. Стігліц. У сучасній вітчизняній економічній науці питання залучення зарубіжних інвестицій, формування системи прийому капіталів в узгодженні з особливостями перехідного періоду, розглядаються у працях В.М. Геєця, Я.А. Гончарука, Б.В. Губського, М.І. Долішнього, М.А. Дудченка, І.І. Лукінова, Ю.М. Пахомова, О.І. Рогача, А.С. Філіпенка, М.Г. Чумаченка та інших. Значна увага українських вчених П.Ю. Бєлєнького, М.М. Бойко, І.В. Бураковського, О.С. Власюка, М.А. Козоріз, М.А. Лендєла, В.П. Мікловди, Ю.В. Макогона, М.І. Пітюлича, В.І. Пили, Є.В. Савел’єва, І.М. Школи присвячена теоретичним і прикладним аспектам створення спеціальних економічних зон як напряму покращення інвестиційної привабливості економіки країни та окремих її регіонів, а також дослідженню головних напрямів формування економічно значущого сектора малого і середнього підприємництва у перехідній економіці нашої країни, у тому числі і на регіональному рівні управління.

Недостатнє до 1998 р. поширення у вітчизняних економічних реформах такої форми перетворень, як спеціальні економічні зони і режими господарювання, відсутність емпіричних даних зумовлювали у минулому неактуальність досліджень їх впливу на діяльність підприємств, що не користуються спеціальними умовами, особливо малих і середніх. Проте набутий досвід запровадження спеціальних режимів у більше, ніж двадцяти областях України, надає можливість дослідження теоретико-методичних засад їх проектування та функціонування, особливостей впливу на трансформацію суспільно-економічних відносин і, зокрема, на становлення і розвиток малого і середнього підприємництва (МСП).

Враховуючи те, що створення СЕЗ і ТПР у нашій країні має головною метою активізацію інвестиційної діяльності, тобто цільова функція є майже тотожною, доцільно розглянути вказані аспекти для обох типів спеціальних умов господарювання.

Таким чином, недостатня розробленість окресленої сукупності проблем, а також важливість їх теоретичного та практичного значення для посилення керованості і прискорення перетворень, особливо на регіональному рівні державного управління, спонукали автора до вибору теми та основних напрямів дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації погоджена з планами науково-дослідних робіт Львівської комерційної академії. Робота виконана згідно з науковим напрямком 08 „Фундаментальні соціально-економічні проблеми” (затверджено Вченою радою Мукачівського технологічного інституту протокол №4 від 20.12.2001 р) відповідно до комплексно-цільової програми проведення науково-дослідних робіт Міністерства освіти і науки України.

Окремі положення, які було обґрунтовано в дисертації, застосовуються в навчальному процесі Мукачівського технологічного інституту при викладанні дисциплін: “Стратегічне управління”, “Вільні економічні зони”, “Регіональна економіка” (довідка № 952 від 10.07.02.)

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у розробці теоретичних та методичних аспектів проектування СЕЗ і ТПР, посилення їх впливу на соціально-економічний розвиток територій розміщення, обґрунтуванні концептуальних засад, напрямів, форм і методів розвитку МСП в умовах спеціальних економічних режимів господарювання.

Відповідно до означеної мети у роботі поставлені і вирішуються такі завдання:

- навести сучасне наукове тлумачення сутності спеціальних економічних режимів господарювання, їх цільової функції у контексті теорій економічного розвитку;
- окреслити специфічні особливості розвитку країн з перехідною економікою, місце і роль, мету і завдання запровадження спеціальних режимів господарювання у прискоренні ринкових перетворень;
- виявити і систематизувати головні проблеми функціонування спеціальних економічних зон у світовій практиці і, зокрема у країнах з перехідною економікою, та обґрунтувати раціонально можливі напрями їх розв’язання;
- здійснити загальну оцінку зовнішньоекономічного становища та результатів функціонування СЕЗ і ТПР у Закарпатській області, обґрунтованості і раціональності проектних рішень СЕЗ у Львівській та інших областях країни;
- запропонувати на основі критичного аналізу діючих нормативно-методичних документів підходи до удосконалення методів проектування та оцінки ефективності створення і функціонування спеціальних економічних зон і ТПР;
- виявити основні тенденції інвестиційного процесу та його вплив на розвиток МСП, зміни у соціально значущих суміжних галузях і секторах територій розміщення СЕЗ і ТПР;
- обґрунтувати засадничі принципи цільового програмування розвитку і підтримки МСП на територіях розміщення зон, цілі та завдання програм, їх взаємовідношення до проектів (програм) СЕЗ і ТПР;
- розробити стратегічні рішення щодо розвитку МСП для Львівської і Закарпатської областей у межах спеціальних режимів господарювання, методи та форми стимулювання ділової активності у цьому секторі економіки.

Предмет і об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є сукупність економічних відносин, що формуються в умовах застосування відмінних від загальнонаціональних режимів господарської діяльності у країнах з перехідною економікою, зокрема в Україні. Предметом дослідження є теоретико-методичні та прикладні аспекти проектування і запровадження спеціальних режимів господарської діяльності в узгодженні з цільовим програмуванням розвитку малого і середнього підприємництва на регіональному рівні.

Методи дослідження. Застосована у дисертації сукупність методів наукового дослідження включає сучасні теорії вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем трансформації суспільно-економічних відносин у країнах з перехідною економікою, у тому числі: теорії конкурентоспроможності, інституціоналізму, мотивації прямого зарубіжного інвестування; законодавчі та нормативні акти, методичні документи з питань створення і функціонування СЕЗ та ТПР. При обґрунтуванні основних теоретичних висновків та практичних рекомендацій використані методологія і методи системного, статистичного аналізу та групувань, регресійного і кореляційного аналізу, стратегічного менеджменту, а також методи аналізу і синтезу, індукції та дедукції. Інформаційну базу дослідження склали економічна література та періодичні видання, статистичні матеріали Державного комітету статистики та Львівського і Закарпатського обласних статистичних управлінь, дані оперативного моніторингу результатів запровадження СЕЗ та ТПР у названих областях, статистичні матеріали зарубіжних джерел, а також результати і матеріали, отримані автором в ході особистих обстежень стану малого і середнього бізнесу, інвестиційної діяльності.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці та обґрунтуванні теоретичних та методичних положень, що визначають основні напрями удосконалення проектування і функціонування СЕЗ і ТПР, цільового програмування підтримки і розвитку підприємництва в умовах їх запровадження.

У процесі дослідження автором отримані такі найбільш істотні наукові результати, які розкривають його особистий внесок у розробку проблеми і конкретизують новизну роботи:

- представлено з урахуванням особливостей перехідної економіки України нове теоретичне бачення сутності поняття спеціального економічного утворення як взаємодоповнюючого до загальнодержавної економічної політики напряму реформуючих заходів системоутворюючого характеру, орієнтованого на підвищення рівня якості життя, нагромадження соціального капіталу, прискорення інституційних перетворень, забезпечення конкурентоздатності економіки у глобальній світовій конкуренції;
- вперше здійснено узагальнення основних проблем функціонування СЕЗ і ТПР (недосягнення проектних цілей, зовнішня неконкурентоздатність продукції, нестабільність умов господарювання та ін.) та доведено актуальність розв’язання для умов нашої країни таких проблем, як: нечіткість стратегії створення і розвитку СЕЗ; недостатня спеціалізація та узгодження з факторними перевагами конкурентоздатності регіонів; надмірне регулювання з боку держави; звуження стратегічної мети лише до стимулювання інвестиційної активності;
- виявлено, поряд з позитивними, негативні наслідки запровадження СЕЗ та ТПР у Закарпатській та Львівській областях (домінування прямих зарубіжних інвестицій (ПЗІ); низький рівень технологомісткості та екологобезпечності інвестицій; незбалансованість розвитку територій розміщення; дестимулюючий вплив на малий бізнес);
- удосконалено методичні підходи до проектування та оцінки ефективності створення СЕЗ та ТПР на основі агрегатного показника ефекту з урахуванням інноваційного складника, проведення оперативного моніторингу пропорційності соціально-економічного розвитку територій розміщення з використанням модифікованої “економічної нормалі” індексів зміни “якості життя”, зовнішньої конкурентоздатності, рівня іммобілізації вітчизняного капіталу, залучення ПЗІ та створення робочих місць;
- сформульовано з нових позицій концептуальні засади програмування розвитку малого і середнього підприємництва у межах СЕЗ та ТПР (системоутворюючий характер заходів; компліментарність і доповнюваність; інтегрованість; орієнтація на внутрішній інвестиційний потенціал) та окреслено складники цільової функції програм розвитку МСП – “якість життя” населення, економічна і екологічна безпека держави, орієнтація на міжнародні стандарти торговельної і конкурентної політики, у тому числі легалізацію підприємництва;
- окреслено етапи вироблення регіональної політики розвитку МСП та обґрунтовано, як стратегічні: інноваційний, інтегративний та дерегулятивний напрями у поєднанні з солідарною участю місцевої влади у її реалізації, а також запропоновано організаційно-економічні заходи та галузеві критерії і пріоритети стимулювання інноваційної та інвестиційної діяльності малих і середніх підприємств у межах СЕЗ і ТПР Львівської і Закарпатської областей.

Практичне значення одержаних результатів дисертаційної роботи полягає у тому, що запропоновані методичні підходи до проектування та оцінки ефективності функціонування СЕЗ і ТПР можуть бути використані для розробки нових проектів та оперативного моніторингу результатів і, на цій основі, коригування спеціальних режимів економічної діяльності органами державного та господарського управління СЕЗ. Основні рішення щодо стратегічного управління розвитком малого і середнього підприємництва у м. Львові та області, Закарпатській області можуть бути покладені в основу розробки регіональних програм підтримки і розвитку МСП з урахуванням впливу спеціальних умов господарювання.

Наукові розробки, які було здійснено в дисертації, знайшли практичне застосування в Органі господарського розвитку СЕЗ „Закарпаття”, головних управліннях економіки Закарпатської та Львівської обласних державних адміністрацій (лист № 10/611 від 26.09.02 р., довідка № 41– 1/4 – 1907 від 17.12.02 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, що викладені у дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використані лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались та отримали схвалення на 7 науково-практичних конференціях.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження знайшли відображення в 10 особистих роботах автора загальним обсягом 3,0 д.а., з них 7 - у фахових виданнях .

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів (9 підрозділів), висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації 168 сторінок, у тому числі 5 рисунків, 7 таблиць. Список використаних джерел включає 205 найменувань, з яких на 185 у тексті є посилання. Додатки містять на 33 сторінках 3 рисунки і 18 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретико-методичні основи функціонування спеціальних економічних зон (СЕЗ) у перехідній економіці” розкрито теоретичні засади дослідження проблем запровадження, функціонування і розвитку СЕЗ, ТПР та інших спеціальних економічних утворень, особливостей їх впливу на перехідні економічні системи. Зважаючи на відсутність системних ознак у пострадянських перехідних економіках на початковому етапі їх становлення, спеціальні економічні утворення слід вважати доповнюючим до економічної політики держави напрямом трансформаційних заходів системоутворюючого характеру. Причому системоутворююча орієнтація СЕЗ чи ТПР повинна стосуватися найважливіших складників економічного розвитку – соціального капіталу, капітальних ресурсів, науки і технологій, довкілля, – посилюючи стимулюючі і послаблюючи дестимулюючі фактори розвитку.

Специфіка рольової функції спеціальних економічних режимів господарювання або обмежених певною територією - спеціальних економічних утворень у перехідних економіках не дозволяє застосувати теоретико-методологічні основи оцінки ефектів створення класичних вільних економічних (торговельних) зон для розробки методичних підходів до розрахунку економічної ефективності. Певною мірою ефект від запровадження спеціальних режимів інвестиційної діяльності можна ототожнювати з впливом прямих зарубіжних інвестицій (ПЗІ) на економіку приймаючої країни (чистий внесок до національного доходу), проте, як відомо, зарубіжний капітал не є визначальним чинником інвестиційної активності, а сам інвестиційний процес ще не означає досягнення соціальних цілей економічного розвитку. Тому стратегічною метою спеціальних економічних утворень будемо вважати підвищення якості життя, а їх роль у національній економіці, як системоутворюючу, – сприяння процесу формування соціального капіталу, інституційним перетворенням при забезпеченні конкурентоспроможності економічної діяльності у межах території зони чи спеціального режиму в умовах інтегрованої у зовнішнє середовище економіки.

Об’єктивно існуюча незавершеність теорій функціонування перехідних економічних систем зумовлює потребу детальнішого розгляду характерних особливостей перехідного етапу в контексті місії та завдань спеціальних економічних утворень, їх впливу на розвиток підприємництва. Узагальнення та критичний аналіз характеристик перехідної економіки дозволяє доповнити їх такими, як: втрата орієнтирів економічної мотивації підприємств в умовах нестабільної і незавершеної законодавчо-нормативної бази; надмірна ”сервісизація” економіки, зумовлена перевагами діяльності у сфері послуг; загострення протиріч процесу формування відносин між державою і підприємництвом, особливо на регіональному рівні; структурні деформації трудових ресурсів у територіальному та галузевому розрізах.

На основі систематизації та узагальнення світового досвіду функціонування вільних (спеціальних) економічних зон виявлена типова функція подібних утворень – посилення економічної, у тому числі інвестиційної, інноваційної, активності господарюючих суб’єктів. Причому у розвинених країнах спеціальні утворення еволюціонували у напрямі вирівнювання регіональних диспропорцій соціально-економічного розвитку, посилення факторних переваг територій у глобальній конкуренції, у країнах з нижчим рівнем розвитку – у напрямі стимулювання дефіцитних факторів виробництва, насамперед, капіталу.

Для пострадянських країн специфічні особливості перехідного періоду визначають і специфіку генеральної мети спеціальних режимів господарювання – сприяння формуванню системоутворюючих ознак соціально-орієнтованої ринкової економіки, створення інституційних передумов і стимулів для: мобілізації капіталів і легалізації їх первісного нагромадження; переструктурування економіки відповідно до вимог глобальної конкурентоспроможності; пом’якшення негативних соціальних наслідків трансформаційної кризи і покращання “якості” соціального капіталу, насамперед, посилення ділової активності громадян.

Узагальнення світового досвіду дозволяє виділити три групи проблем функціонування і розвитку СЕЗ:

1) невдала реалізація проектів у перехідних економіках, пов’язана з недостатньою обґрунтованістю проектних рішень, низьким рівнем стратегічного менеджменту їх реалізації в умовах динамічних змін загальнонаціональної економічної політики;
2) неповне досягнення генеральних цілей створення зон і/або певні негативні соціально-економічні наслідки;
3) диспропорції соціально-економічного розвитку територій зон і позазональної території навіть при досягненні мети створення СЕЗ.

Регресійний аналіз результатів функціонування однієї з найуспішніших СЕЗ – Масанської (Республіка Корея) за п’ятнадцятирічний період показує, що інвестиційна активність поєднується зі зменшенням кількості створюваних робочих місць, а конкурентоспроможність підприємств на світових ринках залежить від капіталоозброєності праці, концентрації капіталу та виробництва. Звідси, слід вважати недостатньо обґрунтованою орієнтацію вітчизняних СЕЗ і ТПР на залучення прямих зарубіжних інвестицій у великих обсягах, створення нових або збереження існуючих робочих місць. Тенденцію до імпорту капіталів переважно малих чи середніх розмірів теж слід враховувати у проектах СЕЗ з огляду на ціль інституційного характеру – становлення і ровиток фондового ринку як передумову розширення портфельного інвестування.

Загалом проблеми функціонування вітчизняних СЕЗ, зважаючи на їх односторонню орієнтацію на залучення зарубіжних інвестицій, тотожні проблемам зарубіжного інвестування в Україні, що дає можливість аналізу останніх як бази для вдосконалення методів проектування і управління діяльністю зональних утворень. Відсутність істотних позитивних змін протягом 1997-2002 рр. у кількісній та якісній характеристиках переліку проблем приводить до висновку про необхідність здійснення більшою мірою виваженої, прогнозованої і, головне, стабільної загальнодержавної інвестиційної політики.

Основу для контурів такої політики може дати досвід запровадження спеціальних режимів господарювання, оскільки підходи до розв’язання більшості з проблем суто інвестиційного характеру, як показано у роботі, можуть бути апробовані у межах СЕЗ чи ТПР з наступним поширенням на позазональні території. Насамперед, це стосується першої групи проблем, які включають: законодавчу нестабільність; недотримання державними органами зобов’язань; недостатній рівень державної підтримки; ускладнену систему регулювання; незадовільний сценарій економічного розвитку. Проте більшу актуальність має друга група проблем, пов’язаних з недосконалістю інфраструктури, надмірним регулюванням підприємництва на регіональному рівні, ненадійністю партнерів. Наголосимо, що деякі з цих проблем, що за сутністю відносяться до адміністративно-правових, а не економічних, зберігають свою актуальність і у межах діючих чи проектованих СЕЗ (наприклад, ускладненість процедур розгляду і затвердження інвестиційних проектів; жорстке регулювання діяльності суб’єктів зон; надмірна статистична звітність).

У другому розділі “Методи проектування та оцінки ефективності спеціальних економічних утворень” здійснена оцінка загальних показників зовнішньоекономічної діяльності підприємств Закарпатської області та впливу СЕЗ і ТПР на зовнішньоекономічне становище. На основі критичного аналізу п’яти проектів СЕЗ, розроблених і/чи запроваджених у 1997-2000 рр. у Львівській області, запропоновані підходи до вдосконалення методики проектування та оцінки ефективності зон.

Оскільки у нашій країні і, зокрема, у досліджуваних регіонах зони функціонують недостатньо тривалий час, їх вплив слід розглядати у контексті загального аналізу зовнішньоекономічного становища підприємств. У Закарпатській області спостерігається висока динаміка зростання зовнішньоторговельного обороту (ЗТО) за 1996-2000 рр. – у середньому за рік на 10% (до рівня 415,6 млн дол. США у 2000р.), причому зростання експорту істотно перевищувало ріст імпорту (21,6% за рік проти 8%). Стабільне збільшення експорту властиве промисловим галузям: машинобудуванню та металообробці (частка до загальних обсягів – 23,3%, а збільшення за 5 років – на 74%); деревообробній (відповідно 20,9% та 150%) та легкій промисловості (29,2% і 100%). Істотно, що найбільший ріст експорту забезпечили підприємства з приватною формою власності - майже у 5 разів, проти збільшення у 1,61 рази для підприємств з колективною і зменшення на 85% - з державною формою власності. Опосередковано конкурентоспроможність продукції виявляється у збільшенні питомої ваги країн Європи у загальному обсязі експорту (з 74,2% у 1996 р. до 95,4% у 2000 р.), що певною мірою пов’язано з інвестиціями з цих країн.

Позитивним слід вважати скорочення частки прямого товарообміну, хоча орієнтація зарубіжних партнерів на використання кваліфікованої і дешевої робочої сили зумовлює достатньо значні обсяги експорту продукції з давальницької сировини (ріст за 5 років у 2,5 р.). Вагомою причиною цього є несприятливий “клімат” як для зарубіжного, так і для вітчизняного інвестування. Проте, як показано у роботі, раціональне використання для експортної експансії факторних переваг низької вартості робочої сили (у легкій промисловості), природних ресурсів (у деревообробній та целюлозно-паперовій), георозміщення та високої кваліфікації робочої сили (у машинобудівній) поєднується з надмірною концентрацією експортноорієнтованих підприємств в обласному центрі та трьох районах Закарпатської області, низьким рівнем доданої вартості у продукції деревообробки, нестабільністю динаміки зростання експорту електротехнічного устаткування тощо. При позитивній динаміці збільшення обсягів послуг (у середньому за рік на 4%) та додатньому сальдо ЗТО послуг зменшуються обсяги туристсько-рекреаційних послуг та будівельних робіт, незважаючи на вагомі факторні переваги рекреаційно-туристського комплексу та якісні параметри трудових ресурсів.

Як показано у дослідженні, позитивні тенденції ЗЕД підприємств області прямо пов’язані з активізацією інвестиційного процесу після запровадження СЕЗ чи ТПР: ріст сукупних ПЗІ у 2000 р. до рівня 1996 р. на 319,3% (на 23,5 млн дол. США) супроводжувався зростанням товарного експорту на 228,8%, імпорту – на 146,0%, експорту послуг на 102,4%, імпорту – на 216,1% (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка приросту обсягів експорту (імпорту) товарів (послуг) та іноземних інвестицій за 1996-2000 рр. у Закарпатській області (1996р - 100%)

Втім, звернемо увагу, що збільшення обсягів імпорту послуг значною мірою пов”язане з поставками енергосировинних ресурсів з Російської Федерації, а темпи збільшення експорту послуг значно нижчі темпів зростання інвестицій. Отже, стимулювання інвестицій у сферу послуг повинно стати одним із пріоритетів розвитку СЕЗ і ТПР у області.

Незаважаючи на нетривалий період функціонування ТПР та СЕЗ у Закарпатській області, певні позитивні наслідки вже спостерігаються: на початок 2002 р. укладені інвестиційні договори кошторисною вартістю біля 200 млн дол. США, а з початку реалізації проектів надійшло 57,4 млн дол. США, з них 49,4% вітчизняних. Суб’єктами СЕЗ “Закарпаття” задекларовані інвестиції у обсязі 14,9 млн дол. США, а з початку реалізації інвестовано 3,4 млн дол. США (табл. 1). У той же час, існують істотні відхилення фактичних показників від проектних, повільне зростання рейтингових оцінок інвестиційної привабливості регіону, що зумовлює необхідність критичного аналізу стратегічних і тактичних проектних рішень.

Реалізація інвестиційних проектів на території СЕЗ “Закарпаття” за видами економічної діяльності (тис. дол. США)

Вид економічної діяльності	Передбачено проектами інвестицій	Надійшло інвестицій				У відсотках до обсягів, передбачених проектами
Вид економічної діяльності	Передбачено проектами інвестицій	з початку реалізації проектів, всього	1999 р.	2000 р.	2001 р.	У відсотках до обсягів, передбачених проектами
По області	14927	3438	1419	534	1485	23,0
Промисловість	3753	1100	121	31	948	29,3
Торгівля	7000	-	-	-	-	-
Транспорт	4174	2338	1298	503	537	56,0

Аналіз основних рішень проектів, що реалізовані або передбачалося реалізувати у Львівській області за 1992-2002 рр., виявив посилення регуляторного впливу держави на господарську діяльність, недостатній рівень спеціалізації режимів господарювання та їх узгодженості з властивими тій чи іншій території факторами конкурентоспроможності, міжнародною системою регулювання господарських зв’язків. З цього погляду спірною вважаємо односторонню орієнтацію головної мети проектів на залучення зарубіжних інвестицій, а для деяких СЕЗ - створення нових чи збереження робочих місць. У поєднанні із вимогою мінімальної кошторисної вартості інвестиційного проекту це обмежує можливості самофінансування вітчизняних підприємств, особливо малих і середніх.

Поряд з обґрунтованою галузевою і функціональною специфікою СЕЗ, їх узгодженістю з проблемами розвитку територій розміщення, спостерігається надто оптимістична оцінка ефективності запровадження без урахування мотивації інвесторів і специфіки інвестиційної привабливості підприємств, вірогідного погіршення стану довкілля, а також надмірна уніфікація преференцій. Аналогічні недоліки, а також надто короткий термін реалізації проекту, затримка з впровадженням і втрата факторних переваг, невідповідність рівня преференцій потенційним факторам інвестиційної привабливості властиві й деяким іншим проектам СЕЗ (“Сиваш”, “Інтерпорт-Ковель”, “Славутич”).

У роботі показано, що, попри узгодженість логічної послідовності та принципів проектування

СЕЗ і ТПР теоретичним і прикладним підходам стратегічного менеджменту, існує необхідність удосконалення методичного забезпечення розробки проектів з урахуванням досвіду функціонування зональних утворень.

Ключовими аспектами удосконалення методичних рекомендацій повинні стати:

1) міжнародний маркетинг зони як об’єкта інвестиційної активності на ринку капіталів та як сукупності підприємств-виробників продукції;
2) встановлення тісної залежності між нагромадженими обсягами інвестицій та їх впливом на соціально-економічний розвиток території спеціального режиму господарювання, включаючи малі та середні підприємства, що не є суб’єктами його застосування;
3) уникнення диспропорційності розвитку територій;
4) забезпечення стабільності розвитку і незворотності змін на основі формування інституційної інфраструктури та економічно значущого сектора малого бізнесу;
5) розгляд проектів як інноваційних соціально-економічного характеру з відповідним

Підкреслимо, що названі аспекти слід відобразити як у методиках проектування, так і у рекомендаціях щодо оперативного моніторингу ефективності функціонування СЕЗ і ТПР. Причому, для перехідних економічних систем бажано відійти від класичних базових схем оцінки ефекту “затрати-випуск” чи від застосування часткових критеріїв ефективності як-то: прибутковість, рентабельність господарської діяльності; зіставлення фактичних надходжень до бюджету і сумарної величини “умовно нарахованих пільг”; кількість створених чи збережених робочих місць. Це обумовлено, з одного боку незбалансованістю перехідної економіки, диспропорційністю розвитку її окремих підсистем у процесі ринкової трансформації і, з іншого, недосконалістю існуючої статистичної бази для оцінки впливу ПЗІ на формування “чистого доходу” території.

У роботі пропонується оцінку ступеня досягнення стратегічної мети створення СЕЗ і ТПР здійснювати на основі розрахунків часткових показників “якості” життя населення. При існуючій статистичній базі опосередковано про зміну рівня добробуту можуть свідчити: обсяги роздрібного товарообороту, побутових послуг, житлового будівництва, заощаджень у банківських установах у розрахунку на одного мешканця. Для оцінки конкурентоспроможності господарюючих суб’єктів, що користуються спеціальним режимом, застосовано модифікований підхід на основі експортної квоти продаж на зовнішніх ринках з різним рівнем конкуренції. Ступінь збалансованості розвитку господарського комплексу регіону, де запроваджений спеціальний режим оцінюється за модифікованою автором формулою:

І_QOL > I_K > I_BІ > I_ЗІ > I_P , (1)

де І_QOL – індекс зміни рівня “якості життя”; I_K – індекс зміни конкурентоспроможності; I_BІ, I_ЗІ – індекси зміни обсягів вітчизняних та зарубіжних інвестицій; I_P – індекс зміни кількості робочих місць.

Наведена послідовність забезпечує системну узгодженість досягнення стратегічної мети запровадження спеціальних режимів, рівня зовнішньої конкурентоспроможності, ступеня досягнення інституційних змін і, наголосимо, легалізації економічної діяльності (через оцінку рівня іммобілізації вітчизняних фінансових ресурсів у формі інвестицій) всіх суб’єктів підприємництва, розміщених на території.

Аналіз даних оперативного моніторингу результатів функціонування СЕЗ та ТПР у Львівській та Закарпатській областях, проведений за пропонованою методикою, дозволив виявити як позитивні тенденції (вагома частка інвестицій до загального обсягу по країні в межах аналогічних режимів: 5% для СЕЗ “Яворів” і 9% для ТПР Закарпатської обл. станом за І кв. 2001 р.; високий рівень досягнення планових показників створених (50%) і збережених робочих місць (100%) у Закарпатській обл.; позитивна динаміка зменшення від’ємного сальдо суми пільг і фактичних надходжень в бюджети різних рівнів та ін.), так і негативні процеси. До останніх відносяться низький рівень експортної орієнтації СЕЗ “Яворів” (до 20% виробленої продукції), переміщення екологонебезпечних виробництв, незначна кількість інноваційних проектів та їх кошторисна вартість (три – у СЕЗ “Яворів” з часткою 0,3% загальної кошторисної вартості проектів, один – у СЕЗ “Курортополіс Трускавець”).

Проте, важливішими є прояви незбалансованості розвитку: відсутність сталого перевищення індекса зміни податку на прибутки громадян над індексом зміни податкових надходжень всього; недостатня динаміка зміни зовнішньої конкурентоспроможності; превалювання динаміки ПЗІ над динамікою вітчизняного інвестуванням. Висновок про переміщення виробництва, часто екологонебезпечного, як основний мотив зарубіжного інвестування підтверджується домінуванням частки обладнання, сировини і матеріалів у структурі освоєних інвестицій – від 62 до 82% для СЕЗ і ТПР у Львівській та Закарпатській областях. При цьому експортна квота залишається невисокою або забезпечується одним видом продукції (для прикладу, 86% експорту СЕЗ “Яворів” станом на 1 листопада 2001 р. становила тара поліетиленова).

Незначний період функціонування спеціальних економічних утворень, зрозуміло, не дає підстав для остаточних висновків, проте це не заперечує необхідності виявлення негативних наслідків їх впливу на господарську діяльність, особливо суб’єктів МСП, що не користуються преференціями. Саме у малому і середньому підприємництві концентруються реальні інвестиції внаслідок наявності ефективного приватного власника. Проте, дослідження виявило як позитивний, так і негативний вплив спеціальних режимів на розвиток МСП. Зростання кількості МСП у Яворівському районі поєднується з іх скороченням у м. Трускавці, низьким показником кількості малих підприємств на 10 тис. мешканців (11 місце у області для Яворівського району). Збільшення частки МСП територій СЕЗ у загальнообласному виробництві супроводжується перевищенням кількості збиткових підприємств до загальної кількості (Яворівський район – 43,0%, Трускавець – 38,9%,) над середньообласним показником (32,7%).

У третьому розділі “Стратегічне управління розвитком підприємництва у межах СЕЗ та ТПР” обґрунтовано необхідність посилення системоутворюючого характеру програм підтримки МСП, взаємоузгодженості проектних рішень СЕЗ і розвитку позазонального господарського комплексу, яка розуміється як несуперечливість цілей, застосування дійових заходів місцевої влади для зміцнення конкурентних позицій підприємств, що не користуються спеціальним режимом, а також пропорційності, збалансованості і цілеорієнтованості їх розвитку. При цьому, як і для суб’єктів спеціального режиму, зберігають свою актуальність обмеження на дотримання економічної безпеки держави, дотримання міжнародних правових норм і стандартів економічної політики (особливо у частині державного регулювання підприємництва), непогіршення стану довкілля (з урахуванням кризового рівня екологічної безпеки на більшості територій СЕЗ і ТПР).

Аналіз підходів до моделювання регіональної політики щодо розвитку підприємництва з огляду на їх практичну застосовуваність, компліментарність до методів проектування спеціальних економічних утворень дозволяє запропонувати модель розвитку МСП “кластерного типу”. Але, з урахуванням специфіки сучасного стану цього сектора у нашій країні, слід говорити про “сіткові” програми підтримки і розвитку інвестиційної діяльності, орієнтовані на джерела ресурсів, не задіяні у межах СЕЗ (заощадження населення, трансферти трудових мігрантів, позичкові кошти та залучені ресурси місцевими органами влади як солідарними учасниками економічної діяльності, міжнародні програми технічної допомоги, ПЗІ з прикордонних регіонів сусідніх країн тощо). Не меншу пріоритетність мають програмні заходи щодо взаємопов’язаних “якісних” характеристик капіталів (технологомісткості; мобільності; зовнішньої конкурентоспроможності продукції; екологічної безпеки виробництва), для чого пропонуються певні критеріальні ознаки.

Виявлена у дослідженні взаємозалежність між інвестиційною активністю і рівнем соціально-економічного розвитку (для чого використаний офіційний статистичний показник “композиційного індекса”) дозволяє визначити як генеральну мету програмних заходів – позитивні соціально-економічні зміни. Послідовність вироблення стратегії підтримки і розвитку МСП в умовах спеціальних режимів господарювання (рис. 2) базується на таких принципових засадах:

1) окресленні стратегічних пріоритетів довготривалої і концентрованої дії;
2) випереджуючому характері інституційних змін;
3) посиленні конкурентних позицій МСП в умовах більшої “відкритості” СЕЗ і ТПР.

Рис. 2. Послідовність вироблення стратегії підтримки і розвитку малого і середнього підприємництва у межах СЕЗ чи ТПР

З огляду на визначені принципи та факторні переваги господарського комплексу Львівської області обраний як пріоритетний науково-технологічний комплекс (НТК), розвиток якого у останні роки характеризується досить суперечливими тенденціями. Дослідження виявило невідповідність потенціалу НТК у масштабах країни результатам його реалізації у порівнянні з іншими регіонами (нижча на 2-3 п.п. частка результатів науково-дослідницьких робіт відносно питомої ваги кількісних показників НТК; недостатня участь у міжнародній передачі технологій та ступінь конкурентоспроможності продуктів інтелектуальної праці; скорочення кадрового складу НТК тощо). Попри об’єктивні причини такого становища (прогресуюче зниження обсягів фінансування з 5,24 % до загальноукраїнського показника у 1991 р. до 4,2 % – у 1995 р., 3,4% – у 1996 р., 3,1 % – у 2000 р. при зростанні обсягів по країні у 1995-2000 рр. у 3,7 рази (з 652,0 млн грн до 2432,5 млн грн); специфіка орієнтації наукової та інноваційної діяльності у минулому) існує необхідність у системних ефективних заходах у межах компетенції місцевих органів державної влади у цій сфері.

Рамкові рішення щодо системи стимулювання інвестиційної та інноваційної діяльності охоплюють: створення координаційно-дорадчих органів, відповідних підрозділів у виконавчих органах; преференційні умови інституційного забезпечення інновацій і комерційного використання технологій; форми солідарної участі місцевої влади у реалізації програм тощо. У сукупності йдеться про статус технополісу у межах м. Львова, приміської території Яворівського району з відповідними загальнодержавними преференціями.

Об’єктивні передумови (посилення конкуренції, необхідність активізації самофінансування підприємств та залучення портфельних інвестицій, відсутність великих підприємств) існують і для другого стратегічного напряму програмування розвитку МСП – інтеграційного, метою якого є концентрація капіталів, менеджменту і маркетингу у цьому секторі економіки. Зокрема, видається важливим концентрація автошляхового будівництва і транспортно-транзитних послуг (СЕЗ “Яворів”, СЕЗ “Закарпаття”), торговельно-посередницька і туристсько-готельна діяльність (СЕЗ “Курортополіс Трускавець”), формування фінансово-промислових груп холдингового типу та експортноорієнтованих фінансово-торговельних груп (ТПР у Закарпатській обл.). Причому концентрація малого і середнього бізнесу не повинна обмежуватися територіями СЕЗ чи ТПР, а виходити за їх межі, поєднуючись з раціонально доцільним дерегулюванням підприємницької діяльності на місцевому рівні та застосуванням досвіду постсоціалістичних країн щодо солідарної фінансової і матеріальної участі місцевих органів у реалізації програм.

ВИСНОВКИ

У дисертації досліджено сукупність питань теоретичного і прикладного характеру, що пов’язані з запровадженням спеціальних умов господарської діяльності, і наведене теоретичне узагальнення та нове розв’язання проблеми посилення їх ефективності і впливу на економічний розвиток, зокрема на мале і середнє підприємництво, обґрунтовані та розроблені теоретичні і методичні положення цільового програмування і розвитку підприємництва у межах спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку.

До основних висновків і пропозицій можна віднести такі:

1. Узагальнення тлумачень категорій “спеціальна економічна зона”, “спеціальний режим інвестиційної діяльності” дозволяє розглядати спеціальні економічні утворення різних типів як квазісистеми, вилучені з національної соціально-економічної системи на певних специфічних умовах економічної діяльності з окресленою генеральною метою та засобами її досягнення.

2. Пріоритетними завданнями створення СЕЗ визначимо формування внутрішніх передумов і стимулів для мобілізації вітчизняних і залучення зарубіжних інвестиційних ресурсів, переструктурування господарських комплексів регіонів, зменшення рівня ризику підприємницької діяльності і, як наслідок, посилення ділової активності та пом’якшення негативних явищ трансформаційної кризи.

3. Дослідження проблем інвестиційної діяльності у перехідних економіках дозволяє стверджувати про можливість їх розв’язання в межах спеціальних економічних утворень різних типів при безумовній пріоритетності заходів зі створення інституційних передумов конкурентоспроможності зональних утворень, а також покращенні наукової обґрунтованості проектних рішень. В свою чергу, це потребує врахування критерію економічної безпеки, специфічних для кожного регіону факторних переваг успішного функціонування СЕЗ чи ТПР, як-то: національна належність зарубіжного капіталу; “якість” трудових ресурсів; етноісторична спільність країн-партнерів, географічне розміщення, геополітичні інтереси країн-лідерів світової економіки; регіональні економічні інтереси.

4. Недостатній вплив спеціального режиму господарювання на результати ЗЕД і розв’язання соціальних проблем обумовлює необхідність покращення обґрунтованості проектних рішень з урахуванням тенденцій світового інвестиційного процесу, раціональних форм інвестування, національної належності капіталу, рівня його технологомісткості та екологобезпечності.

5. На основі узагальнення та критичного аналізу підходів до покращення методичного забезпечення проектування запропонований агрегатний показник ефекту та оцінки конкурентоздатності на основі розрахунку “чистого доходу” і “видатків” зони з урахуванням інноваційного складника, а для оперативного моніторингу – модифікація “економічної нормалі” індексів змін рівнів “якості” життя, конкурентоздатності зонального утворення, іммобілізації вітчизняного капіталу, залучення зарубіжних інвестицій, створення робочих місць.

6. Незначний або й негативний вплив інвестиційної діяльності на інші сектори і галузі господарських комплексів зональних територій (мале підприємництво, роздрібну і гуртову торгівлю, сферу побутових послуг, житлове будівництво), потребує корегування проектних рішень, посилення системоутворюючого характеру і соціальної зорієнтованості СЕЗ та їх доповнення програмно-цільовими заходами вирішення цих завдань на регіональному рівні державного управління.

7. В основу розробки таких програм доцільно покласти принципи взаємоузгодженості цілей з цілями проектів СЕЗ, збалансованості і пропорційності розвитку, системоутворюючої орієнтації при обмежуючих критеріях економічної та екологічної безпеки, гармонізації з міждержавними багато- і двосторонніми угодами щодо регулювання економічних відносин, узгодження національної торговельної і конкурентної політики. Необхідні програмні заходи місцевих органів державного управління щодо пожвавлення ділової активності, залучення незадіяних у СЕЗ чи ТПР джерел інвестиційних ресурсів (коштів населення, позичкового та акціонерного капіталу, зарубіжних інвестицій невеликого розміру з прикордонних регіонів сусідніх країн). При цьому стратегічно важливо забезпечити узгодження муніципальних преференцій з технологомісткістю, мобільністю капіталів та зовнішньою конкурентоспроможністю продукції.

8. Посилення впливу на динаміку розвитку МСП можливе шляхом реалізації сукупності програм розвитку підприємництва, які розглядаються як “оболонка” проекту (програми) СЕЗ (ТПР) і реалізуються у формі сіткових структур. Послідовність вироблення стратегії програмних заходів передбачає: 1) обґрунтування стратегічних напрямів програми та територіального розміщення “вершин” сіткової структури; 2) розробка рішень щодо інституційного забезпечення та 3) методів підтримки (стимулів і преференцій) на муніципальному рівні.

9. Критеріями визначення “стратегічного” характеру напрямів обрані істотність і довготривалість впливу заходів та незворотність змін. З цього погляду як стратегічні пропонуються програми стимулювання інноваційної діяльності, формування інституційної інфраструктури, інтегрування малого і середнього бізнесу. Рамкові рішення у формуванні і реалізації ефективної інноваційної політики окреслимо як: 1) створення інституційних передумов інноваційної активності; 2) реалізація сукупності програм стимулювання інноваційної діяльності (в НДІ та ВНЗ міста, у межах СЕЗ “Яворів”, у межах історичної забудови центру Львова) на місцевому рівні з розвитком в технополіс з відповідними загальнодержавними преференціями. Забезпечення конкурентоспроможності МСП в умовах спеціальних економічних режимів досягається реалізацією програм інтегрування підприємств цього сектора у формі горизонтальних і вертикальних угод, створення фінансово-торговельно-транспортних та фінансово-промислових груп, корпоратизації державної і комунальної власності, а також шляхом географічного розширення сіткових структур підтримки МСП у поєднанні з узгодженою дерегуляторною політикою на місцевому рівні та солідарною участю місцевих органів державного управління у реалізації активної інвестиційної та інноваційної політики.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях

1. Пугачевська К.Й. Проблеми розвитку підприємництва у вільних економічних зонах // Торгівля, комерція, підприємництво. Збірник наукових праць Львівської комерційної академії. – Л., 1999.- №2.- С. 155-159.
2. Пугачевська К.Й. Тенденції сучасного розвитку вільних економічних зон // Вісник Львівської комерційної академії. Л., 2000.- №7.- С. 196-203.
3. Пугачевська К.Й. Умови формування та розвитку підприємництва на території спеціальної економічної зони “Закарпаття” // Вісник Львівської комерційної академії. Л., 2001.- №11.- С. 81-84.
4. Пугачевська К.Й. Проблеми формування та напрями посилення ролі СЕЗ на економічний розвиток // Спеціальний випуск журналу “Науковий вісник Ужгородського національного університету”. Серія “Економіка”. – 2001. - №9. - С. 395-400.
5. Пугачевська К.Й. Розвиток підприємництва в умовах СЕЗ та його соціально-економічна ефективність // Регіональні перспективи. Науково-практичний журнал.-2002.- №3-4. Полтавський університет споживчої кооперації України. С. 303-305.
6. Пугачевська К.Й. Роль спеціальних економічних утворень в розвитку перехідних економік // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. Вип. II. Економічні науки. – Чернівці: АНТ Лтд., 2002.- С. 212-217.
7. Пугачевська К.Й. Загальна оцінка зовнішньоекономічного становища та результатів функціонування СЕЗ і ТПР Закарпатської області // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Економіка.- Випуск 11.- Ужгород, 2002.- С. 33-36.

Статті у інших виданнях

8. Пугачевська К.Й. Цільове програмування активізації підприємницької діяльності: концептуальні підходи. //Вісник Технологічного університету Поділля №4, 2002 /Ч.2 С. 283-287.
9. Пугачевська К.Й. Системоутворююча роль спеціальних економічних утворень у трансформації перехідних економічних систем.//Крок у майбутнє. Тези доповідей II Всеукраїнської науково-практичної конференції. 22-24 травня 2002 р. С. 267.
10. Пугачевська К.Й. Теоретико-методичні підстави запровадження спеціальних умов господарської діяльності. // Збірник наукових праць.- Рівне: Волинські обереги, 2002.- С. 336-338.

АНОТАЦІЇ

Пугачевська К.Й. Організація і підвищення ефективності діяльності спеціальних економічних зон (за матеріалами СЕЗ України). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – Економіка, організація і управління підприємствами. – Ужгородський національний університет, Ужгород, 2003.

Дисертація присвячена теоретико-методичному обґрунтуванню ролі СЕЗ та ТПР як спеціальних режимів господарської діяльності у нашій країні з урахуванням особливостей перехідного періоду. Визначені пріоритетні завдання спеціальних економічних зон, спрямовані на розв’язання проблем формування інституційної бази розвитку територій розміщення зон, активізацію підприємництва, інвестиційної діяльності. На основі системного аналізу впливу спеціальних економічних утворень на зовнішньоекономічне становище підприємств Закарпатської області, проектних рішень СЕЗ у Львівській області запропоновані підходи щодо вдосконалення методів проектування і оцінки ефективності функціонування зон та територій пріоритетного розвитку. Обґрунтовані головні цілі, типи, форми реалізації програм розвитку малого і середнього підприємництва у межах спеціальних економічних утворень як сіткових структур, окреслена послідовність вироблення стратегії програмних заходів, рамкові рішення та галузеві пріоритети і критерії стимулювання їх реалізації у Львівській та Закарпатській областях.

Ключові слова: спеціальні економічні зони, території пріоритетного розвитку, методи проектування і оцінки ефективності функціонування зональних утворень, програмування розвитку малого і середнього підприємництва.

Summary

Pugachevska K.J. Organizing and raizing of the effectiveness of the special economic zone’s activity (based on the materials of the SEZ of Ukraine).- Manuscript.

The thesis for getting the candidate’s degree of the economic sciences in the speciality 08.06.01 – Economy, organization and management of enterprise. - Uzhhorod National University, Uzhhorod, 2003.

The thesis is dealing with the theoretical and methodological explanation of the role played by the Special Economic Zones and Priority Development Territories, being special regimes of economic activity in this country, taking into consideration the peculiarities of the transition period. Priority tasks of the Special Economic Zones aimed at solving the institutional base of the development of the territories, occupied by the zones, activiting of enterprise, investment activity are formulated. Ways to improve the methods of planning and evaluation of the effectiveness of the Special Economic Zones and priority development territories functioning are proposed, based on the system analysis of the influence of the special economic formations on the state of the foreign economic relations of the enterprises of Zakarpattia and project decisions of the special economic zones of Lviv region. The main aims, types and forms of the realization of the programmes of the development of small and middle enterprise on the territories of the special economic formations, serving as network structures, the succession of programme measures and decisions within the framework of their realization in Lviv and Zakarpattia regions are proved.

Key words: special economic zones, priority development territories, methods of projecting and evaluation of zonal formations functioning effectiveness, programming of the development of small and middle enterprise.

Пугачевская Є.Й. Организация и повышение эффективности деятельности специальных экономических зон (по материалам СЭЗ Украины). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01. – Экономика, организация и управление предприятиями. – Ужгородский национальный университет, Ужгород, 2003.

Диссертация посвящена проблемам теоретико-методического обоснования роли и влияния специальных экономических режимов хозяйствования в странах с переходной экономикой с учетом специфических особенностей переходного периода и в связи с проблемами развития предпринимательства на внезональной территории. Исходя из определенных в исследовании особенностей переходного этапа трансформации общественно-экономических отношений постсоветских стран, а также систематизации и обобщения проблем функционирования СЭЗ, привлечения иностранных инвестиций в экономику нашей страны предложены стратегические цели и приоритетные задачи СЭЗ в Украине.

На основе анализа влияния СЭЗ и ТПР на внешнеэкономическую деятельность предприятий, исследования проектных решений СЭЗ в Закарпатской и Львовской областях предложены подходы к совершенствованию методов проектирования и оценки эффективности применения специальных режимов хозяйствования. Сделан акцент на социальной составляющей целевой функции специальных экономических образований, программировании и оперативном отслеживании сбалансированности и пропорциональности их развития. Недостаточное влияние специального режима на внешнеэкономическую деятельность и решение социальных проблем обуславливают необходимость улучшения обоснованности проектных решений с учетом тенденций мирового инвестиционного процесса, рациональных форм инвестирования.

Выявлены как позитивные, так и некоторые негативные последствия функционирования зональных образований (недостаточный уровень внешней конкурентоспособности предприятий и технологоемкости капитала, ориентация инвесторов на перемещение экологоопасных производств, снижение инвестиционной активности на внезональных территориях). С учетом этого особое внимание уделено развитию малого и среднего предпринимательства в рамках СЭЗ и ТПР, обоснованию принципов, главных целей, форм реализации комплексных программ развития предпринимательства как сетевых интегрированных структур, обоснованию последовательности определения стратегии программных действий и рамочных решений их осуществления во Львовской и Закарпатской областях. Объектом влияния региональных программно-целевых методов должен стать сектор малого и среднего предпринимательства.

В качестве критериев выбора стратегии избраны существенность и долгосрочность влияния осуществляемых мер на достижение целей, необратимость институциональных изменений, усиление факторных преимуществ конкурентоспособности. С этой точки зрения как приоритетные сферы программных мер определены инновационная и научно-техническая деятельность, интегрирование малого и среднего бизнеса, согласованная дерегуляторная политика и расширение солидарного участия местных органов власти в реализации активной инвестиционной политики на региональном уровне иерархии управления.

Ключевые слова: специальные экономические зоны, территории приоритетного развития, методы проектирования и оценки эффективности функционирования зональных образований, программирование развития малого и среднего предпринимательства.

ОРГАНІЗАЦІЯ І ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ СПЕЦІАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН (за матеріалами СЕЗ України)