Присяжнюк Анастасія Віталіївна
Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції
"Індустрія гостинності у країнах Європи". - 4-6 грудня 2009 р.
Сімферополь: ВіТроПринт, 2009.- 176 с. - С.74-78.

Стратегії підвищення конкурентоспроможності підприємств індустрії гостинності

Постановка проблеми у загальному вигляді. Перехід до ринкової економіки об'єктивно супроводжується поступовим створенням конкурентного середовища в усіх галузях економіки, і готельна індустрія не є винятком. Це обставина, у свою чергу, обумовлює необхідність внесення адекватних змін у систему і методи управління підприємствами індустрії гостинності незалежно від їх розмірів і профілю діяльності.

Аналіз досліджень і публікацій останніх років. Проблеми аналізу та оцінки конкурентоспроможності присвячені роботи таких вчених-економістів як Д.А. Мильгром, М. МакДональд, Майкл Е. Портер; Скобкин С.С., Рогачов А.Ф. та ін Однак, невивченими залишаються питання застосування того чи іншого напрямку на підприємствах готельного господарства в умовах нестабільної економіки України. Від їх визначення залежить не тільки ефективна діяльність окремої готелі, але і стабілізація роботи готельного господарства в цілому.

Актуальність статті визначається необхідністю вивчення господарської діяльності готелю з метою виявлення найбільш ефективних і прогресивних стратегій підвищення конкурентоспроможності підприємств індустрії гостинності.

Метою статті є виявлення основних напрямів оцінки та аналізу конкурентоспроможності, проблем підвищення конкурентоспроможності, визначення типів конкурентних переваг на підприємства готельного господарства.

Виклад основного матеріалу. Готельна індустрія являє собою галузь із зростаючим рівнем конкуренції на ринку готельних послуг. Незважаючи на важке становлення ринкових відносин в Україні за останні роки відкрилося чимало готелів. Нові підприємства створюються, а через деякий час частина з них не витримує конкуренції і виходить з бізнесу. Конкуренція - сильний стимул для поліпшення роботи готелю. [5, с.124]

Для оцінки і аналізу конкурентоспроможності підприємства розглядають три основні напрямки.

Перший напрямок - оцінка конкурентоспроможності на основі результатів господарської діяльності підприємства, яка може передбачати певну кількість крупних інтегрованих показників (частка ринку; обсяг і динаміка збуту; дохід/прибуток за ряд років; кількість освоєних нових послуг і ін) або розгорнуту систему показників, що розкриває окремі сторони і характеристики конку-ності і впливаючих на неї факторів, надає додаткові можливості для обґрунтованого прогнозування конкурентоспроможності підприємства.

Другий напрямок - факторний підхід до аналізу і оцінки конкурентоспроможності, що передбачає не просто виділення певної сукупності показників, що характеризують конкурентоспроможність підприємства (в порівнянні з конкурентом), а розкриття характеристик цих принципово розрізняються показників як особливих сил (факторів) впливу на конкурентоспроможність. Кожен фактор володіє тільки йому притаманними можливостями, певною силою і напрямком впливу на конкурентоспроможність підприємства, які, однак, змінюються - наприклад, інноваційний чинник, як відомо, має вирішальне значення для готельного підприємства.

В силу сказаного факторний підхід до аналізу і оцінки конкурентоспроможності представляється особливо цінним в тому відношенні, що дозволяє не просто показати конкретні сили впливу на конкурентоспроможність, але й розкрити їх повний, а не тільки фактично задіяний потенціал.

Третій напрямок - облік характеру впливу на конкурентоспроможність намірів, стратегічних програм і планів підприємства та ефективності їх реалізації. Радикальне рішення проблеми конкурентоспроможності (при істотному відставанні в цьому відношенні від конкурентів) на рівні підприємства вимагає досить тривалого періоду - від 5 до 10 років і більше. У зв'язку з цим зрозуміла важливість прийнятих стратегічних рішень в області конкурентоспроможності і обумовлена цим необхідність аналізу та оцінки прийнятих рішень - власних і рішень конкурентів - і ймовірного ступеня їх впливу на конкурентоспроможність готелю.

Використання стратегічного фактора для вирішення проблеми конкурентоспроможності різними підприємствами передбачає конкуренцію їх стратегій, цілей, засобів і методів їх досягнення. [7, с.25]

При аналізі конкурентоспроможності, що здійснюється за першим і другим напрямами, переважаючим є економіко-статистичний метод, який в певних випадках (при виявленні характеру взаємодії між тими чи іншими величинами) може бути доповнений економіко-математичними методами, і в першу чергу методами кореляційно-регресійного аналізу.

При аналізі конкурентоспроможності, здійсненому по третьому напрямку, переважаючим є метод експертної оцінки, не виключає можливість використання й інших методів оцінки та аналізу, оскільки, по-перше, аналіз і оцінка стратегічних рішень як спрямовуючого фактора впливу на конкурентоспроможність особливо важкі з-за складності прояви самого процесу цього впливу, а по-друге, такий вплив слабо піддається кількісній оцінці, що ускладнює зіставлення. [7, с.28]

Для кращого визначення стратегій підвищення конкурентоспроможності в засобах розміщення для початку слід визначити тенденції у розвитку готельного бізнесу:

- поширення сфери інтересів готельного бізнесу на продукти і послуги, які раніше надавалися підприємствами інших галузей (наприклад, організації харчування, дозвілля, розваг, виставкової діяльності та ін);
- розвиток демократизації готельної індустрії, що сприяє підвищенню доступності готельних послуг для масового споживача;
- посилення спеціалізації готельного бізнесу, що дозволяє більш чітко орієнтуватися на певні сегменти споживачів з урахуванням різних ознак;
- глобалізація і концентрація готельного бізнесу ;
- персоніфікація обслуговування і повна концентрація на запитах і потребах клієнтів;
- широке впровадження нових засобів комунікації та інформаційних технологій, що дозволяє проводити глибоку й системну економічну діагностику;
- впровадження нових технологій у ділову стратегію готельних підприємств, зокрема широке використання мережі Інтернет з метою просування готельних продуктів і послуг. [4, с.125]

Проблеми підвищення конкурентоспроможності готельного бізнесу укрупнено можна підрозділити на наступні:

- проведення досліджень щодо формування принципів управління готельним бізнесом в ринкових умовах;
- застосування до менеджменту та розробці управлінських рішень основних наукових підходів (системного, маркетингового, функціонального, відтворювального, нормативного та ін);
- переробка стандартів ISO серії 9000 по системах якості з метою їх ув'язки з цілим - конкурентоспроможністю та доповнення такими науковими підходами, як маркетинговий, функціональний, відтворювальний і ін., що охоплюють більшість аспектів управління;
- орієнтація розвитку готельного бізнесу переважно на інноваційний нехай розвитку та ін [5, с.124]

Особливе місце в забезпеченні та підтриманні конкурентоспроможності послуги займає сервіс - при його відсутності послуги втрачають споживчу цінність (чи частину її), стає неконкурентоспроможним і відкидається споживачем.

Навпаки, добре налагоджений сервіс:

- по-перше, допомагає виробнику формувати перспективний, досить стабільний ринок для своїх товарів;
- по-друге, підвищує конкурентоспроможність товару;
- по-третє, сам по собі є досить прибутковою справою;
- по-четверте, - це неодмінна умова високого авторитету (іміджу) товаровиробника [2, с.178].

Теоретично обійти конкурентів у боротьбі за постояльців можна за допомогою цінових та нецінових факторів. Цінова конкуренція працює на ринку, де є перевищення пропозиції над попитом і представлені всі цінові категорії, а у клієнта є вибір.

Нецінова конкуренція - це якість послуги, доступність, безпека, культура обслуговування. Ці фактори не безпосередньо або зовсім не залежать від ціни.

Існують два типи конкурентних переваг: нижчі витрати і спеціалізацію. Під більш низькою ціною розуміється не просто менша сума витрат на виконання та реалізацію послуг, а здатність підприємства розробляти і виконувати послугу більш ефективно, ніж конкурент.

Спеціалізація - це здатність задовольняти особливі потреби клієнтів і отримувати за це більш високу в порівнянні з конкурентами ціну. [3, с.18]

Шлях розширення асортименту послуг при збереженні порівняно низьких цін, що виправдовують середній клас обслуговування, призведе до стратегії орієнтації на витрати, що дозволить збільшити обсяги реалізації і суми одержуваного прибутку. По такому шляху йдуть готельні мережі в регіонах, де утруднене будівництво нових об'єктів через нестачу капіталу і немає великого припливу забезпечених туристів, але досить високий попит в середній ціновій категорії.

Якщо всі доходи спрямовувати на підвищення якості основної послуги, то це призведе до стратегії вибіркової спеціалізації. Таким шляхом забезпечується високий рівень рентабельності вкладеного капіталу. По такому шляху йдуть багато столичні готелі, що створює серйозну перевагу в бік залучення клієнтів з високим рівнем доходу і запитів. Так позиціонують себе готелю Hyatt Regency Kiev, Опера, Прем'єр Палас, Floatel Pharaoh.

Менш ризиковано і дешево будують свою стратегію готелі при аеропортах, вокзалах, великих оптових ринках або підприємствах, наприклад, http://hotel-delta.com.ua/. Вони йдуть по шляху спеціалізації при вузькій номенклатурі послуг.

У готелі, де зношена матеріально-технічна база й відсутні кошти на її модернізацію, працівники не володіють необхідною кваліфікацією, але зате тут не надто висока заробітна плата та інші витрати. Для даного випадку найбільш підходить стратегія орієнтації на витрати. Така ситуація в секторі готельних послуг в невеликих містах. [3, с.18]

Відзначено тісний взаємозв'язок між рентабельністю та часткою фірми на ринку: рентабельність підвищується по мірі збільшення ринкової частки фірми. Це означає, що конкурентні переваги, вирішуючи наперед успіх фірми і відповідно збільшення її частки на ринку, у свою чергу посилюються внаслідок підвищення рентабельності діяльності фірми.

Суттєва увага приділяється фактору транспортних витрат у сукупних витратах можуть скласти (в залежності від виду товару) 10-50% і більше.

Стратегія підвищення конкурентоспроможності фірми обов'язково має враховувати рівень конкурентоспроможності країни у відповідних областях, прямо або побічно впливають на конкурентоспроможність фірми. [2, с.184]

Висновок даної статті. Таким чином, перемога в конкурентній боротьбі - результат постійних і грамотних зусиль. За словами власників мережі «Кемпінські»: «Лідером на ринку є той, хто диктує цінову політику, встановлює стандарти якості у відповідному цільовому сегменті» [1, с.42]. А це все неможливо без грамотно складеного маркетингового плану дій, аналізу готельного підприємства, визначення правильної стратегії і тактики. Стратегія може бути орієнтована як на цінову конкуренцію, так і неценовую. Існують два типи конкурентних переваг: нижчі витрати і спеціалізацію.

Висока якість обслуговування, колективна робота всіх служб готелю, постійний і ефективний контроль з боку адміністрації призведе до підвищення рівня конкурентоспроможності та завоювання лідерських позицій на ринку готельних послуг. Також не слід забувати про проведення робіт з удосконалювання форм і методів обслуговування, вивчення і впровадження передового досвіду, нової техніки і технологій, розширення асортименту та вдосконалення якості наданих послуг.

Список використаної літератури

1. Безель Е. Стратегія і тактика реалізації маркетингового плану по підтримці конкурентоспроможності готельних підприємств «Кемпінські» // Ресурси, Інформація, Постачання, Конкуренція. - 2009. - №1. - с.40-43
2. Книш М.І. Конкурентні стратегії: Навчальний посібник, Спб. - 2000. - 284 с.
3. Корягіна В. Конкурентна боротьба: на старті // Готель. - 2008. - №5 - c.18-20
4. Рогачов А.Ф. Готельні ланцюги як фактор підвищення конкурентоспроможності готельного господарства // Регіональний споживчий ринок: проблеми і перспективи розвитку. Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції. Під ред. І.В. Скопиной. - Кіров: Вид-во ВятГу, 2003. - с.122-125
5. Рогачов А.Ф., Скопин І.В. Підвищення конкурентоспроможності готельного бізнесу в ринкових умовах // УЭкС. - 2005. - №4 . - с.123-127
6. Ремеслова О.Л. Методи оцінки конкурентоспроможності підприємств готельного господарства // Вісник соціально-економічних досліджень. - Випуск 27. - c.290-295
7. Скобкин С.С. Як виміряти конкурентоспроможність готельних послуг // Парад готелів. - 2005. - №3. - с.24-30