Попов О.Д.
Культура народів Причорномор'я. - 2008. - №147. - С.9-12.

Інформаційно-пропагандистська робота з іноземними туристами в Криму (1960-1980-і рр..)

Питання ідеологічної складової іноземного в'їзного туризму в СРСР вперше знайшли системне та неупереджене висвітлення в монографії «Радянське задзеркаллі», написаної колективом московських істориків та опублікованої в 2007 р. [1]. Однак при підготовці цього дослідження використовувалися виключно матеріали московських архівів, що не дало можливості простежити специфіку інформаційно-пропагандистської роботи з інтуристами в окремих регіонах Радянського Союзу. Питання ідеологічної «спеціалізації» Криму під час його відвідин вояжерами з-за кордону в довоєнний період вже розглядалися в низці публікацій автора даної статті [2; 3].

Логічним продовженням цієї теми стане спроба на основі матеріалів кримських архівів простежити деякі етапи ідеологічної «обробки» іноземних гостей Кримського півострова в післявоєнний період, що і є метою даної роботи. Що ж стосується завдань дослідження, найважливішими серед них є наступні:

1) простежити вплив ідеологічної складової на зміст програми обслуговування іноземців в Криму;
2) проаналізувати характер інформаційно-пропагандистської діяльності кримських гідів-перекладачів при виконанні ними професійних обов'язків;
3) виявити логічні основи критичного сприйняття іноземними туристами радянської дійсності.

Упродовж повоєнного періоду іноземний в'їзний туризм в Криму розвивався досить динамічно. Якщо у 1959 р. на території Кримської області побувало менше 17 тис. іноземних туристів, то в 1985 р. їх число вже перевищило 123 тис. чол. [4, л. 1-2; 5, л-7]. Всього ж за післявоєнний період Крим відвідало понад 2 млн. вояжерів з-за кордону [6]. Для їх обслуговування в середині 1950-х рр. була відновлена діяльність закритого в червні 1941 р. Кримського відділення Всесоюзного акціонерного товариства (ВАТ) «Інтурист». У 1983 р. воно було перетворене у Кримське об'єднання Державного комітету СРСР по іноземному туризму (Госкоминтурист СРСР).

Протягом усього радянського періоду своєї діяльності «Інтурист» повинен був не тільки поповнювати валютою державний бюджет, але й створювати в очах іноземців сприятливий імідж СРСР. Метою ідеологічної роботи з туристами із зарубіжних країн називалось «створення правильного уявлення про радянську дійсність, ... конкретний показ переваг нашого суспільно-політичного ладу, соціалістичного господарства, радянського способу життя, відсіч спробам антирадянської пропаганди та протягування елементів буржуазної ідеології ...» [7, л. 12].

Основною формою інформаційно-пропагандистської роботи серед іноземних туристів були різноманітні екскурсії, а також культурно-масові заходи. Наприклад, у 1966 р. кількість проведених для вояжерів з-за кордону екскурсій склало 2,8 тис., а участь у них взяло понад 63 тис. інтуристів. Враховуючи, що за той рік у Криму було прийнято близько 21,5 тис. іноземних туристів, кожен з них прийняв участь приблизно в трьох екскурсіях [8, л. 5]. У 1974 р. гідами-перекладачами «Інтуриста» було проведено вже понад 8 тис. екскурсій для іноземців з відвідуванням 132 об'єктів показу. Найбільше популярними серед них були: піонерський табір «Артек», Державний Нікітський ботанічний сад, Алупкінський державний архітектурно-художній музей, курортне містечко «Донбас», радгосп «Виноградний», виноробні комплекси «Масандра» і «Магарач» [7, л. 19].

Зрозуміло, підбір об'єктів показу найчастіше здійснювався виходячи з ідеологічної кон'юнктури, так і зміст екскурсійних текстів було відповідним. Особливо характерним це було для екскурсій «Ялта - всесоюзна здравниця трудящих» і «Ялта міжнародна». Остання включала в себе відвідування Лівадійського палацу, яке супроводжувалося дуже тенденційним розповіддю про Кримської конференції 1945 р. і миролюбної міжнародній політиці СРСР. Архівні документи свідчать, що дана інформація часто викликала неоднозначну реакцію іноземців, але особливо болісно реагували на неї туристи з ФРН. Один із них прямо заявив гіду-перекладачу: «Радянський Союз постійно звинувачує нас, німців, в захопленні територій інших народів. А що робите Ви, росіяни? Хіба Ви не ввели війська в Афганістан? А як Ви вчинили з прибалтійськими республіками. Адже до Другої Світової війни вони були суверенними державами, а тепер підпорядковані російським і не можуть розвиватися самостійно» [9, л. 34]. Згідно з діючими інструкціями, почувши такого роду критичні зауваження, гіди-перекладачі повинні були відразу вступати в полеміку, аргументовано пояснюючи «помилковість і тенденційність таких поглядів» [9, л. 35].

Крім екскурсій для іноземних гостей регулярно організовувалися зустрічі з делегатами партійних з'їздів, громадськістю міста, передовиками виробництва, ветеранами Великої Вітчизняної війни, вченими, спортсменами, діячами культури і мистецтва [10]. Зазвичай такі заходи проводилися під різними девізами пропагандистського спрямування, наприклад «Захистити світ від загрози ядерної війни - вимога людства!». Віталося і всіляко стимулювалося участь іноземних туристів у святкових демонстраціях, маршах світу, комуністичних суботниках [11].

На «передовій» ідеологічного фронту зазвичай стояли гіди-перекладачі. У 1976 р. в Кримському відділенні ВАО «Інтурист» працювало 83 гіда-перекладача, для яких регулярно влаштовувалися різні лекції, методичні семінари і конференції [12, л. 24]. Особливо велика робота по підвищенню ідейно-пропагандистської кваліфікації серед гідів «Інтуриста» проводилася напередодні ювілейних дат, таких, наприклад, як 50-річчя Великої Жовтневої революції. Відомо, що у 1967 р., напередодні цієї знаменної події для кримських гідів-перекладачів інструкторами Ялтинського міськкому КПУ і лектори товариства «Знання» було проведено 22 лекції з марксистсько-ленінської теорії, 21 лекція про досягнення в будівництві комунізму і 21 лекція з питань методики пропаганди. Вони ж взяли участь у семінарах «Форми і зміст інформаційно-пропагандистської роботи серед інтуристів в ювілейний рік 50-річчя Радянської влади», «Основні ідеологічні напрямки в роботі з інтуристами в майбутньому сезоні», «Головні концепції імперіалістичної експансії США в зовнішній політиці» [13, л. 16].

Велике значення для забезпечення ефективної інформаційно-пропагандистської роботи з іноземцями мав аналіз питань, поставлених ними гідам-перекладачам «Інтуриста». Алгоритм їх обробки включав в себе наступні етапи:

1) реєстрація питань;
2) систематизація питань за тематикою в інформаційно-методичної групі;
3) аналіз змісту питань;
4) заняття з гідами-перекладачами за методикою «правильних» відповідей на найбільш поширені з цих питань [14, л. 40].

Завдяки цій роботі ми можемо отримати деяке уявлення про те, що ж цікавило іноземців під час подорожі по Кримській області. Значна частина питань стосувалася суспільно-політичного ладу СРСР, дотримання в країні прав і свобод громадян: «Обов'язково членство в КПРС для просування по службі?», «Чому обмежений виїзд радянських громадян за кордон в якості туристів?» «Які цілі атеїстичної пропаганди, чи не є вона порушенням демократії?» «Чому в Радянському Союзі не можна купити некомуністичні газети і журнали?» та ін [5, л. 85; 15, л. 5-7].

Не менш популярною була тема особливостей економічної моделі соціалізму, а також системи торгівлі і розподілу в Радянському Союзі: «Чому СРСР купує пшеницю в Канаді?», «Чому в літній час в магазинах немає овочів і фруктів?», «Контролює держава ціни на ринку?» та ін [14, л. 47; 15, л. 5-7]. Не залишилися без уваги іноземців та деякі тіньові сторони життя радянського суспільства, про що свідчать наступні питання: «Чому при офіційному заборону проституції до нас постійно пристають дівиці легкої поведінки?», «Як витрачають валюту ті, хто скуповує її нелегальним шляхом?» та ін [14, л. 17; 15, л. 5-7]. Щирий інтерес багатьох іноземців викликала соціальна політика в СРСР: «Як можна прожити на існуючу у Вас мінімальну пенсію в 58 крб.?», «Є в СРСР безробіття?», «Ефективна система безкоштовного медичного обслуговування?» та ін [5, л. 88; 14, л. 35, 46].

Досить гострі питання традиційно стосувалися зовнішньої політики Радянського Союзу: «Чому СРСР ввів війська в Чехословаччину?», «Чому радянським військам було вчинено збройний опір з боку афганського народу?» та ін [15, л. 5-7; 16, л. 26]. Серед питань, що відбивають специфіку Кримського регіону, можна назвати такі: «чи Залишилися в Криму татарські поселення?», «Чому Ви не протестуєте проти будівництва атомної станції в Криму?», «Є в Ялті дачі і кому вони належать?» та ін [14, л. 20, 35; 15, л. 5-7].

Гідам-перекладачам «Інтуриста» іноді коштувало великих зусиль піти від прямих відповідей на конкретні запитання іноземних туристів, що стосуються приховуваних сторін радянської дійсності. Наприклад, влітку 1980 р. перебуває в Ялті турист з ФРН прямо поставив гіду-перекладачу питання про те, чи пише він звіти для свого керівництва і КДБ про політичних поглядах, що ним обслуговуються іноземних туристів. У відповідь він почув, що гіди-перекладачі дійсно пишуть звіти своєму керівництву, але лише потім, щоб відзвітувати за витрачені кошти, а також зафіксувати зауваження та пропозиції іноземців про якість сервісу. Характерно, що про це ми дізнаємося з документа під назвою «Інформація про політичних висловлюваннях іноземних туристів», який потрапив на стіл вищому партійному керівництву Кримської області і до розпаду Радянського Союзу мав гриф «Секретно» [16, л. 46-47].

Як справедливо зазначають автори монографії «Радянське задзеркаллі», після подій «Празької весни» 1968 р. обслуговування туристів з соціалістичних країн вимагало особливої ідеологічної пильності [1, с. 169-175]. Говорячи про цю проблему, перш за все, слід скласти деяке уявлення про співвідношення туристів з капіталістичних та соціалістичних країн, що подорожували по Кримській області. На жаль, в нашому розпорядженні є точні кількісні дані з цього питання лише за окремі роки. Однак вони дозволяють виявити тенденцію, за якою до середини 1970-х рр. більше половини гостей Криму перебувало з капіталістичних країн, а в наступні півтора десятиліття - з країн «соціалістичного табору» (див. Таблицю 1.).

Таблиця 1.