Олексій Попов
Історична панорама. - 2008. - Вип. 7. - С.147-156.

Організація прийому іноземних туристів у Криму у другій половині 1950-х - 1980-х рр.

В переліку тих, що не знайшли в силу різних причин необхідного відображення у вітчизняній і зарубіжній історіографії, фігурують питання, пов'язані з організацією прийому іноземних туристів в Радянському Союзі, і, зокрема, в Криму. Так, аналіз діяльності прийому іноземних туристів в СРСР після Великої Вітчизняної війни міститься в дослідженнях окремих авторів радянського періоду (Г.П. Долженко, М.В. Знаменська, М.Э. Немоляєва, Л.Ф. Ходорків)¹. Проте в їх узагальнюючих роботах присутні лише випадкові згадки про Крим, як об'єкті туристських подорожей іноземців. Незначна кількість фактів, що характеризують кримський напрям в діяльності «Інтуриста», можна знайти у працях сучасних українських істориків туризму (Т.А. Дьорова П.Р. Сокіл, Ф.К. Федорченко)². В останні роки з'явилися праці російських авторів³, які фокусують свою увагу переважно на ідеологічних аспектах іноземного в'їзного туризму в Радянському Союзі. Кримська тематика в них також практично не представлена.

Мета даного дослідження - проаналізувати основні напрями організаційної, матеріально-технічної, кадрової та ідеологічної діяльності структурних підрозділів «Інтуриста» в Криму у другій половині 1950-х - 1980-х рр.

Вже в довоєнний період Кримський регіон займав особливе місце в розвитку іноземного в'їзного туризму в СРСР. За період з 1933 по 1939 рр. відділеннями «Інтуриста» в Севастополі та Ялті було обслуговано не менше 13,5 тис. гостей з-за кордону, що становило близько 14 % від загальної кількості інтуристів, відвідали Радянський Союз за ці роки. В ідеологічному плані кримські маршрути для іноземців повинні були створити у них образ Кримської АРСР як «краю стародавніх руїн і нових санаторіїв», де історико-культурні пам'ятки сусідять з об'єктами соціалістичного будівництва, наочно демонструють успіхи радянської національної політики і курортного будівництва⁴.

Відновлення активного відвідування Криму інтуристами припадає на середину 1950-х рр. Саме тоді тут відроджується закрите у червні 1941 р. Кримське відділення Всесоюзного акціонерного товариства (ВАТ) «Інтурист». У 1983 р. воно було перетворене у Кримське об'єднання Державного комітету СРСР по іноземному туризму (Госкоминтурист СРСР). Розвиток іноземного туризму на території Кримського півострова у другій половині XX століття характеризувалося постійним збільшенням кількості вояжерів з-за кордону. Уявлення про динаміку зростання туристських потоків з країн у регіоні дають наступні цифри. Якщо у 1959 р. на території Кримської області побувало 16,8 тис. клієнтів «Інтуриста», то в 1967 р. - 29,3 тис., у 1977 р. - 68,3 тис., в 1985 р. - 123,5 тис.⁵. Всього ж за післявоєнний період Крим відвідало понад 2 млн. туристів з соціалістичних і капіталістичних країн⁶.

Проте були окремі роки, коли число інтуристів скорочувалася в порівнянні з показниками попередніх років. Наприклад, в 1980 р. Крим відвідало близько 90,2 тис. гостей з-за кордону (на 4 % менше, ніж у 1979 р.)⁷. Це було пов'язано з бойкотом Олімпійських ігор у Москві низкою держав, у т.ч. США, ФРН і Японією. Уряди цих країн на офіційному рівні порекомендували своїм громадянам не відвідувати Радянський Союз в якості туристів. Багато іноземних туристів відмовилися від поїздок по УРСР, в тому числі по Кримській області, після аварії на Чорнобильській АЕС. Тих з них, хто все ж зважився приїхати сюди після квітня 1986 р., хвилювали такі питання, зафіксовані гідам-перекладачам: «Скільки людей загинуло в момент аварії [на Чорнобильській АЕС - Авт.] і після неї?», «Не принесло морське протягом радіацію до берегів Криму?», «Чим живляться мешканці України, якщо тут все зазнало радіоактивного забруднення?»⁸.

Одночасно з поступовим збільшенням числа інтуристів, зростала і вдосконалювалась матеріально-технічна база, призначена для їх обслуговування. У Ялті іноземні туристи зазвичай розміщувалися у відремонтованих та спеціально обладнаних номерах готелів «Ореанда», «Крим», «Таврида», «Україна», «Південна». Тільки в другій половині 1970-х рр. «Інтуристом» був введений в експлуатацію новий готельний комплекс «Ялта», після чого проблема дефіциту номерного фонду була знята. У Сімферополі, грав роль транзитного пункту для інтуристів, що прибували авіаційним та залізничним транспортом, а також на особистих автомобілях, для обслуговування іноземних гостей так і не було створено окремих об'єктів розміщення. Тому близько 100 місць для них резервувалося у сімферопольських готелях «Київ» і «Україна».

Інші міста Криму брали лише невелика кількість вояжерів з-за кордону на період, зазвичай не перевищує одного дня, тому проблема їх розміщення тут практично не стояла. В 1980-е рр. серед фахівців висловлювалася ідея про необхідність трохи «розвантажити» район Великої Ялти від потоків іноземних туристів, у тому числі за рахунок створення для них екскурсійного центру з відповідною інфраструктурою в Бахчисараї⁹, однак практичного втілення ця ідея так і не отримала.

Входив в систему «Інтуриста» готельний комплекс «Ялта», розташована в Нижній Масандрі і здатний одночасно прийняти понад 2,5 тис. осіб, був одним з найбільших не тільки в УРСР, але і в Радянському Союзі. Його проект був створений Центральним науково - дослідним інститутом експериментального проектування лікувальних і курортних будівель. Керівником авторського колективу став відомий радянський архітектор, академік А.Т. Полянський. Будівельні роботи, розпочаті навесні 1964 р., велися комбінатом «Крымспецстрой» і югославським будівельним об'єднанням «Уніон інженерінг - Ингра» (1982-1984 рр. ним же була здійснена повна реконструкція «інтуристівськім» готелі «Ореанда»). Перша черга 16-поверхового готельного комплексу «Ялта» була здана в експлуатацію в 1975 р., друга черга - в серпні 1976 р., після чого стала можливою повна завантаження номерного фонду. Нарешті, у 1977 р., з введенням в експлуатацію третьої черги об'єкта, будівельні роботи були завершені. Саме тоді почав повноцінно функціонувати комплекс ресторанів, кафе і барів на 4 тис. місць, у тому числі величезні ресторанні зали «Мармуровий» і «Кришталевий». Крім нього були здані в експлуатацію три плавальних басейни з морською водою (Олімпійський, стрибковий, дитячий), автостоянка, обладнаний пляж на 3 тис. місць, з'єднаний з готелем підземними ліфтами¹⁰.

До середини 1980-х рр. основу матеріально-технічної бази Кримського об'єднання Держкомінтуристу СРСР становили: готельний комплекс «Ялта» (2616 місць), готель «Ореанда» (234 місця) і кемпінг для автотуристів «Поляна казок» (390 місць), розташовані на території Великої Ялти. Крім цього система включала в себе 32 підприємства громадського харчування на 4850 посадочних місць, а також мала 203 одиницями власного автотранспорту, в тому числі 114 автобусами¹¹. Оскільки для розвитку іноземного туризму в Криму була характерна сезонність, в період з жовтня по травень значна частина «інтуристівськім» інфраструктури використовувалася з недостатнім завантаженням. Тому з середини 1980-х рр., за наявності вільних номерів, гостями «интуристовских» об'єктів в Криму могли стати і жителі СРСР, розплачуються за послуги радянськими рублями. Офіційно це пояснювалося необхідністю подальшого поліпшення туристсько-екскурсійного обслуговування радянських громадян» і «більш раціональним використанням матеріальної бази»¹².

Слід зазначити, що діяльність по прийому туристів з-за кордону приносила значні економічні дивіденди. Наприклад, тільки за роки XI п'ятирічки (1981-1985 рр.) доходи Кримського об'єднання Держкомінтуристу СРСР становили понад 106 млн. рублів, а чистий прибуток - понад 14,6 млн. рублів¹³. Втім, гроші ці поповнювали, в основному, центральний бюджет. За тодішніми правилами, лише 5% заробленої «Інтуристом» валюти передавалося в республіканський бюджет, а всіма іншими засобами розпоряджалися московські чиновники. Що ж стосується обласного і місцевих бюджетів, то вони до 1989 р. взагалі не отримували ніяких валютних доходів від перебування зарубіжних туристських груп. Тільки в останні роки «перебудови» ялтинські органи влади взяли на себе сміливість заявити, що «Інтуристу» «пора відмовитися від колоніальної політики і платити місту за все, що отримує тут його клієнт»¹⁴.

У 1989 р. за замовленням Держкомінтуристу СРСР польська фірма «Будимекс» приступила до будівництва 5-поверхового готелю «Кримська» на 340 місць в центрі Сімферополя. За проектом, крім комфортабельних номерів тут повинні були розміститися ресторан, банкетний зал, зимовий сад, сауна, кінозал¹⁵. У грудні того ж року недалеко від будівлі готелю «Ялта» турецька компанія «Тексер» почала будівництво нового «интуристовского» об'єкта, введення якого в експлуатацію намічений на початок 1992 р. Крім нового готелю на 300 номерів класу «люкс» тут планувалося розмістити лечебнооздоровительный комплекс і культурний центр з кінотеатром, концертним та конференц-залом. На їх базі передбачалося проводити великі міжнародні конгреси, фестивалі, конференції та виставки¹⁶. Проте із-за наростання кризових тенденцій в економіці і розпаду Радянського Союзу ці проекти так і не були реалізовані на практиці.

З 1956 р., після майже 20-річної перерви, в Ялтинський порт знову почали заходити круїзні суду з іноземними туристами на борту. Обслуговування учасників таких міжнародних круїзів, зазвичай проводили біля берегів Криму 1-2 дні, також було покладено на «Інтурист». Її фахівці організували екскурсійну та культурно-розважальну програму, частково забезпечували харчування круїзних пасажирів. А от надавати послуги розміщення учасників круїзів не було необхідності, оскільки вони ночували на борту круїзних суден. Найбільш популярними заходами нетривалої програми обслуговування круїзного були екскурсії в Алупку і Лівадії, а також знайомство з пам'ятками Ялти та дегустація кримських вин.

Як вже зазначалося вище, до введення в експлуатацію готельного комплексу «Ялта» на Південному березі Криму існував гострий дефіцит придатних для прийому іноземців готельних номерів. З - за цієї обставини пасажири круїзних суден, не потребували послуги розміщення, складали більше половини клієнтів, обслугованих кримськими структурними підрозділами «Інтуриста». Наприклад, у 1974 р. Крим відвідало близько 36 тис. інтуристів, з яких майже 23 тис. (близько 63 %) прибуло саме на круїзних судах. З кінця 1970-х рр. ситуація істотно змінилася. Так, за 1985 р. в Ялті було прийнято 187 круїзних суден, на борту яких перебувало понад 35 тис. туристів, з яких близько 19,5 тис. представляли капіталістичні країни та 15,5 тис. були громадянами країн «соціалістичного табору»¹⁷. Проте в цілому ця цифра становила лише 28 % від загальної кількості обслужених іноземців.

Розширення масштабів роботи і введення нових об'єктів туристської інфраструктури вимагали постійного збільшення кількості працівників «інтуристівськім» системи в Криму. Якщо у передвоєнні роки штат Кримського відділення «Інтуриста» складався з 220 чол., то до 1981 р. в його системі вже працювало 2766 фахівців різних професій (з яких 586 чол. отримувала надбавку за знання іноземних мов). Однак на посади вантажників, носильників, офіціантів, покоївок іноді приймалися люди малограмотні, не мали навіть закінченої середньої (!) освіти, що в цілому було властиве для такої авторитетної організації, як «Інтурист». Це пояснювалося, в першу чергу, нестачею кваліфікованих працівників сервісних спеціальностей на Чорноморському узбережжі Криму, де щороку доводилося обслуговувати 7-8 млн. організованих і неорганізованих рекреантів - громадян СРСР¹⁸.

Приплив на Південний берег Криму досить значної кількості іноземних туристів дозволяв отримувати певні доходи і представників «тіньового» сектора. Наприклад, за 1980 р. правоохоронними органами Ялти було затримано 25 повій, 54 фарцовщика і 30 «валютників», які вступали у незаконні контакти з вояжерами з-за кордону¹⁹. Для припинення та профілактики таких негативних явищ при Кримському об'єднання Держкомінтуристу СРСР на громадських засадах діяв оперативний комсомольський загін дружинників (ОКОД). Його члени, спільно з працівниками міліції, регулярно проводили рейди по виявленню несанкціонованих контактів між іноземними та радянськими громадянами. Втім, масштаби діяльності цієї громадської структури були досить скромними. Наприклад, в 1987 р. членами ОКО Так було тільки 5 молодих працівників Кримського об'єднання Держкомінтуристу СРСР, при загальному штаті організації близько 3 тис. чоловік²⁰.

У той же час, менш свідомі представники системи «Інтуриста» часто самі вступали в «тіньові» економічні контакти з гостями з-за кордону. Так, в протоколах комсомольських зборів цієї організації неодноразово говорилося про виявлені факти скуповування у іноземців речей імпортного виробництва покоївками і портьє готелю «Ялта». Наприклад, на комсомольських зборах у березні 1982 р. обговорювалося поведінка працівниці поверховій служби, яка «внесла свою лепту в осквернення імені комсомолу» купуючи у іноземних туристів для подальшого перепродажу джинси, помаду, жіночі колготки²¹. За такий «бізнес» до винних зазвичай застосовувалися наступні види покарання: винесення суворої догани з занесенням в облікову картку; виключення з комсомольської організації; звільнення з роботи²².

Протягом усього радянського періоду своєї діяльності «Інтурист» повинен був не тільки поповнювати державний бюджет, але й створювати в очах іноземців сприятливий імідж СРСР. На «передовій» ідеологічного фронту зазвичай стояли гіди-перекладачі, однак певний рівень ідеологічної підготовки був потрібний від кожного, хто за родом своєї діяльності міг зіткнутися з іноземними туристами. Навіть серед кухарів «интуристовских» ресторанів Південного Берега Криму періодично проводилися суспільно-політичні атестації. Втім, за результатами такої атестації, проведеної у 1980 р., було виявлено, що багато кухаря «... не знають найважливіших подій року ... » «погано володіють зовнішньополітичної обстановкою», і навіть «не можуть розповісти біографію В.І. Леніна»²³.

Метою ідеологічної роботи з туристами з капіталістичних країн називалось «створення правильного уявлення про радянську дійсність, ... конкретний показ переваг нашого суспільно-політичного ладу, соціалістичного господарства, радянського способу життя, відсіч спробам антирадянської пропаганди та протягування елементів буржуазної ідеології ... »²⁴. Основною формою інформаційно-пропагандистської роботи серед іноземних туристів були різноманітні екскурсії, а також культурно - масові заходи. Наприклад, у 1974 р. гідами-перекладачами «Інтуриста» було проведено понад 8 тис. екскурсій для іноземних громадян з відвідуванням 132 об'єктів показу. Серед них особливо виділялися: піонерський табір «Артек», Державний Нікітський ботанічний сад, Алупкінський державний архитектурнохудожественный музей, курортне містечко «Донбас», радгосп «Виноградний», виноробні комплекси «Масандра» і «Магарач»²⁵.

Регулярне відвідування іноземцями деяких історико - культурних пам'яток Південного берега Криму було певним стимулом до виділення коштів на їх благоустрій. Проте стан окремих об'єктів «екскурсійної периферії», де вояжери з-за кордону були не такими частими гостями, залишало бажати кращого. Наприклад, за інформацією директора Бахчисарайського историкоархеологического музею, які відвідали цей пам'ятник у 1970 р. іноземні туристи нарікали на «гнилі підлоги в окремих кімнатах музею, куди провалюється взуття», а також антисанітарний стан струмка Чурук-Су, що протікає перед входом у музей, русло якого було замусорено і в літній період видавало сморід. Їх також невдоволення викликало те обставина, що «зовнішнє освітлення з його проводами і стовпами ускладнює фотографування архітектури музею»²⁶.

Для радянського періоду були характерні спроби обмежити пересування іноземних туристів по території Кримського півострова, з-за чого останні нерідко не могли оглянути їх цікавлять пам'ятки історії та культури. Ще в 1953 р. Рада Міністрів СРСР прийняла постанову, яка забороняла в'їзд іноземців в Севастополь, Теодозію і Керч, оскільки в цих містах були розташовані важливі об'єкти стратегічного значення²⁷. У наступні десятиліття правила переміщення зарубіжних гостей по кримській землі кілька разів змінювалися, але повна свобода пересування їм так і не була надана. Наприклад, відновлення повноцінного відвідування вояжерами з-за кордону пам'яток Севастополя та його околиць стало можливим лише з травня 1989 р.²⁸

Однак гідам-перекладачам та іншим співробітникам «Інтуриста» доводилося стежити не тільки за тим, щоб під «приціл» кінокамер і фотоапаратів іноземних туристів не потрапили заборонені військові об'єкти. Їм також ставилося в обов'язки перешкоджати фіксації закордонними гостями «тіньових» сторін повсякденного життя СРСР. Так, один з документів Кримського відділення ВАО «Інтурист» за 1963 р. містить наступну інформацію: «У минулому сезоні окремі туристи з капіталістичних країн намагалися збирати тенденційні факти, нібито характеризують нашу дійсність: фотографували сміттєві ями, неохайно одягнених людей, черги», «Під час стоянки круїзного судна «Колхіда» туристка з ФРН була затримана радянськими громадянами при спробі сфотографувати чергу»²⁹.

Крім екскурсій для іноземних гостей регулярно організовувалися зустрічі з делегатами партійних з'їздів, громадськістю міста, передовиками виробництва, ветеранами Великої Вітчизняної війни, вченими, спортсменами, діячами культури і мистецтва³⁰. Зазвичай такі заходи проводилися під різними девізами пропагандистського спрямування, наприклад «Захистити світ від загрози ядерної війни - вимога людства!». Віталося і всіляко стимулювалося участь іноземних туристів, особливо прибулих з капіталістичних країн, у святкових демонстраціях, маршах світу, комуністичних суботниках³¹. Крім того, для збільшення валютних надходжень Кримське відділення «Інтуриста» за додаткову плату надавало своїм клієнтам різноманітні послуги, позбавлені ідеологічної підоснови. Серед них слід назвати відвідування концертів і кіносеансів, катання на морських катерах і конях, організацію полювання та рибної ловлі, проведення пікніків на природі³².

Основні питання, що задаються іноземцями гідам-перекладачам «Інтуриста» під час знайомства з Кримом, старанно фіксувалися, а потім аналізувалися інформаційно-методичної групою. На спеціальних заняттях гіди отримували рекомендації щодо того, як саме відповідати на типові запитання, які цікавили гостей СРСР. В якості прикладу наведемо лише деякі питання, задані іноземцями в 1982 р.: «чи Зміниться зовнішньополітичний курс радянського уряду після смерті Брежнєва Л.І.?», «Чому в Ялті немає кримських татар?», «Як можна прожити на мінімальну пенсію в розмірі 58 крб.?», «Чому в літній час в овочевих магазинах майже відсутні овочі і фрукти?», «Чому так ростуть ціни в країні?», «Є в Ялті дачі і кому вони належать? »³³.

Всі критичні висловлювання іноземців з приводу радянської дійсності також фіксувалися, а потім в узагальненому вигляді доводилися до відома керівництва Кримського обкому КПУ. Ця практика не припинилася навіть після лібералізації суспільно - політичного життя Радянського Союзу періоду «перебудови». Так, у 1986 р. Генеральний директор Кримського об'єднання Держкомінтуристу СРСР в документі з грифом «секретно» наводив висловлювання чехословацької групи туристів про те, що «повітря в центрі Ялти містить багато вихлопних газів, з чим вони не очікували зіткнутися в курортному місті». Тут же повідомлялося, що деякі з них «відзначали низьку якість наших промислових товарів при їх високої вартості, одноманітність телепередач»³⁴. Згідно з діючими інструкціями, почувши такого роду критичні зауваження, гіди-перекладачі повинні були відразу вступати в полеміку, аргументовано пояснюючи «помилковість і тенденційність таких поглядів»³⁵.

Таким чином, протягом другої половини 1950-х - 1980-х рр. у Криму склалася досить розвинена система по обслуговуванню вояжерів з-за кордону, здатна щорічно забезпечити знайомство з пам'ятками півострова десятків і навіть сотень тисяч інтуристів. Однак відмінною особливістю діяльності цієї системи було надзвичайно нерівномірний розподіл туристських проток та об'єктів інфраструктури по території Кримського півострова, коли переважна їх більшість концентрувалася в районі Великої Ялти. Серед об'єктів показу, як і в довоєнний період, переважали історико-культурні пам'ятки, зразкові санаторії і передові радгоспи Південного берега Криму. Як і в цілому по країні, діяльність кримських структурних підрозділів «Інтуриста» визначалася не тільки господарсько-економічною доцільністю, але й ідеологічною компонентою. Завданням системи було створення у іноземних туристів позитивного образу радянської дійсності, нав'язування їм «офіційної лінії» КПРС щодо трактування внутрішніх і міжнародних подій, мінімізація їх несанкціонованих контактів з місцевими жителями.

Примітки

1. Долженко Г.П. Історія туризму в дореволюційній Росії і СРСР. - Ростов н/Д: Вид-во Зростання, ун-та, 1988. - С. 148-153; Знаменська М.В. Доля Української РСР у співробітництві СРСР з європейськими країнами соціалізму в галузі туризму (70-і - початок 80-х pp.) // Український історичний журнал. - 1986. № 1. - С. 116-125; Немоляєва М.Э. Ходорків Л.Ф. Між народний туризм: вчора, сьогодні, завтра. - М: Міжнародні відносини, 1985. - 176 с.
2. Сокіл П.Р. Характеристика структури туристичної галузі СРСР в 70-80-х pp. XX ст. // Туристично-краєзнавчі дослідження. Вип. 1. - У 2-х ч. - К., 1998. - 2 Ч.. - С. 233-234; Федорченко В.К., Дьорова Т.А. Історія туризму в Україні: Навч. посіб. К: Вища школа, 2002. - С. 87-90.
3. Шнайдген І.І. Ідеологічні аспекти роботи з іноземними туристами в СРСР: друга половина 1950-х - перша половина 1980-х рр.: за матеріалами «Інтуриста»: Автореф. дис ... канд. іст. наук. - М., 2004. - 36 с.; Багдасарян В.Э., Орлов І.Б., Шнайдген ІІ, Федулин А.А., Мазін К.А. Радянських задзеркалля: Іноземний туризм в СРСР 1930-1980-ті рр. - М, 2007. - 256 с.
4. Детальніше див: Попов О.Д Маршрути «Інтуриста» по Кримській АРСР // Історична спадщина Криму. - 2007. - № 20. - С. 202-208; Попов О.Д Край стародавніх руїн і нових санаторіїв: діяльність «Інтуриста» в Кримській АРСР (1931-1941 рр..) / / Вісник Московського державного університету сервісу. Серія «Гуманітарні науки». - 2007. - № 2. - С. 111-115.
5. Державний архів Автономної Республіки Крим (ГААРК). - Ф. П-1. - Оп. 1. - Д. 4169. - Л. 1-2; Оп. 4. - Д. 385. - Л. 2; Д. 2305. - Л. 38-39; Оп. 11. - Д. 119.-Л. 7.
6. Кримська правда. - 1989. - 12 лютого.
7. ГААРК - Ф. П-1. - Оп. 4. - Д. 2305. - Л. 38-39.
8. Там же. - Оп. 11.-Д. 119.-Л. 47-48.
9. Бойченко В.К., Ходорків Л.Ф., Млинців О.В. Раціональне використання рекреаційних ресурсів Криму для іноземного туризму // Раціональне використання і охорона курортних і рекреаційних ресурсів Криму: Тези доповідей. - К, 1982. - С. 10-11.
10. Кримська правда. - 1974. - 9 квітня; 1976. - 3 серпня; 18 вересня; 1977. - 14 грудня.
11. ГААРК-Ф. П-1.-Оп. 11,- Д. 119.-Л. 13-14.
12. Сокіл П.Р. Вказ. праця. - С. 233-234.
13. ГААРК.-Ф. П-1,On. 11.-Д 119.-Л. 23.
14. Кримський комсомолець. - 1989. - 11 лютого.
15. Радянський Крим. - 1989. - 10 грудня.
16. Там же. - 29 грудня.
17. ГААРК. - Ф.П-ІV.-Оп. 11.-Д 119.-Л. 11.
18. Місто-курорт: сфера обслуговування, зайнятість населення, управління: Довідково-аналітичний огляд. - Сімферополь, 1987. - С. 53-54; Курортно - рекреаційне господарство Криму: сезонність, зайнятість населення: Інформаційний матеріал. - Сімферополь, 1990. - С. 13.
19. ГААРК. - Ф. П-1. - Оп. 4. - Д. 2305. - Л. 30, 33.
20. Там же. - Ф. П-8298. - On. 1. - Д. 68. - Л. 70-71.
21. Там же. - Д. 48. - Л. 7.
22. См. наприклад: ГААРК. - Ф. П-8298. - On. 1. - Д. 68. - Л. 14, 59.
23. ГААРК. - Ф. П-8298. - On. 1. - Д. 32. - Л. 20-21.
24. Там же. - Ф. П-1. - Оп. 4. - Д. 1295. - Л. 12.
25. Там же. - Л 19.
26. Там же. - Ф. Р-3319. - Оп. 1.-Д. 1023.-Л. 21-22.
27. Там же. - Ф. П-1. - On. 1. - Д. 3979. - Л. 12.
28. Там же. - Оп. 14. - Д. 102. - Л. 6.
29. Там же. - Ф. П-84. - On. 1. - Д. 324. - Л. 168, 174.
30. Кримська правда. - 1982. - 24 лютого.
31. Там же. - 1984. - 25 квітня.
32. См. наприклад: ГААРК. - Ф. П-1. - Оп. 4. - Д. 273. - Л 19.
33. ГААРК. - Ф. П-1. - Оп. 4. - Д. 2527. - Л. 16-20, 35, 47.
34. Там же. - Оп. 11. - Д. 117. - Л. 5.
35. Там же.-Оп. 12.-Д. 98.-Л. 35.