Туристическая библиотека
  Главная Книги Методички Отчеты ВТО Диссертации Законы Каталог
Теорія туризму
Філософія туризму
Рекреація та курортологія
Види туризму
Економіка туризму
Менеджмент в туризмі
Маркетинг в туризмі
Інновації в туризмі
Транспорт в туризмі
Право і формальності в туризмі
Державне регулювання в туризмі
Туристичні кластери
Інформаційні технології в туризмі
Агро - і екотуризм
Туризм в Україні
Карпати, Західна Україна
Крим, Чорне та Азовське море
Туризм в Росії
Туризм в Білорусі
Міжнародний туризм
Туризм в Європі
Туризм в Азії
Туризм в Африці
Туризм в Америці
Туризм в Австралії
Краєзнавство, країнознавство і географія туризму
Музеєзнавство
Замки і фортеці
Історія туризму
Курортна нерухомість
Готельний сервіс
Ресторанний бізнес
Екскурсійна справа
Автостоп
Поради туристам
Туристське освіта
Менеджмент
Маркетинг
Економіка
Інші

Олексій Попов
Історична панорама. - 2008. - Вип. 6. - С.49-56.

Радянські туристи за кордоном: ідеологія, комунікація, емоції (за звітами керівників туристських груп)

Советские туристы за рубежом Питання, пов'язані з організацією іноземного виїзного туризму в Радянському Союзі, до цих пір не знайшли достатнього відображення в дослідженнях вітчизняних і зарубіжних істориків. Більшість робіт радянського періоду, що стосуються міжнародних туристських зв'язків СРСР, містить лише кількісні дані про громадян, які відправлялися в закордонні поїздки після 1956 р.1. У монографії Г.П. Долженко «Історія туризму в дореволюційній Росії і СРСР» обсяг параграфа «Радянські туристи за кордоном» становить менше двох сторінок, причому майже половина наведеного в ньому матеріалу пов'язана з першим круїзом радянських трудящих навколо Європи на теплоході «Абхазія», що відбувся в 1930 р.2. Ще менше уваги цьому питанню приділено в роботі «Історія туризму в Україні» - єдиному поки узагальнюючій праці з історії вітчизняного туризму3.

З'явилися в останні роки роботи російських дослідників В.Э. Багдасаряна, І.Б. Орлова і Й.Й. Шнайдгена4, присвячені ідеологічним аспектам діяльності «Інтуриста», стосуються виключно прийому іноземців в Радянському Союзі, і не розглядають питання іноземного виїзного туризму. Матеріали, пов'язані з організацією подорожей радянських громадян в окремі зарубіжні країни - Фінляндію5 і Францію6, не дають повного уявлення про цей вид туристських практик, що існував у СРСР. Між тим, розгляд ідеологічних, інформаційно-комунікативних і психологічних аспектів даної проблеми дозволяє відкрити нові грані тотального протистояння соціалістичних та капіталістичних держав в умовах «холодної війни».

Мета дослідження - на основі аналізу звітів керівників туристських груп розглянути ідеологічні, комунікативні та психологічні аспекти організації іноземного виїзного туризму в Радянському Союзі у 1960-1980-ті рр.

З другої половини 1950-х рр. в СРСР починається досить динамічний розвиток іноземного виїзного туризму. Якщо в 1956 р. за кордон вирушило 561 тис. радянських туристів, то в 1965 р. їхня кількість склала вже близько 1,2 млн. осіб, у 1975 р. - близько 2,5 млн. осіб, у 1985 р. - близько 4,5 млн. чол.7 Кількість учасників туристської групи, що виїжджає з Радянського Союзу за кордон, зазвичай становило від 20 до 35 осіб. Як правило, це були особи, рекомендовані профспілковими організаціями, причому для туристських поїздок за кордон рекомендувалося відбирати «гідних людей, морально і політично стійких, передовиків і новаторів виробництва»8.

Як і в інших областях країни, при Кримському обкомі Комуністичної партії України діяла Комісія щодо виїзду за кордон. Саме вона була тією інстанцією, яка давала остаточний дозвіл на виїзд громадян за кордон. Так, у 1976 р. Комісією щодо виїзду за кордон Кримського обкому КПУ були розглянуті документи на виїзд 7513 осіб, з них 5870 чол. (78,1 %) - по лінії кримських профспілок. При цьому Комісія відмовила у оформленні документів на виїзд 21 чол. (менш ніж 0,4 %), а щодо решти 5849 осіб питання було вирішено позитивно. 4602 чол. (78,7 %) з них відправилися в соціалістичні країни і тільки 1247 чол. (21,3 %) - в капіталістичні країни9. Причиною для відмови у виїзді за кордон для потенційного туриста могла стати компрометуюча інформація, отримана по лінії Комітету державної безпеки або правоохоронних органів. Зазвичай не віталися повторні закордонні поїздки за короткий проміжок часу. Відмова у виїзді міг також бути пов'язаний з порушенням процедури оформлення виїзних документів10.

Обов'язковим етапом підготовки до поїздки за кордон було досить складне структурування туристської групи, яка в 1980-е рр. виглядав наступним чином. В допомогу назначаемому партійними та профспілковими органами керівнику групи зазвичай обирався староста, помічник старости, а також скарбник. З числа туристів, що були членами КПРС і мають досвід пропагандистської роботи, вибиралася т.зв. «ідеологічна група» (зазвичай 4-6 чол.). Її члени повинні були бути готові виступати з промовами на організованих зустрічах з іноземцями, відповідати на їх найбільш складні питання, робити записи у книгах почесних гостей і т.п. В обов'язки т.зв. «сувенірної групи» (зазвичай 3-4 чол.) входила купівля радянських сувенірів, які дарувалися іноземцям або обмінювалися на імпортні сувеніри під час перебування за кордоном.

Перед поїздкою за кордон радянські туристи повинні були відвідувати спеціальні заняття з участю працівників обласної ради професійних спілок, працівників «Інтуриста» і лекторів товариства «Знання»11. Як правило, всі члени групи знайомилися зі змістом брошури «СРСР: 100 запитань і відповідей» (вперше побачила світ у 1977 р. і згодом регулярно перевидавалася). На її сторінках можна було знайти ідеологічно витримані відповіді на питання, які найбільш часто задавалися іноземцями представникам «країни Рад». Наприклад, тут пояснювалося, чому в СРСР існує тільки одна політична партія і чому ця країна, маючи найбільшу в світі територію, регулярно купує зерно за кордоном12.

Під час зарубіжних поїздок в програму маршрутів для радянських туристів завжди включалися екскурсійні об'єкти, пов'язані з історією міжнародного комуністичного руху. До них можна віднести, наприклад, музей В.І. Леніна в Празі, квартири-музеї В.І. Леніна в Парижі і Тампере (Фінляндія), музей Р. Димитрова та друкарню газети «Іскра» в Лейпцигу. Значна частина груп радянських туристів, що подорожували по країнах Центральної і Східної Європи, відвідувала концтабору часів Другої світової війни: «Бухенвальд» (НДР), «Маутхаузен» (Австрія), «Освенцім» (Польща). Крім величезного патріотичного значення, подібні екскурсії, безсумнівно, виробляли ефект своєрідної «психологічної мобілізації» всіх членів групи.

При огляді кожного екскурсійного об'єкта, як свідчать звіти керівників туристських груп, останні могли грубо втручатися в пояснення іноземних гідів, якщо ті «неправильно» з їх точки зору трактували історичні події. Наприклад, це могло відбуватися тоді, коли іспанські гіди позитивно оцінювали роль Ф. Франка в історії своєї країни13.

Програма перебування радянських туристів за кордоном включала різні колективні дії, наповнені глибоким патріотичним і ідеологічним змістом. До них можна віднести групові покладання квітів до таких об'єктів, як пам'ятник радянським воїнам в Трептов-парку (Берлін), меморіали радянським воїнам-визволителям на Ольшанському цвинтарі (Прага) і Пагорбі Слави (Братислава), місце поховання загиблих комунарів (Париж), могили К. Маркса (Лондон) і Е. Тельмана (Бухенвальд), меморіал радянських солдатів-інтернаціоналістів (Гавана).

Своєрідним прийомом, в результаті якого досягався ефект психологічного єдності туристської групи, було хоровий спів радянських патріотичних пісень під час переїздів по маршруту на екскурсійних автобусах. У своїх звітах керівники груп відзначали, що подібна практика не тільки створює гарний настрій, але і «об'єднує людей»14. Проте відомі окремі випадки, коли під час відвідин НДР німецькі водії відмовлялися везти по маршруту радянських туристів, які співають пісні часів Великої Вітчизняної війни (наприклад, знамениту «Катюшу»)15.

Досить часто на вимогу «Інтуриста» його зарубіжні партнери включали до програми туристських поїздок відвідування заводів і фабрик, сільськогосподарських кооперативів, де проходили зустрічі гостей з СРСР з іноземними працівниками. Працівники сфери освіти відвідували навчальні заклади, представники сфери обслуговування зустрічалися з персоналом закордонних торгових центрів і підприємств громадського харчування. При цьому, особливо в 1980-е рр., не викликали осуду ініціативи щодо часткового запозичення досвіду зарубіжних колег. Наприклад, завітали в якості туристів Фінляндії в 1984 р. працівники торговельних підприємств р. Севастополя визнали, що їм є чому повчитися у персоналу фінських супермаркетів. Особливо їх зацікавила використання анкетування для вивчення споживчого попиту (маркетингові дослідження) та застосування деяких елементів рекламного оформлення торгових площ16.

Спеціальні зустрічі з участю радянських туристів організовувалися також товариствами дружніх зв'язків з Радянським Союзом, які існували не тільки у всіх соціалістичних, але і в багатьох капіталістичних країнах (наприклад, товариства «Італія-СРСР», «Португалія-СРСР», «Франція-СРСР»), Відомі також численні випадки, коли під час відпочинку, по туристичним путівкам в Болгарії, гості з СРСР залучалися на 1-2 дні до збирання врожаю черешні, персиків, винограду17. В самому Радянському Союзі використання туристів в суспільно-корисній праці практикувалося ще з 1930-х рр.18

Організатори туристських поїздок радянських громадян за кордон дбали про те, щоб туристи навіть на нетривалий час не виходили за межі інформаційного поля, створюваного засобами масової інформації Радянського Союзу. Всі готелі в соціалістичних країнах, де часто зупинялися туристи з СРСР, забезпечувалися свіжими номерами газет «Правда», «Известия», «Труд» та інших радянських періодичних видань. Під час перебування в Болгарії радянські туристи мали можливість дивитися вечірній випуск телевізійної програми «Час», а у Фінляндії - окремі телепрограми з Талліна.

Серйозна інформаційно-пропагандистська робота велася екіпажами радянських судів, які здійснювали круїзні рейси за кордон з туристами на борту. Наприклад, у листопаді-грудні 1978 р. група радянських туристів вчинила круїз навколо Європи на теплоході «Карелія», в програму якого входило знайомство з визначними пам'ятками Англії, Франції, Італії, Іспанії та інших країн. Під час усього шляху прямування через бортову радіомережа вони прослухали повний зміст книги Л.І. Брежнєва «Цілина», а також регулярно отримували інформацію про внутрішнє і зовнішнє становище СРСР19. Радіоапаратура допомагала підтримувати зв'язок з «великою землею» і під час звичайних туристських поїздок. Керівник групи туристів з Кримської області, відвідала Фінляндію навесні 1985 р., взяв з собою подорож портативний радіоприймач, що дозволило йому щодня дізнаватися новини про події, що відбуваються в Радянському Союзі події та своєчасно інформувати про них членів своєї групи20.

Як правило, під час перебування за кордоном радянський турист постійно перебував під контролем керівника та інших членів групи. Якщо він на тривалий час «випадав» з поля зору своїх супутників, то це розглядалося як надзвичайна подія. У звіті про поїздку радянських туристів в Австрії (квітень 1978 р.) говорилося, що фактів «неправильної поведінки» туристів за кордоном не спостерігалося, за винятком випадків відставання від групи на 200-300 метрів, яким оцінка давалася в той же день»21. Колективний контроль був необхідний для того, щоб мінімізувати можливі несанкціоновані контакти туристів з громадянами зарубіжних країн.

Керівники туристських груп також слідкували за тим, щоб туристи не читали і не намагалися провезти в Радянський Союз друковану продукцію, видану за кордоном. При цьому однаково «небезпечними» в ідеологічному плані вважалися порнографічні журнали і канонічна література будь-яких релігійних конфесій. У той же час самі туристи з СРСР нерідко змушені були брати на себе специфічну роль промоутерів соціалістичного ладу і рідної країни. З цією метою вони роздавали іноземцям спеціально підготовлену рекламно-інформаційну продукцію «Інтуриста» (брошури, буклети, проспекти на іноземних мовах), а також радянські значки, листівки, книги, фотоальбоми і всілякі сувеніри22.

Під час розмов з іноземцями радянським туристам нерідко доводилося відповідати на несподівані запитання, відповіді на які не можна було знайти на сторінках видання «СРСР: 100 запитань і відповідей». Наприклад, це могли бути такі питання: «Що Вам сподобалося в Ніцці, хотіли б Ви тут жити?» (Франція, 1980 р.); «Чому радянські жінки здійснюють поїздки за кордон без чоловіків?» та «чи Є у Вас в СРСР вільна любов?» (НДР, 1986 р.), «Чому радянський телевізор важить 40 кг, а японська - 11 кг?» (Болгарія, 1986 р.). Відповідаючи на останнє запитання, керівник туристської групи змушений був згадати складності революції і Громадянської війни, економічний збиток, нанесений Радянському Союзу під час Великої Вітчизняної війни, а також нав'язану капіталістичними державами гонку озброєнь. Саме ці причини, за його словами, не дозволили СРСР досягти успіху у випуску якісної побутової техніки23.

Знайомство з закордонними країнами і «їх вдачі», безсумнівно, справляло величезне інформаційно-психологічний вплив на представників «Країни Рад». Знаходячись за кордоном, вони постійно стикалися з чимось новим і незвичайним. Цікаво, що звіти керівників туристських груп, написані практично без граматичних помилок, містять багато прикладів неправильного написання слів, що позначають предмети і явища, які рідко трапляються в повсякденному житті радянських людей: «стрептиз» (замість «стриптиз»), «кандіціонер» (замість «кондиціонер»), «коко-коло» (замість «кока-кола») і т.п. Слід також зазначити, що туристів з СРСР, з одного боку, дивувала велика кількість зовнішньої реклами комерційних товарів на вулицях зарубіжних міст, а з іншого боку, відсутність агітаційних плакатів і транспарантів суспільно-політичної тематики («Ми за мир!», «Атомній війні - ні!» тощо)24.

Аналіз збережених документів свідчить про те, що організатори і керівники туристських поїздок радянських громадян за кордон прагнули певним чином впливати на їх емоційний світ, в якому повинно було знайтися місце тільки «дозволеним» емоціям. Радянському туристу належало відчувати огиду до всього, що асоціювалося з т.зв. «буржуазною дійсністю», будь то стриптиз або виставка творчості художииков-абстракціоністів. Говорячи про відвідування Музею мистецтва XX століття у Відні (1970 р.) керівник туристської групи особливо відзначив, що після знайомства з роботами абстракціоністів всі туристи були дуже незадоволені, обурені цією «мазаниною»25.

Виховані в дусі наукового атеїзму, багато туристи з подивом і навіть обуренням оцінювали будь-які прояви релігійності серед жителів зарубіжних країн. «Гнітюче» діяла на них інформація про те, що в «братській» Польщі понад 90 % жителів є віруючими католиками26. Керівник групи радянських туристів в Єгипті дивувався, що, незважаючи на дефіцит житла і відсутність у багатьох населених пунктах шкіл і дошкільних установ, що «всюди зводяться дорогі мечеті і в одному Каїрі їх більше тисячі»27.

Однак у реальному житті радянських туристів найчастіше переповнювали «недозволені», «неправильні» з ідеологічної точки зору почуття. Наприклад, перебуваючи в країнах Західної і Центральної Європи, вони могли щиро захоплюватися «високою культурою міст і селищ ..., красивою архітектурою будівель, достатком квітів і зелені, винятковою чистотою вулиць, хорошими автошляхами, освітленням вулиць, прекрасними парками і культурним обслуговуванням», тобто тим, чого їм часто не вистачало на Батьківщині. Однак, незважаючи на видиму перевагу рівня життя в європейських капіталістичних країнах туристів з Радянського Союзу намагалися переконати, що вся ця розкіш, чистота і порядок створені «для жалюгідної жменьки багатіїв, які не знають, куди дівати гроші і вільний час»28.

Всякий радянський турист, який ризикнув публічно висловлювати свій захват закордонної життям, піддавався осуду. Так, після поїздки в Австрію, керівник однієї з груп рекомендував не надсилати за кордон туристку Р., яка «не стежить за своїми словами» і «багато захоплюється» побаченим в капіталістичній країні29.

Своєрідний «пік» емоційних переживань радянських туристів за кордоном досягався при явному невідповідність очікуваного і дійсного. Вони відчували справжній шок, коли під час подорожі по Чехословаччині після подій «Празької весни» 1968 р. бачили на стінах будинків написи: «Радянські імперіалісти - ми не ваша колонія! Їдьте в СРСР!»30. Адже, перебуваючи під впливом радянських засобів масової інформації, вони були щиро переконані, що «антирадянські виступи в Празі» - справа рук жменьки підкуплених імперіалістами змовників, а переважна більшість громадян ЧССР щиро підтримує Радянський Союз і його зовнішню політику. Коли метрдотель одного з празьких ресторанів у присутності радянських туристів заговорив про те, що під час подій 1968 р. радянські танки на вулицях міста стріляли по цивільних об'єктах, ті одностайно обурилися: «Неправда! Не віримо .... Наші солдати піднімають зброю лише проти ворогів, проти контрреволюціонерів!»31.

Таким чином, протягом 1960-1980-х рр. ідеологічні фактори чинили величезний вплив на розвиток іноземного виїзного туризму в СРСР, визначаючи склад і організаційну структуру туристських груп, напрямок і зміст програм туристичних подорожей. Спілкування радянських туристів з іноземцями перебувала під суворим контролем, особливу роль в якому відігравали керівники туристських груп, а також члени т.зв. «ідеологічної групи». Підбір об'єктів показу і характер різних колективних заходів, в яких доводилося брати участь туристам з Радянського Союзу, був направлений на створення у них певного, як правило, негативного образу зарубіжної дійсності. Навіть перебуваючи за кордоном, громадяни СРСР не могли повністю вийти з-під впливу радянського інформаційного поля, отримати можливість вільного спілкування та неконтрольованого емоційного сприйняття навколишнього світу.

Примітки

1. Ісмаєв Д.К. Туризм - шлях до взаєморозуміння між народами. - М: Знання, 1977. - 48 с.; Немоляєва М.Э. Ходорків Л.Ф. Міжнародний туризм: вчора, сьогодні, завтра. - М: Міжнародні відносини, 1985. - 176 с.
2. Долженко Г.П. Історія туризму в дореволюційній Росії і СРСР. - Ростов н/Д: Вид-во Зростання, ун-та, 1988. - С. 154-155.
3. Федорченко В.К., Прінчак Т.А. Історія туризму в Україні: Навч. посіб. - К: Вища школа, 2002. - С. 88-89.
4. Шнайдген І.І. Ідеологічні аспекти роботи з іноземними туристами в СРСР: друга половина 1950-х - перша половина 1980-х рр.: за матеріалами «Інтуриста»: Автореф. дис ... канд. іст. наук: 07.00.02/ Московський державний обласний університет. - М., 2004. - 36 с.; Багдасарян В.Э., Орлов І.Б., Шнайдген І.І., Федулин А.А., Мазін К.А. Радянських задзеркалля: Іноземний туризм в СРСР 1930-1980-ті рр. - М, 2007. - 256 с.
5. Костайнен А. Політичний туризм між Фінляндією і СРСР у період між 1950-1980 рр. // Туристські фірми. Вип. 15. - СПб.: ОЛБИС, 1997. - С. 247-248.
6. Андрєєва О.О. Еволюція туристських практик росіян у Франції (початок XIX - початок XXI ст.): Автореф. дис ... канд. іст. наук: 07.00.03 / Саратовський державний університет ім. П.Р. Чернышеского. - Саратов, 2006. - 21 с.
7. Ісмаєв Д.К. Указ. соч. - 18 С.; Федорченко В.К., Прінчак Т.А. Вказ. праця. - С. 154.
8. Державний архів Автономної республіки Крим (ГААРК). - Ф. Р-3776. - Оп. 4. - Д. 31. - Л. 10.
9. Там же. - Ф. П-1. - Оп. 4. - Д. 1605. - Л. 3.
10. Там же.-Д. 564. -Л. 1-2.
11. Об'єднаний відомчий архів Федерації незалежних професійних спілок Криму (ОВА ФНПС Криму). - Ф.Р-3776. - Оп. 4. - Д. 2788. - 203 Л..
12. СРСР: 100 запитань і відповідей. - М.: Новини, 1980. - 127 с.
13. ГААРК. - Ф. Р-3776. - Оп. 1,-Д. 2385.-Л. 133.
14. Там же. - Д. 2551. - Л. 3.
15. ОВА ФНПС Криму. - Ф. Р-3776. - Оп. 4. - Д. 2941. - Л. 3.
16. Там же. - Д. 2788. -Л. 104-105.
17. ГААРК. - Ф. Р-3776. - On. 1,- Д. 2509. -Л. 47.
18. Попов О.Д Діяльність в Криму Всесоюзного добровільного товариства пролетарського туризму і екскурсій (1930-1936 рр..) / / Вчені записки Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського. Сер.: Історія. - 2003. - Т. 16, №2. -С. 60.
19. ГААРК. - Ф. Р-3776. - Оп. 1,- Д. 2386. -Л. 14.
20. ОВА ФНПС Криму. - Ф. Р-3776. - Оп. 4. - Д. 2867. - Л. 18.
21. ГААРК. - Ф. Р-3776. - Оп. 1,- Д. 2385. -Л. 93.
22. Там же.-Д. 1230.-Л. 143.
23. ОВА ФНПС Криму. - Ф. Р-3776. - Оп. 4. - Д. 2941. - 146 к..
24. Там же. - Д. 2867. - Л. 25.
25. ГААРК. - Ф. Р-3776. - On. 1. - Д. 1421. - 4 Л..
26. Там же.-Д. 1230.-Л. 22.
27. Там же. - Д. 2386. - Л. 8.
28. Там же.-Д. 2385.-Л. 133.
29. Там же. - Д. 1421. - Л. 11.
30. Там же.-Д. 1120.-Л. 32.
31. Там же.-Д. 1230.-Л. 55.






Все о туризме - Туристическая библиотека
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.