Попов О.Д.
Культура народів Причорномор'я. - 2002. - №43. - С.194-197.

Кримський напрямок у діяльності товариства "Радянський турист" (1928-1930 рр.)

Стаття присвячена діяльності Екскурсійного державного акціонерного товариства «Радянський турист» - найбільшої туристсько-екскурсійної організації СРСР в 1928-1930 рр. Особливу увагу приділено кількісними та якісними показниками, що відображають роботу «З-ветского туриста» в Криму. На кримському матеріалі дається також опис конфлікту «Радянського туриста» з Товариством пролетарського туризму і його наслідків.

The article is devoted to the business of the Excursion State Joint-Stock Company "The Soviet Tourist". The company was the greatest tourist excursion organization in USSR in 1928-1930 s. Particular attention was given to quantitative and qualitative indices which The Soviet Tourist's" work in the Crimea. The Crimean materials helped to describe the conflict between The Soviet Tourist" and the Association of Proletarian Tourism and to show the consequences of this dispute.

Ключові слова: туризм, екскурсія, маршрут, Крим, СРСР, tourism, excursion, the Crimea, the USSR


Актуальність і розробленість проблеми. Останнім часом дедалі очевидніше стає необхідність вивчення такого недостатньо дослідженого досі компонента вітчизняної історії, як минуле туризму в Україні [1, с. 3, 5]. Нечисленна література радянського періоду з цього питання відрізняється відвертою тенденційністю і носить явний відбиток панувала в СРСР комуністичної ідеології. В якості прикладу можна навести притаманну їй негативну оцінку діяльності Екскурсійного державного акціонерного товариства «Радянський турист» (далі «Сов-тур»), що існував у 1928-1930 рр. Слідом за ідеологами т. н. «пролетарського туризму» початку 30-х рр. В. П. Антоновим-Саратовським, Л. М. Гурвичем, Н. Ст. Криленко, радянські історики звинувачували цю організацію в аполітичності, «делячестве», обмеженості обслуговуваного їй туристсько-екскурсійного контингенту [2, с. 78-80]. Подібні затвердження присутні і в роботах деяких сучасних російських дослідників [3, с.100-111]. Перший навчальний посібник з історії туризму Україні, що побачив світ у 2002 р., більш нейтрально оцінює діяльність «Совтура», хоча і тут помітно деякий вплив сформованої історіографічної традиції [4, с. 47-49].

У зв'язку з цим очевидною є необхідність висвітлити туристсько-екскурсійну роботу «Совтура» в Криму, спираючись переважно на збереглися опубліковані та неопубліковані джерела, що і є метою цієї статті. Вибір в якості прикладу саме кримського напрямку діяльності «Совтура» обумовлений двома причинами. По-перше, у розглянутий період Крим був одним з найважливіших туристсько-рекреаційних регіонів СРСР. По-друге, в повному обсязі робота «Совтура» здійснювалася лише в межах РРФСР (до складу якої входила Кримська АРСР). Тому, Кримський півострів був єдиною складовою частину сучасної території України, де велася ця робота. Поставлена мета дозволяє окреслити кілька завдань, що стоять перед цим дослідженням, а саме: висвітлити обставини виникнення «Совтура» і стояли перед ним задачі; визначити кількісні та якісні показники його туристсько-екскурсійної діяльності в Криму; проаналізувати сутність і хід конфлікту між «Совтуром» та Товариством пролетарського туризму, що призвів до злиття цих організацій.

У середині 20-х рр. ХХ ст. основна робота з розвитку туристсько-екскурсійного справи на кримській землі велася спеціалізованими установами Народного комісаріату освіти РРФСР [5]. До 1928 р. назріла необхідність реорганізації системи управління туризмом в країні. Якщо раніше основний контингент подорожуючих складали педагоги і учні, то тепер все більший інтерес до туризму починають проявляти робітники промислових підприємств, а також селяни. Органи державної влади Радянського Союзу всіляко сприяли «пролетаризації» туристсько-екскурсійного руху. Далекі поїздки, краєзнавчі екскурсії і походи стають невід'ємною частиною культурно-просвітних та ідеологічної роботи серед трудящих. Одночасно, очевидною стає необхідність подальшого вдосконалення матеріально-технічної бази радянського туризму, залучення нових фінансових потоків в цю сферу суспільного життя [6, с. 154-157].

Статут «Совтура» був затверджений Економічною радою РРФСР 17 березня 1928 р. Засновниками новоствореної організації виступили загальноросійські наркомати освіти, охорони здоров'я, торгівлі, внутрішніх справ, але загальне керівництво її роботою покладалося на Народний комісаріат освіти РРФСР [7]. «Совтур» мав право створювати будь-які туристсько-екскурсійні маршрути по території країни, обладнати спеціальні бази для прийому групових екскурсій і туристів-одинаків [8]. При цьому на нього повністю покладалося не тільки матеріальне, але і «культурно-політичний» обслуговування туристів і екскурсантів в дорозі. Особливо підкреслювалося, що екскурсоводи, групповоды та інші працівники «Совтура» при проведенні мандрівки чи екскурсії «повинні чітко виявити елементи нового соціалістичного будівництва у всіх сферах життя, протиставивши їх віджилим формам старої економіки, старим побуті і старої національної політики» [9, с. 4, 6, 8].

Правління «Совтура», фактична діяльність якого почалася лише з 1929 р., додавало велике значення кримському напрямку своєї роботи. У керівному апараті суспільства існувала посаду «уповноваженого з Криму» (1929-1930 рр. її обіймав А. Н. Казановський), штаб-квартира якого розташовувалася в р. Ялті. З 29 планових маршрутів подорожей по СРСР, що пропонувалися «Совтуром» 1929 р., 5 проходило по території Кримського півострова. Географічно вони охоплювали Південнобережний, Південно-Західний, Східний та Центральний Крим. Тривалість цих маршрутів становила 10-20 днів, а їх вартість коливалася від 43 до 100 руб. [10, с. 43-58]. За цю плату туристи забезпечувалися приміщенням для ночівлі, харчування, екскурсійних та культурно-масових обслуговуванням. Для переміщення від одного екскурсійного об'єкта до іншого використовувалися кінні екіпажі (лінійки), автомобілі, пароплави, катери, але певна частина шляху долалася пішки. Так, неодмінним атрибутом самих популярних маршрутів «Кримський південнобережний» і «Кримський основний» був екскурсійний перехід з Алупки в Ялту через Місхор - Ореанду - Лівадію, у час якого розкривалася тема: «Від царських палаців і феодальних помість - до санаторіїв і будинків відпочинку трудящих» [10, с. 46-53].

Помітні зміни в схему дальніх маршрутів «Совтура» були внесені у 1930 р. Загальна їх кількість досягла 77, а по Криму тепер проходив 21 маршрут. Вперше з'явилися маршрути по Західному Криму і спеціальні тури для жителів України, Північного Кавказу, Сибіру з продовженим терміном перебування біля моря. Новинкою став і комбінований Кримсько-Кавказький маршрут: Севастополь - Ялта - Сочі - Червона поляна - Батумі - Туапсе. Крім того, були розроблені тематичні маршрути для знайомства з досягненнями промислового і сільськогосподарського виробництва в Кримської АРСР [11, с. 78, 81-103, 144-145].

Мережа кримських маршрутів «Совтура» спиралася на 18 турбаз, створених в Алупці, Алушті, Байдарах (Орлине), Балаклаві, Бахчисараї, Гурзуфі, Керчі, Коккозах (Соколине), Севастополі, Сімферополі, Судаку, Тавеле (Краснолісся), Феодосії, Ялті і на горі Ай-Петрі. Їх загальна місткість складала 2650 місць. За фіксовану плату харчування і нічліг на «совтуровских» базах могли отримати самодіяльні туристи, які подорожують самостійно обраним маршрутом, без путівок яких-небудь організацій. Крім того, в Алупці, Алушті, Балаклаві, Гурзуфі, Місхорі, Севастополі, Сімеїзі, Судаку та Ялті існували екскурсійні контори і агентства «Совтура». Тут можна було записатися на участь у різноманітних краєзнавчих екскурсіях, отримати необхідну інформаційну довідку чи консультацію з питань туризму [12, л. 10; 13, С. 311-314].

Апарат уповноваженого «Совтура» по Криму складався з 129 співробітників, серед яких було 45 екскурсоводів. За 1929 р. за кримським плановими маршрутами «Совтура» пройшло 3351 чол. Крім того, їжу та дах на «совтуровских» базах отримало 78394 самодіяльних туристів, а в організованих товариством краєзнавчих екскурсіях по Криму прийняло участь 79000 екскурсантів. Таким чином, у 1929 р. туристично-екскурсійними послугами кримських структурних підрозділів «Совтура» скористалося понад 160000 чол. [12, л. 7об, 9-9об.]. За деякими даними, в той рік через Кримський півострів пройшло близько 25 % від загальносоюзного потоку туристів і екскурсантів [14, л. 97-98].

Наприкінці 20-х рр., на тлі відмови від продовження «нової економічної політики», органи радянської влади взяли курс на централізацію, уніфікацію та ідеологізацію туристсько-екскурсійного руху в СРСР. Так, 29 лютого 1928 р. ЦВК і РНК Кримської АРСР прийняли спільну постанову «Про зосередженні всього екскурсійної справи в Криму в органах Наркомосу і культурно-просвітницьких установах». Згідно з цим документом органи народної освіти республіки отримували монопольне право на проведення будь-яких туристсько-екскурсійних заходів. З їх дозволу окремі види екскурсій могли проводитися також культурно-просветительными установами (наприклад, музеями та клубами), а також профспілками. Всім іншим державним, суспільним і господарським організаціям, а тим більш приватним підприємцям, заборонялося ведення самостійної туристсько-екскурсійної діяльності [15]. Для порушників постанови була передбачена відповідальність у вигляді штрафу розміром до 100 руб. або примусових робіт на строк до 1 місяця. Після прийняття цього постанови «Совтур», що знаходиться у віданні Наркомосу РРФСР, мав стати основним організатором подорожей, походів та екскурсій на території Кримського півострова. Незважаючи на це різні кооперативи і артілі, під виглядом надання транспортних послуг, продовжували проводити екскурсії по Криму для приїжджих. Працівники санаторіїв і будинків відпочинку, фотографи і візники нерідко брали на себе функції гідів [16, л. 136]. «Совтур» намагався припинити цю незаконну діяльність, звертаючись до міліції та прокуратури [17; 18].

Однак, незабаром у «Совтура» з'явився набагато більш небезпечний конкурент в особі Товариства пролетарського туризму (далі ОПТ). Ця громадська організація об'єднувала головним чином комсомольську молодь, ратуючи за розповсюдження «пролетарського туризму», як особливої форми культурної революції і соціалістичного будівництва [19]. В туристсько-екскурсійній практиці ОПТ суспільно-політичний зміст явно домінувало над господарськими питаннями, що помітно відрізняло його від «Совтура». При цьому обидві організації прагнули до монопольного права контролювати туристське рух в СРСР.

ОПТ створило свою власну мережу планових туристських маршрутів по країні, включаючи й Крим. На території Кримського півострова в 1929 р. проходив 2 з 16 його маршрутів. Обидва вони мали тривалість 15 днів, а їх вартість не перевищувала 40 руб., що було значно дешевше «совтуровских» розцінок [20, с. 83-88]. Крім того, перебуває р. в Москві правління ОПТ направляло в Крим масові екскурсії робітників-ударників з великих промислових центрів країни. В ряді кримських міст воно обладнало власні турбази, а також створило туристський табір Чам-Агач поблизу Кореїза.

Одночасно, ОПТ початок активну «антисовтуровскую» пропаганду в пресі та на різних публічних заходах. У своїх статтях і промовах представники товариства відкрито заявляли, що «Совтур» - проти класової політики в підході до екскурсантам, проти якої б то не було громадської роботи в дорозі... Комерція, делячество - ось двигун «Совтура» [2, с. 79-80]. Саме тоді з'явився славнозвісний термін «совтуровщина». Під ним розумілася крайня комерціалізація туризму та екскурсійної справи при повній відсутності в них ідейного змісту. При цьому ОПТ бравірував низькою вартістю своїх туристсько-екскурсійних послуг, хоча керівництво «Совтура» не без підстави зазначало, що дешевизна ця досягалася лише шляхом погіршення якості обслуговування [16, л. 138]. Аналіз збережених фінансових документів «Совтура» не дозволяє говорити про якусь надмірну комерціалізацію його діяльності. Навпаки, особам з місячним доходом менше 85 крб. путівки на все «совту-ровские» маршрути продавалися за ціною, яка не покриває навіть їх собівартість. А ті, хто мав більш високий дохід, купували путівку за ціною, не більше ніж на 10-15 % перевищує собівартість туру [21, л. 22]. Навряд чи подібну цінову політику можна назвати «делячеськой», як це робили агітатори ОПТ.

Влітку 1929 р. Наркомат робітничо-селянської інспекції Кримської АРСР проводив перевірку діяльності туристських організацій республіки і виявив наявність «нездорової конкуренції» між «Совтуром» і ОПТ [12, л. 1про.]. Вона виражалася в прагненні кожної з сторін «переманити» у конкурента найбільш цінних працівників, в першу чергу кваліфікованих екскурсоводів, отримати пріоритет при оренді приміщень і найм транспорту. Обидві організації створювали паралельні один одному мережі туристських баз в одних і тих же районах півострова, що призводило до нераціонального використання фінансових ресурсів. Ситуацію поглиблювала і сформована правова колізія: постанова ЦВК і РНК Кримської АРСР від 29 лютого 1928 р. не передбачало здійснення екскурсійної практики якими-небудь суспільними організаціями, в той час як офіційно затверджений статут ОПТ дозволяв йому влаштовувати «екскурсії, прогулянки, подорожі за будь-якими маршрутами всередині СРСР» [22].

Учасники конфлікту апелювали до вищих органів державної влади Радянського Союзу, сподіваючись вирішити його на свою користь [23, л. 34]. Ще в травні 1929 р. за посередництва Наркомосу РРФСР між конкуруючими організаціями було укладено угоду про розмежування дотичних сфер роботи. Згідно з цим документом «Совтур» визнавав своєю головною задачею обслуговування планових туристсько-екскурсійних маршрутів, у той час як ОПТ повинно було сконцентрувати свої зусилля виключно на організації самодіяльних походів і експедицій [24]. Але на практиці обидві сторони грубо порушували недостатньо чітко сформульовані умови угоди.

У Криму «Совтур» порівняно з ОПТ мав набагато більш розвинену матеріальну базу, мав значно більшою кількістю підготовлених туристсько-екскурсійних кадрів. Але його ідейні установки, згідно з якими екскурсії і туристські подорожі повинні були служити в першу чергу культурно-освітнім та рекреаційних цілях, не відповідали інтересам керівництва країни, що йде по шляху встановлення тоталітарного режиму. В той же біля керма ОПТ стояли видатні державні і громадські діячі В. П. Антонов-Саратовський, Л. М. Гурвич, М. Ст. Криленко, які забезпечили йому заступництво у вищих ешелонах влади країни. 8 березня 1930 р. РНК СРСР прийняв постанова «Про злиття акціонерного товариства «Радянський турист» з Товариством пролетарського туризму і про створення Всесоюзного добровільного товариства пролетарського туризму і екскурсій» (далі ОПТЭ). Цей документ передбачав створення нового масового добровільного товариства трудящих, які цікавляться туризмом та екскурсіями, якому передавалися всі активи і пасиви як «Совтура», так і ОПТ. Основне завдання ОПТЭ визначалася як «максимальне розвиток туристського руху серед робітників і селянських мас і політичне керівництво цим рухом» [25, с. 103]. На практиці це означало створення централізованого органу управління туристично-екскурсійною справою в СРСР, формально є самоврядною громадою, організованим на добровільних засадах. Його діяльність підпорядковувалась ідеологічним установкам колишнього ОПТ, але при цьому активно використовувалася господарська інфраструктура колишнього «Совтура».

Таким чином, незважаючи на нетривалий період свого існування, Туристичне державне акціонерне товариство «Радянський турист» внесло свій вагомий, оригінальний внесок у розвиток туристсько-екскурсійної справи на кримській землі. Безсумнівно, що діяльність «Совтура» мала не тільки негативні, як це намагалися представити деякі радянські автори, але і позитивні сторони. Дійсно, цією організацією було створено кілька десятків різноманітних туристсько-екскурсійних маршрутів по території Кримського півострова, що спиралися на широку мережу турбаз, екскурсійних контор та агентств, здатних щорічно обслужити сотні тисяч подорожуючих. Очевидно, що незважаючи на деякі недоліки, робота «Совтура» у Криму мала творче значення і була «згорнута» з політичних мотивів.

Джерела та література

1. Смолій Ст. А. Передмова // Федорченко В. К., Дьорова Т. А. Історія туризму в України: Навч. посіб. - К: Вища шк., 2002. - С. 3-5.
2. См., напр.: Долженко Р. П. Історія туризму в дореволюційній Росії і СРСР. - Ростов н/Д: Вид-во Зростання. ун-та, 1988. - 190 с.
3. Усискін Р. С. Нариси історії російського туризму. - СПб: Герда, 2000. - 224 с.
4. Федорченко В. К., Дьорова Т. А. Вказ. праця. - 195 с.
5. Докладніше про це див: Попов А. Д. Роль органів народної освіти в становлення туризму та екскурсійної справи в Кримській АРСР (1923-1928 рр.) // Культура народів Причорномор'я. - 2002. - № 36. - С. 102-105.
6. В. О. Підсумки і перспективи екскурсійної справи // Комуністичне просвіта. - 1927. - № 5. - С. 153-160.
7. На території УРСР у розглянутий період діяла близька до «Совтуру» за структурою і принципами роботи організація під назвою «Українське мішане пайове екскурсійне товариство (УМПЕТ)».
8. Збори узаконень і розпоряджень робітничо-селянського уряду РРФСР. - 1928. - Відд. 2. - № 125. - Ст. 196.
9. Єгоров В. Завдання «Радянського туриста» // Екскурсант і турист. Збірник екскурсійному справі і туризму. - М: Думка друкаря, 1929. - С. 3-9.
10. Маршрути екскурсій по СРСР на 1929 рік. - М.: Мосполиграф, 1929. - 170 с.
11. Маршрути екскурсій по СРСР на літо 1930 року. - М: Думка друкаря, 1930. - 217, VII с.
12. Державний архів при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим (ГААРК). - Ф. Р 1915. - Оп. 1. - Д. 3. - 52 к.
13. Крим. Путівник / Під ред. В. М. Волошинова та ін. - Вид. 3-е. - Сімферополь: Крымгосиздат, 1930. - 614 с.
14. ГААРК. - Ф. Р 428. - Оп. 1. - Д. 21. - 143 к.
15. Червоний Крим. - 1928. - 1 квітня.
16. ГААРК. - Ф. Р 460. - Оп. 1. - Д. 5608. - 147 к.
17. Червоний Крим. - 1929. - 16 липня.
18. Там же. - 9 серпня.
19. Докладніше про цю організацію див.: Аделунг Н. Товариство пролетарського туризму // Туристські стежки: Альманах. Кн. 3. - М: Фізкультура і спорт, 1960. - С. 237-242.
20. Туристські екскурсії на літо 1929 року. - М.: Центральна тип., 1929. - 100 с.
21. ГААРК. - Ф. Р 1915. - Оп. 1. - Д. 7. - 25 л.
22. Статут Товариства пролетарського туризму РРФСР // Антонов-Саратовський Ст. Бесіди про туризм. - М-Л.: Госиздат, 1930. - С. 146-155.
23. Державний архів Російської Федерації. - Ф. А 2306. - Оп. 69. - Д. 2070. - 43 л.
24. Угода ... про розмежування дотичних сфер роботи // Бюлетень Центральної ради ОПТ. - 1929. - № 1. - С. 12-14.
25. Про злиття акціонерного товариства «Радянський турист» з Товариством пролетарського туризму і про створення Всесоюзного добровільного товариства пролетарського туризму і екскурсій // Гурвич Л. Чергові завдання туристського руху. - М.-Л.: Фізкультура і туризм, 1931. - С. 103-105.