Полещук М.І.
Тези доповідей VI Міжнародної наукової конференції
"Білорусь в сучасному світі". - Мінськ, 30 жовтня 2007 р. - С.247-248.

Структура бюджету домашніх господарств та її вплив на розвиток туризму

Рівень доходів, а також соціальний статус, рід занять (професія) і рівень освіти є найбільш важливими характеристиками потенційних туристів. Соціальний статус людини залежить від його матеріального становища. Рівень доходу виступає одним з критеріїв суспільного статусу людини. У маркетингу рівень доходу часто використовується як самостійний соціально-економічний фактор сегментації споживчого ринку.

Матеріальний добробут людини позначається на його потреби, уподобання і купівельному виборі. Ще в XIX ст. пруський статистик і економіст Е. Енгель довів, що існує пряма залежність між типом купованих товарів або послуг і розміром грошового доходу споживача. Згідно з відкритого ним закону, із збільшенням доходу частка коштів, витрачених на товари першої необхідності, зменшується, а частка витрат на предмети розкоші і задоволення культурних та інших нематеріальних потреб помітно зростає.

У структурі споживчого попиту Енгель виділив групи товарів і послуг, попит на які в залежності від рівня доходу населення змінюється різною мірою. Товари першої необхідності (продукти харчування), які є малоэластичными по доходу: попит на товари даної групи має рівень насичення. Попит на товари другої групи (непродовольчі товари - одяг, взуття) характеризується коефіцієнтом еластичності попиту за доходом, близьким до одиниці: із зростанням доходу пропорційно збільшується і попит на товари даної групи. Третю групу товарів складають предмети розкоші, попит на які є високоеластичним по доходу (товари тривалого користування, окремі види послуг). При зміні економічної кон'юнктури набір товарів і послуг, що входять у зазначені групи, може пересуватися з однієї групи в іншу внаслідок зміни споживчих якостей продукції, її ціни та інших причин.

Енгель стверджував, що за часткою витрат сім'ї на харчування можна судити про рівень добробуту різних груп населення однієї країни і порівнювати добробут громадян різних країн. Так, у США і Японії частка витрат на харчування на початку XXI ст. варіювалося в межах 10-15%, а частка витрат на навчання та лікування в межах 15-18%. У постсоціалістичних країнах частка витрат на харчування в ці роки варіювалася в межах 40-48%, а частка на навчання та лікування - 1,6-3%, в бюджеті прожиткового мінімуму витрати на харчування цієї групи країн становлять майже 70%.

Прогресивні зміни в структурі споживання знаходять вираз, зокрема, у швидкому розширенні попиту на туристичні товари і послуги. Якщо в якості критерію добробуту прийняти показник валового національного продукту на душу населення, то розподіл країн світу за матеріальному добробуту і туристської мобільності населення виявиться наступним (таблиця 1).

Таблиця 1.