Петрушенко Ю.М., Кугук І.О.
Матеріали доповідей ІІІ науково-практичної конференції
"Інформаційні технології в управлінні туристичною та курортно-рекреаційною
економікою". - Бердянськ: АУІТ "АРІУ", 2007.

Інституційні основи інноваційного управління розвитком ринку туризму в Україні

Однією із особливостей останнього періоду розвитку світової економіки є виникнення постіндустріальних економічних систем, які є вищим рівнем організації господарства. Це стало можливим тільки в умовах глобалізації світової економіки і тільки в тих економічно розвинених країнах, які до цього часу були безумовними лідерами в науково-технічній та освітній сферах. Однією із характерних рис постіндустріального суспільства є гуманізація технологічного прогресу, його структури, спрямованість інтелектуальних та інженерних сил, відкриттів, винаходів та інновацій насамперед на задоволення потреб людини в екологічно чистому харчуванні, боротьбу з хворобами та зміцнення здоров’я, підвищення рівня освіти, збереження та збагачення культурного спадку в усьому його різноманітті.

Туристичний бізнес – один з найперспективніших напрямків розвитку сучасного ринку послуг в Україні. Звичайно, в силу свого географічного положення Україна не може стати місцем масового літнього пляжного відпочинку, тому що залишається багато проблем з туристичною інфраструктурою. Та, незважаючи на це, країна має те, що в найближчі роки буде користуватись найбільшим попитом у подорожуючих, – унікальні історико-культурні пам’ятки, природні цінності і неповторна самобутність.

Формування в Україні ринкових відносин зумовлює необхідність істотних перетворень в системі інститутів регулювання всього господарського комплексу. Не дивлячись на вже досить тривалий період ринкових перетворень в Україні, достатньо ефективна інституційна основа для розвитку ринку туристичних послуг так і не була сформована.

Інституціоналізм, що сформувався як напрям економічної думки на початку минулого століття в працях Т.Веблена, У.Мітчела, Дж. Коммонса, М.Вебера, В.Зомбарта, Д.Гелбрейта, Г.Мюрдаля і ін., досліджував економічні явища через сукупність соціально-економічних чинників (інститутів), що розглядаються у взаємозв’язку і взаємообумовленості, пояснюючи їх не тільки економічними, але і соціально-політичними, правовими, соціально-психологічними, етичними умовами життя, а також звичаями, традиціями, звичками, що існують як в житті окремої людини так і суспільства в цілому.

В даний час в умовах будівництва постіндустріального соціально орієнтованого суспільства зростає інтерес до інституційної теорії, що аналізує економічні проблеми в їх еволюції, за допомогою інтеграції економічної теорії і інших суспільних наук.

У туристському комплексі названі чинники відіграють вельми істотну роль, оскільки, виїжджаючи в туристську поїздку з тією або іншою метою, людина в умовах вибору, що надаються, віддає перевагу тим обставинам, які відповідають її звичкам, поглядам, морально-етичним принципам і т.п., що необхідно враховувати організаторам туристичного бізнесу.

Іншою важливою обставиною, що обумовлює необхідність підвищеної уваги до інституціональних проблем туристичної галузі є стрімке зростання останніми роками попиту на туристичні послуги і підвищення вимог до їх якості. За даними Всесвітньої туристичної організації, в останні двадцять років середньорічні темпи приросту іноземного туризму складали 5,1% світового валового продукту, а середньорічні темпи зростання валютних надходжень від міжнародного туризму - 14%. Кількість. міжнародних туристичних відвідувань у 2006 р. склала 576 млн. чол., а надходження від міжнародного туризму досягли 372 млрд. дол. За прогнозами цієї організації до 2010 р. кількість міжнародних туристичних поїздок зросте приблизно до 937 млн. чол.

Отже, вирішення проблем інституційного розвитку вітчизняного туризму дозволить не тільки покращити макроекономічні показники, а й посилити потенціал України як туристичної держави.