Печенка О.І., Дідьковська А.М.
Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції
"Індустрія гостинності в країнах Європи". - 4-6 грудня 2009 р.
Сімферополь: ВіТроПринт, 2009. - 176 с. - С.442-449.

Перспективи розвитку туристичного бізнесу в Україні

Розглянуто значення туризму як джерела валютних надходжень, забезпечення зайнятості населення, поліпшення інфраструктури. Проаналізовано проблеми законодавчого і нормативно-правового регулювання розвитку туризму і курортів в Україні.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Сьогодні туристична діяльність є однією з галузей світового господарства, що швидко розвивається i на яку припадає близько 6% світового валового національного продукту, 7% капiтальних вкладень, 11% світових споживчих витрат i 5% всiх податкових надходжень. На даний час кожне 14 робоче місце у свiтi пов’язане з туризмом. На частку міжнародного туризму припадає бiля 7% вiд свiтового експорту. В абсолютному вираженнi вiн поступається лише доходам вiд експорту нафти i нафтопродуктiв та автомобілiв.

Туризм – різновид рекреації, один з видів активного відпочинку. Він відображає характерну тенденцію сучасності, коли перевага віддається розвиткові динамічного відпочинку, у процесі якого відновлення працездатності поєднується з пізнавальною діяльністю.

На світовому рiвнi характерною ознакою туризму останніх років є досить висока динамічність i стабільність його розвитку, а також його активний вплив на економіку багатьох країн, що мають сприятливі рекреаційні ресурси.

Позитивний вплив туризму на економіку держави відбувається лише у тому випадку, якщо він розвивається всебічно, тобто не перетворює економіку країни в економіку послуг. Іншими словами, економічна ефективність туризму передбачає, що він у державі повинен розвиватися паралельно i у взаємозв’язку з іншими галузями соціально-економічного комплексу [1].

В умовах національного i культурного відродження України, шляху розбудови незалежної держави, туризм набуває виняткового значення як важливий чинник міжгалузевих зв’язків ринкових відносин у національній економіці нашої країни.

Незважаючи на інтенсивний туристичний бум в Україні за останні роки, вплив індустрії туризму на економіку країни поки що незначний. Він приблизно адекватний вкладу держави в розвиток цієї галузі та стримується, в основному, відсутністю реальних інвестицій, низьким рівнем готельного сервісу, недостатньою кількістю комфортабельних готельних місць, дефіцитом кваліфікованих кадрів тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженнями проблем, пов’язаних з аспектами розвитку туристичної діяльності, сталого розвитку туристичного бізнесу, закономірностями його функціонування, перспективами використання інфраструктури туризму, займалися такі вітчизняні та закордонні вчені, як В.Ф. Кифяк, В.С. Боголюбов, Ю.Б. Забалдіна, Н.І. Колеснікова, В.П. Орловська, О.О. Любіцева, І. Петрасов, Т.І. Ткаченко, І.В. Черніна. Питання щодо перспектив розвитку туристичної сфери для України залишаються актуальними.

Мета та завдання статті. Дослідити проблеми та перспективи законодавчого і нормативно-правового регулювання туристичної та курортної сфери України, визначити основні тенденції розвитку загальнодержавного конкурентоспроможного внутрішнього ринку курортно-рекреаційних послуг.

Виклад основного матеріалу дослідження. Піднесення туристичної та курортної інфраструктури країни до рівня розвинених туристичних держав світу та забезпечення сталого розвитку туризму і курортів є процесом тривалим і складним і має ґрунтуватися на засадах дотримання Конституції та Закону України “Про туризм”, “Про курорти”, інших законодавчих актах, раціонального використання природних та історико-культурних ресурсів. Розвиток туризму і курортів має стати одним з пріоритетних напрямів розвитку економіки держави, важливим джерелом наповнення бюджетів усіх рівнів, створення нових робочих місць та соціального розвитку держави.

Розвиток туристичної та курортної сфер України останніми роками характеризується позитивною динамікою: збільшується об'єм в'їзного (іноземного) і внутрішнього туризму, збільшується ефективність господарської діяльності підприємств і продуктивність праці.

Чинниками, що сприяють збільшенню обсягів в'їзного і внутрішнього туризму в минулі роки були поступальний розвиток міжнародної співпраці у сфері туризму, відвертість меж України і рекламно-інформаційні заходи, які активно проводилися в 2003-2004рр.

Збільшення туристичних потоків зумовлює приріст об'єму туристичного споживання товарів і послуг національного виробництва. Таким чином, у 2007 порівняно з 2000 роком кількість громадян України, які виїжджали за кордон зросла на 29%, а кількість іноземних громадян, які відвідали Україну – на 259% [2].

Вивчення стану справ у туризмі показало, що на шляху розвитку пріоритетних для держави в'їзного і внутрішнього туризму існують значні перешкоди. Чинне законодавство України містить істотні бар'єри, які утримують динамічний і ефективний розвиток цих прибуткових видів туризму, не сприяє збільшенню надходжень до бюджету і перетворенню туризму в могутній сегмент національної економіки.

Міністерство культури і туризму України з метою стимулювання в'їзного туризму і згідно досвіду європейських країн планує розробити зміни до Закону України “Про туризм”, зміни до ст.8 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо зменшення бази оподаткування туристичних послуг, які надаються на митній території України (в'їзний і внутрішній туризм), а саме на туристичний продукт, який надається туристичним оператором на митній території України, визначити базою оподаткування для такого туристичного оператора винагороду; механізм диференційованих ставок ПДВ на пріоритетні галузі економіки, якою є і туризм.

З метою організації обліку туристичних ресурсів України, забезпечення їх раціонального використання і охорони потрібна розробка державних реєстрів туристичної галузі.

В області законодавчої і нормативно-правової діяльності планується розробити ряд законопроектів розвитку туристично-ресурційних зон, проект держпрограми розвитку туризму і курортів на 2007-2016 рр. та ін.

З метою удосконалення нормативно-правової бази курортної та туристично-рекреаційної сфер за поданням послуг на тимчасове розміщення прийнята ухвала Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 року № 297 “Про порядок надання послуг з тимчасового розміщення (проживання)”, яке дозволяє вивести з тіні підприємства, які надають подібні послуги, удосконалити статистичну звітність, збільшити надходження до бюджетів всіх рівнів.

Здійснюється інтеграція України в світовий туристичний ринок. З метою розширення договірно-правової бази співпраці у сфері туризму протягом першого півріччя 2006 року укладені 4 міжнародні договори про співпрацю в області туризму з урядами Республіки Молдова, Йорданського, Хашимітського Королівств, Республіки Білорусь і Міністерством регіонального розвитку Чеської Республіки.

18 жовтня 2005 року Україна стала членом Європейської туристичної комісії (ЄТК). Вступ України в ЄТК став першим кроком на шляху входження нашої держави в організаційні структури Європейського Союзу, що має стратегічне значення з урахуванням можливостей використовування механізмів ЄС, зокрема фінансових, для збільшення ефективності національних туристичних галузей, просування українського турпродукту на європейському ринку, впливу на туристичні потоки з погляду іноземного прагнення на розвиток в'їзного туризму в Україні, що є економічно вигідним, зміцнення авторитету нашої держави в європейському співтоваристві, реалізації євроінтеграційного курсу нашої держави.

Для просування національного турпродукту на світовий ринок, залучення іноземних туристів для відпочинку і оздоровлення, збільшення економічної ефективності туристичної галузі і зміцнення авторитету України Державною службою туризму і курортів за перше півріччя 2007 року організований національний стенд на 8 міжнародних виставках у Австрії, Німеччині, Іспанії, Італії, Ізраїлі, Російській Федерації, Білорусі. Україна займає одне з провідних місць у Європі по забезпеченості курортними і рекреаційними ресурсами. Серед них найціннішими є унікальні кліматичні зони морського узбережжя і Карпат, а також мінеральні води і лікувальні грязі практично всіх відомих бальнеологічних типів. Оцінка потенціалу курортних і природних лікувальних ресурсів дає підставу розраховувати, що Україна має перспективу розвитку курортів. Це могутній потенціал розвитку міжнародного і вітчизняного оздоровлення і туризму, які є прибутковими галузями в економіці багатьох країн.

Україна має розвинену мережу курортних установ (санаторії, санаторії-профілакторії, пансіонати і бази відпочинку), в яких щорічно оздоровлюється близько 3 млн чоловік. У дитячих таборах щорічно оздоровлюється більше 1 млн дітей. Більше тисячі установ (готелі, туристичні бази, пансіонати) приймають щорічно більше 2 млн туристів [3].

Разом з тим, курортно-рекреаційний потенціал значно вище – курортні установи України вже сьогодні щорічно можуть прийняти в 2,5 рази більше відпочиваючих. Загальний потенціал курортних ресурсів України дозволяє (теоретично) приймати щорічно до 50 млн відпочиваючих і туристів.

Державна політика у сфері розвитку курортів будується на принципах:

- забезпечення доступності санаторно-курортного лікування для всіх громадян, в першу чергу, для інвалідів, ветеранів війни і праці, учасників бойових дій, дітей, жінок репродуктивного віку, хворих на туберкульоз і т. ін.;
- обліку попиту населення на конкретні види санаторно-курортних послуг при розробці та затвердженні загальнодержавних і місцевих програм розвитку курортів;
- економічного і раціонального використання природних лікувальних ресурсів і забезпечення їх належної охорони;
- сприяння перетворенню санаторно-курортного комплексу України у високорентабельну і конкурентоспроможну галузь економіки;
- законодавчого і нормативно-правового визначення умов і порядку організації діяльності курортів [1].

Законом України “Про курорти” визначене завдання з регулювання суспільних відносин у сфері організації і розвитку курортів, виявлення і облік природних лікувальних ресурсів, забезпечення їх раціональної видобування, використання і охорона з метою створення сприятливих умов для лікування, профілактики захворювань, оздоровлення і відпочинку людей.

За даними Міністерства курортів і туризму АР Крим, структурних підрозділів із питань туризму і курортів обласних, Київської і Севастопольської міських держадміністрацій, з метою забезпечення належної підготовки до проведення літнього туристичного сезону і збільшення обсягів туристичних послуг, головами обласних держадміністрацій прийнято відповідні розпорядження щодо заходів щодо підготовки транспортного комплексу, торгового обслуговування, облаштування місць масового відпочинку, протиепідеміологічних заходів і ін. У областях, які мають значну базу (АР Крим, Одеська, Запорізька, Донецька, Миколаївська, Закарпатська і Львівська), затверджено і реалізуються комплексні плани відповідних заходів.

З метою вирішення невідкладних питань підготовки до активного курортного сезону 2007-2008 років вироблено модернізацію і реконструкцію матеріально-технічної бази рекреаційних установ АР Крим: у 2005 році освоєно 172,8 млн гривень інвестицій і власних засобів, у 2006 році – близько 20 млн гривень [3].

У курортних регіонах використаний значний обсяг робіт і реалізуються заходи щодо упорядкування курортних територій, налагоджується робота транспорту, зв'язку, торгівлі, громадського харчування, служб побуту. Проведені роботи з упорядкування курортних територій і пляжів, реконструкція і модернізація номерного фонду засобів розміщення і санаторно-курортних установ, їх матеріально-технічної бази, у тому числі й лікувально-діагностичної, вироблений комплекс з ремонту водопровідних і каналізаційних систем і т. ін.

У цілому по Україні туристичний сезон, що минув має позитивну динаміку. Загальна кількість туристів, які обслуговувались туроператорами і турагентами, збільшилася на 17%, обсяг послуг зріс на 10%, а платежі до бюджету – на 14% [2].

Особливість економгеографічного розташування є сприятливі кліматичні умови, різноманітні природні лікувальні ресурси, розвинена система водних, залізничних і автомобільних магістралей, наявність об'єктів санаторно-курортного, оздоровчого і туристичного призначення з відповідною інфраструктурою дають можливість щорічно задовольняти туристичні, рекреаційні та оздоровчі потреби.

Україна має повну нагоду для залучення туристів, будуються нові готелі, розвивається сфера послуг, вищі навчальні заклади країни готують фахівців для сфери туристичного бізнесу.

Одним із задавань є створення умов, щоб галузь розвивалася ще швидшими темпами.

Ресурсна база України має унікальний курортний і туристичний потенціал, здатний забезпечити подальший розвиток національного курортного і туристичного продукту і вихід його на міжнародний ринок.

Найважливішим завданням на цьому шляху є забезпечення формування у сфері туризму і курортів постійної державної ідеології, направленої на раціональне і ефективне використання природних, історико-культурних і соціально-побутових ресурсів, для розвитку в'їзного і внутрішнього туризму, виконання соціальної функції – оздоровлення населення, відтворення трудових ресурсів і збереження генофонду нації.

Крім того, необхідність розвитку цієї галузі в Україні, зокрема в'їзного і внутрішнього туризму, зумовлено об'єктивною потребою збереження навколишнього середовища, природних ресурсів, культурної спадщини, людського потенціалу і його духовності, дозволу проблем зайнятості та безробіття, що є сьогодні актуальним для малих міст України.

Щодо стратегії розвитку курортів як “туртериторій”, де залежно від особливостей природних ресурсів, безумовно, повинна розвиватися як санаторно-курортна (чисто лікувальна) галузь, так і сучасна курортно-рекреаційна індустрія, орієнтована на забезпеченні якісного відпочинку, необхідно не лише визначитися і зрівняти в правах ці дві основні функції курортів, але і відносно до реальних можливостей бюджету і особливостей курортних ресурсів ухвалити рішення щодо пріоритетного відпочинку або лікування по південній конкретній курортній території, провести серйозну інвентаризацію і визначити оптимальну кількість відповідних установ. З урахуванням цього слід переглянути характер використання майна і землі, які знаходяться в державній і комунальній власності, дати врешті-решт поштовх для серйозного розвитку регіональної курортної економіки на основі реального балансу пріоритетів як туризму, так і лікування.

По-перше, необхідно повною мірою виконати Закон України “Про курорти”, припинити процес знищення земель курортного і рекреаційного призначення і природних лікувальних ресурсів.

По-друге, створити сприятливий клімат для залучення інвестицій в санаторно-курортну галузь.

По-третє, провести прозору приватизацію на тендерній основі нерентабельних, непрацюючих курортно-рекреаційних установ і недобудов. Безумовно, належить багато що зробити, що сприятиме як збереженню традицій санаторного лікування в країні, так і розвитку загальнодержавного конкурентоспроможного внутрішнього ринку курортно-рекреаційних послуг, їх здешевленню і виходу на ринок країн СНД і Європи. Унаслідок чого курортна галузь стане вагомим джерелом наповнення бюджету всіх рівнів.

Висновки. Розвиток туризму в Україні знаходиться у стадії глибокої структурної перебудови, інституційного становлення, формування внутрішньогалузевих, міжгалузевих, міжрегіональних і зовнішньоекономічних зв'язків. Повною мірою це відноситься до процесу формування туристської інфраструктури, відповідного сегменту ринку праці, формування у сфері туризму і курортів постійної державної ідеології, направленої на раціональне і ефективне використання природних, історико-культурних і соціально-побутових ресурсів, для розвитку в'їзного і внутрішнього туризму, виконання соціальної функції – оздоровлення населення, відтворення трудових ресурсів і збереження генофонду нації.

Також необхідно зазначити, що в цілому на сучасному етапі розвиток туристичної галузі України стримується невирішеними проблемами галузевого та національного значення. Ці проблеми призводять до зниження конкурентоспроможності туристичних фірм. З метою підвищення в Україні якості надання туристичних послуг та конкурентоспроможності підприємств туристичної індустрії, можна рекомендувати вирішити низку питань на урядовому рівні.

Державному комітету України з питань технічного регулювання і споживчої політики слід розглянути наступні питання:

- активізувати розробку нормативних матеріалів зі стандартизації туристичних та готельних послуг;
- розпочати розробку галузевих стандартів у сфері туристичної індустрії: “Вимоги до персоналу підприємств туризму”, “Вимоги до персоналу підприємств готельного господарства”.

Міністерству культури і туризму України необхідно приділити увагу вирішенню наступних питань:

- сприяти підвищенню рівня організації та надання інформаційно-рекламних послуг у галузі туризму, особливо серед іноземців;
- розробити стратегію функціонування Української туристської інформаційної системи та фінансування її рекламного бюджету;
- розробити систему державного регулювання цін та ціноутворення на туристичні послуги підприємств України з метою підвищення конкурентоспроможності туристичного продукту та збільшення обсягів його продажів на ринках молодіжного та дитячого туризму завдяки застосуванню систему знижок на ціни і тарифи, впровадження пільгового диференційованого оподаткування та ін.;
- розробити та впровадити національну мережу резервування та бронювання туристичних послуг в Україні;
- розробити систему заходів та забезпечити участь України у просуванні туристичного продукту через кільце країн по європейській частині та по інших регіонах світу;
- розвивати маркетингові дослідження в туристичній індустрії.

Отже, враховуючи всі ці розробки та пропозиції, можна значно підвищити конкурентоспроможність підприємств туристичного бізнесу України та вивести їх на значно вищий конкурентний рівень.

Список літератури

1. Гаврилюк С.П. Конкурентоспроможність підприємств у сфері туристичного бізнесу: Навч. посіб. – К.: Київ. Нац. торг.-екон. ун-т, 2006. – 180 с.
2. htth://www.ukrstat.gov.ua.
3. http://www.europa.eu.int/comm/eurostat.