Павленко І.Г.
Матеріали доповідей ІІ науково-практичної конференції
"Інформаційні технології в управлінні туристичною та курортно-рекреаційною
економікою". - 15-16 вересня 2006 року, м. Бердянськ.

Умови формування регіонального рекреаційного туризму

Існуюча рекреаційна система і специфіка стану природного комплексу визначають можливі види рекреаційної діяльності регіону, спрямованої на розширене відновлення психофізіологічних ресурсів суспільства, сприяння працездатності людини і раціональному використовуванню вільного часу, забезпеченні зайнятості місцевого населення і зростання його доходів, підтримка рекреації курортної місцевості.

Регіональний рекреаційний туризм залежить від потенційних можливостей відображених в територіальному розподілі рекреаційних ресурсів, ступеня задоволення рекреаційних потреб місцевого населення, а також можливі залучення туристів. Крім цього необхідною умовою виступає рівень рекреаційного засвоєння території, соціально-економічного розвитку туризму (рекреаційної сфери, розвитку засобів розміщення транспорту, підприємств громадського харчування, роздрібної торгівлі).

В той же час, розвиток туризму в регіоні залежить від доступності туристських центрів з погляду існуючих і розвиваючих комунікацій сучасних і перспективних видів транспорту в міжнародному і внутрішньому туризмі, а також від часу і засобів, необхідних туристам для здійснення мандрівки по даному регіону. Наявність і якісний склад сукупності різного роду ресурсів, їх достатність і збалансованість визначають можливість і перспективи, а також потрібні витрати на розвиток рекреаційного комплексу в тому або іншому регіоні.

Ресурси - це особлива складова будь-якого виробничого процесу, що визначає не лише його поточний або потенційний технологічний рівень, але і активно формуюча соціально – економічні умови конкретного регіону.

Так, залежно від походження ресурси можуть бути розділені на природні (земля, ліси, атмосфера і ін.) і економічні, створені в процесі трудової діяльності людини (технічні, фінансові, інформаційні, інтелектуальні і ін.). За способом відтворювання ресурси діляться на відтворні (в більшості своїй економічні і частково природні) і невідтворні (корисні копалини і ін.). Відносно ступеня залучення у виробничий процес: функціонуючі і потенційні, залучення яких зараз або економічно невиправдане, або технічно нереалізоване. За характером використання виділяють виробничі ресурси (основні чинники виробництва: земля, праця, капітал) і невиробничі (науково-технічні досягнення, інтелектуальні, інформаційні і підприємницькі ресурси).

Природні ресурси за характером свого функціонування вимагають контрольованого використання, оскільки через нераціональне споживання можуть перейти з розряду відновлюваних в невідновлювані, коли їх споживання перевищить науково обґрунтовані норми (водні ресурси, тваринний світ), або не відповідатиме порядку відновлення і підтримки.

Сукупність природних ресурсів є основою поняття ресурсний потенціал рекреаційного комплексу, який є інтегральною оцінкою не лише ресурсів, але також і потенційних їх запасів, видів використання і заповнення з'єднаного з територіальною ознакою, що беруть участь безпосередньо у виробничому процесі.

Рекреаційні ресурси – це сукупність природних і культурно-історичних комплексів та їх елементів, які сприяють оновленню і розвитку фізичних і духовних сил людини, її працездатності і здоров'я, які при сучасній і перспективній структурі рекреаційних потреб і техніко-економічних можливостях використовуються для прямого і непрямого споживання і забезпечення культурних і туристських послуг.