Панасюк Катерина Андріївна
Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції
"Індустрія гостинності в країнах Європи". - 4-6 грудня 2009 р.
Сімферополь: ВіТроПринт, 2009. - 176 с. - С.126-128.

Напрями сталого розвитку підприємницьких структур у туризмі в Україні

Своєрідним підготовчим етапом до проведення Євро 2012 було проголошення 2008 р. роком туризму в Україні. Це давало сподівання на поліпшення стану розвитку туризму в країні, зростанню в’їзних і внутрішніх турпотоків, що, в свою чергу, призвело б до більш сталого функціонування туристичних підприємств, а отже і туристичної сфери в цілому. Проте економічна криза, що розпочалась у другому півріччі 2008 р., внесла власні корективи в розвиток туризму і підкреслила необхідність розробки заходів щодо посилення сталості функціонування підприємницьких структур у туризмі.

Метою статті є визначення головних проблем сталого розвитку туристичних підприємств і розробка пропозиції до їх вирішення.

Проблеми, які існують нині на туристичному ринку України, можна поділити на чотири групи: економічні, екологічні, соціальні та правові.

До економічних проблем відносять:

- заважкий вхід до ринку туристичних послуг у великих містах і майже відсутність туристичних підприємств у містах з чисельністю населення до 150 тис. осіб;
- сезонна діяльності підприємств – майже 80% прибутку отримують протягом «високого сезону» (наприклад, літо для Криму і зима для Карпат);
- великий податковий тягар;
- залежність ціноутворення від курсу валют (євро та долара США) і вартості палива;
- нестача власних коштів на розширення основної діяльності;
- залучення кредитних або інвестиційних ресурсів надто дорогий процес для більшості турпідприємств.

Серед екологічних проблем функціонування підприємств туристичної сфери є:

- невиконання в повному обсязі санітарних вимог;
- руйнування природного середовища через будівництво нових і реконструкцію старих туристичних об’єктів;
- забруднення навколишнього середовище через відпочинок неорганізованих груп туристів;
- перевищення допустимої кількості відпочиваючих на рекреаційну територію;
- руйнування озонового прошарку за рахунок авіо- і авто перевезень туристів;
- забруднення ґрунту, наземних і підземних водних мереж через застарілі каналізаційні системи.

До соціальних проблем відносяться:

- низький рівень безпеки місць розміщення та харчування;
- недостатній внесок підприємств у розвиток місцевих співтовариств;
- невідповідність рівня якості послуг або товарів світовим стандартам;
- низький рівень оплати роботи персоналу;
- відсутність профілактики надзвичайних ситуацій, невідповідність концепції «соціально відповідального маркетингу»;
- низький рівень визнання українських туристичних підприємств на міжнародному ринку.

Проблеми правового характеру можна поділити за трьома напрямами:

1) виконання обов’язків перед туристами (надання мінімальної медичної страховки, робота з клієнтами без укладання угод про надання послуг, несвоєчасне повідомлення про зміни у програмі туру (менш ніж за 20 діб), уникнення виплат компенсацій туристам за неякісний сервіс або тур);
2) легалізація туристичної діяльності (робота турпідприємства без отримання ліцензії або продовження після її позбавлення, недотримання правил сертифікації, укриття доходів);
3) дотримання трудового законодавства (офіційний штатний розклад підприємств суттєво різниться від справжнього як за кількістю працюючих так і за сумами заробітної плати, уникнення надання повного соціального пакету, медичного страхування, надання відпустки за рахунок так званих рекламних турів або work-shop, що по суті є робочою поїздкою).

Вищеназвані проблеми у тім або іншому ступені є характерними для підприємств туристичної індустрії (розміщення, харчування, транспортування та надання послуг з продаж турів). Їх вирішення це довгий і складний процес, який має проходити поступово.

Першим і найскладнішим етапом цього процесу має стати виховання соціально відповідального суспільства, яке сприйматиме туризм не тільки як господарську діяльність і можливість відпочити, але і як засіб зберегти національну культурну спадщину і природне середовище для майбутніх поколінь. Для цього можна рекомендувати Міністерству освіти і науки включити в шкільний курс географії тему «Туризм». Бажано, щоб особи, які працюють на підприємствах туріндустрії мали спеціальну освіту. Це забезпечить зростання якості сервісу, що є визначальним при виборі туристом місця відпочинку.

Другий етап – це вирішення проблем на державному рівні, тобто не зважаючи на те, що існують програми розвитку туризму, проводяться круглі столи з цього приводу, ярмарки та виставки – політична нестабільність, що вже стала «стабільною» зовсім не сприяє розвитку туризму, у тому числі і в’їзному, що визначений як приоритетний.

Третій етап – це удосконалення законодавства. Внести поправки до Закону України «Про спрощену систему оподаткування» – збільшити верхню межу валового річного доходу для малих підприємств (серед підприємств туріндустрії їх більшість), і приватних підприємців. Закріпити законодавчо можливість створення багаторівневої системи небанківських макрофінансових організацій. Відновити дію статей 21 і 22 Закону України «Про інноваційну діяльність», які передбачають пільги суб’єктам підприємництва при реалізації інноваційних проектів, але не тільки в сфері нано- та біотехнологій, але і у сфері туризму, у тому числі зеленого, екологічного, рекреаційного. Передбачити пільги при організації для малих туристичних підприємств, а також малого сімейного бізнесу, що займаються наданням послуг у сфері рекреаційного, зеленого, в’їзного та інших видів туризму, що сприяють локальному розвитку. Наприклад, звільнити нові підприємства або підприємців від сплати земельного податку на 5 років. Затвердити нову редакцію КЗпП. Передбачити штрафні санкції за недотримання законодавства еквівалентні загальноєвропейським. Утворити особливі економічні зони туризму (на промислових, сільських, або інших територіях, де є передумови до його розвитку), де створити спеціальні пільгові умови з розвитку туризму, у тому числі при приватизації і подальшій реконструкції об’єктів державної власності – пансіонатів, баз відпочинку, оздоровчо-лікувальних закладів.

Четвертий етап – маркетингова діяльність. Якісний продукт і високий сервіс надання послуг підкріплений інтенсивною рекламною політикою має привести в Україну значну кількість іноземних туристів, що призведе до зростання доходів підприємців, а отже поповнення держбюджетів різних рівнів.

Таким чином, поступова реалізація заходів з вирішення проблем забезпечення сталого розвитку вже існуючих туристичних підприємств набуде статусу «вигідного» для підприємців-початківців.

Література

1. Усе про облік та організацію туристичної діяльності. – 4-те вид., перероб і доп. – Харків: Фактор, 2007. – 272 с.