Паламарчук О.В.
Вісник Луганського національного університету
ім. Т. Шевченка. - 2012. - №4(239). - Ч.ІІ. - С.190-194.

Світові тенденції у сфері туристської освіти

Актуальність статті у тому, що туристська галузь успішно розвивається за останні 30 років. У більшому ступені своїм успіхом туризм зобов'язаний найширшій практиці використання всіляких інновацій у своїй сфері.

Цифри і факти наочно показують, що такий розвиток туризму очікується й у найближчому майбутньому. З тієї ж самої причини туристська галузь буде розвиватися як лінійна функція, проте, ті відгалуження, що час від часу відбуваються в цій галузі, будуть стрімко розвиватися протягом декількох наступних десятиліть.

Туристські підприємства, курорти і туристські регіони, а також суспільні і державні організації, відповідальні за розвиток цієї галузі економіки повинні подивитися правді в очі, підключити автоматично флагманський контроль і не розслаблюватися, відпочиваючи на лаврах і спостерігаючи, як усе йде своєю чергою.

Мета статті у тому, що освіта і підготовка кадрів для сфери туризму повинні посісти своє гідне місце в звичайній системі навчальних закладів для того, щоб задовольнити попит, що росте, на зростаючі потреби у професійних кадрах саме для цієї сфери економіки.

Всі ці твердження недалекі від істини. Ніколи, із тих пір, як почався розвиток масового туризму незабаром після Другої світової війни, туристська індустрія не була предметом настільки навальних змін, як у наші дні.

Професіоналізм і надзвичайна сегментація попиту, інтенсивне застосування нових технологій, розмірковування з захисту навколишнього середовища і, загалом, що глибоко укоренилися, соціальні, політичні й економічні потрясіння в усьому світі внесли визначені зміни у Фордовську парадигму активності, коли вона застосовується до сфери туризму. Правила гри в масовому туризмі втрачають свою аргументованість. Колись протоптана стежина в інших сферах економіки, у сфері туризму призвела в безвихідь.

Державне регулювання і керування сферою туризму повинно бути цілком переглянуто. У цьому контексті ми не можемо не зауважити ті рамки, у межах яких туристській сфері не вдалося задовольнити потреби свого сектора. У той же час цілком очевидно, що деякі компанії й організації почали створювати свої стратегії для виходу на нову хвилю конкуренції в самій туристській індустрії.

Проте, це надзвичайно рідко відбувається в сфері освіти і підготовки кадрів для даної сфери. Освіта в туризмі - це «прикордонна фортеця» [1].

Це визначення мається на увазі, коли говорять про те, що навчальні заклади й ініціативи з підготовки спеціалістів у них, що застосовуються деякими компаніями і державними структурами зусилля, діють усе ще інтуїтивно й інертно, ніж під тиском обставин і потреб даного сектора економіки, як у минулому так і в наші дні.

Методологія загальної якості, що розвивається в даному секторі протягом останніх десятиліть, і котра вже пустила глибокі корені в секторі послуг, включаючи туризм, є екзотичним антикварним явищем у світі туристської освіти.

Дійсно, початок розвитку індустріальної ери в багатьох випадках може бути самим відповідальним співвідношенням стану справ у сфері навчання, де існує відношення: «Головне - це виробляти (у даному випадку це освіта), покупець ( у нашому випадку це реципієнт і роботодавець) все одно купить». Дійсні потреби споживача на даному етапі грають незначну роль [2].

І все-таки стає усе більш очевидним, що майбутнє сфери туризму в цілому буде залежати в більшому ступені від людського чинника, чим від технологій.

У світі, де знання є, можливо, єдиною справжньою цінністю виробничого процесу нам необхідно визначитися не тільки в питанні «скільки», і в питанні «що», «коли» і «де», а і як нам це необхідно знати. Ми спробуємо пролити світло на перші три питання (що - де - коли) у сфері туризму. Ми переконані, що освіта і підготовка спеціалістів у даній сфері допоможуть зробити цей сектор економіки більш конкурентноспроможним, тобто, витратно-ефективним із стійким розвитком. Для того, щоб цього домогтися, потрібно приділяти максимум уваги і поваги дійсним потребам людського капіталу, як у самій індустрії, так і в державних структурах, що буде означати пропозицію якості.

Для того, щоб досягти цієї цілі, потрібно економічно розпоряджатися своїми ресурсами, тобто ефективно.

Всесвітня Туристська Організація (ВТО) розробила методологію «Якість Туристської Освіти» (КТО) (Tourism Education Quality - TEDEQAL) для того, щоб домогтися деякої вільної форми стандартизації при оцінці результатів у підготовці спеціалістів сфери туризму у всьому світі [9].

Головна ціль цього проекту - визначити існуючі проломи між потребами / очікуваннями підприємців і професіоналів у туризмі і результатами, до яких призводять сучасні навчальні плани, програми і системи навчання у вищих навчальних закладах усього світу. Більш того, ці розриви необхідно перенести на карту туристських професій, що створить деяку модель, яка буде відбивати складність даного сектора і його потреби в людських ресурсах, як у якісному, так і в кількісному відношенні.

Ця карта повинна включати, принаймні, такі виміри: величину подсектора, укриваючи різноманіття всіх його складових (наприклад, готелі і курорти; харчування; транспорт, принадність, систему керування, спонсорування); кількість спеціалістів для задоволення потреб у професійних кадрах (наприклад, персонал переднього краю; інспектора; менеджери і т.д.) інші виміри, що відповідають географічному і культурному різноманіттю в туризмі [7].

Нарешті, ми повинні брати до уваги рушійні сили, що бушують у даному сектору економіки, щоб бути упевненим у тому, що ці потреби будуть задоволені вчасно, укладаючи схему заходів і намічаючи кроки, що необхідно почати відповідно до пріоритетів і потреб систематизації.

Наше дослідження вперше має справу з загальними проблемами конкурентноздатності в сфері туризму, і якість підготовки спеціалістів для цієї сфери є найважливішим інструментом досягнення цієї цілі.

Іншими словами: ціль - досягти високої якості, як у сфері туризму взагалі, так і в розробці конкурентноспроможної системи підготовки спеціалістів для цієї галузі. «Навчання конкурентноздатності і конкурентноздатність у навчанні» [3].

У наш час, таке важке для сфери туризму, було б розумним зводити ризик до мінімуму і закласти фундамент високої якості освіта і підготовка спеціалістів сфери туризму. Туризм має величезний потенціал росту, більш значний, чим яка - або інша галузь економіки.

Згідно з прогнозами ВТО потік туристів зросте по усьому світі від 528 млн. у 1995 до 1018 млн. у 2010, у той час, як у 2015 ця галузь створить робочі місця для 305 млн. і складе 11,4% усього світового валового продукту.

Таким чином, ВТО збільшить продукцію туристської галузі з 3,4 трлн. у 1995 і за прогнозами вона зросте до 7,2 трилл. у 2015, у той час, як робочі місця в туризмі складуть 11,5% від усіх робочих місць у світі.

Ці цифри показують очевидний ріст у туризмі і його специфічна вага у світовій економіці, коли ця галузь у 2004 випереджала нафтову промисловість і її підгалузі, транспортні засоби і їхні аксесуари. Потреба в трудових ресурсах у туристському секторі буде постійно рости [6].

Дослідження американського вченого Normann R. підтверджують той факт, що у визначених регіонах світу, таких, як Азія / Тихоокеанське узбережжя, де туризм буде розвиватися більш стрімко, попит підприємців на спеціалістів буде рости швидше, чим кількісний і якісний ріст людських ресурсів, спроможних працювати на них. Це потреба буде відчуватися у всьому спектрі і на всіх рівнях професій цієї сфери: буде необхідно багато чого зробити для нових людських відношень, що будуть помітні через призму організації удосконалення посадових рівнів: в Азії / Тихоокеанському узбережжі в 2015 р. 5% робочих місць буде необхідно для посад вищої управлінської ланки; 20% будуть виконувати спостережливі функції і 75% технічних посад або обслуговуючого персоналу [5].

Ці оцінки схожі з тими, що зроблені для інших регіонів світу. У США Інститут Статистики Праці припускає, що кількість зайнятих у туризмі і секторі страхування стане більше на 12,3 млн. до 2015 р. Поки ТIА (Асоціація Індустрії Подорожей) оцінює положення таким чином, що 650000 цих нових службовців будуть займати вищі керівні посади [8].

І все-таки, значення цієї галузі, як головного сектора світової економіки, і її потужність та спроможність генерувати зайнятість, не відповідають тому визнанню, що вона заслуговує, навіть із боку керівників даної галузі.

Очевидним фактом є і те, що навальна спроба задовольнити зростаючий попит моделі розвитку, що генерує, масового туризму, призвів до того, що великий відсоток людських ресурсів, необхідний для цієї галузі економіки дають інші її сектори, що не мають ніякої підготовки в сфері туризму взагалі .

Початкова ціль і призначення туристського бізнесу полягала в тому, щоб зберегти високі виробничі і низькі управлінські витрати, знижувати поточні витрати, підтримувати середній економічний рівень, керувати і розвивати керування якісними методами за допомогою схем, керівництва і розвитку, керуючись кількісними показниками.

Чинник трудових ресурсів розглядався просто, як ще одні витрати, а не як потужний імпульс самий по собі, що спроможний генерувати своєю власною цінністю внесок у туристський досвід. Експериментальна оцінка людського потенціалу, як наслідок, не була визначеною ланкою, і підготовка спеціалістів сфери туризму була винятково фаховою і відповідала конкретним посадам.

Сьогодні, проте, зросли складності сегменту попиту, глобалізація ринку, гнучкість застосування нових технологій, і пошуки спільних рішень у якості джерела прибули через призму інтеграції, повинні бути спрямовані на інтенсивний розвиток парадигм туристського бізнесу, дали новотвір, що американський дослідник сфери туризму Є. Фаус-Сола назвав НОВОЮ ЕРОЮ ТУРИЗМУ (NAT) [4].

Переконливим фактом є те, що майбутнє туристського бізнесу сьогодні залежить від того, чи досягне він конкурентноздатності, що означає генерувати й утримувати прибуток у своєму секторі економіки навіть у мінливих умовах.

Література

1. Almananza B. A. Use of the Service Attribute Matrix to Measure Consumer Satisfaction // Hospitality Research Journal. - Vol. 7 (2). - 1994. - P. 63-75.
2. Bank J. The Essence of Total Quality Management. - Prentice Hall, London, 1992. - P. 48.
3. Baum T. Managing Human Resources in the European Tourism and Hospitality Industry: A Strategic Approach. - Chapman and Hall, London, 1995. - P.34.
4. Fayos-Sola E., Jafari J. Tourism Human Resources Development // Annals of Tourism Research, 24 (1). - 1997. - P. 23.
5. Normann R. Service Management: Strategy and Leadership in Service Business, John Wiley and Sons, 2 ed., Great Britain. - 1992. - P. 54.
6. Ritchie J., R. Brent. New Horizons, New Realities: Perspectives of the Tourism Educator. - World Travel and Tourism Review, CAB International. - Vol. 2. - 1992. - P. 257-263.
7. Witt C. A, Muhlemann A. P. The Implementation of Total Quality Management in Tourism: Some Guidelines. - Tourism Management, Vol. 15, 6. - 1994. - P. 416-424.
8. World Tourism and Travel Council (WTTC) and American Express. Travel and Tourism: Progress and Priorities // Brussels, 2005. - 195 p.
9. World Tourism Organization (WTO). Educating the Educators in Tourism // Instituto de Turismo, Empresa y Sociedad y Universidad Politecnica de Valencia, Madrid, 2005. - P. 45-48.

Паламарчук О.В. Світові тенденції у сфері туристської освіти

Розглянуто основні тенденції розвитку туристської освіти у світі на основі аналізу іноземних джерел.

Ключові слова: якість освіти, туристична освіта, попит, глобалізація ринку.

Паламарчук О.В. Мировые тенденции в сфере туристского образования

Рассмотрены основные тенденции развития туристского образования в мире на основе анализа иностранных источников.

Ключевые слова: качество образования, туристическое образование, спрос, глобализация рынка.

Palamarchuk O.F. The world tendencies of development of tourist education

Some basic tendencies of development of tourist education on the basis of analysis of foreign sources.

Key words: quality of education, tourist education, demand, globalization of market.