Падерін О.В.
Культура народів Причорномор'я. - 2011. - №2012. - С.48-59.
Економіко-правові засади управління туристичною галуззю
Постановка проблеми. Збільшення надходжень до бюджету від туристичної галузі є загальносвітовою тенденцією. Тому країни, які володіють туристичними та рекреаційними можливостями, звертають увагу на туризм як основне джерело податкових надходжень. Однак, для забезпечення наповнення бюджету необхідно ефективне управління туристичною галуззю. Вирішити це завдання можна, якщо правильно визначитися з економіко-правовими основами.
Аналіз публікацій [1-13] з проблеми управління туристичною галуззю представлений Законом України "Про туризм" в редакціях від 1995 і 2003 років, програмами розвитку туризму, а також стратегією розвитку туризму. Крім перерахованого, представляє інтерес цілий ряд підзаконних актів, в яких мова йде про напрямки та заходи щодо поліпшення ситуації у туристичній сфері. Документом, в якому закладено основні економіко-правові умови роботи туристичної галузі, є закон "Про туризм". Програми розвитку туризму приділяють увагу проблемам туристичної галузі та шляхів їх вирішення. Стратегія розвитку туризму передбачає визначення напрямів його розвитку, вирішення проблеми пошуку відповідних ресурсів. Всі перераховані вище документи є взаємопов'язаними і покликані забезпечити ефективність управління туристичною галуззю. Однак, аналіз перелічених правових актів за період 1995-2008 роки показує, що всі ці документи вирішують одні і ті ж проблеми. Причому ніяких нових шляхів рішення не пропонується. Щоб це зрозуміти, розглянемо ці документи докладніше.
У 1995 році був прийнятий Закон про туризм [2]. У 1997 р. з'являється програма розвитку туризму до 2005 року, де йдеться про створення умов для перетворення туристичної галузі у високорентабельну та необхідності у зв'язку з цим прийняття законних і підзаконних актів. У програмі йдеться про:
- необхідність удосконалення організаційної структури галузі;
- здійснення інформаційної підтримки допомогою проведення інформаційно-рекламної діяльності;
- стимулювання туристичної діяльності через її фінансування [5].
У 1999 р. приймаються заходи щодо подальшого розвитку туризму, які полягають в необхідності збільшити обсяги надання послуг [4]. У тому ж році в Указі "Основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року" піднімається питання про створення організаційно-правових та економічних умов для розвитку туристичної галузі Йдеться про:
- вдосконалення організаційної структури управління галуззю туризму (створення умов);
- впровадження ефективних механізмів фінансово-економічного регулювання;
- визначенні шляхів, форм і методів стимулювання [9].
У 2001 р. приймається Указ "Про підтримку розвитку туризму в Україні". Мова знову піде про створення необхідних умов допомогою прийняття законодавчих і підзаконних актів, стимулювання туристичної діяльності через захисту прав суб'єктів цієї діяльності, а також інформаційного забезпечення [13]. У цьому ж році приймається Указ "Про заходи щодо забезпечення реалізації державної політики у сфері туризму", в якому пропонується реорганізувати державний Комітет з молодіжної політики, спорту і туризму та затвердити у місячний строк чисельність працівників Державної туристичної адміністрації [10].
У державній програмі розвитку туризму на 2002-2010 роки йдеться про відсутність системи державного управління туризмом у регіонах, недосконалість нормативно-правової бази. Пропонується прийняти комплекс заходів для стимулювання розвитку іноземного туризму [3].
У 2003 р. виходить Указ "Про деякі заходи щодо розвитку туристичної та курортно-рекреаційної сфер". Мова йде про створення сприятливих умов для розвитку цих напрямів Для цього пропонується стимулювати будівництво та реконструкцію об'єктів інфраструктури, а також інформувати громадськість про туристичні можливості України [12]. У цьому ж році виходить "нова редакція Закону про туризм [1].
У 2004 році приймається Розпорядження КМУ щодо розвитку молодіжного та дитячого туризму. Пропонується підтримати його, простимулювати, а також сприяти його розвитку [6]. У 2006 р. увагу КМУ приділяється розвитку сільського туризму. Для цього пропонується створити необхідні умови (економічні умови та відповідна інфраструктура), а також здійснити інформування громадськості [7].
У 2007 р. приймається Указ "Про заходи щодо розвитку туризму і курортів в Україні". У цьому документі знову мова йде про створення умов для здійснення туристичної діяльності, а також про розвиток туризму. КМУ дається вказівка розробити стратегію сучасного розвитку туризму і курортів в Україні. В основі цієї стратегії повинні бути відображені питання щодо створення умов для здійснення туристичної діяльності (насамперед перегляд та прийняття підзаконних актів), а також аспекти щодо стимулювання дитячого та молодіжного туризму та мають відношення до створення сприятливих умов щодо розвитку туристичної сфери [11].
У 2008 р. приймається стратегія розвитку туризму і курортів. У цьому документі мова йде про формування ефективної співпраці між державою, бізнесом і суспільством. Для цього пропонується поліпшити правові, організаційні та соціально-економічні умови, удосконалити підзаконні акти, створити і впровадити ефективну модель державного управління, розвивати туристичну та курортну інфраструктуру [8]. Той факт що з документа в документ переходять проблеми, пов'язані з необхідністю створення правових та організаційних умов; питання, що мають відношення до інформаційної підтримки; проблема необхідності більшого стимулювання активності в туристичній сфері свідчить про неефективність як управління, так і регулювання туристичної сфери.
Варто відзначити, що до всього іншого, за період 1995-2008 роки відбулися перетворення і відомствах, покликаних керувати процесами, що відбуваються в туристичній галузі. Спочатку в 2000 році з'являється Міністерство курортів і туризму. Потім в 2001 році утворюється Міністерство у справах молоді, спорту і туризму Після цього в тому ж році на місці згаданого міністерства з'являються 2 відомства - Міністерство у справах сім'ї та молоді, а також Міністерство культури та спорту. Нарешті, в 2006 році утворюється відомство з туризму та курортів. Це зайвий раз підтверджує наявність проблем в управлінні та регулюванні туристичної галузі.
У зв'язку з вищезазначеним метою даної роботи є визначення економіко-правових засад управління туристичною галуззю.
Для визначення економіко-правових засад управління туристичною галуззю необхідно вивчити зарубіжний досвід. Крім того, потрібно враховувати, що економіко-правові засади та модель управління туристичною галуззю в країні взаємопов'язані. На сьогоднішній момент відомі 3 моделі управління туристичною галуззю: централізована, децентралізована і змішана. При централізованої моделі управління ініціатива виходить від держави (Туніс, Єгипет, Туреччина, Мексика); при децетрализованной - туризмом займаються регіони, в країні відсутня Міністерство з туризму (США); при змішаному типі - вдале поєднання централізованого і децентралізованого підходів, коли держава працює в тісній зв'язці з регіонами і враховує їхні побажання при розробці стратегії розвитку туристичної галузі (Франція, Іспанія, Італія, Англія, Угорщина).
Розглянемо сильні сторони управління туристичною галуззю в зазначених країнах.
Так, в Тунісі в рамках Міністерства туризму є відомства, які займаються рекламою і просуванням туризму, дослідженням ринку, розвитком конкуренції. Крім того, міністерству туризму підпорядковуються Національний банк з розвитку туризму, освітні заклади, що готують фахівців у даній сфері, а також.
Туреччина орієнтована на залучення зарубіжних інвестицій у сферу туризму, для чого в країні створені сприятливі умови. У Туреччині діє спеціальний туристичний банк. Землю під будівництво об'єктів туристичної інфраструктури можна отримати на термін до 49 років. Крім того, в туристичних зонах дозволена діяльність казино, вільний продаж алкогольних напоїв, немає перешкод для роботи іноземного персоналу.
У США у кожному штаті свій офіс з туризму і своя туристична політика.
Франція цікава тим, що серед всіх країн світу виділяє найбільше коштів з бюджету на туристичну галузь. Крім того, у Франції величезну увагу приділяють управлінню в сфері туризму, тобто йдеться про виконання всіх функцій управління - планування, організації, координації, мотивації і контролю. У той же час Україна серед усіх функцій управління туризмом орієнтована тільки на здійснення контролю у даній галузі.
В Іспанії кожні 6 років розробляється стратегічний план розвитку туристичної галузі, в якому враховуються пропозиції регіонів. Робиться це для забезпечення неухильного підвищення якості роботи туристичної галузі.
В Італії кожні 2 роки проводяться туристичні конференції, де обговорюються проблеми і перспективи розвитку галузі. Особливе ж місце відводиться розробці національної стратегії з туризму, складовою частиною якої є стратегічне угоду з ключовими гравцями ринку, підтримка їх ініціативи з боку держави. Міністерство по туризму в країні відповідає як за залучення інвестицій, так і за формування попиту в туристичній галузі в цілому.
В Угорщині важливу роль в управлінні туристичною галуззю відіграє комітет парламенту з туризму. Для порівняння в Україні цим займається комітет ВРУ з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту і туризму. В Угорщині даний комітет веде діалог як з владою, так і з суспільством. До його складу входить безліч відділів-з європейської інтеграції, здоров'ю, сільському туризму і т.д. В Україні ж комітет парламенту займається як питаннями, що мають відношення до туризму, так і неимеющими прямого зв'язку з туристичною галуззю.
Розгляд особливостей управління туристичною галуззю в різних країнах дозволяє зробити ряд висновків:
Особливості управління туристичною галуззю в різних країнах залежать від відповідних економічних, політичних і соціальних умов.
- Різні підходи до управління туризмом призводять до різних напрямків розвитку туристичної галузі. Так, Туніс може визначатися з категорією туристів, на яких буде орієнтована реклама і просування туристичної галузі в цілому. У цьому допоможе дослідження ринку. Туреччини завдяки створенню привабливих умов буде простіше залучити багатих інвесторів і таким чином збільшити як кількість, так і якість гравців у сфері туризму. Франція буде орієнтуватися на здійснення стабільного функціонування туристичної галузі, заснованого на взаєморозуміння держави і бізнесу. Для Іспанії та Італії важливим буде орієнтація на стратегічний розвиток туристичної галузі. Угорщина буде прагнути до досягнення максимальної віддачі від роботи туристичної галузі завдяки правильній організації управління на корпоративному рівні.
- Різні підходи до управління туризмом приведуть до формування різних стратегії і тактики управління туристичною галуззю При цьому, якщо для перерахованих вище країн, вибір буде проводитися між тактикою активний погляд на події, що відбуваються і тактикою професіонала, то вибір можливих стратегій буде багатшим. Так, Туреччина може вибрати одну з інноваційних стратегій-інноваційна стратегія як частина іміджу держави, інноваційна стратегія як відповідь на наявність у держави високоякісних ресурсів, стратегія реакції на агресивне вплив зовнішнього середовища. Це пов'язано з наявністю в Туреччині сприятливих умов для ведення бізнесу, які спонукають інвесторів на використання в їх роботі інновацій. Інші країни будуть вибирати серед стратегій орієнтованих на використання низьких або високих цін. При цьому вибір буде залежати від наявності у держави тих чи інших економічних ресурсів, використання інновацій, застосування спеціалізації, можливості забезпечення монополізму на ринку .
- Цікаво розглянути підходи до управління туризмом в різних країнах з позиції динаміки. Так, найбільш захищеною в цьому плані є Туніс, який завжди зможе виявити переваги туристів завдяки дослідженням ринку. Серйозний підхід і в Угорщині, де за рахунок ефективності управління на корпоративному рівні завжди є можливість забезпечити високі результати галузі, навіть якщо на нижчих рівнях управління виникнуть проблеми. Підхід Франції до управління є технічним, оскільки заснований на чіткому виконанні всіх функцій управління. Це дозволяє оперативно вирішувати виникаючі в туристичній галузі проблеми. Підходи Іспанії та Італії до управління здатні привести до збою в роботі туристичної галузі, оскільки багато уваги приділяється стратегії розвитку туризму в збиток тактики. Найбільш продуманим є підхід до управління туристичною галуззю в Туреччині оскільки заснований на обліку миттєвих переваг інвесторів. У довгостроковому плані це може призвести до посилення конкуренції в сфері туризму Туреччини з тими країнами, які вирішать вибрати такий же підхід.
- Особливість менталітету бізнесу, його готовність до плідної співпраці з державою.
З урахуванням вищезгаданого для розробки моделі управління туристичною галуззю України необхідно врахувати наступне:
- Одні і ті ж моделі управління туристичною галуззю в різних країнах мають свої особливості.
- Необхідно спиратися на існуючу практику і традиції ведення бізнесу в країні.
- Базове законодавство в сфері туризму не повинна надто часто змінюватися повинні бути постійними і підходи до управління в туризмі.
- Всі економічні і політичні процеси, що протікають в країні, повинні бути орієнтовані на розвиток туристичної галузі.
- Держава має бути готова і вміти вести діалог з усіма учасниками туристичного ринку.
Виходячи з вищесказаного, Україні підходить скоріше європейський досвід управління туристичною галуззю, наприклад, французький ніж азіатський, скажімо, турецький. Використання турецького досвіду може погіршити і без того складну ситуацію в туристичній сфері, призвести до домінування силових методів. Щоб вибрати французький підхід до управління туристичною галуззю, необхідно на основі статистичних даних по Україні визначитися з проблемами в туристичній галузі та сформулювати шляхи наближення управління туристичною галуззю в Україні до європейського рівня.
Для вибору моделі управління туристичною галуззю України розглянемо стан справ у країнах, що належать до одного з трьох типів управління - децентрализованному, централізованого і змішаним. Тому звернемося до таких показників, як:
- ВВП;
- ефективність роботи держави;
- якість регулювання;
- верховенство закону;
- контроль корупції;
- кількість податків, що підлягають сплаті;
- податкові надходження у % до ВВП;
- час, необхідний на підготовку до оплати і сплату податків;
- податкове навантаження;
- показник легкості ведення бізнесу;
- міжнародні надходження від туризму;
- міжнародні туристичні прибуття на 1000 жителів;
- реальні державні витрати на споживання;
- державний борг та державні запозичення;
- податки у % до ВВП;
- прямі іноземні інвестиції;
- рівень інфляції;
- процентна ставка;
- інвестиційний дохід;
- кількість місць у готелях і схожих закладах на 1000 осіб;
- частка туризму у ВВП;
- витрати самих туристів за кордоном.
При аналізі вибраного показника будуть зіставлятися максимальне значення серед країн з централізованим управлінням з максимальним значенням серед країн з децентралізованим і змішаним управлінням, мінімальне значення серед країн з централізованим управлінням з мінімальним значенням серед країн з децентралізованим і змішаним управлінням.
Почнемо з показника ВВП.
Таблиця 1.
ВВП, млрд.$
Країни
1990
2008
2008/1990
Англія
923,100
2186,000
2,37
Єгипет
131.554
443,928
3,37
Угорщина
93,905
198,100
2,11
Іспанія
519,100
1434,200
2,76
Італія
1000,700
1871,700
1,87
Мексика
515,200
1545,300
3,00
США
5757,200
14369,400
2,50
Туніс
12,300
40,180
3,27
Туреччина
240,200
991,700
4,13
Франція
1007,700
2121,700
2,11
Аналіз таблиці 11,2 показує, що найбільш значні темпи зміни ВВП спостерігалися у таких країнах, як Мексика, Туніс і Туреччина. Саме для цих країн характерне централізоване управління роботою туристичної галузі. Однак, незважаючи на вагомий зростання ВВП сам показник в рази відрізняється від країн з децентралізованим управлінням туризму (США), так і від країн зі змішаним підходом до управління туристичною галуззю (Англія, Угорщина, Іспанія, Італія, Франція). Так, якщо ми порівняємо ВВП Мексики з іншими державами, то отримаємо різницю в 1,2 разу при зіставленні з ВВП Італії (2008) і в 9,3 рази при порівнянні з ВВП США (2008). По іншим країнам з централізованим управлінням туризмом ситуація буде ще гірше.
Аналіз державних витрат (Таблиця 23) показує, що темпи зміни витрат по країнам з централізованим управлінням туристичною галуззю не перевищують відповідні показники по іншим країнам.
Таблиця 2.
Витрати на кінцеве споживання в поточних цінах, млн.$
Країни
1997
2007
2007/1997
Англія
246472,0021
599332,1972
2,4
Єгипет
8394,2457
13846,4343
1,6
Угорщина
10385,1081
29582,1993
2,8
Іспанія
100058,6810
263794,2892
2,6
Італія
218379,0459
416615,8197
1,9
Мексика
39732,7574
104754,8861
2,6
США
1199500,0000
2234037,2176
1,9
Туніс
2979,4513
5036,3424
1,7
Туреччина
23277,9368
73613,2575
3,2
Франція
340071 ,3882
599673,2990
1,8
При цьому зберігаються відмінності в рази між країнами з централізованим управлінням та іншими державами. Ця різниця становить від 2,5 (відмінності між Іспанією і Мексикою в 2007 р.) до 443,6 раз (відмінності між витратами Тунісу і США в 2007 р.). У той же час слід визнати, що державні витрати деяких країн з централізованим управлінням у сфері туризму є не такими і низькими. Так, витрати Мексики в 2007 році в 3,5 разів перевищували витрати Угорщини за аналогічний період, а витрати Туреччини в 2007 році були в 2,5 разів вище, ніж в Угорщині за цей же період.
Ситуація з державним боргом та державними запозиченнями, представлена в таблиці 34,5, також є досить промовистою.
Таблиця 3.
Державний борг та державні запозичення у % до ВВП
Країни
державний борг у % до ВВП
державні запозичення у % до ВВП
Зміна за період,%
2005
2010
1990
2010
держборгу
держпозики
Англія
46,4
82,4
-1,8
-10,3
3,6%
-8,5%
Єгипет
112,8
73,3
-10,6
-3,3
-3,9%
2,3%
Угорщина*
63,5
85,6
-3,1*
-4,2
17,7%
-1,1%
Іспанія
50,4
66,1
-4,1
-9,2
15,7%
-5,1%
Італія
120,0
126,8
-11,4
-4,5
6,8%
6,9%
Мексика
39,8
42,7
-3,0
-4,1
2,9%
-1,1%
США
61,4
93,6
-4,2
-10,6
32,2%
-6,4%
Туніс*
59,2
40,4
-4,4*
0,6
-18,8%
5,0%
Туреччина*
52,3
41,7
-13,9*
-2,6
-10,6%
11,3%
Франція
75,7
94,1
-2,4
-7,0
18,4%
-4,6%
* - означає, що державні запозичення для Угорщини взяті за 1991 р., для Тунісу - за 1991 р., для Туреччини - за 2002 рік
Країни з централізованим управлінням туристичним ринком мають більш низький державний борг, який становив у 2010 році трохи більше 40%. Виняток становить Єгипет, де державний борг досяг 73,8%. За цей період максимальний держборг у країн зі змішаним керуванням був у Італії - 126,8%. Країни зі змішаним керуванням туристичною сферою та лідирували за рівнем державних запозичень у 2010 році. Мінімальний розмір був 4,2% в Угорщині, максимальний у Англії - 10,3%. Для країн же з централізованим управлінням діапазон змін склав від 2,6% для Туреччини до 4,1% для Мексики. Виняток склав лише Єгипет. Його запозичення були значними і склали 8,3%.
Інтерес представляє аналіз іноземних інвестицій (Таблиця 46).
Таблиця 4.
Приплив, відплив і чистий приплив прямих іноземних інвестицій
Країни
Приплив прямих іноземних інвестицій
Відтік прямих іноземних інвестицій
Чистий
приплив
2001
2008
2008/2001
2001
2008
2008/2001
2001
2008
Англія
52660
95968
1.82
58885
110407
1,87
-6235
-14439
Єгипет
510
11578
Угорщина
3936
6552
1,66
368
1637
4,46
3568
4915
Іспанія
28347
65412
2.31
33113
77168
2.33
4766
-11756
Італія
14873
16999
1,14
21476
43754
2,04
-6603
-26755
Мексика
29802
21950
0,74
4404
690
0,16
25398
21260
США
167021
319737
1,91
142349
332012
2.33
24672
12275
Туніс
457
1619
Туреччина
3352
18171
5,42
497
2585
5,20
2855
15586
Франція
50485
96990
1,92
86783
199963
2.30
-36298
-102973
Так, країни з централізованою системою управління туристичною галуззю в цілому програють по припливу прямих іноземних інвестицій країн як з децентралізованим, так і зі змішаним керуванням туристичною галуззю. Це коливання в 2008 році становило від 3,6 разів при порівнянні Туреччини та Іспанії до 17,6, якщо зіставляти США і Туреччини. В той же час показник Туреччини у 2008 р був в 1,1 рази вище, ніж в Італії, і в 2,8 разів перевищував угорський результат. Поступаються країни з централізованим управлінням іншим державам і при порівнянні відтоку прямих іноземних інвестицій. Так, найменшим показник різниці в 2008 р. був між Мексикою та Угорщиною - 2,4 рази (перевищення з боку Угорщини), найбільшим - між Туреччиною і США - 128 раз (перевищення з боку США). Проаналізувавши картину по чистому притоку інвестицій, приходимо до наступного. У країнах зі змішаним керуванням туристичною галуззю за винятком Угорщини стикаємося з негативним чистим притоком інвестицій. Причому цей чистий приплив з часом тільки скорочується. Мінімальний показник різниці в чистому притоку інвестицій в 2008 році склав 13,4 млрд.$ (Туніс та Іспанія), максимальний - 12,4 (між Мексикою і Францією). При цьому показник розриву в 2001 році був таким: між Тунісом і Іспанією - 5,2 млрд.$, між Мексикою та Францією - 61,7 млрд.$. Це означає, що, якщо між окремими країнами розрив скоротився, то в цілому з часом ситуація лише погіршилася.
Аналіз індексу інфляції в таблиці 57 показує, що його значення вище в країнах з централізованим управлінням, ніж в державах з децентралізованим і змішаним управлінням туристичною галуззю.
Таблиця 5.
Індекс інфляції
Країни
2001
2008
2008/2001
Англія
1,20
3,60
3,00
Єгипет
2,27
13,32
3,07
Угорщина
9,10
6,00
0.66
Іспанія
3,60
4,10
1,14
Італія
2,30
3,30
1.18
Мексика
6,40
5,10
0,80
США
2,30
3,30
1,36
Туніс
1,98
4,93
2.49
Туреччина
54,40
10,40
0,19
Франція
1,60
2,80
1.75
Так, у 2001 році мінімальну розбіжність між Англією і Тунісом становило 1,65, в 2008 р між Тунісом і Францією - 1,76. Максимальна різниця у 2001 році між Туреччиною та Угорщиною склала 5,98 (у 2008 році між Єгиптом та Угорщиною - 3,05). Як видно з таблиці, незважаючи на те, що індекс інфляції у країнах з централізованим управлінням туристичною галуззю за період 2001-2008 роки має тенденцію до зниження, в країнах з централізованим управлінням він залишається високим (особливо це стосується Єгипту).
Заслуговує на увагу і аналіз довгострокових і короткострокових процентних ставок у таблиці 68.
Таблиця 6.
Довгострокові і короткострокові процентні ставки
Країни
Довгострокові процентні ставки
Короткострокові процентні ставки
1996
2010
1996/2010
1996
2010
1996/2010
Англія
7,8
3,6
2,17
6,0
0,7
8,57
Єгипет
3,3
Угорщина*
8,6*
7,3
1,18
24,0
5,4
4,44
Іспанія*
8,7
4,2
2,07
7,5
3*
2,5
Італія*
9,4
4,0
2,35
8,8
3*
2,93
Мексика
34,4
4,9
7,02
32,9
4,6
7,15
США
6,4
3,2
2,00
5,4
0,5
10,80
Туніс
4,5
Туреччина*
36,9*
8,4
4,39
38,4*
7,8
4,92
Франція*
6,3
-3,1
на 149,21%
3,9
3*
1,3
* - означає, що довгострокові процентні ставки для Угорщини і Туреччини взяті за 2000 р., короткострокові процентні ставки взяті для Іспанії, Італії і Франції за 1999 р., Туреччини - за 2000 р.
Цей аналіз показує, що розмір процентних ставок за період 1996-2010 роки має тенденцію до зниження. Причому країни з централізованим управлінням туристичною галуззю лідирують за темпами зниження довгострокових процентних ставок. Країни з децентралізованим і змішаним управлінням економікою лідирують за темпами зниження короткострокових процентних ставок. Аналіз довгострокових процентних ставок показує, що мінімальний розрив між країнами з централізованим управлінням та іншими державами склав в 1996 році 5,46 - Франція і Мексика (у 2010 році - 163% між Мексикою і Францією). Максимальний розрив у 1996 році між Італією і Туреччиною виявився 3,93 (у 2010 році - 1,15 між Туреччиною та Угорщиною). Аналіз короткострокових процентних ставок показує, що в 1996 р. при порівнянні Мексики і Франції розрив 8,44, в 2010 р. між Туреччиною і США - 15,6. Максимальний розрив у 1996 році при порівнянні Туреччини і Угорщини був 1,6, у 2010 р. між Єгиптом та Угорщиною - 1,54.
Дуже важливим є й аналіз інвестиційного доходу в таблиці 79.
Таблиця 7.
Інвестиційний дохід, млрд. $
Країни
1993
2010
Зміна за період, млрд.$
Англія
-3,8
49,3
53,1
Угорщина*
-1,7*
-7,2
-5,5
Іспанія
-3,6
-28,7
-25,1
Італія
-17,3
-10,7
6,6
Мексика
-11,4
-14,5
-3,1
США
25,3
163,0
137,7
Туреччина
-2,7
-7,8
-5,1
Франція
-7,0
39,0
46,0
* - означає, що інвестиційний дохід для Угорщини взято за 1995 р.
З цієї таблиці видно, що країни з централізованим управлінням туристичною галуззю значно поступаються по динаміці зміни інвестиційного доходу за період 1993-2010 р. державам з децентралізованим і змішаним управлінням. Мінімальний розрив між Італією і Мексикою в 1993 році був 1,52 на користь Мексики, в 2010 р. між Мексикою та Іспанією був вже 1,98 на користь Мексики. Максимальний розрив у 1993 р. між США і Туреччиною виявився 111% на користь США, у 2010 р. між США і Туреччиною було вже 105% на користь США.
Цікавим є і аналіз кількості місць у готелях і схожих закладах на 1000 осіб у таблиці 810.
Таблиця 8.
Кількість місць у готелях і схожих закладах на 1000 осіб
Країни
19ЭЭ
2009
2009/1999
Англія
1176
1411
1,20
Угорщина
145
157
1,08
Іспанія*
12ЭЭ
1785*
1,37
Італія
1807
2228
1,23
Туреччина*
670*
705*
1,05
Франція*
1451
1248*
0,86
* - означає, що для Туреччини кількість місць береться не у 1999 р., а в 2000 р.,не в 2009 р., а в 2001 р., для Іспанії та Франції береться 2010 р.
Країни зі змішаним керуванням туристичною галуззю значно лідирують за величиною цього показника. Так, мінімальний розрив з Туреччиною, яка мала в 2000 році 670 місць на 1000 чоловік, склав між Туреччиною і Англією 1,76 (не беремо в розрахунок Угорщину). Максимальний розрив з Туреччиною, яка мала в 2001 році вже 705 місць на 1000 осіб, збільшився між Туреччиною і Англією до 2,0 без урахування Угорщини.
Варто розглянути і показник частки туристичної галузі у ВВП по різних країнах, дані представлені в таблиці 9.
Таблиця 9.
Частка туристичної галузі у ВВП
Країни
1990
2005
2005/1990
Англія
1,67
1,52
0,91
Єгипет
0,34
2,06
2,45
Угорщина
о,вв
5,88
6,68
Іспанія
3,56
4,68
1,31
Італія
1,64
2,21
1,35
Мексика
1,07
1,69
1,58
США
0,75
0,65
0,87
Туніс
7,71
7,11
0,92
Туреччина
1,34
2,32
1,73
Франція
2,00
2,26
1,13
За період 1990-2005 роки частка туристичної галузі у ВВП країни значно зросла в країнах з централізованим управлінням туристичною сферою (виняток становить лише Угорщина). Так, у 1990 р. мінімальний розрив у частки туристичної сфери у ВВП становив між Єгиптом і США 1,12, у 2005 р. між Мексикою і США вже 2,6. У 1990 р. максимальний розрив між Тунісом та Іспанією виявився 2,17, 2005 р. між Тунісом та Угорщиною - 1,21.
Важливим є і величина витрат жителів країни на туризм. Дані наведені в таблиці 10.
Таблиця 10.
Міжнародні туристичні витрати в мільйони $ і у відсотках до ВВП
Країни
Міжнародні туристичні витрати
в мільйонах $
частка витрат у ВВП
1990
2005
2005/1990
1990
2005
2005/1990
Англія
18154
72993
4,02
1,97
3,70
1,88
Єгипет
129
1932
14,98
0,10
0,58
5,80
Угорщина
477
2826
5,92
0,51
1,65
3,23
Іспанія
3286
18440
5,61
0,63
1,55
2,46
Італія
10304
26774
2,60
1,03
1,62
1,57
Мексика
5519
8951
1,62
1,07
0,69
0,64
США
37349
99469
2,66
0,66
0,79
1,20
Туніс
179
452
2,53
1,46
1,56
1,07
Туреччина
520
3275
6,30
0,22
0,42
1,91
Франція
12423
38815
3,12
1,23
2,08
1,69
Аналіз цих даних показує, що як за абсолютними значеннями, так і в % вираженні лідерами є країни зі змішаним і децентралізованим управлінням в туризмі. Вони лідирують і по динаміці зростання цих витрат. Якщо в 1990 р. мінімальний розрив між країнами з централізованим управлінням туристичною сферою та іншими державами становив 3,7 в абсолютних цифрах і 5,1 при порівнянні частки витрат (Угорщина і Єгипет), то в 2005 році розрив досяг значення 6,3 в абсолютних цифрах (Угорщина і Туніс) і 1,9 при порівнянні часток (між США і Туреччиною). Максимальний розрив у 1990 р. між США і Мексикою був 6,8 разів в абсолютних цифрах і 1,3 при порівнянні частки витрат між Англією і Тунісом. У 2005 р. розрив склав між США і Мексикою 11,1 раз в абсолютних цифрах і 2,4 при порівнянні частки витрат між Англією і Тунісом.
Таким чином розглянувши навіть ці дані статистики можна зробити наступні висновки:
- Більш низький розмір ВВП в країнах з централізованим підходом до управління туристичною галуззю призводить до обмежених можливостей щодо здійснення повноцінної політики
- Низький рівень запозичень створює додаткові можливості для пошуку відсутніх коштів.
- Лідирування країн з централізованим підходом до управління туристичною сферою за показником чистого припливу прямих інвестицій свідчить, що ці країни є більш сприятливими для вкладення капіталу.
- Висока інфляція для країн з централізованим управлінням створює додаткові складнощі для інвесторів.
- Низькі довгострокові процентні ставки сприяють пожвавленню підприємницького клімату в країнах з централізованим управлінням, так як роблять доступними довгострокові кредити.
- Відсутність широкого вибору місця відпочинку автоматично знизить і кількість бажаючих
приїхати відпочивати.
- Більш низька віддача від вкладення інвесторами капіталу знижує привабливість ведення бізнесу в країнах з централізованим підходом у правлінню в сфері туризму.
- Країни з централізованим управлінням програють іншим державам за показником кількості місць у готелях на 1000 осіб
- Підвищення частки туристичної галузі у ВВП країн з централізованим управлінням туристичною галуззю свідчить про підвищення уваги до туризму з боку держави.
- Зростання витрат резидентів на відпочинок в країнах зі змішаним і децентралізованим управлінням туристичною галуззю сприятиме відтоку іноземної валюти з країни.
Виходячи з вищезазначеного стає зрозумілим, що за більшістю показників країни з централізованим управлінням туристичною галуззю знаходяться серед відстаючих. Навіть лідирування за показником чистого припливу прямих інвестицій і розміру короткострокових процентних ставок у сукупності із зростанням частки туристичної галузі в структурі ВВП не здатне значно підвищити сам ВВП, наблизити його розмір до показників країн з децентралізованим і змішаним управлінням туристичною галуззю. Щоб це довести, розглянемо ряд показників.
Зупинимося на розгляді кількості податків, що підлягають оплаті протягом року. Для цього звернемося до таблиці 1111.
Таблиця 11.
Кількість податків, які підлягають оплаті протягом року
Країни
2005
2010
2010/2005
Англія
8
8
1,00
Єгипет
42
29
0,69
Угорщина
13
14
1,0В
Іспанія
7
8
1,14
Італія
15
15
1,00
Мексика
27
6
0,22
США
10
11
1,10
Туніс
22
В
0,36
Туреччина
15
15
1,00
Франція
19
7
0,37
За значенням цього показника країни з централізованим управлінням управлінням туристичною галуззю є цілком конкурентоспроможними (за винятком Єгипту). Причому за період 2005-2010 спостерігається тенденція до зниження кількості податків.
Викликає інтерес і Таблиця 1212,13, де представлені податкові надходження за період 2001-2009 роки в % від ВВП.
Таблиця 12.
Частка податкових надходжень до ВВП у %
Країни
2001
2009
2001/2009
Англія
36.1
26,0
1,39
Єгипет*
15,4*
15,7
0,98
Угорщина
38,1
23,5
1,62
Іспанія
33,8
8,5
3,98
Італія
42,0
23,0
1,83
Мексика*
17,1
21,1*
0,81
США
28,8
8,2
3,51
Туніс
21,6
21,9
0,99
Туреччина
26,1
18,9
1,38
Франція
44,0
19,6
2,24
* - означає, що для Єгипту податкові доходи взяті за 2002 рік., для Мексики - за 2008 рік
Аналіз цієї таблиці свідчить, що за вказаний період спостерігається тенденція до зниження податкових надходжень. Причому найбільшою мірою темпи зниження надходжень відбувалися в країнах з децентралізованим і змішаним управлінням. Цей розрив коливається від 3,51 по США і до 3,98 по Іспанії. Серед країн з централізованим управлінням виділяють тільки Туреччину - зниження тут спостерігалося в 1,38 разів. Але з часу, необхідного на підготовку та оплату протягом року всіх податків, країни з централізованим управлінням є аутсайдерами.
Таблиця 13.
Час, необхідне протягом року на підготовку до оплати і оплату податків
Країни
2005
2010
2005/2010
Англія
105
110
0,95
Єгипет
504
433
1,16
Угорщина
340
277
1,23
Іспанія
298
1Э7
1,51
Італія
340
285
1,19
Мексика
552
404
1,37
США
325
187
1,74
Туніс
268
144
1,86
Туреччина
254
223
1,14
Франція
132
132
1,00
Аналіз таблиці 1314 показує, що мінімальний розрив у 2005 році між Туреччиною і Англією становив 2,42, а в 2010 між Тунісом і Францією р - 1,09. Максимальний розрив у 2005 році між Мексикою та Угорщиною або між Мексикою та Італією становив 1,62, а в 2010 р. між Єгиптом і Італією - 1,52.
Представляє інтерес і Таблиця 1415, де вказана податкове навантаження за період 2005-2010 роки.
Таблиця 14.
Податкове навантаження
Країни
2005
2010
2005/2010
Англія
35,8
37,3
0,96
Єгипет
54,3
42,6
1,27
Угорщина
56,6
53,3
1,06
Іспанія
61,8
56,5
1,09
Італія
77,5
68,6
1,13
Мексика
55,7
50,5
1,10
США
46,0
46,8
0,96
Туніс
61,0
62,8
0,97
Туреччина
53,0
44,5
1,19
Франція
66,0
65,8
1,00
Аналіз цих даних свідчить про те, що податкове навантаження у країнах з централізованим управлінням порівнянна з іншими країнами, хоча і вище, ніж у державах із змішаних і децентралізованим управлінням. Мінімальний розрив у 2005 р. між Туреччиною і Англією був 1,48, в 2010 р. між Єгиптом і Англією - 1,14. Максимальний розрив у 2005 р між Італією і Тунісом склав 1,27, в 2010 р. між Італією і Тунісом - 1,09.
Узагальнюючим індикатором можна вважати показник легкості ведення бізнесу, значення якого представлені в таблиці 1516.
Таблиця 15.
Показник легкості ведення бізнесу
Країни
2009
2010
2010/2009
Англія
4
4
1,00
Єгипет
99
94
0,95
Угорщина
52
46
0,88
Іспанія
48
49
1,02
Італія
76
80
1,05
Мексика
41
35
0,85
США
5
ЦП
1,00
Туніс
58
55
0,95
Туреччина
60
65
1,08
Франція
28
26
0,93
Аналіз даних вказує на те, що значення показника у країн з централізованим управлінням цілком порівнянно з державами, що мають децентралізоване і змішане керування. Варто однак зазначити, що країни з централізованим управлінням мають більш високі значення показника легкості ведення бізнесу. Виняток становить Єгипет, для якого значення індикатора є занадто високим.
Не можна обійти увагою і дані за міжнародним надходженнями від туризму. Розглянемо для цього дані з таблиці 1617.
Таблиця 16.
Міжнародні надходження і доходи від туризму, млн. $
Країни
Міжнародні надходження від туризму, млн. $
Доходи від туризму в 2005 р., млн. $
1990
2005
2005/1990
Англія
15375
30669
1,99
10979,502
Єгипет
1100
6851
6,23
3720,093
Угорщина
824
4271
5,18
2417,386
Іспанія
1B4S4
47891
2,59
29596,638
Італія
16458
35398
2,15
27433,450
Мексика
5526
11803
2,14
6574,271
США
43007
81680
1,90
37572,800
Туніс
948
2063
2,18
1258,430
Туреччина
3225
18152
5,63
9620,560
Франція
20134
42276
2,09
27902,160
Їх аналіз показує, що найбільш швидкими темпами міжнародні надходження від туризму зростали в країнах з централізованим управлінням. Однак, при порівнянні абсолютних значень лідирують країни з децентралізованим і змішаним управлінням. Так, мінімальний розрив у 1990 р. при порівнянні Тунісу та Угорщини склав 1,15 (лідирує Туніс), в 2005 при зіставленні Тунісу та Угорщини - 2,07 (лідирує Угорщина). Максимальний розрив у 1990 р. при порівнянні США і Туреччини склав 13,34, в 2005 при зіставленні США і Туреччини - 4,50.
Представляють інтерес і дані про міжнародних прибытиях на 1000 жителів, що знаходяться в таблиці 1718, за період 1990-2005 роки.
Таблиця 17.
Міжнародні туристичні прибуття на 1000 жителів
Країни
19Э0
2005
2005/1990
Англія
18013
29970
1,66
Єгипет
2411
8244
3,42
Угорщина
20510
10048
0,49
Іспанія
34085
55577
1,63
Італія
26679
36513
1,37
Мексика
17172
21915
1,28
США
39363
49402
1,26
Туніс
3204
6378
1,99
Туреччина
47Э9
20273
4,22
Франція
52497
76001
1,45
Аналіз пропонованої таблиці демонструє, що найбільш швидкими темпами кількість міжнародних прибуттів зросла в країнах з централізованим управлінням. Однак, лідирують все одно країни з децентралізованим і змішаним управлінням. Так, мінімальний розрив у 1990 р. при порівнянні Англії і Єгипту склав 7,47, в 2005 при зіставленні Угорщини і Тунісу - 1,58. Максимальний розрив у 1990 р. при порівнянні Франції та Мексики вийшов 3,06, в 2005 при зіставленні Франції та Мексики - 3,47. Виходячи з перерахованого вище, значний розрив значень показника ВВП у країн з централізованим управлінням і держав з децентралізованим і змішаним управлінням викликаний невисокою ефективністю роботи державного апарату. Це стає зрозумілим з аналізу таблиці 13. Проте, для повної ясності розглянемо ще ряд статистичних даних - показники ефективності роботи держави, якості регулювання, верховенства закону, контролю корупції. Розглянемо ці індикатори по порядку.
У таблиці 1819 зібрані дані щодо ефективності роботи держави. Їх аналіз свідчить про беззастережне домінування країн з децентралізованим і змішаним управлінням.
Таблиця 18.
Ефективність роботи держави
Країни
1996
2009
Зміна за період, %
Англія
1,8843
1,4756
-21,7%
Єгипет
0,1804
-0,3000
-266,0%
Угорщина
0,7193
0,7302
1,4%
Іспанія
1,5697
0,9357
-40,0%
Італія
0,9186
0,5169
-44,0%
Мексика
-0,0300
0,1680
зр. на 660,0 %
США
1 ,9936
1,3676
-30,4%
Туніс
0,5474
0,4140
-24,4%
Туреччина
-0,1970
0,3519
зр. на 278,6 %
Франція
1,7552
1 ,4420
-17,3%
Так, у 1996 р. мінімальний розрив при порівнянні Угорщини і Туреччини становив 127,37%, в 2009 при зіставленні Італії та Єгипту - 158,04%. Максимальний розрив при зіставленні США і Тунісу становив у 1996 році 72,54%, в 2009 при порівнянні Англії і Тунісу - 71,94%.
Якість регулювання розглянуто в таблиці 1920.
Таблиця 19.
Якість регулювання
Країни
1996
2009
Зміна за період, %
Англія
1,4685
1,5366
4,6%
Єгипет
0.4145
-0,1390
-133,5%
Угорщина
0,6831
1,0969
60,6%
Іспанія
0,8782
1,1688
33,1%
Італія
0,6490
0,9001
38,7%
Мексика
0,6456
0,3486
-46,0%
США
1,2467
1,3615
9,2%
Туніс
0,6647
0,0976
-85,3%
Туреччина
0,5213
0,3114
-40,3%
Франція
0,7663
1,1937
55,8%
Тут вже темпи зміни якості управління у країн з децентралізованим і змішаним управлінням виявляються вище. Вони ж є і лідерами при порівнянні абсолютних значень цих величин. Так, в 1996 році мінімальний розрив між Єгиптом та Угорщиною становив 1,65 разів, між Італією та Єгиптом, у 2009 - вже 115,44%. У 1996 році максимальний розрив між Англією і Тунісом виявився 2,21, в 2009 р. між Англією і Мексикою - 4,41.
При порівнянні даних по верховенства закону в таблиці 2021 в лідерах опиняються країни з децентралізованим і змішаним управлінням.
Таблиця 20.
Верховенство закону
Країни
1996
2009
Зміна за період, %
Англія
1,6624
1,7059
2,6%
Єгипет
0,0636
-0,0260
-140,9%
Угорщина
1,0180
0,8174
-19,7%
Іспанія
1,3544
1,1333
-16,3%
Італія
1,0496
0,3883
-63,0%
Мексика
-0,4490
-0,5680
-26,5%
США
1,5626
1,5250
-2,4%
Туніс
-0,2310
0,2186
194,6%
Туреччина
-0,1080
0,1219
212,9%
Франція
1,5200
1,4254
-6,2%
Так, в 1996 році мінімальний розрив при порівнянні Італії і Мексики склав 142,78%, в 2009 при зіставленні Італії та Мексики - 246,28%. У 1996 році максимальний розрив при порівнянні Англії і Єгипту склав 96,17%, в 2009 при зіставленні Англії і Тунісу - 87,19%.
Дані по контролю корупції представлені в таблиці 2122.
Таблиця 21.
Контроль за корупцією
Країни
1996
2009
Зміна за період, %
Англія
2,1706
1,5440
-28,9%
Єгипет
-0,1820
-0,4130
-126,9%
Угорщина
0,5598
0,4641
-17,1%
Іспанія
1,2482
1,0107
-19,0%
Італія
0,5052
0,0548
-89,2%
Мексика
-0,2650
-0,2680
-1,1 %
США
1,4435
1,1817
-18,1%
Туніс
-0,2370
0,0174
107,3%
Туреччина
-0,2110
0,0931
144,1%
Франція
1,3529
1,4098
4,2%
Тут знову в лідерах країни з децентралізованим і змішаним управлінням. Так, мінімальний розрив у 1996 р. при зіставленні Італії і Мексики склав 152,45%, при порівнянні Італії та Єгипту в 2009 - 853,65%. Максимальний розрив у 1996 р. при зіставленні Англії і Єгипту склав 108,38%, в 2009 при порівнянні Англії й Туреччини - 93,97%.
Таким чином, аналіз закордонної статистики показує, що для України буде краще змішана (європейська) модель управління туристичною галуззю. Це пов'язано з кращим вирішенням питань ефективності роботи держави, якості регулювання, верховенства закону і контролю за корупцією. Крім того, ця модель передбачає тісну взаємодію держави і бізнесу, що корелює з правовою позицією України, викладеної в стратегії розвитку туризму і курортів від 2008 р. [8].
Висновки: грамотний вибір економіко-правових засад управління туристичною галуззю сприятиме вирішенню соціально-економічних проблем у країні. В кінцевому підсумку це зробить управління туристичною галуззю сучасним, соціально-орієнтованим; гнучким до змін, що відбуваються на зовнішніх туристичних ринках.
Передбачається подальше використання отриманих даних при розробці концепції ефективного управління туристичною галуззю.
Все о туризме - Туристическая библиотека На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.
Постановка проблеми. Збільшення надходжень до бюджету від туристичної галузі є загальносвітовою тенденцією. Тому країни, які володіють туристичними та рекреаційними можливостями, звертають увагу на туризм як основне джерело податкових надходжень. Однак, для забезпечення наповнення бюджету необхідно ефективне управління туристичною галуззю. Вирішити це завдання можна, якщо правильно визначитися з економіко-правовими основами.