Людмила Оробець

Історичні лабіринти терратектури

Будівництво підземних споруд було й залишається ознакою високого пілотажу. Архітектори, будівельники та інженери завжди з особливим трепетом ставилися до освоєння підземель, надійно охороняючи таємниці майстерності. Навіть великий Леонардо да Вінчі в пору молодості серед своїх численних умінь особливо виділяв мистецтво швидко та надійно проводити підземні ходи.

Архітектура підземних споруд, або, як її називають, терратектура, становить пряме продовження наземної архітектури будинків, ансамблів, міської забудови. Скільки загадок різноманітного характеру, часом зовсім несподіваних, містить підземний простір древніх, стародавніх і сучасних міст.

Великі цивілізації давніх часів мов би змагалися між собою по розмаху і таємницям підземного будівництва. На десятки кілометрів простягнулися багатоповерхові підземні лабіринти єгипетських пірамід і храмів - вважається, що це тільки мала крупиця ще невідкритого.

Дотепер діють прорубані у твердих гірських породах грандіозні водоводні тунелі урартійців. Ваблять своєю загадковістю ще практично не досліджені підземні спорудження інків, серед яких і тунелі під морським дном, і лабіринти в товщі гір, і глибокі колодязі, схожі на нори небачених звірів. Дивують своєю інженерною досконалістю прокладені глибоко під землею галереї стародавніх греків і римлян, що приносили в міста прозору воду гірських джерел. Вражають розмірами храми індусів, висічені цілком разом зі скульптурами богів і прикрасами в надрах єдиного скельного моноліту.

З найдавніших часів відомі підземні міста із сотнями тисяч жителів у Малій Азії і на Близькому Сході, побудовані за всіма правилами містобудівного мистецтва: з вулицями, перехрестями, площами, храмами, жилою та виробничою зонами і всіма атрибутами великого наземного міста.

Метро - це теж у деякому розумінні ціле місто під землею, зі своїми інженерними комунікаціями, населенням в особі пасажирів і тих, хто стежить за безперебійним і безпечним рухом транспорту. До того ж, це просто зручно, і уявити собі сучасні мегаполіси без метро - просто неможливо.

А придумав метро лондонець Чарльз Пірсон, що представив свій проект Королівської комісії залізниць. Відбулась ця знаменна подія в 1846 році. Тоді ще не було ні автобусів, ні машин, ні відповідно - пробок. Будівництво метро почалося в Лондоні в 1860 році. На Euston Square був проритий перший тунель. Компанія, що будувала метро в британській столиці, називалася "Метрополітен". Так що, по зрозумілих причинах і з тих самих пір метро називається саме метро і ніяк інакше.

Відкриття метро відбулося в 1863 році. На лінії було 7 станцій, її довжина становила 3,5 км, поїздка тривала 33 хвилини. Освітлення у вагонах було газове, що було цілком нормальним для XIX століття. Вагонів у складі поїзда було 4, їх тягнув локомотив, наповнюючи тунель димом і парою. Через п'ять років відкрилася кільцева лінія. Першою електрифікованою гілкою стала City, що відкрилася в 1890 році. Саме в цей час у метро вперше проїхався принц Уельський.

Новий винахід людства швидко поширювалося по світу. У 1872 році метро вже було у США, у Нью-Йорку. В 1896 році підземка добралася до Східної Європи - з'явилася в Будапешті. Ще через 2 роки підземні поїзди пустили під Парижем. І ще через 2 роки - під Берліном. Ну і в Росії історія метробудівництва починається в 1933 році.