<<< назад | зміст | вперед >>>

Одрехівський М.В. Валеологічні інноваційні центри: економічні проблеми створення і функціонування

Розділ 1. Методологічні основи формування національної мережі валеологічних інноваційних центрів

1.2. Соціально-єкономічні передумови формування Національної мережі валеологічних інноваційних центрів

Прогресивний розвиток економіки України вимагає комплексного підходу до розв'язання багатьох соціальних проблем, де однією з найважливіших є охорона здоров'я людини, збільшення тривалості її активного періоду життя. Комплексний підхід до проблеми охорони здоров'я людини дасть змогу визначити і шляхи розв'язання цієї проблеми. Це - постійне поліпшення організації й управління процесами охорони здоров'я, підсилення її профілактичного спрямування, підвищення якості всієї системи оздоровчих послуг на інноваційній основі, організація екологічного моніторингу для ефективної охорони навколишнього природного середовища, реалізація заходів, щодо зменшення захворюваності й поліпшення здоров'я людини.

Основними напрямами розвитку системи охорони здоров'я в Україні можна вважати організацію її соціально-економічних перетворень, зумовлених ринковою економікою, розвиток охоронно-оздоровчих наук і технологій, належну організацію гігієнічного та фізичного виховання підростаючого покоління, удосконалення охорони материнства і дитинства, створення умов для здорового способу життя, розвиток лікувально-профілактичних закладів інтенсивним, а не екстенсивним шляхом, тобто не тільки через нарощування ліжко-місць, а й шляхом впровадження нових наукомістких медичних технологій.Все це створює передумови для формування Національної мережі валеологічних інноваційних центрів шляхом трансформації існуючих курортів у курортополіси та створення нових рекропарків, рекрополісів і курортополісів.

Досягнення мети можливе завдяки визначенню першочергових завдань розвитку науки і трансформації суспільства, передусім у цінностях, економіці та технологіях [84]. Щодо наук про здоров'я людини - це вивчення медико-соціальних проблем, аналізу станів і динаміки здоров'я населення у зв'язку з демографічними змінами, зміною умов виробництва і навколишнього середовища, підсиленням міграційних процесів [4]. Зусилля вчених повинні бути зосереджені на фундаментальних напрямах медико-біологічних, біологічних і клінічних досліджень, генній інженерії, медичних біотехнологіях. Повинні розроблятися програми, куди б входили не тільки оздоровчі, а й соціально-економічні заходи стосовно умов праці, оздоровлення екологічної ситуації в Україні, удосконалення медичного обслуговування, поліпшення соціальних і побутових умов формування здорового способу життя, організації та формування нових форм охорони здоров'я. Ці програми повинні враховувати можливості та умови ринкової економіки. Тому бажано, щоб проблема створення Національної мережі ВІЦ набувала конкретнішої форми, для чого необхідно розробляти методи, принципи і технології її формування. Однак розробка та реалізація ВІЦ вимагає розв'язання й інших соціально-економічних питань [25;32;59;60;85]: дослідження проблем теорії організаційного проектування і проектування технологічних процесів, виходячи з приорітетів у системі охорони здоров'я, які теж підлягають вивченню, визначення шляхів розвитку системи охорони здоров'я загалом; аналіз тенденцій у динаміці станів суспільного здоров'я; розробка найефективніших та науково обгрунтованих методів управління ВІЦ, нормативів з різних видів оздоровчої діяльності тощо.

Велику увагу варто приділяти дослідженню механізму економічного забезпечення розвитку Національної мережі ВІЦ, організації системи фінансування їх оздоровчої діяльності, оскільки тепер можна дійти висновку про відносну умовність обліку повних витрат, пов'язаних зі здоров'ям населення в Україні. З одного боку, це зумовлюється труднощами, пов'язаними з виявленням абсолютно всієї системи чинників, що діють на здоров'я однієї людини, з іншого - здоров'я однієї людини не може бути показником рівня розвитку системи охорони здоров'я у масштабах всієї країни [70]. Економічні витрати підприємств, організацій і суспільства загалом здійснюються сьогодні тільки за основними напрямами суспільно необхідних заходів і з обліком відповідних ресурсних можливостей для розв'язання тих чи інших проблем (наприклад, виділення коштів на проведення лікувально-профілактичних заходів, оплата різноманітних допомог та пільг, бесплатне або часткове оплачування путівок у заклади відпочинку та ін.). Якщо провести облік сукупних витрат хоча б в одному з регіонів країни, то оцінка таких витрат могла б показати певну часову динаміку у використанні економічних ресурсів, тобто, визначити безпосередньо процес розв'язання певних соціально-економічних завдань. Це дало б змогу визначитись передусім з можливими ресурсними затратами на забезпечення функціонування ВІЦ цього регіону та відпрацювати систему ресурсозабезпечення для ВІЦ всієї мережі країни, а при достатньому аргументуванні необхідних соціально-економічних перетворень, що випливають з умов ринкової економіки, - дати об'єктивну оцінку соціально-економічних показників окремих регіонів країни і тим самим вивчити соціально-економічні умови трансформації регіонів, формування мережі ВІЦ.

Важливою частиною цього дослідження може стати також розробка методологічних основ планування та прогнозування розвитку ВІЦ. До неї могли б входити економічна оцінка оздоровчих заходів, вивчення питань нормування медичних послуг, їх фінансування, формування необхідних закладів сервісного обслуговування пацієнтів, удосконалення діяльності підсистем і ланок охоронно-оздоровчих установ на основі досягнень науково-технічного прогресу.

Таким регіоном ми обрали Трускавецький курортний регіон з метою обгрунтування необхідності системного підходу до аналізу соціально-економічних основ створення та розвитку ВІЦ, розробки основних підходів і методів аналізу на прикладі створення курор-тополісу як перехідної структури до вільної економічної зони.

Організаційно-господарську основу системи охорони здоров'я України сьогодні становлять лікувально-профілактичні заклади, заклади санаторно-курортного обслуговування, туризму, фізкультурно-оздоровчі комплекси, різні добровільні товариства, діяльність яких спрямована на збереження та зміцнення здоров'я людей. Мета формування Національної мережі ВІЦ - не тільки якісне, що відповідає сучасному рівню розвитку медичної науки і технологій, оздоровлення населення, а й високе сервісне обслуговування пацієнтів, виробництво сучасних профілактично-відновлювальних засобів, товарів санаторно-курортного попиту, впровадження сучасних управлінських технологій для оптимальних та ефективних соціально-економічних перетворень, інтеграції ВІЦ у ринкову економіку України. Тобто, ВІЦ повинні бути рентабельними, відкритими для інвестицій оздоровчими комплексами, які б реалізовували лікувальну, реабілітаційну і рекреаційну компоненти оздоровчого процесу. Вся комплексна система заходів у ВІЦ має створювати соціально-економічні основи, що найповніше відповідають вимогам здорового способу життя людей. До цієї системи можуть входити існуючі в регіоні лікувально-профілактичні установи, санаторії, пансіонати, туристичні бази, профілакторії, спортивно-оздоровчі та інші комплекси, об'єднані на основі сучасних підходів до інтеграції, що випливають з необхідності соціально-економічних перетворень у системі охорони здоров'я, зумовлених ринковою економікою.

Для організації ефективної оздоровчої діяльності ВІЦ доцільно розробити єдину систему діагностики, оцінки, аналізу та прогнозування станів здоров'я, якості й ефективності оздоровлення пацієнтів. Це стане особливо актуальним при впровадженні в Україні страхової медицини. Впровадження страхової системи оплати послуг може зумовити підвищену вимогливість пацієнтів і страхових компаній до оздоровлення на основі індивідуальності та комфортності в організації медичних технологій, підвищенні асортименту оздоровчих і сервісних послуг, їх ефективності.

Підвищення ефективності відновлювально-профілактичних заходів ВІЦ вимагає виводу з території ВІЦ підприємств, які забруднюють навколишнє середовище, впроводження безвідходних технологій, усунення можливостей шкідливих викидів у атмосферу, високоякісну фільтрацію питтєвої води, постачання ВІЦ екологічно чистою сільськогосподарською продукцією. Суть підходу до розв'язання проблем формування ВІЦ полягає в тому, що стан, збереження та зміцнення здоров'я людини знаходиться в тісному взаємозв'язку між природно-ресурсними, екологічними, соціально-економічними та історико-культурними умовами, умовами проживання та зайнятості населення регіону. Все це зумовлює основний характер діяльності ВІЦ, дієвість якої визначається організаційно-господарським механізмом їх реалізації. Цей механізм повинен, у свою чергу, не тільки враховувати названі умови та можливості, а й діяти на основі правових норм і правил. Такий організаційно-господарський механізм повинен функціонувати на визначеній території, в окремому населеному пункті - місті чи селищі. Використання правових та організаційних можливостей розвитку ВІЦ повинно бути тісно пов'язано з найефективнішим використанням рекреаційних можливостей місцевості для організації лікування, реабілітації та рекреації на основі нововведень.

Заклади ВІЦ (санаторії, пансіонати, будинки відпочинку, спортивно-оздоровчі табори, туристичні бази і готелі), розташовані в рекреаційних зонах, можуть формувати цілі райони рекреаційного обслуговування населення України і зарубіжжя. Визначальними чинниками їх розвитку є відповідні природні курортологічні ресурси (мінеральні та лікувальні води, грязі), кліматичні умови, можливості місцевості для організації відновлювально-профілактичних і лікувальних заходів, історико-архітектурні та інші пам'ятники, доступність і можливість господарського освоєння території з створенням цільної та рентабельної системи санаторно-курортного і рекреаційного обслуговування населення на інноваційній основі.

Удосконалення всієї системи охорони здоров'я як галузі народного господарства висуває низку соціальних та економічних завдань, найважливіші з яких: визначення соціальної та економічної ефективності заходів, спрямованих на збереження здоров'я населення, визначення економічної ефективності різних профілактично-відновлювальних заходів, збільшення середньої тривалості життя, а також періоду активної працездатності, зниження інвалідності. Окрім того, вимагають економічного обгрунтування й заходи щодо зниження захворюваності людей з тимчасовою втратою працездатності, умови найраціональнішого використання трудового потенціалу. Потребує удосконалення система норм і нормативів визначення потреб населення в оздоровчих послугах, розвиток відповідної матеріально-технічної бази і належної інфраструктури [89]. Тому соціально-економічного значення набувають питання створення найефективніших лікувальних та профілактично-відновлювальних засобів, розробка і впровадження передових технологій оздоровлення, профілізація закладів оздоровчого обслуговування. Великий оздоровчий та економічний ефект може дати проведена на науковій основі оптимізація часу стосовно використання ліжко-місць оздоровчих закладів, скорочення часу на прийом пацієнтів, діагностику і прогнозування їх станів, оформлення відповідних документів.

Саме із цих засад як соціально-економічних основ перетворень у системі охорони здоров'я повинно здійснюватися формування Національної мережі ВІЦ, важливою складовою частиною оздоровчої діяльності яких буде відновлювальне лікування. В умовах великих міст такого лікування потребують близько 24,5% дорослого населення [44]. Воно диференціюється за видами захворювань у різних вікових групах. Необхідність у масовості та доступності цієї форми медичної допомоги населенню роблять актуальною проблему введення відновлювального лікування у ВІЦ. Тобто, організація системи відновлювального лікування - один із основних шляхів підвищення ефективності діяльності ВІЦ.

Соціально-економічна ефективність оздоровчої діяльності ВІЦ може характеризуватися зниженням випадків захворюваності в розрахунку на умовну чисельність населення, зменшення смертності, особливо осіб працездатного віку, збільшенням тривалості життя, зниженням трудових втрат, що вимірюються кількістю днів втрати працездатності в розрахунку на 100 працюючих та іншими показниками, які враховують абсолютні та умовні величини фактичних досягнень і попереджених втрат. Найреальнішою умовою оцінки ефективності діяльності ВІЦ може бути скорочення захворюванності населення. Соціально-економічна ефективність при цьому визначатиметься відносно конкретної нозологічної форми, згідно з якою спеціалізується той чи інший ВІЦ, або відносно результату роботи окремих закладів ВІЦ чи ВІЦ загалом. Конкретним виразом економічної ефективності оздоровчої роботи ВІЦ може бути скорочення витрат на медичне обслуговування населення, зумовлене зменшенням його захворюванності. Тобто, ефективність оздоровчих заходів ВІЦ може надати показник, до якого входять характеристики відвернутих втрат (Еоз ) [56]:

де Pcj - обсяг випущеної продукції в результаті упередження j-ї захворюванності (с = 1,2,...,С - види продукції);
І - заробітна платня та надбавки (b = 1,2,...,В - види заробітної платні та надбавок);
R - усунені витрати на страхування у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю за j-ю захворюваністю (d = 1,2,...,D - види витрат);
W - усуненні витрати на соціальне забезпечення у зв'язку зі зменшенням інвалідності за j-ю захворюваністю (n = 1,2,...,N - види витрат);
К - витрати на оздоровчі послуги у зв'язку з j-ю захворюваністю (а = 1,2,...,А - параграфи та статті витрат).

Такий підхід найпридатніший на мікрорівні для підприємств і організацій, що випускають матеріальну продукцію, де є змога зіставити суми відвернутих втрат з фактично спожитою або запланованою сумою затрат. Оскільки до сфери обслуговування ВІЦ буде введене майже все населення України, а практично відсутня реальна можливість визначення упереджених витрат щодо непрацюючого контингенту населення, то пропонується використовувати з цією метою показник виробки валового національного продукту (ВНП) або національного доходу на людино-день [70]:

де Сл.-д. - вартість людино-дня.

На практиці для визначення економічної оцінки витрат або відвернутих збитків, зумовлених захворюваністю населення, можуть використовуватись й інші алгоритми [33;90]. Це дає змогу розробити систему показників реальної оцінки затрат підприємств та організацій, зумовлених захворюваністю працівників, а також існуючий стан захворюваності в регіонах та в Україні загалом з метою відпрацювання конкретних заходів для зменшення захворюваності населення і, відповідно, затрат в економіці підприємств та держави.

На основі цього вимальовуються шляхи підвищення ефективності медичного обслуговування населення через формування Національної мережі ВІЦ з урахуванням необхідних соціально-економічних нормативів, впровадження високоефективних оздоровчих технологій. Важливого значення набуває, з одного боку, формування ВІЦ з метою надання оздоровчих послуг, які вимагають високого рівня медичної кваліфікації, з іншого - створення умов для рекреаційного та реабілітаційного обслуговування населення. Але найважливішою є організаційно-господарська єдність усіх реально існуючих компонент ВІЦ, оптимальність управлінських технологій.

При профілактично-відновлювальній діяльності ВІЦ, формуванні здорового способу життя населення особливу увагу варто приділити наступним, надзвичайно актуальним проблемам: вивченню загальних закономірностей і механізмів взаємодії організму з факторами навколишнього середовища, розробці методології встановлення кількісних зв'язків між дозою дії шкідливих факторів на органи й системи організму людини і реакцією останніх, удосконалення на цій основі теорії й практики гігієнічної регламентації хімічних, фізичних та інших чинників у різних середовищах. Тобто, тут повинні проводитися дослідження шляхів підвищення резистентності та надійності організму людини при дії шкідливих чинників, попередження й усунення впливу цих факторів на організм, виходячи з медико-біологічних і соціально-гігієнічних засад.

Отже, методологічні основи формування Національної мережі ВІЦ випливають з позицій соціально-економічної єдності установ ВІЦ окремого регіону, єдності в охоронно-оздоровчій політиці всіх ВІЦ України, яка полягає у визначенні факторних залежностей підвищення ефективності наукової й технологічної діяльності ВІЦ. Для цього необхідно здійснити:

-дослідження показників ефективності оздоровчої, організаційно-господарської й управлінської діяльності ВІЦ, методів, моделей і алгоритмів їх оцінки, аналізу і прогнозування;
- формування основних напрямів дослідження факторних залежностей, які зумовлюють шляхи зміцнення здоров'я населення та прогресивний розвиток ВІЦ;
- дослідження і мотивація основних напрямів зміцнення матеріально-технічної бази ВІЦ, забезпечення їх матеріальними, трудовими й інтелектуальними ресурсами;
- дослідження організації системи фінансування та фінансової діяльності ВІЦ;
- визначення основних показників соціально-економічної ефективності функціонування ВІЦ;
- формування дерева цілей і результативних показників діяльності ВІЦ.

Визначальними умовами попиту населення на оздоровчі послуги є: стан здоров'я, вікова структура населення і соціальні умови щодо збільшення чисельності населення. Ці компоненти характеризуються множиною факторів, дія яких залежить від соціально-економічних, еколого-географічних, фізіологічних та інших умов. Тобто попит на послуги охорони здоров'я формується залежно від відсутності або наявності захворювання. Характер хвороби чи схильність до неї, встановлення її нозологічних форм і видів є основою для визначення способу лікування або запобігання патологічного Стану через профілактично-відновлювальні заходи. Тому здорова людина підлягає періодичному обстеженню для своєчасного виявлення тих чи інших чинників ризику, зв'язаних з професійною діяльністю або виникаючих під впливом зовнішнього середовища. Кінцевим підсумком цих залежностей є інтегровані характеристики, виражені частотою та складністю появи певних нозологічних форм захворювання людини. Дані характеристики ідентифікують кількістю випадків захворюваності в розрахунку на умовний контингент населення. Відображаючи кінцеву мету даного дослідження, ці показники можуть бути, з одного боку, характеристикою рівня захворюваності, а з іншого - нормативним показником необхідності та актуальності формування ВІЦ. Рівень захворюваності, як уже згадувалася, за нозологічними видами та формами складності - одна з визначальних умов для формування Національної мережі ВІЦ. Найсуттєвіші впливи на стан здоров'я населення здійснюють наступні фактори: соціально-економічні, екологічні, демографічні, виробничі, житлово-комунальні, а також, лікування, профілактика, побутові умови, рівень життя, харчування, вільний час, відпочинок та фізкультура.

Запобігти захворюваність людини - це основна вимога до формування Національної мережі ВІЦ, яка, в свою чергу, сприятиме побудові системи визначення ступеня ризику та складності захворювань для організації відповідних профілактично-відновлювальних заходів. Перед охоронно-оздоровчими науками висуваються завдання щодо виявлення причин виникнення найбільш важких і поширених у всіх регіонах України захворювань, розробки основ їх профілактики, ефективних методів ранньої діагностики, організації рекреації, лікування та реабілітації. Тобто формування Національної мережі ВІЦ охоплює всю організаційно-технологічну схему - від визначення попиту на оздоровчі послуги до розв'язання конкретних організаційних проблем створення ВІЦ і організації їх ефективної діяльності, зокрема:

- визначення територіально-профілактичної структури установ ВІЦ, яка б найбільше відповідала можливостям місцевості та попиту населення на оздоровчі послуги;
- подолання відомчої роздрібненості в управлінні та доступності установ ВІЦ;
- формування і реалізація цільових комплексних програм довгострокового розвитку ВІЦ;
- відпрацювання системи добору, підготовки та перепідготовки кадрового потенціалу;
- створення умов для організації наукових досліджень, розробки і впровадження нових технологій з метою постійного підвищення ефективності діяльності ВІЦ;
- розв'язання проблем автоматизації управлінських і технологічних процесів діяльності ВІЦ;

- ресурсне забезпечення діяльності розвитку ВІЦ відповідно до зростаючого попиту на оздоровчі послуги;
- створення центру управління (штаб-квартири) ВІЦ, який забезпечував би координуючу та управлінську функції з ефективного виконання спланованих програм і заходів;
- покладання на державні охоронно-оздоровчі органи лише методичних, консультативних і контрольних функцій;
- створення умов для інтеграції ВІЦ у систему охорони здоров'я України та ринкову економіку.

На наш погляд, формування мережі ВІЦ доцільно починати з трансформації вже існуючих в Україні курортів у курортополіси. Але оскільки на територіях курортів розташовуються санаторії, пансіонати, будинки відпочинку, готелі, спортивно-оздоровчі табори і туристичні бази, підпорядковані різним міністерствам та відомствам (рис. 1.4), то першочерговим завданням соціально-економічних перетворень на курортах повинна стати організація системи управління курортополісом, згідно з якою координація та управління діяльністю курортополісу загалом повинні бути покладені на його штаб-квартиру, а управління конкретними напрямами діяльності ВІЦ та виконавчі функції - на технологічні відділення й установи курортополісу (див. рис. 1.3). Установи курортополісу можуть бути різної форми власності, наприклад, санаторії, пансіонати, будинки відпочинку та інші оздоровчі установи - акціонерними товариствами, тоді курортополіс - асоціацією акціонерних товариств або єдиним акціонерним товариством, а оздоровчі та інші установи - його співзасновниками. Все це можливе за умов ринкових економічних відносин і у належному правовому полі, при стабільній податковій політиці - стабільних нормативах відрахувань у місцевий бюджет, розширенні мережі місцевих зборів і податків.

Місто-курорт Трускавець є достатньо підготовленим об'єктом для перетворення його у курортополіс з правами спеціальної (вільної) економічної зони. Тут знаходиться відповідна науково-методична та лікувальна база, необхідна інфраструктура. Місто певною мірою відповідає вимогам з курортобудування та екології.

Трускавець - найстаріший курорт в Україні. Йому виповнюється 170 років. Постійно зростаючий потік людей, котрі приїжджали сюди на лікування й оздоровлення, сприяв швидкому соціально-економічному розвитку міста на основі врахування всіх містобудівних факторів. Тут особливу роль відіграв розроблений та реалізований Генеральний план забудови міста, розрахований на дві черги: перша -1965-1980 pp. (тобто, на 15 років), друга- 1980-1990 pp. (на 10 років). В основі плану були враховані всі містоутворюючі компоненти в їх органічній єдності (контингент хворих, які приїжджали на лікування, забезпеченість запасів лікувальних гідромінеральних ресурсів, постійне населення, що дає змогу забезпечити обслуговування курортників, необхідна територія, обсяги курортного і житлового будівництва тощо). Ці основні компоненти були враховані в необхідних пропорціях і об'єднані в єдине архітектурно-планувальне ціле.

Практика забудови міста впродовж перших 15 і наступних 10 років, підтвердила правильність проектного рішення Генплану в частині вибору оптимального варіанта його територіального розвитку, архітектурно-планувальної структури і масштабів забудови.

Завдяки реалізації Генплану забудови міста-курорту, із курортної та селитабельної зон винесені всі господарські споруди і чітко сформовані: загально-курортний центр -43,2 га, санаторно-курортна зона - 138,0 га, перша зона охорони мінеральних джерел -114,4 га, ландшафтно-рекреаційна зона- 240,8 га. Збудовані й облаштовані житлова зона індивідуального будівництва та господарсько-складська зона.

Санаторно-курортні комплекси здебільшого споруджувались за індивідуальними проектами і одночасно з необхідною інфраструктурою. В даний час тут функціонує: дев'ять профспілкових санаторіїв на 7370 ліжко-місць, 10 відомчих санаторіїв - 4200 ліжко-місць, 22 пансіонати - 1136 ліжко-місць, шкільні табори відпочинку -450 ліжко-місць, готелів - 1030 ліжко-місць. Тобто, загальна місткість курорту становить близько 15 тисяч ліжко-місць.

Крім цього, у місті-курорті діють: дві бальнеоозокеритолікарні на 8756 відвідувань у зміну, міська лікарня на 380 ліжок, дві курортні поліклініки на 1800 відвідувань, міська поліклініка на 300 відвідувань, два бювети мінеральних вод, п'ять плавальних басейнів, сучасні аптеки та ін. У стадії будівництва перебувають два спальні корпуси на 500 і 50 ліжко-місць та завершується реконструкція трьох спальних корпусів.

На території міста для забезпечення нормального функціонування санаторно-курортної сфери розміщені відповідні об'єкти інфраструктури: палаци культури, музеї, бібліотеки, кінотеатри, кіноконцертні зали, об'єкти торгівлі, побуту, громадського харчування, залізничний і автовокзали, телеграф, пошта, школи, дошкільні дитячі заклади тощо.

Лікуванням та оздоровленням людей на курорті займаються майже тисяча висококваліфікованих лікарів різних спеціальностей: урологів, терапевтів, гастроентерологів, невропатологів, педіатрів, фізіотерапевтів, стоматологів, спеціалістів з мануальної терапії, лікарів-дієтологів та інших. Серед них - два доктори медичних наук, 25 кандидатів медичних наук, десятки заслужених лікарів України.

На базі курорту створені й працюють науково-дослідні установи та лабораторії, зокрема, лабораторія експериментальної бальнеології інституту фізіології ім.О.Богомольця НАН України, кафедра медичної реабілітації Львівського державного медінституту, курортний науково-реабілітаційний центр "Карпати - Чорнобилю" і лабораторія медико-соціологічних досліджень об'єднання "Трускавецькурорт". Все це створює необхідні передумови для організації курортополісу.

Курортополіси можуть відігравати роль базових організацій при формуванні рекреаційних зон, бути основою для організації в цих зонах інших рекропарків, рекрополісів і курортополісів, формування національної мережі ВІЦ.

<<< назад | зміст | вперед >>>