<<< назад | зміст | вперед >>>

Одрехівський М.В. Валеологічні інноваційні центри: економічні проблеми створення і функціонування

Вступ

Економічні перетворення, що проводяться сьогодні в Україні, вимагають ефективнішого використання інноваційного фактора у розв'язанні багатьох проблем сучасного соціально-економічного розвитку країни. Ключовою серед них є охорона здоров'я людей, збільшення тривалості їх активного періоду життя.

До основних шляхів розв'язання цієї проблеми варто, безумовно, віднести докорінне поліпшення організації та управління процесами охорони здоров'я, зокрема підсилення профілактичної зорієнтованості. Особлива роль тут належить інноваційному розвитку оздоровчих та лікувально-профілактичних закладів, впровадженню нових науко-містких технологій рекреації, лікування, реабілітації, сервісу, екологічним і санітарно-епідеміологічним дослідженням, професійному навчанню персоналу та підвищенню ефективності управління.

Санаторно-курортну мережу в Україні становлять: 546 (157 тис. ліжко-місць) санаторіїв та пансіонатів з лікуванням, серед яких 203 (38 тис. ліжко-місць) дитячих санаторіїв; 544 (52 тис. ліжко-місць) санаторіїв-профілакторіїв; 308 (95 тис. ліжко-місць) будинків і пансіонатів відпочинку; 2003 (294 тис. ліжко-місць) баз відпочинку; 116 (45 тис. ліжко-місць) туристичних баз. Всі ці оздоровчі установи, з одного боку, підпорядковані різним міністерствам та відомствам, що не сприяє виробленню і веденню інноваційної політики в організації й управлінні діяльністю оздоровниць, розробці та впровадженню сучасних науко-містких технологій, підготовці й перепідготовці курортологічних кадрів. З іншого -створення санаторно-курортної мережі в нашій країні на відміну від західних країн, де основним стимулом розвитку куротних закладів є прибуток, грунтувалося на інших принципах. Куротні заклади в Україні за статусом прирівнювалися до лікувально-профілактичних закладів, де населенню надавалась безкоштовна чи з частковою оплатою медична допомога, звідси - дотації держави на функціонування санаторно-курортних установ. Тому почала різко зростати вартість оздоровчих послуг та спадати ефективність діяльності курортних закладів. До негативної тенденції належить перекіс у використанні терапевтичних методів і засобів. Тут переважають "пасивні" методи оздоровлення, значно занижений обсяг використання природних чинників, ресурси яких в Україні надзвичайно великі, зокрема в Карпатській, Кримській, Північно-Причорноморській та Поліській рекреаційних зонах.

Все це створює передумови для формування національної мережі валеологічних інноваційних центрів шляхом трансформації існуючих курортів у курортополіси, створення нових рекропарків, рекрополісів і курортополісів. Йдеться про організацію рентабельних соціально-економічних інноваційнх структур оздоровчого зразка, їх інтеграцію в ринкову економіку й орієнтацію на профілактичну та відновлювальну форми охорони здоров'я, об'єкт якої - практично здорова людина, а головна мета - не допустити можливих захворювань виключно природними, немедикаментозними профілактичними та відновлювальними засобами шляхом зосередження охоронно-оздоровчої діяльності в регіонах України, оскільки вони відрізняються економічними, історико-культурними, природно-ресурсними та кліматичними умовами, екологічною ситуацією, рівнями народжуваності та смертності.

Досягнення висунутих завдань вимагає розробки теоретичних основ організації валеологічних інноваційних центрів (ВІЦ), тобто основ створення організацій, які б органічно поєднували розв'язання проблем оздоровлення населення України та зарубіжжя з можливостями реалізації цих проблем на інноваційній основі. Головним видом діяльності ВІЦ повинна стати розробка, реалізація та впровадження нових наукомістких технологій рекреації, лікування та реабілітації, екологічних досліджень, сервісу та виробництва. ВІЦ повинні ефективно функціонувати в ринкових умовах господарювання, бути здатними покривати витрати на розвиток лікувальної компоненти охоронно-оздоровчого процесу.

Таким чином, основним завданням успішного розв'язання проблем розвитку ВІЦ у перспективі є створення адаптивного і стійкого само-розвиваючого організаційно-економічного та оздоровчого механізму, інтегрованого в ринкову економіку, здатного виживати в умовах ентропійного середовища, створювати високоінтелектуальну профілактичну та відновлювальну продукцію, надавати ефективні оздоровчі та сервісні послуги, виготовляти товари курортного попиту. Це зумовлює розробку і реалізацію теоретичних принципів організації ВІЦ на основі системного, синергетичного та синтелектуального підходів. Тому метою нашого дослідження була розробка теоретичних основ і економіко-методичного забезпечення створення та функціонування валеологічних інноваційних центрів як сучасних організаційно-економічних охоронно-оздоровчих структур, що внаслідок використання інноваційного чинника здатні розв'язувати питання підвищення ефективності оздоровлення, є економічно привабливішими, доступнішими і функціонально ефективнішими. Для апробації результатів проведених досліджень обрано створення курортополісу Трускавець з правами спеціальної (вільної) економічної зони за ініціативою виконкому та згідно з рішенням сесії другого демократичного скликання Трускавецької міської Ради народних депутатів на чолі з головою п. Богданом Матоличем, при підтримці Президента України Леоніда Кучми, Кабінету Міністрів України, Міністерства у справах науки і технології, Міністерства економіки, Національного агенства України з реконструкції та розвитку, Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України та Львівської обласної державної адміністрації.

<<< назад | зміст | вперед >>>