<<< тому | зміст | вперед >>>

Новіков В.С. Інновації в туризмі

Глава 9. Інноваційні процеси в туризмі

9.5. Принципи сталого розвитку туризму

Науково-технічний і соціально-економічний прогрес привів до прискореного розвитку туризму. Через це в місцях, масово відвідуваних туристами, з'явилися серйозні проблеми в області екології, культури та соціального розвитку. Неконтрольоване зростання туризму, обумовлений бажанням швидко отримати прибуток, часто приводить до негативних наслідків - збитку навколишньому середовищу та місцевим громадам. Це змушує людство проявляти турботу про збереження природних, історичних та культурних цінностей. Принципи охорони біосфери в глобальному масштабі були закріплені в 1992 р. конференцією ООН з навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро, у якій взяли участь делегації урядів 179 країн світу, численні міжнародні та неурядові організації. На конференції було схвалено програмний документ "Порядок денний на XXI століття" ("Agenda 21") і прийнята Декларація з навколишнього середовища і розвитку.

Прийняття цього документа стало початком впровадження радикального нововведення в сферу туризму - принципу сталого розвитку туризму, який був запропонований ЮНВТО. Ця радикальна інновація змушує працівників туристської сфери та туристів міняти свої погляди на туризм, на взаємовідносини його учасників.

У 1995 р. спільними зусиллями Всесвітньої туристської організації, Всесвітньої ради з подорожей і туризму та Ради Землі був розроблений документ "Порядок денний на ХХІ століття для галузі подорожей і туризму" (Agenda 21 for the Travel and Tourism Industry).

У цьому документі аналізується стратегічна і економічна важливість туризму, наводяться численні повідомлення про надмірний наплив туристів, про втрату деякими курортами їх колишньої слави, знищення місцевої культури, транспортних проблеми і зростаючий опір місцевого населення напливу туристів.

Документ визначив конкретну програму дій державних відомств, національних туристських адміністрацій (НТА), галузевих організацій і туристичних компаній зі сталого розвитку туризму. Для урядових відомств визначені наступні пріоритетні сфери діяльності:

- оцінка існуючої нормативної, економічної та добровільної структури з точки зору сталого туризму;
- оцінка економічної, соціальної, культурної та екологічної діяльності національної організації;
- навчання, освіта і просвіта громадськості; планування сталого туризму;
- сприяння обміну інформацією, досвідом і технологіями; забезпечення участі всіх суспільних секторів у розвитку сталого туризму;
- розробка нової туристської продукції; співробітництво в цілях розвитку сталого туризму.

Завданнями туристських компаній є вироблення та визначення напрямків діяльності з розвитку сталого туризму. Пріоритетними сферами діяльності повинні стати збереження і відновлення навколишнього середовища: зведення відходів до мінімуму; залучення персоналу, клієнтів та громадськості до вирішення екологічних питань. Розгляд економічних, соціальних, культурних критеріїв та охорони навколишнього середовища має бути складовою частиною всіх управлінських рішень, у тому числі при включенні нових елементів в існуючі програми.

У 2004 р. Всесвітня туристська організація сформулювала концепцію сталого розвитку туризму (цитуємо):

"Норми та практику управління стійким розвитком туризму можна застосовувати до всіх видів туризму та до всіх типів напрямків, включаючи масовий туризм і різні ніші туристських сегментів. Принципи стійкості відносяться до охорони навколишнього середовища, економічним та соціально-культурним аспектам розвитку туризму і між цими трьома аспектами повинен бути встановлений відповідний баланс, щоб гарантувати довготривалу стійкість туризму. Таким чином, стійкий туризм повинен:

1) забезпечити оптимальне використання ресурсів навколишнього середовища, які становлять ключовий елемент розвитку туризму, підтримуючи основні екологічні процеси і допомагаючи зберігати природну спадщину та біологічне різноманіття;
2) поважати своєрідні соціально-культурні особливості приймаючих спільнот, зберігаючи властиву їм створене і сформоване культурна спадщина та традиційні звичаї, і вносити внесок у взаєморозуміння різних культур і терпимість до їх сприйняття;
3) забезпечувати життєздатність довгострокових економічних процесів, враховуючи їхню вигоду для всіх зацікавлених кіл, які їх неупереджено поширюють, включаючи постійну зайнятість і можливості вступників доходів та соціальних послуг для приймаючих спільнот і внесок у скорочення масштабів убогості.

Сталий розвиток туризму потребує компетентному участю всіх зацікавлених кіл, що мають стосунок до цієї справи, і в такій же мірі в рішучому політичному керівництві для того, щоб забезпечити широку участь та досягнення консенсусу. Досягнення сталого туризму є безперервним процесом, що вимагає постійного моніторингу впливу на навколишнє середовище, вводячи, у випадку якщо це необхідно, відповідні попереджувальні та/або коригувальні заходи.

Стійкий туризм повинен також підтримувати високий рівень задоволення потреб туристів, використовуючи багатопланові запити туристів, підвищуючи їх поінформованість (обізнаність) про стійкість результатів і просуваючи практичну діяльність зі сталого туризму серед них".

Основна відмінність моделей масового (традиційного) та сталого туризму (табл. 9.1) полягає в тому, що частина одержуваних вигод у випадку сталого розвитку туризму спрямовується на відновлення ресурсної бази та вдосконалення технологій виробництва послуг.

Таблиця 9.1.