Науково-технічний і соціально-економічний прогрес привів до прискореного розвитку туризму. Через це в місцях, масово відвідуваних туристами, з'явилися серйозні проблеми в області екології, культури та соціального розвитку. Неконтрольоване зростання туризму, обумовлений бажанням швидко отримати прибуток, часто приводить до негативних наслідків - збитку навколишньому середовищу та місцевим громадам. Це змушує людство проявляти турботу про збереження природних, історичних та культурних цінностей. Принципи охорони біосфери в глобальному масштабі були закріплені в 1992 р. конференцією ООН з навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро, у якій взяли участь делегації урядів 179 країн світу, численні міжнародні та неурядові організації. На конференції було схвалено програмний документ "Порядок денний на XXI століття" ("Agenda 21") і прийнята Декларація з навколишнього середовища і розвитку.
Прийняття цього документа стало початком впровадження радикального нововведення в сферу туризму - принципу сталого розвитку туризму, який був запропонований ЮНВТО. Ця радикальна інновація змушує працівників туристської сфери та туристів міняти свої погляди на туризм, на взаємовідносини його учасників.
У 1995 р. спільними зусиллями Всесвітньої туристської організації, Всесвітньої ради з подорожей і туризму та Ради Землі був розроблений документ "Порядок денний на ХХІ століття для галузі подорожей і туризму" (Agenda 21 for the Travel and Tourism Industry).
У цьому документі аналізується стратегічна і економічна важливість туризму, наводяться численні повідомлення про надмірний наплив туристів, про втрату деякими курортами їх колишньої слави, знищення місцевої культури, транспортних проблеми і зростаючий опір місцевого населення напливу туристів.
Документ визначив конкретну програму дій державних відомств, національних туристських адміністрацій (НТА), галузевих організацій і туристичних компаній зі сталого розвитку туризму. Для урядових відомств визначені наступні пріоритетні сфери діяльності:
-
оцінка існуючої нормативної, економічної та добровільної структури з точки зору сталого туризму;
-
оцінка економічної, соціальної, культурної та екологічної діяльності національної організації;
-
навчання, освіта і просвіта громадськості; планування сталого туризму;
-
сприяння обміну інформацією, досвідом і технологіями; забезпечення участі всіх суспільних секторів у розвитку сталого туризму;
-
розробка нової туристської продукції; співробітництво в цілях розвитку сталого туризму.
Завданнями туристських компаній є вироблення та визначення напрямків діяльності з розвитку сталого туризму. Пріоритетними сферами діяльності повинні стати збереження і відновлення навколишнього середовища: зведення відходів до мінімуму; залучення персоналу, клієнтів та громадськості до вирішення екологічних питань. Розгляд економічних, соціальних, культурних критеріїв та охорони навколишнього середовища має бути складовою частиною всіх управлінських рішень, у тому числі при включенні нових елементів в існуючі програми.
У 2004 р. Всесвітня туристська організація сформулювала концепцію сталого розвитку туризму (цитуємо):
"Норми та практику управління стійким розвитком туризму можна застосовувати до всіх видів туризму та до всіх типів напрямків, включаючи масовий туризм і різні ніші туристських сегментів. Принципи стійкості відносяться до охорони навколишнього середовища, економічним та соціально-культурним аспектам розвитку туризму і між цими трьома аспектами повинен бути встановлений відповідний баланс, щоб гарантувати довготривалу стійкість туризму. Таким чином, стійкий туризм повинен:
1) забезпечити оптимальне використання ресурсів навколишнього середовища, які становлять ключовий елемент розвитку туризму, підтримуючи основні екологічні процеси і допомагаючи зберігати природну спадщину та біологічне різноманіття; 2) поважати своєрідні соціально-культурні особливості приймаючих спільнот, зберігаючи властиву їм створене і сформоване культурна спадщина та традиційні звичаї, і вносити внесок у взаєморозуміння різних культур і терпимість до їх сприйняття; 3) забезпечувати життєздатність довгострокових економічних процесів, враховуючи їхню вигоду для всіх зацікавлених кіл, які їх неупереджено поширюють, включаючи постійну зайнятість і можливості вступників доходів та соціальних послуг для приймаючих спільнот і внесок у скорочення масштабів убогості.
Сталий розвиток туризму потребує компетентному участю всіх зацікавлених кіл, що мають стосунок до цієї справи, і в такій же мірі в рішучому політичному керівництві для того, щоб забезпечити широку участь та досягнення консенсусу. Досягнення сталого туризму є безперервним процесом, що вимагає постійного моніторингу впливу на навколишнє середовище, вводячи, у випадку якщо це необхідно, відповідні попереджувальні та/або коригувальні заходи.
Стійкий туризм повинен також підтримувати високий рівень задоволення потреб туристів, використовуючи багатопланові запити туристів, підвищуючи їх поінформованість (обізнаність) про стійкість результатів і просуваючи практичну діяльність зі сталого туризму серед них".
Основна відмінність моделей масового (традиційного) та сталого туризму (табл. 9.1) полягає в тому, що частина одержуваних вигод у випадку сталого розвитку туризму спрямовується на відновлення ресурсної бази та вдосконалення технологій виробництва послуг.
Таблиця 9.1.
Основні відмінності сталого туризму від масового (традиційного)
Фактори порівняння
Стійкий туризм
Масовий (традиційний) туризм
Залучення туристів
Обсяги надання туристських послуг узгоджуються з соціально-економічної ськими, екологічними можливостями території, які й визначають характер туристської діяльності
Туристська діяльність орієнтована на постійне збільшення туристських потоків. Обсяги надання туристських послуг обмежуються лише ємністю матеріально-технічної бази
Поведінка туристів
Відвідувачі під час свого перебування дотримуються певної моделі поведінки у відповідності з культурою відвідуваною території. Поведінка відвідувачів не завдає шкоди природним ресурсам, традицій і звичаїв місцевого населення
Відвідувачі приносять свій спосіб життя і поведінки на територію відпочинку
Ставлення до природи
Для відвідувачів важлива сама цінність існування природних об'єктів, а не їх споживча цінність
Домінує споживацьке ставлення відвідувачів до природних об'єктів. Природні об'єкти оцінюються виходячи з їх корисності для людини
Відносини відвідувачів та місцевого населення
Дружелюбні, поважні відносини, метою яких є пізнання нової культури
Формальні відносини. Відвідувачі вважають себе господарями, яких повинні обслуговувати
У 2000 р. відомі туроператори спільно з ЮНЕП (програма ООН із захисту навколишнього середовища), Комісією ООН з освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) та Всесвітньої туристської організацією створили добровільне некомерційне партнерство "Ініціатива туроператорів для сталого розвитку туризму" (TOI), відкрите для всіх нових членів. Учасники цього партнерства визначають сталий розвиток як основу своєї підприємницької діяльності і спільно працюють для просування практики і методів, сумісних зі сталим розвитком. Вони прагнуть запобігати забрудненню навколишнього середовища; зберігати рослини, тварин, екологічні системи, біологічне різноманіття; охороняти і зберігати ландшафт, культурна і природна спадщина, поважати цілісність місцевих культур і уникати негативного впливу на соціальні структури; співпрацювати з місцевим співтовариством і народами; використовувати місцеві продукти і вміння місцевих працівників. У 2002 р. ЮНВТО спільно з ЮНКТАД розробила програму "Стійкий туризм - запорука викорінення злиднів" (ST-ЕР).
В даний час здійснюється цілий ряд міжнародних програм з впровадження стійкого туризму. Однією з них є Програма комплексного управління прибережними зонами (Integrated Coastal Zone Management), яка має статус кодексу і прийнята більшістю країн Європи, що інтенсивно розвивається в Америці, актуальна для Росії. Мета цієї програми: облік специфічних соціально-природних умов морських узбереж при організації життєдіяльності і управлінні прибережними зонами. Європейська програма навчання комплексного управління прибережними зонами фінансується Європейським Союзом.
Уряд Республіки Білорусь прийняв рішення (№ 573 від 30 травня 2005 р. про створення на території країни 27 туристських зон, формуванні в них сприятливих умов для економічного розвитку та залучення вітчизняних та іноземних інвестицій в індустрію туризму при збереженні і раціональному використанні природного потенціалу та історико-культурної спадщини.
Міжнародний соціально-екологічний союз (МСЭС), створений в Росії в 1998 р. і нараховує більше 10 тис. чоловік з 17 країн, у 2005 р. включив в програму своєї діяльності проект "Розвиток сталого туризму в країнах - членах МСЭС". У липні 2006 р. МСЭС провів спеціальну сесію в Іркутську, присвячену розвитку сталого туризму на Байкалі.
У 2005 р. проводився "Круглий стіл з питань туризму, екологічної освіти та управління особливо охоронюваними природними територіями", присвячений збереженню біоресурсів Камчатки.
У Калінінградській області прийнята Хартія з розвитку сталого туризму. Вона передбачає здійснення 15 пілотних проектів, у тому числі відновлення старого поштового тракту на Куршській косі, відродження народних традицій та ремесел на садибі Пинекер, організацію центрів розвитку сільського туризму в Гурьевськом і в Нестеровському районах на базі селянського господарства та ін
У листопаді 2005 р. у Москві під егідою ЮНЕСКО відбулася міжнародна конференція "Інноваційна політика в сфері збереження культурної спадщини та розвитку культурно-пізнавального туризму". Учасники обговорили питання про роль держави у створенні ефективної системи взаємодії всіх зацікавлених сторін (держава, бізнес, суспільство), у збереженні об'єктів всесвітньої культурної спадщини та розвитку культурно-пізнавального туризму.
Останнім часом стали розвиватися так звані нетрадиційні види туризму - екологічний, сільський, екстремальний, пригодницький, соціально відповідальний.
Філософія соціально відповідального туризму полягає в тому, щоб обмінюватися культурними традиціями, консолідуватися на основі національної самобутності, знайомлячись з побутом місцевих жителів, їх традиціями і звичаями. Тут важливо, щоб туристи вели себе як гості, яким люб'язно дозволили пожити в будинку, а не як господарі, яким всі навколо повинні прислужувати. У той же час місцевим жителям не слід ставитися до туристів, як до настирливим непроханим гостям, чия присутність треба перетерпіти, вони повинні розуміти, що приїжджі сприяють поліпшенню економічної та соціальної ситуації на їхній батьківщині. Схема управління соціально відповідальним туризмом наведена на рис. 9.1.
Рис. 9.1. Схема управління соціально відповідальним туризмом
Соціально відповідальний туризм визнає головну роль місцевих громад, їх соціальну відповідальність за власну територію.
Все о туризме - Туристическая библиотека На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.