<<< тому | зміст | вперед >>>

Новіков В.С. Інновації в туризмі

Розділ 3. Державне регулювання інноваційного розвитку

3.1. Національна інноваційна система

Багато країн використовують інноваційну активність як головний фактор економічного зростання. Порівняно недавно з'явилася концепція національних інноваційних систем (НІС). Це сукупність взаємодії державних, приватних, громадських організацій та структур, в рамках якої здійснюється діяльність по створенню, розвитку, збереженню, поширенню нових знань і перетворення їх в технології, продукти та послуги.

JB НІК входять науково-виробничі структури: університети, державні наукові установи, лабораторії, технопарки, інкубатори, а також дрібні і великі виробничі і дослідницькі компанії.

Наука є стратегічним ресурсом і інструментом інновацій. Вона стає органічним елементом відбуваються в державі, економічних галузях, великих корпорацій і дрібних компаніях економічних процесів.

У найбільш простій моделі взаємодії елементів НІС роль держави полягає у сприянні виробництву фундаментальних знань і комплексу технологій стратегічного характеру, а також у створенні інфраструктури і сприятливого інституційного середовища для інноваційної діяльності приватних компаній.

Роль приватного сектора полягає не тільки у використанні фундаментальних знань і створення технологій на основі власних досліджень і розробок, але і в ринковому освоєнні інновацій, їх комерціалізації.

Таким чином, у НІК поєднуються дослідна середа, підприємницьке середовище та механізм їх повномасштабного взаємодії.

Дослідницька середовище володіє високою кваліфікацією, творчим духом, стимулами до співпраці з підприємницьким середовищем.

Підприємницьке середовище стимулює інновації, стратегічне мислення, прагнення до навчання, адсорбції і застосування знань.

Механізм взаємодії дослідницької та підприємницької середовищ забезпечує, з одного боку, передачу знань, їх розподіл і трансформацію в технології, а з іншого боку, орієнтацію на задоволення виникаючих інноваційних потреб розвитку виробництва. Схема НІК представлена на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Схема національної інноваційної системи

Розвиток національного інноваційного механізму - масштабне і складне завдання, вирішити яку неможливо без добре продуманих і узгоджених ефективних дій з боку держави, економічного і наукового співтовариства.

Пріоритет державної політики щодо розвитку НІК вивів багато країн в число лідерів по ряду принципово важливих сьогодні напрямів.

Для порівняння рівня розвитку інноваційних систем і координації зусиль країн щодо єдиного підходу до стандартизації статистики науки та інновацій в рамках Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) була розроблена серія методологічних настанов, так звана "Сім'я Фраскаті", в тому числі "Керівництво Осло" (1992), що стало головним міжнародним стандартом у цій галузі.

<<< тому | зміст | вперед >>>