<<< тому | зміст | вперед >>>

Новіков В.С. Інновації в туризмі

Глава 2. Сутність і функції інноваційної діяльності

2.3. Інноваційні процеси

Необхідною умовою економічного зростання та підвищення якості життя будь-якої країни є інноваційна активність. У свою чергу вона залежить від економічного та науково-технічного потенціалу держави, його інноваційної політики та ресурсів, духовного стану суспільства. На рівні підприємства (компанії) інноваційна активність залежить від вибору стратегії та якості управління діяльністю, гнучкості виробничих систем і використання ресурсів.

Інноваційна активність проявляється через інноваційні процеси - цілеспрямовану діяльність щодо створення, освоєння у виробництві та просування на ринок продуктових, технологічних та організаційно-управлінських нововведень.

Характерною рисою інноваційних процесів є їх нелінійність на відміну від виробництва і логістики. Лінійність передбачає одноразове використання знань, а інноваційні процеси - перманентне, тобто паралельність новаторської діяльності щодо продукції, організації і управління - різноманіття областей нововведень.

Інноваційні процеси підтримуються інституційними та структурними факторами, пов'язаними з перерозподілом ресурсів у відповідності з критеріями сформованої структури суспільних потреб і найбільш повного задоволення-ренію поточного і перспективного платоспроможного попиту.

Уряд Російської Федерації (Постанова від 24 липня 1998 р. № 832) визначило, що інноваційний процес включає: нововведення; інноваційну діяльність; державну інноваційну політику; інноваційний потенціал; інноваційну сферу; інноваційну інфраструктуру та інноваційні програми.

Інноваційна сфера є частиною системи економічних відносин. Це сукупність галузей національного господарства (приватних і державних структур) і видів суспільної діяльності, які не беруть прямої участі у створенні матері-альних благ, але виробляють особливі споживчі вартості, необхідні для функціонування і розвитку виробництва.

Й. Шумпетер наступним чином визначив функціональне призначення інноваційної сфери:

- комерційний аналіз потенційних споживачів інновацій;
- пошук перспективних ідей, джерел функціонування;
- організація створення і впровадження нововведення;
- тиражування;
- підтримка та утилізація.

В інноваційну сферу входять вчені і винахідники, підрозділи, що розробляють і впроваджують інновації; венчурні та науково-технічні організації; система освіти.

Умови функціонування інноваційної сфери обумовлюються інтелектуальною власністю і власністю на продукти інноваційної діяльності. У ній формується спеціалізована матеріально-технічна база, накопичуються спе-соціальні прийоми і методи організації та управління інноваційною діяльністю, розрізнені процеси створення і впровадження нововведень об'єднуються в єдиний інноваційний процес, забезпечує умови їх освоєння підприємствами і споживачами.

Інноваційний потенціал. Інноваційний розвиток кожної країни залежить від інтелектуального, духовного, морального та творчого потенціалу суспільства. Базовими складовими такого потенціалу є розвиток науки, рівень і якість освіти населення, а сам інноваційний потенціал визначається часткою витрат на фінансування науково-дослідних витрат у валовому національному продукті.

Інноваційна діяльність. Вона здійснюється в будь-якій суспільній сфері - від економіки до освіти, мистецтва і навіть політики.

Існують різні визначення інноваційної діяльності. Її можна визначити як комплекс наукових, технологічних, організаційних, фінансових, комерційних заходів, що приводять до інновацій. У приватному ламанні це спільна діяльність працівників компанії (підприємства), спрямована на створення і впровадження нововведень.

Діяльність є інноваційною, якщо в неї привносяться нові знання, технології, прийоми, підходи для одержання результату, який широко затребуваний у суспільстві.

Інноваційна діяльність носить системний характер, і цю систему утворюють суспільство і суб'єкти такої діяльності.

Вона являє собою комплекс заходів щодо розробки, впровадження, освоєння, виробництва, дифузії та комерціалізації нововведень, об'єднаних в один логічний ланцюг. Кожна ланка цього ланцюга має свій зміст і свої закономірності розвитку. Наукові дослідження, дослідно-конструкторські і технологічні розробки, інвестиційні, комерційні та виробничі заходи підпорядковані одній головній меті - створенню нововведення.

Інноваційна діяльність характеризується високим рівнем невизначеності і ризику, складністю прогнозування результатів.

Пріоритетними є економічні умови, а найважливішим параметром у ході інноваційної діяльності стає час. Ресурси, залучаємо в інноваційний процес, можуть бути знецінені, якщо конкурент випередить з виходом нової продукції на ринок.

Компанія McKinsey вважає, що затримка випуску інноваційного товару на ринок на шість місяців призводить до зменшення прибутку на 30 %, а перевитрата бюджету групи розробки на 30 % означає скорочення обсягу прибутку на 2 %.

Інноваційної діяльності притаманні прагнення до максимальної збалансованості технологічних та економічних факторів, оптимізація часових меж, залучення максимально можливого числа джерел інноваційних ідей, а також економія витрат протягом усього життєвого циклу нововведень.

Інноваційна діяльність на відміну від звичайної виробничої характеризується:

- великим ризиком при комерціалізації інновацій (до 50 %); необхідністю постійного контролю за проміжними етапами впровадження інновацій, щоб у разі відсутності конкретних результатів прийняти рішення про припинення робіт;
- складністю встановлення залежності результатів від витрачених ресурсів і розмірів інвестицій (у перший період впровадження інноваційна продукція може не давати ніякого прибутку, а потім прибуток різко зростає).

Інноваційна інфраструктура. Виробнича, науково-технічна та інноваційна діяльність тісно пов'язані між собою, проте формування інфраструктури кожного виду діяльності характеризується спеціалізованими організаційними елементами та механізмами їх функціонування. Процес розвитку інноваційної інфраструктури починався зі створення окремих лабораторій, технопарків та інкубаторів наукомістких технологій. В останні роки створюється інфраструктура науки, що відповідає вимогам ринкової економіки: наукогради, особливі економічні зони та спеціальні фінансові структури; система вищої освіти. Розвивається сфера наукоємних послуг - інжиніринг, лізинг, консультування.

<<< тому | зміст | вперед >>>