<<< тому | зміст | вперед >>>

Новіков В.С. Інновації в туризмі

Розділ 1. Підприємництво та інновації

1.4. Підприємницька діяльність в туристській сфері

В організації подорожей першими підприємцями були купці, перемещавшиеся з одного місця в інше в пошуках товарів і ринків збуту. Вони-то і стали організовувати поїздки людей, які не мали відношення до торгівлі, але хотіли побачити і пізнати щось нове.

В античному світі подорожі в переважній більшості випадків були пов'язані з виконанням державних завдань, торгівлею, просвітництвом. Були й інші причини для подорожей: релігійні свята, спортивні змагання, відпочинок, лікування і, нарешті, пошуки пригод.

У ті далекі часи подорожі були ризикованою справою. Люди пересувалися з одного місця в інше водним або сухопутним шляхом, часто долали примхи стихії, піддавалися іншим небезпекам (нападу розбійників, дорожні аварії та ін).

Для швидкого і надійного пересування людей по суші були необхідні дороги, тому вже в Римській імперії було розгорнуто будівництво, створювалася спеціальна інфраструктура для обслуговування подорожуючих. На всіх римських доро-гах, в залежності від рельєфу місцевості і відстані між містами, через кожні 12 або 18 римських миль малися станції. Вони були двох видів.

Перший (mutations) - привали для зміни коней, мулів, волів, відпочинку в тавернах-нічліжках.

Інший вид - місце відпочинку (mansiones), де приймали мандрівників, які мають офіційні документи на право подорожі. Крім зміни коней, мулів і волів тут в розпорядженні мандрівників були заїжджий двір, стайня, возові майстерні, послуги ветеринарів, конюхів, теслярів, візників. Збройні стражники підтримували порядок і захищали мандрівників від бандитів.

Для пересувались по дорогах існували путівники (itineraria adnotata), схематичні карти з символами (picta), що позначали річки, озера, морські маяки, місця, обладнані для зміни коней, зупинок для ночівлі і привалів для військових загонів. Коштували такі путівники досить дорого. Нещодавно іспанські археологи знайшли чотири глиняні таблички для мандрівників (tesserae asturianae), на яких вказані назви міст і відстані, що їх розділяють.

Римляни часто користувалися послугами приватних транспортних контор для поїздок по дорогах, річках, озерах та моря. Відпочинок та нічліг в дорозі були не дуже комфортними, але недорогими, що підтверджується збереженими рахунком, який можна побачити в одному з неаполітанських музеїв. Багаті мандрівники мали на дорогах, по яких зазвичай пересувалися, власні місця для ночівлі (deversorii) або зверталися до друзів, які проживали на віллах по шляху прямування, обзаводилися посвідченням гостинності (tessera hospitalis), яке гарантувало обслуговування в дорозі, у тому числі медичну та юридичну допомогу при виникненні суперечок, і навіть організацію пристойних поховання у разі смерті власника документа в іншій державі.

Купці, комерсанти або інші особи, з професійних причин часто виїздили за кордон, встановлювали попередні контакти з довіреними людьми в зарубіжних країнах, які забезпечували їх приймання і розміщення, а також надавали необхідну допомогу в поїздці. Цей інститут гостинності (hospitium) був заснований на принципах взаємності: іноземець мав право на такий же прийом і підтримку на території Римської імперії. Обов'язки, що випливають з таких до-говоренностей, вважалися священними. Кожна з сторін могла розірвати договір лише після публічного і офіційного повідомлення про свій намір.

Освіта молодого привілейованого римлянина не вважалося завершеним до здійснення поїздки в яку-небудь країну (найчастіше в Грецію) для ознайомлення з її культурою і наукою, а також навчання у знаменитих у той час філософів, істориків і медиків. Римська знати подорожувала на великих вітрильних кораблях (до 150 м завдовжки і водотоннажністю до 1 000 т), на яких були всі умови для комфортного подорожі. Менш забезпечені римляни подорожували на вантажних суднах, які направлялися для закупівлі товарів. Такі поїздки були практично безпечними, так як імператор Август (63 р. до н. е. - 14 р. н. е.) створив кілька спеціальних постійних ескадр військових кораблів для охорони морських шляхів на Середземному морі.

Мотивація подорожей в ті часи була майже такою ж, як і в даний час. Римська знати відвідувала різні країни з метою ознайомлення з їх визначними пам'ятками і для отримання освіти, оздоровлення на мінеральних і термальних джерелах (деякі з них збереглися дотепер). Римлян по праву можна вважати родоначальниками туристських поїздок з метою відпочинку і лікування.

Природно, що такі поїздки супроводжувалися розвагами, полюванням, відвідинами храмів та релігійних місць, екскурсіями, дегустацією знаменитих вин, що популярне і зараз. Кликали в дорогу спортивні змагання, великі ігри гладіаторів, влаштовували морські битви. Великою популярністю користувалися Олімпійські ігри в Греції, полювання на великих тварин в Єгипті, поїздки в гори.

Як бачимо, в часи античного Риму вже існували різні форми організації поїздок обслуговування мандрівників, створювалася інфраструктура, яка сприяла успішному переміщення людей з одного місця в інше.

Розвиток міжнародної торгівлі в Середні століття привело до створення в містах спеціальних місць для проживання купців і зберігання товарів. У XII ст. у Новгороді, який був великим торговим центром, перебували іноземні та російські гостині двори: Готська, Німецька, Датська, Шведська, а також Псковський, і Тверській. Тут знаходило притулок значне число торгових людей. Як свідчать збережені історичні документи, Німецький гостинний двір, наприклад, був розрахований на розміщення до двохсот осіб. Вже тоді в Новгороді з'явилися правила поведінки і торгівлі іноземних купців, які називалися "вкра", що означає "книга законів", або "судебник". Вся життя віталень дворів була строго регламентована єдиними правилами проживання, внутрішнього розпорядку, поведінки, торгівлі, взаємин з місцевим населенням.

Відповідні статті визначали порядок: "ні один самостійний купець не повинен мати більше двох підручних, сплячих при ньому; якщо у нього їх більше, то нехай сам дивиться, де їх прилаштувати". Оплата послуг за проживання була фіксованою, залежно від строків перебування. Заборонено було турбувати постояльців вночі, встановлювалося певний час прийняття їжі для всіх постояльців. Ті, хто не був у призначений час до столу без поважних причин, сплачували грошовий штраф. Гостині двори охоронялися вдень і вночі усіма купцями без винятку (навіть живуть поза території двору), за ухилення від чергування встановлювався штраф. За послуги перекладача повинні були платити не менше 8 гривень срібла. Керував го-стиным двором і стежив за порядком староста, який представляв гостинний двір у стосунках з місцевою владою.

У першій половині XIX ст. підприємницьку діяльність в туризмі пов'язують з ім'ям Томаса Кука. Про історію створення та розвитку "контори Кука" в Англії опубліковано багато робіт. Він був новатором у мистецтві залучення людей в подорожі, правильно оцінивши можливості споруджуваних залізниць та еко-номічні рішень англійського уряду (в 1840-х рр. профспілки домоглися щорічних відпусток для робітників і нижчих прошарків середнього класу), уклав контракт з управлінням залізниць на регулярну поставку пасажирів, отримавши натомість право на знижки на залізничні квитки.

Т. кук став організовувати подорожі для відвідування виставок, знайомства з пам'ятками інших країн.

Томаса Кука називали "Наполеоном екскурсій". Його туристська фірма в 1860 р. відкрила свої філії в Італії (Неаполь та Палермо) і туристичні агентства в Брюсселі, Кельні, Парижі, Відні, Каїрі. У місцях, відвідуваних туристами, існувала чітка система надання послуг через приватних осіб. Співпраця з ними здійснювалося за правилами ринкової конкуренції: при здачі у найм приміщень, розповсюдження путівників, рекламних матеріалів та друкованих видань; продаж сувенірів, ліків; надання послуг перекладачів, провідників (гідів).

Т. Кук активно використовував розширилися можливості морського і річкового транспорту - організував перевезення туристів з Англії в США і в зворотному напрямку. З 1869 р. агентство Кука займалося організацією туристських круїзів по Нілу. Туристський бізнес, організований Т. Куком в Єгипті, був вигідний не тільки йому, але і приніс значні доходи Єгипту, сприяв розвитку економіки країни.

У другій половині XIX ст. в Європі туристським бізнесом займалися також агентства Bennet (Норвегія, з 1850 р.), Stangen (Німеччина, з 1863 р.), Lubin (Франція, з 1874 р.), Lissone (Голландія, з 1876 р.). Проте компанія "Томас Кук і син" далеко випереджала всі інші фірми. Своїми успіхами вона зобов'язана нових ідей і методів туристичного обслуговування, ініціатив, пов'язаних з ризиком, але приносять користь клієнтам. До новацій можна віднести продаж стандартного пакету послуг, що включають квиток на проїзд залізницею (водних шляхах), введення дорожніх чеків та ін. З 1878 р. створюється спеціальний департамент, який займається просуванням і мас-совою продажем чеків Кука" мандрівникам.

Іншим прикладом інноваційної діяльності є робота туристської фірми, що вже більше 100 років працює на ринку Італії і нині відомої як Chiari Sommariva spa. Свою діяльність фірма починала з відкриття в 1878 р. в центрі Мілана туристичного агентства, яке здійснювало поїздки в диліжансі на місцеві озера і подорожі по ним. В 1899 р. став власником фірми Д. Соммарива, розробив конкретний план організації туристського бізнесу.

Поряд з груповими поїздками агентство стало організовувати подорожі для індивідуальних туристів. Д. Соммарива придумав і впровадив готельний талон (coupons d hotel), який видавався клієнту після оплати поїздки та гарантував розміщення в готелі та надання сніданку. Стали практикуватися поїздки "forfait" за заздалегідь встановленою і сплаченою ціною за всі замовлені послуги.

В Росії ще в 1777 р. Веніамін Генш в додатках до газети "Московские ведомости" представив "План здійснюваного подорожі в чужі краї" - перше запрошення росіянам зробити групову поїздку в країни Західної Європи. План передбачав організацію поїздки групи молодих дворян в один з німецьких, італійських або французьких університетів, а потім подорож у Швейцарію, Італію і Францію для ознайомлення з мистецтвом цих країн і фабричним справою. Умови подорожі обговорювалися спеціальним контрактом.

У квітні 1885 р. була видана книга під назвою "Перше в Росії підприємство для громадських подорожей в усі країни світу Леопольда Ліпсона". Вона починалася з твердження: "Подорож товариствами в сутності не становить нічого нового, так як всі взагалі постійні засоби сполучення, як-то: пошта, залізні дороги, громадські карети, існують завдяки громадської підприємливості. Нижеозначенная контора, проте ж, засновує щось нове спеціально для Росії". Причиною, що спонукала Ліпсона організувати це підприємство, були досить відомі вигоди, які подаються різними закордонними конторами для громадських подорожей", які не використовувалися в Росії. На жаль, відомостей про діяльність контори Л. Ліпсона в архівах поки що не знайдено.

Підприємницькою діяльністю в Росії займалося і Товариство велосипедистів-туристів (ОВТ), засноване в 1895 р. Воно укладало договори з власниками готелів, які давали можливість членам суспільства зупинятися у них на пільгових умовах. До 1900 р. на території Росії було засновано 14 комітетів ОВТ, відкрилися представництва у 135 містах як в Росії, так і за кордоном (Брюссель, Відень, Женева, Лондон, Мілан, Мюнхен, Париж та ін). Було укладено 12 договорів із закордонними туристськими товариствами Австрії, Бельгії, Німеччини, Італії, США. У 1901 р. на базі ОВТ було створено єдине Російське суспільство туристів (РОТ).

1890-1917 рр .. - період підприємництва в сфері туризму в Росії. Він характеризувався створенням дрібних і середніх комерційних підприємств. Почалося формування інфраструктури туристичного бізнесу - готелі, кафе, спеціалізовані магазини, екскурсійні бюро. Туризм був елітним, мав в основному екскурсійно-пізнавальний і рекреаційний характер. В Криму і на Кавказі сформувалися курорти, де зосередилися рекреаційні види туризму. До 1913 р. в Росії працювало 60 санаторіїв на 3 тис. місць. Популярністю користувалися круїзні поїздки. У 1913 р. в них брало участь близько 10 млн осіб. Аналіз підприємницької діяльності в галузі туризму показує, що її розвиток безпосередньо пов'язано з технологічними укладами. Туризм став розвиватися після появи залізниці в Англії, потім з'явилися пароплави, які стимулювали практику морських подорожей. Розвиток автомобільної промисловості сприяло переміщенню на автомобілях з пізнавальними цілями. Потім з'явилися літаки, спочатку невеликі, а потім вміщують кілька сотень пасажирів. Підприємливі люди почали організовувати спеціальні рейси для перевезення тільки туристів - чартерні рейси. Зараз людство напередодні організації космічних туристських експедицій.

Контрольні питання

1. У чому полягали причини виникнення підприємництва, сутність підприємницької діяльності.
2. Що є характерним для розвитку підприємництва в Росії?
3. Яка структура "великих циклів економічної кон'юнктури" М. Д. Кондратьєва?
4. Перерахуйте основні принципи теорії інноваційних процесів Й. Шумпетера.
5. Назвіть основні особливості технологічних укладів розвитку. Як вони впливають на розвиток туризму?
6. Яка зв'язок підприємництва з інноваціями?
7. Наведіть приклади підприємницької діяльності в туристській сфері, впливу підприємництва на розвиток туризму в Росії.

<<< тому | зміст | вперед >>>