<<< тому | зміст | вперед >>>

Новіков В.С. Інновації в туризмі

Розділ 1. Підприємництво та інновації

1.2. Циклічне розвиток економіки. Дослідження Н.Д.Кондратьева, теорія інноваційних процесів Й.Шумпетера

1.2.1. Дослідження Н.Д.Кондратьева про циклічному розвитку економіки

Успішний розвиток суспільних систем залежить від періодично відбуваються інноваційних процесів, які зачіпають не тільки область науки і техніко-технологічної сфери, але і тісно пов'язані з економічними і соціальними пре-утвореннями.

Поява нововведень носить хвилеподібний характер - одна інновація замінюється іншою, більш прогресивною, забезпечуючи постійний розвиток соціальної системи. Періодично змінюють один одного хвилі змін відповідають різним рів-ням організації конкретної соціальної системи. Цей хвилеподібний характер пов'язаний з фазами науково-технічних і економічних циклів.

Значний внесок у становлення концепції хвилеподібного розвитку соціально-економічних систем вніс видатний російський економіст і соціолог Н.Д.Кондратьев (1892-1938).

Микола Дмитрович Кондратьєв закінчив юридичний факультет Петроградського університету. У 1920 р. він створив при Петровської сільськогосподарської академії Кон'юнктурний інститут, який очолював до 1928 р. У цей період публікуються його економічні праці, що одержали міжнародне визнання. У 1930 р. він був заарештований і засуджений до восьми років позбавлення волі. Будучи в ув'язненні Кондратьєв продовжує наукову роботу. У вересні 1938 р. був розстріляний. Реабілітований у 1987 р.

З його ім'ям пов'язане відкриття довгих хвиль (Кондратьєвських циклів) економічної кон'юнктури. Кондратьєв, дослідивши дані статистичного й описового характеру про динаміку економічної кон'юнктури в Англії, Франції, Німеччини і США з кінця XVIII ст., прийшов до висновку про існування великих циклів економічної кон'юнктури тривалістю близько 48 - 55 років. Згідно з його дослідженням перший такий цикл почався в кінці 1780-х - початку 1790-х рр. і тривав до 1844-1851 рр..; другий цикл - з 1841 -1851 по 1890-1896 рр.; третій почався в 1890-1896 рр. На думку сучасних дослідників, цей цикл тривав аж до 1939 - 1945 рр.

Структура Кондратьєвських циклів досить проста. Кожен цикл складається з двох частин, або хвиль: підвищувальної та знижувальної. Підвищувальна хвиля - це період тривалого переважання високої господарської кон'юнктури у світовій економіці та її бурхливого розвитку, порівняно легкого подолання короткочасних криз. Низхідна хвиля - це період тривалого переважання низької господарської кон'юнктури, коли, незважаючи на тимчасові підйоми, домінує депресія і млява ділова активність, а світова ринкова економіка розвивається, нестійка. У період знижувальної хвилі світове господарство як би накопичує сили і ресурси для нового ривка, нового витка еволюції.

Кондратьєв встановив чотири тенденції в розвитку великих економічних циклів:

а) перед початком і на початку підвищувальної хвилі кожного великого циклу спостерігаються глибокі зміни в умовах економічного життя суспільства; вони виражаються в значних змінах техніки (чому передують у свою чергу значні технічні відкриття і винаходи), залученні у світові економічні зв'язки нових країн, зміні видобутку золота і грошового обігу;
б) на періоди висхідної хвилі кожного великого циклу припадає найбільша кількість соціальних потрясінь (воєн і революцій);
в) періоди знижувальної хвилі кожного великого циклу супроводжуються тривалою і яскраво вираженою депресією сільського господарства;
г) в період підвищувальної хвилі великих циклів середні капіталістичні цикли характеризуються стислістю депресій і інтенсивністю підйомів; в період знижувальної хвилі великих циклів спостерігається зворотна картина.

Сьогодні економічна наука в цілому визначає феномен великих циклів наступним чином: це кон'юнктурні коливання тривалістю 45-60 років, що проявляються в динаміці цін, випуску продукції і показники різних галузей і сфер народного господарства, визначених довгостроковими зміною тенденцій попиту та пропозиції.

Цикли довжиною хвилі економічного розвитку і цикли технологічного розвитку знаходяться в причинно-наслідкового зв'язку: кожен економічний спад і подальша депресія викликали інноваційний процес, востребовавший нові технології і тим самим стимулировавший чергову хвилю технологічного підйому.

Технологічні зміни тісно пов'язані з соціальними, політичними і культурними зрушеннями. Всі вони, в кінцевому рахунку, визначаються періодично виникає для людини і суспільства необхідністю адаптуватися до нових ситуацій, викликаним змінами природних, демографічних, екологічних, економічних, геополітичних та інших умов. Кожен з зрушень вирішує певні проблеми суспільства, але тут же породжує нові, часом ще більш гострі, і соціальна система неминуче переживає періоди те зльоту, то падіння.

При цьому кінець попередньої хвилі історичного розвитку є початок нової хвилі. Причому минула епоха не зникає безслідно - вона продовжує жити в вигляді техніки та технологій, культури та світогляду людей, що визначили в минулому ви-бор дальшого руху суспільства.

Роботи Н.Д.Кондратьева, якого американський вчений П. Друкер назвав економістом номер один XX ст., послужили поштовхом до початку серйозних досліджень про роль інновацій в економічному розвитку. Кондратьєв вважав, що протягом приблизно двох - двох з половиною десятиліть перед початком підвищувальної хвилі великого циклу спостерігається поява технічних винаходів, які знаходять застосування в промисловій практиці і підштовхують реорганізацію виробничих відносин і початок підвищувальної хвилі великих циклів. Висновки Н.Д.Кондратьева лягли в основу теорії інновацій, розробленої Йозефом Шумпетером.

1.2.2. Теорія інноваційних процесів Й.Шумпетера

Американський економіст австрійського походження Йозеф Шумпетер (1883 - 1950) досліджував проблеми кон'юнктури, історію економічних вчень та економічної системи. Йому належить концепція економічної динаміки і циклів, центральне місце в якій відводиться підприємницької функції.

Економічна динаміка ґрунтується на поширенні різних нововведень, які ініціюються діючими економічними агентами.

Шумпетер визначає економічного агента як підприємця, постійно "вбрасывающего" в економіку нове і тим самим змінює саме положення рівноваги. Саме підприємці викликають зростання і метаморфози економіки, ризикуючи і винаходячи нові комбінації використання факторів виробництва. Саме вони сприяють випуску нових товарів, більш ефективно використовують вже відомі матеріали, впроваджують нові техніку й технології, освоюють нові ринки збуту, пере-ходять до більш раціональних форм організації виробництва та управління ним. Найважливішу роль в економічному процесі Шумпетер відводив змін та інновацій, що призводить до заміни старого новим у процесі вільної творчості.

Познайомившись з теорією Н. Д. Кондратьєва, В. Шумпетер високо оцінив концепцію великих циклів кон'юнктури і ввів поняття "Кондратьєвську цикли". Поєднавши свої розробки щодо ролі підприємця в процесі економічного розвитку і теорію довгострокових коливань економічної динаміки Кондратьєва, Шумпетер створив теорію інноваційних циклів, в якій довгохвильові коливання визначив як одну з форм прояву економічної динаміки, породжуваної інноваційним процесом.

По Шумпетеру, спонукальним мотивом до пошуку і впровадження нових комбінацій є прибуток, яка стає винагородою за нововведення. Визначальну роль тут грає не конкуренція цін або якості, а конкуренція нових продуктів, технологій, джерел постачання, організаційних форм. Спочатку конкуренцією нововведень, що сприяє зростанню продукції і прибутків, користується невелика кількість підприємців, ті, хто раніше за інших використовує. Коли нововведення поширюються, виробничі витрати вирівнюються й прибуток зникає.

На думку Шумпетера, центральним суб'єктом у процесі змін всередині системи є підприємець, який впроваджує нововведення в періоди спокою і рівноваги. Такі нововведення призводять до порушення безперервності, вимагають відмови від старого (продукти, форми організації та ін) на користь нового і незвичного пов'язані з ризиком. Старе витісняється - починається процес "творчого руйнування".

Проте концепція "творчого руйнування" Шумпетера поступово втрачає колишню теоретичне могутність, оскільки з її допомогою важко пояснити нові економічні явища, породжені сучасною динамікою глобалізації, коли спад ділової активності може супроводжуватися посиленням домінуванням конкретної країни і впровадженням передових технологій і розробок у серійне виробництво при скороченні зайнятості в високотехнологічних галузях. Швидкість економічних змін в даний час настільки велика, а інерція економічного знання настільки сильна, що економічна наука в ряді випадків просто не встигає за поточними змінами.

Спадщина Й. Шумпетера продовжує активно вивчатися вченими, які представляють різні течії в економічній науці, причому кожен бере те, що представляє найбільшу цінність і найменшу загрозу.

1.2.3. Технологічні уклади розвитку

Теорія довгих хвиль залишалася незатребуваною більше тридцяти років, економісти почали активно цікавитися їй в кінці 1970-х - початку 1990-х рр. Цей період характеризувався спробами знайти базову причину існування довгих хвиль. Аналізом цих проблем займалися видатні зарубіжні та вітчизняні економісти, які висловили і обґрунтували положення про те, що саме великі технологічні зрушення викликають довгі (Кондратьєвську) хвилі світової кон'юнктури.

Істотним внеском у розвиток інноваційної теорії в будь-якій сфері діяльності можна вважати розробку концепції технологічних укладів (С.Ю.Глазьев), що визначають рівень конкурентоспроможності продукції і реалізують цілий комп-лекс базисних інновацій.

Технологічний уклад - це деяка сукупність виробництв і технологій, що перебувають приблизно на одному і тому ж рівні розвитку і утворюють таку економічну систему, яка здатна здійснювати процеси підвищення производ-ства і розширення власного переважно за рахунок внутрішніх ресурсів.

Технологічні уклади характеризуються ядром, ключовим фактором та організаційно-економічним механізмом регулювання (табл. 1.1).

№ п/п	Параметри	Тип інноваційної поведінки за Л.Г. Раменскому
		Віоленти	Патієнти	Експлеренти	Комутанти
		Тип компанії (классифилация Х.Фризевинкеля)
		Леви, слони, бегемоти	Лисиці	Ластівки	Миші
1	Рівень конкуренції	Високий	Низький	Середній	Середній
2	Новизна галузі	Нові	Зрілі	Нові	Нові, зрілі
3	Які обслуговують потреби	Масові, стандартні	Масові, але не стандартні	Інноваційні	Локальні
4	Профіль виробництва	Масовий	Спеціалізований	Експериментальний	Універсальний, дрібний
5	Розмір компанії	Великі	Великі, середні, дрібні	Середні, дрібні	Дрібні
6	Стійкість компанії	Висока	Висока	Низька	Низька
7	Витрати на НДДКР	Високі	Середні	Високі	Відсутні
8	Фактор сили і конкуренції	Висока продуктивність	Пристосованість до особливого ринку	Випередження у нововведеннях	Гнучкість

У таблиці відбиті п'ять характерних історичних етапів (технологічних укладів) економічного розвитку, кожний з яких пов'язаний з впровадженням нових науково-технічних досягнень свого часу.

Кожний новий технологічний уклад значно збільшував виробничі можливості суспільства. Одночасно відбувалися великі зміни в організації виробництва. Розробка нових технологічних досягнень відбувається і в даний час. Однак слід мати на увазі, що технологічна база суспільства многоукладна. В ній одночасно співіснують сучасний (переважаючий), що йде, приходить, що зароджується, реліктовий уклади. Їх співвідношення формує техно-логічну структуру економіки.

На початку XXI ст. світова економіка активно намагається формувати нову парадигму науково-технічного розвитку. Її складовими виступають: швидкий розвиток "економіки знань", посилення соціальної орієнтації нових технологій, глобальний характер створення та використання знань, технологій, продуктів і послуг.

Вже в даний час поступово починає формуватися, шостий технологічний уклад. На думку Ю.В.Яковца, автора концепції інноваційного прориву, у світі протягом найближчих 10-15 років буде здійснено перехід до шостого технологічного укладу. Основою шостого укладу буде розвиток біоінформатики, біо - і нанотехнологій, фотоинформатики, глобальних інформаційних мереж і CALS-технологій.

CALS-технології - це єдина стратегія уряду та промисловості, концентрирующаяся на перебудову бізнес-процесів в високоавтоматизований та інтегрований процес управління життєвим циклом продукту. Головна мета цієї технології - скорочення часу просування на ринок, зменшення вартості та підвищення якості по всьому життєвому циклу виробів.

У Росії на сьогоднішній день є третій, четвертий, п'ятий і шостий уклади. За оцінками фахівців, 50% промисловості відноситься до четвертого укладу, 4 % - до п'ятого і 1 % - до шостого.

Поряд з концепцією технологічних укладів, поширена інша точка зору на цикли еволюції світової економічної і політичної системи, якої дотримується російський соціолог в. І. Пантін. Згідно розробленій ним системі, повний цикл еволюції світової економічної і політичної системи включає чотири фази великих змін і зрушень: структурний криза; технологічний переворот (промислово-технологічна революція); великі потрясіння у між-міжнародної економіці і політиці; революція міжнародного ринку. Сукупність цих чотирьох фаз утворює виток спіралі світового розвитку, при цьому фази структурної кризи і великих потрясінь в міжнародній економіці та політиці відповідають знижувальним хвилях Кондратьєвських циклів, а фази технологічного перевороту і революції міжнародного ринку - підвищувальна (табл. 1.2).

Таблиця 1.2.