Михалюк Анна Василівна

Проблеми культурної та природної спадщини України

Світова спадщина ЮНЕСКО (англ. World Heritage) - це видатні культурні та природні цінності, що становлять надбання усього людства. Ці цінності перелічені в Списку ЮНЕСКО.

У 1972 р. ЮНЕСКО прийняла Конвенцію про охорону Всесвітньої культурної і природної спадщини (вступила в силу в 1975 р.). Ратифікували конвенцію на початку 1992 року 123 країни-члени ООН, в тому числі СРСР.

Станом на листопад 2008 р. у списку Світової спадщини знаходилося 878 об'єктів (зокрема 679 культурних, 174 природних і 25 змішаних) з 145 країн. Держави, на території яких розташовані об'єкти Світової спадщини, беруть на себе зобов'язання по їх збереженню. Від України до цієї кількості входять такі пам’ятки: культурні – “Софія Київська – Києво-Печерська лавра” (внесено у 1990 р.), ансамбль історичного центру Львів (внесено у 1998 р.), об’єкт науково-культурної спадщини „Дуга Струве”, що включає 4 геодезичні пункти: Баранівка (с. Баранівка, Хмельницька обл.), Катеринівка (с. Катеринівка, Хмельницька обл.), Старонекрасівка (с. Стара Некрасівка, Одеська обл.), Фельштин (с. Гвардійське, Хмельницька обл.) (внесено в 2005 р.); та природні – Одвічні букові ліси Карпат (внесено у 2007 р.).

Завдяки цим пам'яткам Україна є учасником престижного клубу 145 країн світу, чиї культурні або природні пам'ятки внесені до переліку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. В той же час відсутність чіткої державної політики відносно охорони культурних і історичних цінностей приводить до занепаду і знищення безцінної спадщини.

Вже давно назріла необхідність врегулювати ці питання на державному рівні, адже крім усього іншого охорона культурно-історичної спадщини є не тільки внутрішньою справою країни, але і частиною міжнародних зобов'язань України, невиконання яких може закінчитися виключенням українських пам'яток з престижного переліку ЮНЕСКО.

30 січня 2008 р. у Верховній Раді був зареєстрований законопроект «Про збереження об'єктів культурної та природної спадщини, включених і запропонованих для включення до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО».

Він передбачав:

1. Основні визначення термінів об'єктів культурної і природної спадщини, внесених і запропонованих до внесення до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО;
2. Розробку чітких механізмів взаємодії спеціально уповноваженого центрального органу з питань охорони культурної спадщини з іншими державними і суспільними організаціями щодо узгодження з Центром усесвітньої спадщини ЮНЕСКО будь-яких будівельно-ремонтних робіт на території об'єктів культурної і природної спадщини.

Власне, другий аспект є одним з головних вимог ЮНЕСКО. Те, що до цих пір Україна не завжди виконує цю вимогу, свідчить про безвідповідальне відношення до своєї історичної спадщини. До цих проблем потрібно привертати увагу.

Але врегулювати ці питання на державному рівні не вдалося і досі. Вищезгадуваний законопроект вже 10 квітня був відхилений Верховною Радою.

Крім того, до попереднього списку об’єктів (т.зв. Tentative List), які можуть претендувати на включення до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО включено 11 українських об’єктів:

- Історичний центр м. Чернігів;
- Культурний ландшафт та каньйон м. Кам’янець-Подільський (Хмельницька обл.);
- Заповідник «Херсонес Таврійський» (м. Севастополь, АР Крим);
- Канівський заповідник «Могила Тараса Шевченка» (м. Канів, Черкаська обл.);
- Національний біосферний заповідник «Асканія-Нова» (Херсонська обл.);
- Уманський дендрологічний парк «Софіївка» (Черкаська обл.);
- Бахчисарайський ханський палац (с. Бахчисарай, АР Крим);
- Археологічний комплекс «Кам’яна могила» (с. Мирне, Запорізька обл.);
- Миколаївська астрономічна обсерваторія (м. Миколаїв);
- Комплекс архітектурно-археологічних пам’яток Судацької фортеці III-XVIII ст. (м. Судак, АР Крим);
- Резиденція метрополитів Буковини (м. Чернівці);
- Астрономічні обсерваторії м. Київ, м. Одеса, м. Ялта.

На мою думку, до списку претендентів ще варто додати унікальні солоні шахти, що знаходяться у м. Солотвино Закарпатської обл. та м. Соледар Донецької обл. Вони представляють собою тунелі з кам’яної солі на глибині до 400м. Ці шахти (у минулому діючі: тут видобували 60 % усієї солі в СРСР) обладають унікальними лікувальними можливостями. У 1976 р. у солотвинській шахті була відкрита найбільша в світі алергологічна лікарня, у якій долають хвороби бронхолегенної системи та різноманітні алергії. Особливий мікроклімат та повітря у солоних шахтах обладає бактерицидними якостями.

У 2003 р. в солідарській шахті був зафіксований рекорд, занесений до книги рекордів Гіннеса як перше підземне повітроплавання на повітряній кулі типу «хопер». У 2004 р. відбувся концерт Донбасівського симфонічного оркестру «Соляна симфонія» під керівництвом австрійського диригента Курта Шміда за участю солістки Віденської опери Вікторії Лук’янец. А у 2007 р. тут відкрився другий на Україні спелеосанаторій «Соляна симфонія». З відкриттям спелеосанаторія почалося впровадження і реалізація найбільшого проекту «Організація сучасного в Україні лікувально-оздоровчого комплексу з використанням унікального мікроклімату соляної шахти ТОВ Спелеосанаторія «Соляна Симфонія». Реалізація цього проекту дозволить значно розширити комплекс медичних послуг населенню України, країнам СНД, державам Європи та всього світу, що вже позитивно відіграє на міжнародному іміджі України.

Широко відомі стародавні соляні шахти Баварії і Польщі - скажімо, польська копальня Велічка (поблизу Кракова) входить в перелік найбільш популярних туристських маршрутів країни. Так чому ж усьому світові не дізнатися про ще дві унікальні перлини України?

Таким чином, мова йде про дуже серйозні речі, в першу чергу про імідж України на міжнародній арені. Якщо надалі держава крізь пальці дивитиметься на те, як знищуються історичні пам'ятки і не почне активну кампанію по їх захисту, то через декілька років ЮНЕСКО може виключити ці об'єкти із списку всесвітньої спадщини. Якщо на той час взагалі залишаться якісь об'єкти. І як після цього в світі дивитимуться на Україну?