Могильник Л.П.
Науковий вісник Національного університету біоресурсів
і природокористування України. - 2011. - Вип. 163 частина 1

Правове регулювання сільського зеленого туризму в Україні та досвід зарубіжних країн

Розглянуто розвиток сільського зеленого туризму в Україні. Підкреслено його роль у вирішенні соціально-економічних проблем села та проблеми правового регулювання в Україні і зарубіжних країнах.

Ключові слова: сільський зелений туризм, соціально-економічний аспект, правове регулювання, світовий досвід.

Одним із найбільш перспективних напрямків розвитку туристичної галузі України є розвиток сільського зеленого туризму. Для цього наша держава має всі умови: природні (зокрема різноманітні і мальовничі ландшафти, клімат, унікальні природні заповідники), культурні (наявність культурних та історичних пам'яток світового значення), етнічні (багаті народні звичаї, національна кухня), тощо.

Важливим фактом, який свідчить про необхідність розвитку даного напрямку туризму, є наявність соціально-економічного аспекту. На селі за останні два десятки років склалася катастрофічна економічна і демографічна ситуація, яка викликана дією наступних чинників: спад сільськогосподарського виробництва; зубожіння населення; міграції трудових ресурсів; зниження народжуваності;зростання рівня смертності. А окремі населені пункти взагалі припинили своє існування.

Розвиток сільського зеленого туризму дозволяє вирішити, в першу чергу, проблему із зайнятістю населення. Однак, основним стримуючим чинником є відсутність державного, зокрема правового, регулювання цього виду діяльності.

Аналіз основних досліджень та публікацій. Багато уваги приділяється вивченню історичних, економічних та управлінських аспектів туристичної галузі такими вченими, як А. Матвієнко, М. Крачило, С Попович, М. Долішній. Досліджувалися питання розвитку туристичних послуг на регіональному рівні та управління природокористуванням, що особливо актуально саме для сільського зеленого туризму, зокрема вітчизняними науковцями Ю. Лебединським, І. Потравним, Б. Данилишиним, В. Міщенком. Дослідженню власне сільського зеленого туризму та його значення для економіки країни присвячені праці відомих вчених: Ю. Алексеева, В. Євдокименко, А. Корлоль, М. Лендєла, В. Мікловди, М. Пітюлича та інших дослідників.

Метою дослідження є визначення ролі зеленого сільського туризму у вирішенні соціально-економічних проблем села, правової бази регулювання даного виду діяльності в Україна та європейських країнах, а також основних нормативно-правових заходів з боку держави для створення сприятливих умов розвитку цієї форми туристичних послуг.

Виклад основного матеріалу. Сільський зелений туризм розглядається як відносно новий вид діяльності для нашої держави. Хоча історія розвитку його досить довга. Ще в кінці позаминулого століття заможні міщани відпочивали та займалися творчою працею в маєтках знайомих селян, хоча, звичайно, це явище було скоріше стихійним, ніж систематизованим. Також за часів Радянського Союзу відпочиваючі, які не дістали путівок в пансіонати та санаторії Криму, винаймали житло у місцевих жителів (щоправда не обов'язково у сільській місцевості). Сучасний етап розвитку сільського зеленого туризму пов'язаний зі створенням у 1996 році Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні як громадської неприбуткової організації (далі - Спілка СЗТУ) [2].

Нині, за даними Міністерства культури і туризму України, офіційно зареєстровано близько трьох тисяч садиб, які надають подібні послуги. Розташовані вони, здебільшого, в Карпатському регіоні та на півдні країни, хоча останніми роками активний розвиток спостерігається і в інших областях, в тому числі на Київщині [5]. Насправді ж, надавати послуги у сфері сільського зеленого туризму можуть сільські родини, фермери, лісники, приватні підприємці, які мають садиби, облаштовані всіма зручностями.

Підсумовуючи, можна визначити основні позитивні моменти розвитку сільського зеленого туризму, які повинні переконати урядові структури в необхідності термінового прийняття законодавчого акту, який би регулював цей перспективний вид туристичної діяльності [2]:

1. Створення робочих місць, зниження рівня безробіття.
2. Створення нових каналів реалізації сільськогосподарської продукції, зокрема, виробленої в особистих підсобних господарствах.
3. Можливість отримання сільським населенням додаткових доходів.
4. Розвиток і покращення інфраструктури сільської місцевості (благоустрій вулиць, доріг, розвиток комунікацій, тощо).
5. Збереження та розвиток унікальних народних ремесел.
6. Підвищення рівня життя населення і подолання бідності.
7. Популяризація української культури.
8. Збереження та охорона природи.

За таких умов розвиток перспективної галузі неможливий без дієвого державного регулювання та підтримки. Необхідно крім визначення ряду термінів (зелений сільський туризм, сільська садиба, сільський господар тощо) визначити цілий ряд умов, які б визначали дозвіл чи заборону на надання туристичних послуг. Зокрема такі:

- санітарні умови;
- вимоги до приміщення (площа, наявність санвузла, електро¬освітлення, опалення, необхідних меблів, тощо);
- пожежна безпека;
- умови харчування;
- відповідальність господарів.

Нині туристична діяльність регулюється Законом України «Про туризм», в якому сільський зелений туризм визначається як пріоритетний напрям. У Законі України «Про особисте селянське господарство» зазначено, що можливо використовувати ресурси особистих селянських господарств для надання послуг у сфері сільського зеленого туризму. Урядом був затверджений План заходів щодо державної підтримки розвитку сільського туризму на 2006-2010 роки [6].

В країнах світу сільський зелений туризм існує не одне десятиліття і підтримується та стимулюється на національному рівні. Зокрема, максимально спрощена процедура залучення сільського населення до цієї діяльності та запроваджено цілий ряд пільг, зокрема і податкових для господарів зелених садиб. Тому доцільно розробити і відпрацювати механізм вітчизняного державного регулювання і підтримки цієї сфери з урахуванням досвіду зарубіжних країн, зокрема східноєвропейських.

Наприклад, у Польщі законодавством відмежовується зелений туризм від інших видів туристичної і сільськогосподарської діяльності шляхом визначення основних понять - «агротуристичні послуги», «селянин (господар)», «сільське (селянське) господарство». Існує система надання податкових пільг суб'єктам діяльності в сфері зеленого туризму, зокрема, звільнення від оподаткування доходів, які отримані від здачі кімнат особами при визначених умовах [7]. В Угорщині не підлягають оподаткуванню особисті доходи від даного виду діяльності, якщо річний дохід не перевищує 10 мінімальних місячних зарплат, а місце постійного помешкання особи знаходиться у нерухомості, яка використовується [4]. В розвинутих європейських країнах (Франції, Великобританії, Голландії, Ірландії, Німеччині, Іспанії) сільський туризм створює нові робочі місця, приносить реальний дохід регіонам, став головним напрямом охорони і відтворення сільських ландшафтів [3].

Висновки та перспективи подальших досліджень. Підсумовуючи, слід зазначити, що Україні на даному етапі розвитку доцільно звернути увагу на досвід правового регулювання сільського зеленого туризму в країнах пострадянського та колишнього соціалістичного регіону, оскільки доводиться вирішувати спільні проблеми - виведення з кризи аграрної сфери, підвищення рівня життя сільського населення та покращення (а в деяких випадках і відновлення) інфраструктури села.

Стосовно розвинутих європейських країн, то головною відмінністю є спрямованість правового регулювання не лише на вирішення соціально-економічних аспектів, але і на покращення стану навколишнього середовища, підвищення рівня послуг та отриманню державою доходів від діяльності у сфері аграрного туризму.

Список літератури

1. Биркович В.І. Сільський зелений туризм - пріоритет розвитку туристичної галузі України. / Биркович В.І. - Стратегічні пріоритети. Науково-аналітичний щоквартальний збірник. - 2008. - №1(6). - С.138-143.
2. Васильєва Н.В. Зелений туризм - панацея чи черговий міф? / Васильєва Н.В. http://www.greentour.com.ua/ukrainian/progress/arch/
3. Винниченко І. Відпочинок під грушею: коли й чи стане він цивілізованим? / І. Винниченко - Дзеркало тижня // 2005.- 30 вересня .- №37(565).
4. Зелений туризм. Досвід окремих країн, проблеми законодавства України http://www.greentour.com.ua/ukrainian/law/inter/
5. Міністерство культури і туризму України. ДЗК Випуск 6/6 2009 р. / Особливості розвитку зеленого туризму в Україні http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/publish/article/183838
6. Прокопа І.В. Матеріали наради-семінару «Аналіз розвитку та рекомендації щодо вирішення проблемних питань сільського зеленого туризму України». - Яремче, 2007.
7. Сільський туризм. Зарубіжний досвід розвитку сільського туризму. http://agroua.net/economics/documents/category-14/doc-31

Рассматривается развитие сельского зеленого туризма в Украине, определяется его роль в решении социально-экономических проблем села и правовое регулирование в Украине и зарубежных странах.

Ключевые слова: сельский зеленый туризм, социально-экономический аспект, правовое регулирования, мировой опыт.

In the article is examined development of rural green tourism in Ukraine, is determined his role in the decision of socio-economic problems and legal adjusting in Ukraine and foreign countries.

Key words: rural green tourism, socio-economic aspect, legal adjusting, world experience.