Мельник І.Г.
Вісник Луганського національного Університету ім. Тараса Шевченка.
Серія: Педагогічні науки. Частина І. - 2011. - №14 (225). - С.54-60.

Географічна освіта в підготовці фахівців зі спеціальності «Туризм»

У статті розглянуто актуальну проблему забезпечення географічної грамотності працівників рекреаційно-туристичної сфери; виявлено місце і роль географічної освіти в підготовці фахівців з туризму на сучасному етапі. Визначено перелік умінь і навичок, володіння якими передбачає географічну культуру працівника рекреаційно-туристичної сфери; окреслено шляхи покращення географічної підготовки майбутніх фахівців з туризму.

Ключові слова: географічна освіта, географічна культура, туристична освіта, рекреаційно-туристична діяльність, рекреаційна географія.

Підвищенню якості освіти в сфері рекреаційно-туристичної діяльності приділяється велике значення в усіх економічно розвинених країнах світу. І це зрозуміло, оскільки саме економіка «сервісного типу» стає основою стійкого соціально-економічного розвитку цивілізації ХХI століття, а власне туризм – однією з важливих складових цієї економіки. В Україні зі зростанням популярності туризму все більша кількість вищих навчальних закладів (ВНЗ) почала готувати фахівців для цієї галузі, причому в межах різних напрямів підготовки – географічних, економічних, біологічних, історичних, іноземних мов тощо.

Посилення конкуренції між вищими навчальними закладами на ринку освітніх послуг, з одного боку, та конкуренції між випускниками цих закладів на ринку праці, з іншого, актуалізують завдання удосконалення навчального процесу та підвищення рівня компетенції майбутніх фахівців з туризму. Не торкаючись питання стандартів освіти в туризмі (це окрема проблема), зазначимо наступне. У наш час вищим навчальним закладам дається можливість коригувати навчальний процес шляхом доповнення планів освітньо-професійної підготовки тими дисциплінами, які, з позицій відповідних випускаючих кафедр, є найкращими (або найвигіднішими) для них. У навчальних планах, затверджених відповідним міністерством для спеціальності «Туризм», це – так звані «дисципліни за вибором ВНЗ». Акцентування уваги саме на цьому робиться нами з тих причин, що останнім часом дедалі частіше з навчальних планів витісняються дисципліни природничо-наукового циклу, серед яких – географічні. Це відбувається в умовах, коли кількість годин, що відводиться в школі на вивчення географії, поступово скорочується, у випускних (11-тих) класах такий предмет, як географія, не вивчається взагалі (за винятком деяких спеціалізованих закладів). Отже, абітурієнти, які приходять до ВНЗ отримати фахову освіту з туризму, мають надзвичайно слабку географічну підготовку. До того ж, сутність туризму (освоєння простору), сучасні реалії його розвитку (збільшення туристичних потоків, розширення їх географії тощо) та наявні географічні «прогалини», що демонструють і керівники, і рядові співробітники багатьох туристичних фірм – усе це потребує обговорення проблеми забезпечення географічної компетентності фахівців з туризму.

Аналіз наукових публікацій, присвячених темі підготовки фахівців з туризму (удосконаленню навчального процесу, підвищенню якості навчання, забезпеченню конкурентоспроможності випускників), приділяється багато уваги. Відзначимо, зокрема, доробок таких учених як: Федорченко В.К., Фоменко Н.А., Цибух В.І., Любіцева О.О., Яценко Б.П., Бейдик О.О., Квартальнов В.О., Ніколаєнко Д.В., Зорин І.В., Глазичев В.Л. та ін. Проте визначенню місця географічної складової в підготовці кадрів для рекреаційно-туристичної сфери, на наш погляд, приділяється недостатньо уваги, на відміну від інших складових (економічної, технологічної й т. ін.). У зв’язку із цим, метою пропонованої статті стало з’ясування ролі географічної освіти в підготовці фахівців з туризму в умовах сьогодення.

Як підкреслюють керівники багатьох провідних туристичних фірм, конкурентоспроможність фахівців у туризмі визначається отриманими навичками та компетенціями в різних галузях знань – іноземних мов, географії, історії, психології, економічної та організаційно-управлінської діяльності, інформаційних технологій тощо. Тобто, людина, яка обирає сферою своїх професійних інтересів туризм, має бути фактично універсальним фахівцем, що потребує реалізації інтегрованої парадигми під час його підготовки.

Разом з тим, сама сутність туризму, як мобільної форми споживання рекреаційно-туристичної діяльності, є глибоко географічною. Туризм заснований на подоланні простору, пов’язаний з територією, характером природного, соціально-культурного та економічного середовища людської діяльності. Рекреаційно-туристична сфера покликана реалізовувати специфічні запити людей під час подорожей та ознайомлення з різноманітними об’єктами, у т. ч. у задоволенні інтересу щодо природи, населення, економіки місцевості, регіону або країни, що відвідуються. Отже, необхідність акцентування уваги на географічній компетентності майбутніх працівників рекреаційно-туристичної сфери є цілком очевидною.

Особливої актуальності проблема географічної освіти фахівців з туризму набуває в контексті останніх тенденцій розвитку рекреаційно-туристичної сфери, серед яких:

- розширення географії міжнародних та внутрішніх туристичних поїздок;
- неухильне збільшення ресурсної бази туризму за рахунок залучення нових видів природних та антропогенних рекреаційних ресурсів, необхідність їх оцінки;
- поява нових видів туризму;
- урізноманітнення етнокультурного складу туристів та збільшення серед них частки осіб з високим рівнем освіти;
- зростання географічних інформаційних потоків;
- ускладнення проблеми рекреаційно-туристичного природокористування;
- поширення геоінформаційних технологій (які неможливо відділити від географії, незважаючи на їх інформаційну основу) тощо.

Таким чином, майбутні фахівці з туризму мають з повагою ставитись до географічного середовища, виховуючи в собі географічну культуру, а вищі навчальні заклади повинні забезпечити відповідні умови для впровадження географічної освіти до навчального процесу.

Відомий російський географ Максаковський В.П., визначаючи поняття «географічна культура», виділив чотири важливих її ознаки:

а) географічна картина світу;
б) географічне мислення;
в) методи географії;
г) мова географії [1].

Формування географічної картини світу, як невід’ємної компоненти загальної культури людини, відносять до числа найбільш важливих завдань під час вивчення географії [2].

У практичній площині географічна культура майбутніх працівників рекреаційно-туристичної сфери передбачає наявність у них багатьох умінь і навичок, що визначає рівень їх компетентності, як фахівців. Компетентність (за Равеном) – специфічна здатність, необхідна для ефективного виконання конкретної діяльності в конкретній предметній галузі, яка вміщує вузькофахові знання, специфічні предметні навички, засоби мислення, також розуміння відповідальності за свої дії [3, с. 152].

Це загальне положення спробуємо уточнити стосовно фахівців рекреаційно-туристичної сфери. Фахівець з туризму повинен:

- знати географічну номенклатуру, хоча б на рівні, який передбачає шкільна програма з географії. На превеликий жаль, у численних країнознавчих публікаціях та рекламних проспектах, які пропонуються туристичними фірмами, часто можна знайти помилки фактологічного характеру, невірно написані географічні назви, або некоректний їх переклад з іноземних назв тощо;
- вільно працювати з картою, у т. ч. застосовувати картографічний метод. Географічна карта повинна стати таким самим необхідним настільним інструментом працівника туристичної фірми, як телефон або комп’ютер [4];
- знати географічну термінологію й грамотно її застосовувати. Зауважимо, що велика кількість понять і термінів сфери туризму має географічні витоки (наприклад, рекреаційні (туристичні) ресурси, рекреаційне (туристичне) районування, територіальна рекреаційна система, рекреаційний центр, рекреаційний вузол тощо);
- працювати з географічною статистикою. Зрозуміло, що не має потреби тренувати мозок запам’ятовуванням численної статистичної інформації (позначки найбільших гірських височин, найчисельніші національності, міста-мільйонери й т. ін.), яку можна здобути за допомогою сучасних інформаційних джерел, проте треба знати ці джерела й правильно користуватися статистикою, обираючи в разі потреби абсолютні, чи відносні показники, вказувати рік їх визначення й т. ін.;
- розроблювати, рекламувати, просувати та реалізовувати туристичний продукт-тур на основі знань географії регіону, країни. Географічні знання слугують базою для втілення в життя усього цього технологічного ланцюга.

Так, на етапі розробки туристичного маршруту, дослідник має бути обізнаним із закономірностями розміщення природних та історико-культурних рекреаційних ресурсів, добре орієнтуватись в особливостях клімату, рельєфу, системи розселення, господарства, транспортної мережі території (місцевості), у межах якої цей маршрут пролягає.

Для складання рекламних проспектів та зацікавлення широких верств населення в туристичному продукті (турі) фахівці сфери туризму повинні вміти складати комплексні туристичні характеристики – свого роду географічні образи країн, регіонів (на жаль, більшість рекламних текстів сайтів вітчизняних турфірм відрізняються крайнім примітивізмом і змістовно повторюють один одного). Саме від уміння належним чином «подати» інформацію безпосередньо залежить успіх продаж туристичного продукту.

Кожний турист бажає мати такого гіда або інструктора, який би дуже добре знав свій маршрут, був спроможний грамотно та цікаво надати пов’язану з подорожжю інформацію, провести краєзнавчу бесіду, практично ознайомити туристів із природними, історичними та іншими пам’ятками конкретних місцевостей, крізь які проходить маршрут. Майбутні фахівці з туризму мають володіти технікою та мистецтвом географічного опису території (маршруту), що лежать в основі екскурсій (турів) природознавчого, історико-культурного й економічного спрямування. Без цього інструктор або екскурсовод не буде користуватися авторитетом у слухачів, а відтоді – не зможе достатньо професійно виконувати функції лідера туристичної групи;

- оцінювати ресурсний потенціал територій (регіонів) з метою подальшого рекреаційно-туристичного їх освоєння. Якщо для оцінки культурно-історичних ресурсів важливими є знання фахівців – мистецтвознавців, істориків, лінгвістів та багатьох інших, то оцінка природних рекреаційних ресурсів потребує, у першу чергу, географічних знань (особливо – з фізичної географії). Оцінка ресурсного потенціалу території для розвитку в її межах різних видів рекреаційно-туристичної діяльності є важливою передумовою збільшення потоків внутрішніх та в’їзних туристів. Саме в’їзний туризм є найприбутковішим його видом, як такий, що пов'язаний із припливом до країни валютних надходжень;
- разом з екологами розраховувати регіонально диференційовані норми туристичного навантаження на природні ландшафти з урахуванням, по-перше, специфіки цих ландшафтів, по-друге, особливостей впливу різних видів рекреації (туризму) на довкілля;
- запроваджувати до рекреаційно-туристичної діяльності принципи раціонального природокористування в районах широкомасштабного туристського освоєння.

Рекреаційно-туристична діяльність ґрунтується на географічних засадах у значно глибшому розумінні, ніж це прийнято вважати. Організація рекреаційно-туристичної діяльності має комплексний характер, оскільки в будь-якій рекреаційній системі вступають у взаємодію: група рекреантів (туристів), природні комплекси, технічна інфраструктура, сфера обслуговування, виробнича сфера, трудові ресурси, системи розселення [5]. До того ж, сфера туризму є «розпорошеною» за видами економічної діяльності (фізична культура, санаторно-курортна справа, культура, транспорт тощо) та формами власності, що актуалізує завдання оптимізації управління цією сферою в межах всієї країни та окремих її регіонів. Географія – єдина з наук, яка здатна забезпечити комплексний підхід до управління розвитком рекреаційно-туристичних комплексів усіх типів і рангів. Крім того, географія – це єдина наука, що знайомить майбутніх фахівців з територіальним (регіональним) підходом як особливим методом наукового пізнання й важливим інструментом впливу на рекреаційно-туристичний комплекс країни взагалі, або регіону, зокрема, шляхом регіональної політики.

Посилення географічного аспекту в підготовці фахівців з туризму має здійснюватися на всіх етапах: від розробки навчальних планів, програм підготовки, до організації факультативної та позанавчальної роботи й відбору навчальних методів та критеріїв оцінки якості. Важливою умовою забезпечення належної географічної підготовки студентів зі спеціальності «Туризм» є викладання географічних дисциплін викладачами-географами, які мають для цього відповідну кваліфікацію, володіють географічним мисленням. Географічними дисциплінами, які «фігурують» у навчальних планах підготовки фахівців з туризму, є рекреаційна географія, географія туризму, туристичне країнознавство та деякі інші.

На окрему увагу заслуговує «Рекреаційна географія» – галузь географічних знань, яка, спираючись на рекреаційну функцію як необхідну складову суспільного відтворення, займається розробкою теоретико-методичних принципів територіальної організації відпочинку та оздоровлення. Рекреаційна географія – це дисципліна, яка сформувалась на стику економічної географії, фізичної географії, географії населення, медичної географії та географії релігій та культури. Саме рекреаційна географія стояла у витоків вивчення туризму як комплексного явища, на що треба звернути першочергову увагу [6]. Останнім часом рекреаційна географія, так би мовити, витісняється з навчальних планів підготовки фахівців-туристів іншими, начебто тотожними їй дисциплінами – географією туризму, туристським країнознавством, що є помилковим з огляду їх об’єктно-предметні відмінності. Так, рекреація поєднує в собі не лише туризм, а й екскурсії та відпочинок без переміщення зі звичайного середовища існування людини. Разом з тим, деякі види туризму (наприклад, діловий) не вивчаються рекреаційною географією, як такі, що не відповідають цілям рекреації.

Курс «Рекреаційна географія» слугує з’єднувальною ланкою між шкільною географією, яка виступає «базисним» шкільним предметом у підготовці майбутніх фахівців з туризму, та багатьма іншими дисциплінами, передбаченими навчальним планом спеціальності «Туризм». Під час вивчення курсу рекреаційної географії студенти вивчають широкий спектр питань, серед яких – особливості формування та функціонування територіальних рекреаційних систем, рекреаційне районоутворення та рекреаційне районування, раціональне рекреаційне природокористування тощо.

Сутність змісту туристичної освіти передбачає досить широку палітру можливих спеціальностей і спеціалізацій. Випускник туристичного ВНЗ може працювати адміністратором, або продавати послуги (турпродукт), готувати та проводити екскурсії, керувати секцією спортивного туризму, здійснювати управлінську діяльність тощо. Усі вищезазначені сегменти прикладання праці потребують різного рівня географічної підготовки, що також треба враховувати й організаторам навчального процесу, і власне студентам, завдання яких – якомога раніше зорієнтуватися на певну спеціалізацію в рекреаційно-туристичній діяльності, відповідні професійні ніші та рівні кваліфікації.

Таким чином, та важлива роль, яку відіграє географічна освіта в системі підготовки майбутніх фахівців з туризму визначається самою сутністю туризму, а місце географічної освіти в цій системі – тими функціями, які відіграють географічні знання, уміння та навички в професійній діяльності фахівців різних спеціалізацій та кваліфікаційних рівнів. Останнім часом роль географічної освіти та географічної культури в підготовці конкурентоспроможних фахівців з туризму зростає, що обумовлено сучасними тенденціями розвитку рекреаційно-туристичної сфери. Такий стан справ обумовлює необхідність розв’язання цілої низки завдань щодо формування навчальних планів, відбору змісту географічної підготовки, удосконалення викладання географічних дисциплін тощо в процесі підготовки фахівців з туризму, що є темою окремого наукового дослідження.

Література

1. Максаковский В.П. Географическая культура: учеб. пособие для студ. вузов / В.П. Максаковский. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1998. – 416 с.
2. Королева Л.В. Географическая подготовка будущих менеджеров туризма: Дис. ... канд. пед. наук: спец. 13.00.08. «Теория и методика профессионального образования» / Королева Лилиана Владимировна. – Москва, 2005. – 174 с. РГБ ОД, 61:06-13/547 / Л.В. Королева. – Режим доступу: http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/185107.html
3. Зеленська Л.І. Професійна географічна компетентність: формування, пріоритети, проблеми / Л.І. Зеленська // Україна: географічні проблеми сталого розвитку: зб. наук. праць. В 4-х т. – К.: ВГЛ Обрій, 2004. – Т.1, 2004. – С.152–156.
4. Сазыкин А.М. Уважайте географию! / А.М. Сазыкин // Турбизнес. – 2002. – № 2. – С. 55.
5. Мироненко Н.С. Рекреационная география / Н.С. Мироненко, И.Т. Твердохлебов. – М.: Изд-во Москов. ун-та, 1981. – 207 с.
6. Сазыкин А.М. Полемические заметки географа о проблемах терминологии в рекреационной географии и туризме / А.М. Сазыкин. – Режим доступу: http://www.dvgu.ru/meteo/geogr/recreation/public_txt.htm

Мельник И.Г. Географическое образование в подготовке специалистов по специальности «Туризм»

В статье рассмотрена актуальная проблема обеспечения географической грамотности работников рекреационно-туристической сферы; выявлены место и роль географического образования в подготовке специалистов по туризму на современном этапе. Определен перечень умений и навыков, владение которыми предусматривает географическая культура работника рекреационно-туристической сферы; обозначены пути улучшения географической подготовки будущих специалистов по туризму.

Ключевые слова: географическое образование, географическая культура, туристическое образование, рекреационно-туристическая деятельность, рекреационная география.

Melnyk I.G. Geographical Education in Training of Tourism Speciality Specialists

In the article the actual problem of development of geographical grammar of employees in the recreational and geographical sphere has been considered; the place and role of the geographical education in training of specialists in tourism at the current stage has been shown. The list of skills and habits, having which determines geographical culture of the employee in the recreational and geographical sphere, has been defined; the ways of improvement of geographical training of future specialist in tourism has been underlined.

Key words: geographical education, geographical culture, education in tourism, recreation and tourism activity, recreational geography.