Матвійчук Л.Ю.
Сталий розвиток економіки. - 2012. - №2. - С.137-139.

Стратегічні вектори раціонального використання та охорони туристичних ресурсів

Постановка проблеми. Стратегічні інтереси в галузі туризму нашої держави полягають у забезпеченні впровадження концепції сталого розвитку в Україні, яка, в першу чергу, базується на раціональному використанні, охороні, відновленні та збереженні туристичних ресурсів. За результатами оцінки, туристичні ресурси України використовується не досить раціонально. Їх інвестиційна віддача і внесок у прискорення соціально-економічного розвитку залишаються на неналежному рівні. В Україні склалася незбалансована структура механізму використання та охорони туристичних ресурсів, яка в цілому є неефективною. Крім того, деформована структура економіки посилює свої негативні прояви в туристичній сфері. Стратегія регулювання процесів використання та охорони туристичних ресурсів також не відповідає вимогам ринково-орієнтованих відносин, зокрема стосовно розподілу прав власності на ці ресурси. Неефективне використання, охорона та відтворення туристичних ресурсів пов’язане також з інституціональним забезпеченням туристичної сфери на основі адміністративно регульованого господарювання. Залишаються недостатньо опрацьованими напрями переходу туристичної галузі на засади сталого розвитку, що посилює актуальність дослідження науково-методичних аспектів раціонального використання та охорони туристичних ресурсів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вітчизняними та зарубіжними вченими започатковані засади досліджень економічних питань використання рекреаційно-туристичного потенціалу, окреслені окремі теоретико-методологічні шляхи раціонального використання та охорони туристичних ресурсів. Це роботи провідних учених: О. І. Амоші, О. О. Бейдика, І. В. Бережної, П. П. Борщевського, Б. В. Буркинського, О. О. Веклич, Т. П. Галушкіної [1], З. В. Герасимчук [2], Л. М. Грановської, Л. С. Гринів, В. А. Голяна, М. В. Ґудзь, Б. М. Данилишина, М. І. Долішнього, Л. Л. Ковальської, В. С. Кравціва, М.П. Мальської, Л. Г. Мельника, Т. І. Ткаченко [9], Ю. Ю. Туниці, Т. Ю. Туниці [10], С. К. Харічкова, Є. В. Хлобистова [8], М. А. Хвесика, В. І. Цибуха, Л. М. Черчик, І. М. Школи, М. В. Щурика та інших.

При цьому і сьогодні залишається невирішеною проблема раціонального використання та охорони туристичних ресурсів. У публікаціях названих та інших дослідників останнім часом не приділялося достатньої уваги питанням визначення критеріїв раціональності зазначених процесів. Крім того, сучасні особливості туристичної галузі сприяють розвитку нових видів туризму, а відтак залученню нових типів туристичних ресурсів, що у свою чергу потребує додаткових досліджень пошуку шляхів підвищення рівня раціональності використання та охорони ресурсної бази туризму.

Постановка завдання. Основною метою нашого дослідження є формування науково-методичних аспектів раціонального використання і охорони туристичних ресурсів. Відповідно до мети вибрані цілі:

– аналіз підходів вчених до визначення поняття раціональності;
– виявлення критеріїв раціонального використання та охорони туристичних ресурсів;
– визначення сутності раціонального використання та охорони туристичних ресурсів як системного, багатоаспектного поняття.

Виклад основного матеріалу дослідження. У теоретичному плані поняття раціональне використання та охорона туристичних ресурсів є недостатньо дослідженим. Проте правильне тлумачення даної дефініції є надзвичайно важливим, адже саме воно повинно відображати найбільш суттєві елементи змістовної частини використання та охорони туристичних ресурсів в теоретичному та практичному плані і найбільш точно відображати сутність даного процесу. Понятійно-термінологічна неузгодженість щодо використання поняття «раціональність», яка сьогодні має місце, не забезпечує комплексності еколого-економічних досліджень цього процесу, призводить до надто звуженого трактування його змісту. Тому теоретичне вивчення економічного змісту раціонального використання та охорони туристичних ресурсів, на наш погляд, варто розпочати з аналізу підходів вчених до трактування даного поняття.

Так, деякі вчені розглядають раціональність з позицій споживання ресурсів (Ю. Одум [5], М. Я. Лемешев, Н. В. Чепурних, Н. П. Юріна, Р. Дубас [3]). Зміст такого трактування визначається тими функціями, які природа виконує стосовно туриста і суспільства. Так наприклад, Ю. Одум (1975), раціональність у використанні ресурсного потенціалу передбачає двояку ціль: 1) забезпечити такий стан навколишнього середовища, при якому воно змогло би задовольнити разом з матеріальними потребами запити естетики і відпочинку; 2) забезпечити можливість безперервного отримання різних ресурсів шляхом встановлення збалансованого циклу використання і відновлення [5]. У працях М. Я. Лемешева, Н. В. Чепурних, Н. П. Юріна ми кілька разів натрапляємо на поєднання «науково обґрунтоване і раціональне використання ресурсів» [4]. Це свідчить про те, що, хоча автори і пов’язують поняття науково обґрунтованого використання ресурсів з їх раціональним використанням, вони чітко розрізняють їх, тобто визначення «раціональне», з їх точки зору, не містить як складову ознаку «науково обґрунтоване». Вживання поряд термінів науково обґрунтоване і раціональне використання ресурсів, за призначенням вказує на відокремленість і рівноправність цих понять.

На нашу думку, сучасне розуміння поняття раціонального використання туристичних ресурсів не може не містити як складову наукову обґрунтованість, так як вона є одним з критеріїв раціональності. Зважаючи на розвиток науки і техніки, можна сказати, що методи і способи, якими здійснюється господарювання та екологічні стандарти і нормативи, які застосовуються щодо туризму, побудовані на науковій основі і є результатом багаторічної праці вчених різних профілів.

Інші вчені, зокрема Г. Стадницький, А. Родіонов, В. Паламарчук, П. Коренюк, М. Сивий трактують поняття раціональності з позицій охорони туристичних ресурсів з урахуванням екологічних вимог, нормативів, стандартів, лімітів [6; 7]. Звідси висновок про тяжіння цього положення до екологічних факторів. Але ефективність використання туристичних об’єктів містить економічний аспект, що виявляється у мінімальних витратах для отримання найбільшого ефекту від експлуатації туристичних об’єктів. Так, вважаємо, що таке трактування раціоналізації було б справедливим, якщо б у процесі використання туристичних ресурсів домінуючі позиції займала сама природа, а не людина. Однак головним користувачем туристичних ресурсів є людина і з часу інтенсивного розвитку економіки, загострення демографічної проблеми у світі зростає антропогенне навантаження та ресурси, зокрема туристичні, тож велику роль відіграє і планомірна господарська діяльність у сфері використання туристичних ресурсів. У цьому випадку домінуючим буде планомірне освоєння потенційних туристичних ресурсів, так як туризм це галузь яка розвивається і еволюціонує у напрямку розростання.

Ряд сучасних науковців, зокрема Т. Галушкіна, З. Герасимчук, Л. Грановська, Б. Данилишин, Т. Туниця, у тлумаченні категорії «раціональність» враховують як критерії використання так і охорони ресурсів. На нашу думку, це є принципово правильно, оскільки випливає із самої природи раціонального використання туристичних ресурсів. Адже реципієнтами, що сприймають вплив екодеструктивних факторів та потребують захисту і збереження відновлювальної здатності для нормального функціонування у теперішньому та майбутньому часі є туристичні ресурси.

Так наприклад, проф. З. Герасимчук [2] зазначає, що тільки сталі умови можуть забезпечити такий розвиток, який відповідає потребам нинішнього дня і в той же час створює можливість майбутнім поколінням користуватися всіма надбаннями сучасності та задовольняти свої потреби.

Нова міжнародна стратегія розвитку відображає прагнення у світовому масштабі забезпечити екологічно обґрунтований розвиток на всіх напрямках суспільної діяльності. Базовими принципами такого діяльності є:

1. Спрямування розвитку в напрямку раціонального використання природних ресурсів і запобігання їх довготривалому виснаженню.
2. Врахування природоохоронних потреб і, навпаки, включення до пріоритетів покращення здоров’я, харчування і загального добробуту потреб охорони навколишнього середовища, досягнення його цілісності й підвищення продуктивності.
3. Зобов’язання всіх країн запобігати погіршенню навколишнього середовища і зберігати його для майбутніх поколінь, ощадливе регулювання довкілля, активне співробітництво держав на глобальному, регіональному і місцевому рівнях [2, с. 68-69].

Туризм з позицій сталого розвитку розглядає Т. Ткаченко, яка зазначає: «…концепція сталого розвитку, що визнана світовим співтовариством як стратегічний напрям еволюції суспільства на XXI ст. має наскрізний характер і виявляється у кожній сфері людської діяльності. Туризм як інтегрована система, що охоплює всі сторони буття та значну кількість залучених видів економічної діяльності для задоволення потреб туристів, є пріоритетним об'єктом імплементації критеріїв і принципів сталого розвитку, що обумовлюють вимоги гармонійного співіснування усіх суб'єктів туристичного бізнесу з навколишнім середовищем» [9, с. 61].

Спільною домінантою існуючих теоретичних підходів до питання раціональності використання та охорони туристичних ресурсів є визнання факту зростання антропогенного навантаження туризму на його ресурсну базу, і як результат – зменшення туристичного ресурсного потенціалу, а у деяких випадках повне зникнення окремих туристичних об’єктів.

Тлумачення поняття раціональності на основі врахування усіх її складових дозволить досягти стабілізації і покращення їх екологічного стану, повніше та вигідніше використовувати туристичний потенціал, забезпечить туристичні інтереси населення, збереже туристичні ресурси для нинішніх та майбутніх поколінь.

Проаналізувавши існуючі підходи до тлумачення поняття «раціональності» виділимо основні критерії, які вчені виокремлюють як умови виконання принципу раціонального використання та охорони туристичних ресурсів. Так, розглянувши змістовне наповнення поняття раціональності приходимо до висновку, що для раціонального використання та охорони туристичних ресурсів доцільними будуть критерії економності, ефективності, планомірності, екологічності, комплексності, не виснажливості, безпеки.

Як бачимо, кожен з зазначених критеріїв раціональності є фундаментальним, проте більшість з наведених критеріїв не враховують процес відтворення туристичних ресурсів. На нашу думку, на основі існуючих підходів варто запропонувати новий підхід, який би комплексно поєднував позитивні сторони попередніх та висвітлював невраховані позиції. Вважаємо, що таким підходом може стати підхід з позицій сталого розвитку використання та охорони туристичних ресурсів. Адже саме в теорії сталого розвитку лежать принципи охорони ресурсного потенціалу.

Узагальнюючи вищесказане, спробуємо дати власне визначення раціонального використання та раціональної охорони туристичних ресурсів. На нашу думку, раціональне використання туристичних ресурсів – це економне, високоефективне, планомірне використання яке забезпечує відтворення ресурсного потенціалу, створюючи екологічно безпечні умови для нинішніх та майбутніх поколінь. У свою чергу, раціональна охорона туристичних ресурсів – це природоохоронні заходи, які забезпечують самовідновлення та відтворення туристичних ресурсів враховуючи можливість їх виснаження, зберігають туристичне значення, красу та продуктивність туристичного потенціалу території.

Висновки з проведеного дослідження. Врахування усієї сукупності перерахованих критеріїв раціональності дозволить збалансовано використовувати туристичні ресурси, відтворювати туристичний потенціал, а також впроваджувати сталі умови розвитку туристичної галузі. Політика раціонального використання та охорони туристичних ресурсів повинна застосовуватись, без виключення, у всіх туристичних підприємствах та організаціях і установах різних рангів які так чи інакше пов’язані з туризмом у контексті збереження та зміцнення стабільності, цілісності та створенні сприятливих умов відповідно до зазначеної стратегії раціонального використання та охорони туристичних ресурсів для збереження їх нинішнім та прийдешнім поколінням.

Бібліографічний список

1. Галушкіна Т.П. Еколого-збалансовані пріоритети розвитку територій: концептуальні засади та організаційний механізм: монографія / Т.П. Галушкіна, Л.М. Грановська. – Херсон: В-во ХДУ, 2009. – 372 с.
2. Герасимчук З.В. Регіональна політика сталого розвитку: теорія, методологія, практика: [монографія] / Зоряна Вікторівна Герасимчук. – Луцьк: Надстир’я, 2008. – 528 с.
3. Дубас Р.Г. Економіка природокористування: навч. посіб. / Р.Г. Дубас. – К.: МП Леся, 2007. – 448 с.
4. Лемешев М.Я. Региональное природопользование: на пути к гармонии / Лемешев М.Я., Чепурных Н.В., Юрина Н.П. – М.: Мысль, 1986. – 262 с.
5. Одум Ю. Экология / Ю. Одум; [пер. с англ.]. – М.: Мир, 1986. – 740 с.
6. Сивий М.Я. До проблеми раціонального використання мінерально-сировинних ресурсів регіону / М. Я. Сивий // Вісник Львівського університету ім. Івана Франка. – 2009. – № 37. – С. 65-74.
7. Стадницький Г.В. Екологія: [навч. посіб.] / Г.В. Стадницький, А.І. Родіонов. – [2-е вид., виправ.]. – К.: СПб Хімія, 1996. – 240 с.
8. Сталий розвиток та екологічна безпека суспільства в економічних трансформаціях / [Андреєва Н. М., Бараннік В. О., Бєланов Є. В. та ін.]; За науковою редакцією д.е.н., проф. Хлобистова Є. . / РВПС України, ІПРЕЕД НАН України, СумДУ, ЛНТУ, НДІ СРП. – Сімферополь: Фенікс, 2010. – 582 с.
9. Ткаченко Т.І. Сталий розвиток туризму: теорія, методологія, реалії бізнесу: [монографія] / Тетяна Іванівна Ткаченко. – [2-ге вид., випр. та доповн.]. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2009. – 463 с.
10. Туниця Ю. Фактори глобалізації і стратегії сталого розвитку / Ю. Туниця, Ю. Семенюк, Т. Туниця // Вісник НАН України. – 2004. – № 7. –С. 3-14.

Анотація

У публікації розглянуто та узагальнено існуючі підходи до визначення поняття «раціональне використання та охорона туристичних ресурсів», виділено та проаналізовано критерії раціональності, розкрито зміст поняття «раціональне використання та охорона туристичних ресурсів».

Ключові слова: раціональне використання, туристичні ресурси, критерії раціональності.

Аннотация

В публикации рассмотрены и обобщены существующие подходы к определению понятия «рациональное использование и охрана туристических ресурсов», выделены и проанализированы критерии рациональности, раскрыто содержание понятия «рациональное использование и охрана туристических ресурсов».

Ключевые слова: рациональное использование, туристические ресурсы, критерии рациональности.

Annotation

The publication reviewed and summarized existing approaches to the definition of «sustainable use and protection of tourism resources», selected and analyzed the criteria of rationality, tourism the meaning of «rational use and protection of tourism resources».

Key words: management, tourism resources, criteria of rationality.