Закономірності та принципи рекреаційної географії

Частина І. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РЕКРЕАЦІЙНОЇ ГЕОГРАФІЇ

Розділ 2. ТЕОРЕТИЧНА БАЗА РЕКРЕАЦІЙНОЇ ГЕОГРАФІЇ

2.3. Закономірності та принципи рекреаційної географії

Розвиток рекреації і туризму у світі та окремих країнах, розміщення і просторово-територіальні зв'язки об'єктів рекреаційного господарства є наслідком дії (впливу, реалізації) як об'єктивних (незалежних від волі людини) законів і закономірностей, так і суб'єктивної волі людських спільнот.

У науковій літературі немає чіткої межі між законами і закономірностями; здебільшого ці визначення вживаються як синоніми і трактуються як необхідні, істотні, стійкі, повторюва ні відношення між явищами у природі і суспільстві. Щоб уникнути плутанини пропонуємо вважати законами найзагальніші відношення, притаманні великим групам явищ. Часткові, або специфічні, закони, характерні для певних наукових напрямів, будемо називати закономірностями. Отже, рекреаційна географія ґрунтується у своєму розвитку на загальних законах буття, які мають у цій науці специфічні вияви, тобто закономірності.

У суспільно-географічних науках, до яких належать рекреаційна географія, закономірності не є абсолютно детермінованими і незмінними в просторі і часі. Хоч вони є об'єктивними відношеннями, які не залежать від волі людей, їх реалізація в суспільстві можлива лише в процесі людської діяльності у сфері рекреації і туризму. У цьому головна відмінність суспільних законів від законів природи. Пізнання та ефективне практичне застосування суспільних закономірностей дають змогу якнайкраще територіально організувати рекреаційне господарство. Якщо рекреаційна політика певної держави ґрунтується на пізнанні закономірностей, вона, як правило, процвітає.

Якраз на усвідомленні певних закономірностей базується вироблення відповідних принципів у рекреаційній географії. Керуючись відомими закономірностями, вчені розробляють принципи їх реалізації в царині територіальної організації рекреаційного господарства.

Закономірність просторово-територіальної диференціації рекреаційних ресурсів полягає в неминучій і обов'язковій відмінності у характеристиках рекреаційних ресурсів залежно від зміни місцезнаходження. Вся земна поверхня стосовно наявних рекреаційних ресурсів поділяється на відносно самостійні території. На кожній з них сформувалося в чомусь унікальне, а в чомусь схоже на інші території (геомісця) поєднання відповідних ресурсів. У межах рекреаційного дослідження території або для потреб практики такі геомісця можуть вважатися територіально неподільними, або рекреаційними симплексами.

Закономірність глобалізації рекреаційних процесів. За цією закономірністю глобальні функції території постійно посилюються, втягуючи в цей процес все людство і всі сфери його господарської діяльності. При цьому нині чітко виявилися галузі економіки, які є своєрідними локомотивами глобалізаційних процесів. До них належить рекреаційно-туристичне господарство. За власною сутністю відпочинок не визнає жодних просторово-територіальних меж, втягуючи в глобалізаційні процеси фактично все людство, коорди-нуючи і організуючи глобалізаційні тенденції практично в усіх інших сферах людської діяльності.

Закономірність диверсифікації рекреаційних послуг виявляється в постійному просторово-територіальному і галузевому ускладненнях, розгалуженні, розширенні та поглибленні послуг, які надає рекреаційне господарство. Стосовно рекреаційної географії, то вона найбільшу увагу зосереджує якраз на просторово-територіальному аспекті цієї закономірності. В її основі лежить географія просторової поведінки людини або бігейвіористика. Людина постійно прагне чогось нового, незвіданого. Це - її єство. Нові землі віддавна притягували до себе людей, які йшли на неймовірні випробування заради пізнання незвіданого. "Нехай гірше, аби інше" - кажуть українці. Тому з розвитком транспорту і в цілому глобалізаційних процесів процес диверсифікації рекреаційних послуг невпинно зростає.

Закономірність перманентного зростання значення рекреації у житті суспільства. Ця закономірність у цілому визначається нинішнім напрямом розвитку цивілізації, суспільства окремих країн, що приводить до збільшення вільного часу і посилення бажання і намагання людей використовувати його для відпочинку та оздоровлення. Відомо, що в наш час рекреаційні витрати перетворилися на витрати першої необхідності і вже давно у розвинутих країнах перевищили витрати на їжу і купівлю одягу та взуття. Цим шляхом рухаються й інші держави. Це вимога надзвичайно динамічного, психологічно важкого часу. Постійне ускладнення умов життя призводить до того, що людство без відповідного відпочинку і лікування вже просто не може існувати.

Закономірність географічного (територіального) поділу праці в рекреації - це зосередження рекреаційного господарства у місцях, де для його розвитку є найсприятли- віші умови (природні і суспільні). При цьому між цими територіями неодмінно виникає обмін результатами рекреаційної діяльності. Така закономірність діє у різних просторово-територіальних масштабах: внутрішньодержавному і міжнародному. Всі види географіч- ного поділу праці тісно пов'язані між собою. Так, Середземноморське узбережжя Франції спеціалізується на наданні рекреаційних послуг і таким чином бере участь як у внутрішньодержавному, так і в міжнародному географічному поділі праці.

Закономірність просторово-територіальної спеціалізації рекреаційного господарства. Рекреаційно-туристичні об'єкти не просто зосереджуються на певних територіях, де є для цього найсприятливіші умови. Неминуче виникає вужча спеціалізація певного місця, яка і стає основною. Якщо умови для поглиблення спеціалізації особливо вигідні, наприклад наявність унікальних мінеральних лікувальних вод, грязей, озокериту, соляних шахт, чудових морських пляжів тощо, територія починає спеціалізуватися на наданні послуг не лише для внутрішнього, а й зовнішнього споживання. В основі спеціалізації лежить та чи інша унікальність території з позицій її рекреаційного використання.

Закономірність просторово-територіальної комплексності в рекреації. Географічний поділ праці не лише породжує спеціалізацію певних територій на наданні тих чи інших рекреаційних послуг, а й зумовлює як постійне поглиблення і розширення зв'язків між окремими спеціалізованими територіями, так і виникнення на самих цих територіях різноманітних допоміжних, обслуговуючих та інших підприємств, установ і закладів. Поступово на рекреаційній території формуються об'єктивні взаємозв'язки і пропорції між окремими як рекреаційними, так і нерекреаційними об'єктами. Такі взаємопов'язані об'єкти формують комплексні територіальні поєднання, які дають додатковий соціально-екологічний ефект саме за рахунок формування територіально-господарського комплексу.

Закономірність геопросторової структурності рекреаційних систем. Ця закономірність відображає формування і функціонування географічних складових ТРС різного таксоно -мічного рангу. Будь-яка система є суперсистемою для своїх складових (підсистем). Водночас вона сама є підсистемою для ТРС вищого таксономічного рангу. Всі ці підсистеми визначені в географічному просторі і виконують власну функцію залежно від мети і завдань, які ставлять перед ними суперсистеми. Найвищою серед цих суперсистем є людство, яке ставить перед ТРС завдання брати активну участь у збереженні та розвитку себе як біологічного виду і як соціального організму.

Принципи в рекреаційній географії, розроблені людьми на основі пізнання закономірностей територіальної організації суспільства, є мінливими в часі і просторі та відображають як сучасний рівень розвитку людства в цілому, так і його окремих регіональних підрозділів.

Принцип відкритості державних кордонів для рекреантів ґрунтується одразу на декількох викладених вище закономірностях, але в основному на закономірності глобалізації рекреаційних процесів. Він полягає в максимальному спрощенні різних процедур при перетині кордонів, якщо це здійснюється з метою рекреації і туризму.

Принцип випереджального розвитку рекреації і туризму теж базується на декількох закономірностях. Головною серед них є закономірність перманентного зростання значення рекреації у житті суспільства. Реалізація цього принципу на практиці дає змогу країні чи певному регіону успішно вирішувати як соціально-економічні, так і екологічні проблеми.

Принцип відповідності між наявними рекреаційними ресурсами і рівнем розвитку та спеціалізацією рекреаційного господарства. Реалізація цього принципу вимагає дослід- ження та обліку наявного рекреаційного потенціалу. Донині в багатьох країнах цей принцип не реалізований повною мірою. Яскравішого прикладу за Україну, напевно, у світі немає. Величезні рекреаційні ресурси використовуються надзвичайно слабо і неефективно.

Принцип формування раціонального географічного поділу праці в галузі рекреації і туризму. Країни і регіони на усвідомленому і науково обґрунтованому рівні мають визначатися зі спеціалізацією на тому чи іншому виді рекреаційної діяльності. Прикладом успішної реалізації цього принципу на практиці є країни Європейського Союзу (ЄС). Диверсифікація рекреаційного господарства робить втілення цього принципу в життя все більш актуальним. Від узгоджених дій у сфері рекреації і туризму виграють усі сторони.

Принцип поглиблення спеціалізації ТРС спирається на закономірність просторово-територіальної спеціалізації рекреаційного господарства. Поглиблення спеціалізації, зосередження основної уваги, сил і ресурсів на реалізації обмеженої кількості проектів та напрямів дає значний економічний ефект. Натомість розпорошення сил, ресурсів і засобів призводить до втрат, навіть банкрутства. ТРС повинні завжди мати один або декілька спеціалізованих блоків, які є їхньою основою.

Принцип комплексного освоєння рекреаційних ресурсів полягає в пропорційному, збалансованому, узгодженому освоєнні ресурсного потенціалу рекреації і туризму в певному регіоні і країні, науково обґрунтованому формуванні відповідних територіальних систем і комплексів.

Принцип перманентної структуризацїї ТРС полягає в постійних зусиллях з поліпшення, вдосконалення внутрішньої структури ТРС на основі пізнання закономірності геопросторової структурності рекреаційних систем. Зміна станів ТРС на основі все нових завдань, які ставить перед рекреацією суспільство, вимагає перманентної зміни їх структури, ієрархії, територіальної організації.

Запитання та завдання

1. Яка відмінність між законами і закономірностями?
2. Що таке принципи науки?
3. У чому полягає закономірність просторово-територіальної диференціації рекреаційних ресурсів?
4. Схарактеризуйте закономірність глобалізації рекреаційних процесів.
5. Наведіть приклади вияву закономірності диверсифікації рекреаційних послуг.
6. Чим визначається закономірність перманентного зростання значення рекреації у житті суспільства?
7. Як виявляється в рекреації закономірність географічного (територіального) поділу праці?
8. Які ще закономірності рекреаційної географії вам відомі?
9. Назвіть і охарактеризуйте принципи рекреаційної географії.

Висновки

Як і будь-яка інша наука і навчальна дисципліна рекреаційна географія ґрунтується на системі вихідних положень, які приймаються без доведення як беззаперечні, такі, що є підставою для інших тверджень цієї науки. Вони називаються аксіомами.

Є значна кількість наукових напрямів (теорій), які аналізують різні географічні аспекти виникнення, функціонування, розвитку і занепаду рекреаційного господарства. Серед них можна виокремити географічний детермінізм, енвайронменталізм, посибілізм, пробабі -лізм, концепцію меж розвитку і концепцію сталого, або стабільного, розвитку.

Розвиток рекреації і туризму у світі й окремих країнах, розміщення і просторово-територіальні зв'язки об'єктів рекреаційного господарства є наслідком дії (впливу, реалізації) як об'єктивних (незалежних від волі людей) законів і закономірностей, так і суб'єктивної волі людських спільнот.

На усвідомленні певних закономірностей базується вироблення відповідних принципів у рекреаційній географії. Керуючись пізнаними закономірностями, вчені розробляють принципи їх реалізації в царині територіальної організації рекреаційного господарства.

Тестовий контроль

1. Система вихідних положень, які приймаються будь-якою наукою без доведення як беззаперечні, називається:
а) теорією;
б) аксіомою;
в) принципом.

2. Які з цих тверджень правильні:
а) всі сфери функціонування суспільства так чи інакше взаємопов'язані;
б) при вилучені (нехтуванні) того чи іншого елемента рекреаційно-туристичного господарства можна отримати його цілісну картину;
в) будь-яка рекреаційна система складається з підсистем нижчого ієрархічного рівня?

3. Сутність географічного детермінізму полягає у твердженні, що:
а) нинішня індустріальна модель розвитку людства неминуче буде обмежена вичерпністю природних ресурсів;
б) визначною силою розвитку суспільства є географічне положення і природне середовище;
в) довкілля має на життя і господарську діяльність імовірнісний, а не обов'язковий вплив.

4. Неминуча й обов'язкова відмінність у характеристиках рекреаційних ресурсів залежно від зміни місцезнаходження виражається у такій закономірності:
а) диверсифікації рекреаційних послуг;
б) глобалізації рекреаційних процесів;
в) просторово-територіальній диференціації рекреаційних ресурсів.

5. Закономірність перманентного зростання значення рекреації у житті суспільства зумовлюється таким:
а) збільшенням вільного часу і намаганням людей використовувати його для відпочинку та оздоровлення;
6) зосередженням рекреаційного господарства у місцях, де для його розвитку є найсприятливіші умови;
в) географічним поділом праці.

6. Прикладом раціонального географічного поділу праці в галузі рекреації і туризму є:
а) ЄС;
б) СНД;
в) МЕРКОСУР.

7. Які з цих тверджень правильні:
а) принцип випереджального розвитку рекреації і туризму базується на закономірності просторово-територіальної комплексності;
б) головною у формуванні принципу випереджального розвитку рекреації і туризму є закономірність Перманентного зростання значення рекреації у житті суспільства;
в) в Україні ефективно реалізується принцип відповідності між наявними рекреаційними ресурсами і рівнем розвитку та спеціалізацією рекреаційного господарства?