Машина М.І.
Вісник ДІТБ. Серія: Економіка, організація та управління підприємствами
туристичної індустрії та туристичної галузі в цілому. - 2009. - №13. - С.232-237.

Роль туризму в управлінні міжнародними ризиками

У статті розглядається одна з основних функцій туризму, а саме управління міжнародними ризиками. Основна увага приділяється економічним, політичним, соціальним та екологічним ризикам.

Ключові слова: туризм, управління, міжнародні ризики, галузі, політика, збройні конфлікти, соціальна сфера.

Постановка проблеми. Роль будь-якого суспільного інституту проявляється у виконуваних нею суспільних функцій. Відзначаючи вплив туризму на економіку, його безумовні пізнавальну, оздоровчу і інші функції, дослідники приділяють мало уваги ще однією важливою функції, а саме управління ризиками як на внутрішньому, так і міжнародному рівнях. Між тим сучасний світ характеризується розвивається системою ризиків [1, с. 27], своєю відносною стабільністю, великою мірою зобов'язаний розвитку туризму.

Мета роботи - проаналізувати і оцінити міру впливу туристичної діяльності на міжнародні та внутрішні ризики.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Незважаючи на те, що туристична діяльність як елемент ризик-менеджменту світовими ризиками раніше в науковій літературі не розглядався, певні дослідження різних аспектів, що мають відношення до даної теми, проводили В.А. Квартальнов, Г.А. Папирян, В.Г. Гуляєв [2-4].

Виклад основного матеріалу дослідження. Основну увагу в роботі приділено великим градаціям ризиків - економічних, політичних, соціальних, екологічних.

До економічних належать ризики, пов'язані з господарською діяльністю. Вони обумовлені непередбаченими змінами в економічних системах будь-якого рівня, проявляються у зниженні конкурентоспроможності, рентабельності, можливості розорення і вимушеного відходу з ринку суб'єктів підприємництва і, як результат, у загальному зниженні стійкості економічних відносин.

Широко відомо, що вплив туризму на економіку величезна, причому цей вплив може бути прямим і непрямим. Пряме - результат доходів від придбання послуг і товарів туристами, непряме (або ефект мультиплікатора) - циркуляція туристичних витрат у регіоні. Поєднання прямого і непрямого впливу визначає загальний вплив туризму на економіку.

За даними Всесвітньої туристичної організації (СОТ) і Міжнародного валютного фонду, туризм з 1998 р. вийшов на перше місце в світовому експорті товарів і послуг (532 млрд. дол. США), обігнавши автомобільну промисловість (7,8), виробництво хімічних продуктів (7,5), продуктів харчування (6,6), комп'ютерів і офісного обладнання (5,9) і палива (5,1 %). Середні темпи розвитку туризму в 1950-1999 рр. склали 7% в рік, що значно перевищує середньорічні темпи зростання світової економіки в цілому. За прогнозами ВТО, у найближчі десятиліття темпи зростання туризму збережуться. Передбачається, що до 2020 р. кількість міжнародних туристичних прибуттів має вирости в 2,2 рази по відношенню до 2000 р. (з 698 млн. до 1,561 млрд. поїздок). Ще більш значно (в 4,2 рази) повинні збільшитися доходи від туризму: 476 млрд. до 2 трлн. дол. США [5].

Розвиток туризму надає безпосередній вплив на ключові галузі економіки - промисловість, торгівлю, транспорт, зв'язок, будівництво, сільське господарство. Наприклад, багато видів громадського транспорту (авіа, залізничний, річковий, морський, автомобільний) спеціалізуються, існують і розвиваються багато в чому завдяки туризму.

У чималому ступені туризм «фінансує» діяльність сервісних підприємств: медичних установ, страхових і асистанських компаній, готелів, кемпінгів, пунктів прокату, баз відпочинку, інших підприємств сфери послуг. Крім того, туризм сприяє появі та розвитку цілого ряду нових банківських та страхових послуг.

Туристична діяльність сприяє розвитку міжнародних зв'язків, зростання грошового потоку в регіон. Витрати туристів для приймаючих країн представляють розширену податкову базу. До цього можна додати в'їзну митну мита, візові збори, що також має позитивний вплив на фінансове становище приймаючої країни.

Таким чином, туризм значною мірою підвищує конкурентоспроможність і рентабельність суб'єктів підприємництва, знижує ризик їх розорення і в цілому сприяє зростанню стабільності економіки.

Політичні ризики пов'язані з непередбаченими змінами в часі і просторі політики одних держав по відношенню до інших. Конкретно ці ризики проявляються втручанням у внутрішні справи інших держав, військовими діями, закриттям кордонів, змінами політичних пріоритетів, податкової та митної політики, політики цін і т.п.

Політика і економіка невіддільні. Туризм перебуває під пильною увагою держав і політиків, і є важливим інструментом здійснення економічної політики багатьох держав світу. Тому туристична діяльність неможлива в умовах нестабільної міжнародної обстановки. З країн, потенційно небезпечних для перебування іноземців, спостерігається швидкий відтік туристів. Це завдає непоправної шкоди економіці в цілому і туристичній галузі, зокрема, причому не тільки країн в'їзду, але і опосередковано - країн, що постачають туристів.

Відомо і зворотне. Збройних конфліктів вдавалося уникнути в силу того, що в даний момент на території країни передбачуваного вторгнення перебували громадяни держави - агресора. Країна, чия економіка залежить від розвитку туризму, не стане необдумано застосовувати санкції до іншій країні і приймати рішення, що зменшують приплив туристів у свою країну.

Тому держави, економічно залежні від туристичної діяльності, прагнуть послаблювати внутрішню напруженість в своїй країні, не допускати військових конфліктів та загострення міжнародної обстановки, тим самим вносячи внесок у зменшення багатьох видів політичних ризиків і стабілізації міжнародної обстановки в цілому.

Соціальні ризики пов'язані з неможливістю або недостатністю забезпечення сприятливих соціальних відносин у суспільстві. Соціальна сфера, до якої належать освіта, культура, охорона здоров'я, соціальне забезпечення, сфера послуг, комунальне обслуговування, громадське харчування, пасажирський транспорт, зв'язок, громадська безпека, охоплює весь життєвий простір людини. Простий перелік проявів соціальної сфери показує незаперечну роль туризму в ослабленні соціальних ризиків.

Насамперед, фактор зайнятості. Він займає перше місце серед факторів, що дають позитивний ефект суспільству від розвитку туризму. Завдяки туризму з'являються сотні тисяч робочих місць. Сьогодні кожен 15-й людина на планеті працює в сфері туризму. У великих туристичних центрах кожні десять туристів забезпечують роботою двох осіб [7, с.224]. У ряді регіонів, віддалених від промислових і культурних центрів, тільки туризм може виконувати функцію зайнятості, сприяючи тим самим подолання ризику бідності для значної кількості держав світу.

Перехід до постіндустріального суспільства супроводжується переміщенням великої кількості трудових ресурсів з виробничого сектора в сферу послуг, в значній мірі в туристичну галузь. Якщо в 50-х роках ХХ ст. основне місце у ВВП розвинених країн займала продукція галузей матеріального виробництва, то вже на початку 90-х рр. частка нематеріальних благ і послуг у ВВП значно зросла: у США - до 70%, в країнах ЄС - до 63 , в Японії - до 59%. У постіндустріальних країнах у виробництві зайнято тепер тільки 20-25% економічно активного населення [6, с.12].

По цьому показнику з великим відривом лідирує Китай, де в туристичну галузь з урахуванням непрямого впливу залучені 64625 тис. чол. А до 2015 р. ці цифри досягнутий 78593 тис. чол. На другому місці - Індія, де в сфері туризму зайняті 24265 тис. чол., на третьому - США (16820 тис. чол.) [12].

У Німеччині в індустрії туризму зайнято 2,3 млн. осіб (10% загальної зайнятості), що еквівалентно кількості робочих місць у машинобудуванні, сталеплавильної галузі та торгівлі, разом узятих. В Швейцарії число зайнятих в туризмі складає на цей період близько 300 тис. чол., або 8,2% всіх працюючих; в Іспанії - 1 млн 400 тис. осіб, або 9,1% від загальної зайнятості [13, с.327].

«Показники зайнятості в туризмі - дуже важливий індикатор для економіки, оскільки нові робочі місця в туріндустрії тягнуть ланцюжок і сильно стимулюють розвиток пов'язаних з туризмом галузей будівництва, інфраструктури і всього сектора послуг», - підкреслив віце-президент Всесвітньої Ради з туризму та подорожей (WTTC) Річард Міллер. За розрахунками WTTC, одне робоче місце в туристичному секторі веде до появи не менше 20 робочих місць в супутніх галузях [8].

Стрімкі темпи розвитку світового туризму за останні десятиліття призводять протягом кожних п'яти років до збільшення приблизно в два рази кількості персоналу, зайнятого у сфері світового туризму, і в півтора рази - витрат населення на туристичні поїздки в світі [9, с.75].

Паралельно з туристичним бізнесом розвивається бізнес гостинності. Індустрія гостинності включає послуги готелів, підприємств громадського харчування та ігрових комплексів. Зазначені галузі господарства будь-якої країни дають величезну кількість робочих місць, тому точно оцінити чисельність працівників, зайнятих у сфері, складно. Більш того, реальну оцінку ускладнює специфічний характер праці та різноманітні зв'язки між туристичним сектором та іншими секторами економіки. У 2000 р. в світі в індустрії туризму зайнято, за даними ВТО, близько 192 млн. чол. (8% від загальних показників зайнятості), за іншими даними - понад 210 млн. чол. [10, с.114].

У деяких країнах роль міжнародного туризму у забезпеченні зайнятості населення ще більш значуща. Наприклад, на Сейшельських островах в секторі туризму працюють 44,1% від загального числа зайнятих у національній економіці, на Віргінських островах - 38,3%, на Багамських - понад 25%, на Мальті - більше 20, на Барбадосі - 20,3% [11, с.119].

При цьому, за експертними оцінками В.Г. Гуляєва [4, с.219], на одного працівника, зайнятого в туристичній галузі припадає 1,5 чол., зайнятих в супутніх галузях торгівлі, побутовому обслуговуванні, зв'язку та ін).

Крім того, за допомогою розвитку туристичної галузі вирішуються багато інші соціальні проблеми і послаблюються відповідні соціальні ризики. Туризм сприяє підвищенню культурного рівня населення країни з розвиненою туристичною індустрією. Країни, які роблять ставку на розвиток туризму, змушені розвивати мережу підприємств сфери культури, зберігати і підтримувати історичні і культурні пам'ятники, пам'ятки археології, об'єкти етнографії, садибні і палацові ансамблі, комплекси культової архітектури, історичні будівлі. Вони ж повинні виявляти всі можливі зусилля для збереження самобутності, мовних, фольклорних, музичних та інших традицій, народних промислів, ремесел, центрів прикладного мистецтва. Ці досягнення служать не тільки іноземних туристів, але і (може бути, перш за все) громадян власних країн, значно знижуючи ризик втрати будь-якої з цих цінностей.

Далі можна виділити розвиток рівня обслуговування населення. Країни з розвиненою туристичною діяльністю поставлені перед необхідністю забезпечення та розвитку на належному рівні мережі медичних установ, сервісних підприємств, підприємств пасажирського транспорту, вносячи тим самим внесок у ослаблення відповідних соціальних ризиків всередині країни.

Туризм стимулює розвиток освітнього рівня населення. Для країн, що постачають туристів, це питання незаперечний. Добре відома пізнавальна, розширює загальний кругозір людини функція туризму. Країни, що приймають туристів, просто змушені навчати своїх громадян як для роботи в туристичному бізнесі, так і в більш віддалених областях, що розвиваються і підтримуються за рахунок туризму, медицині, науці, культурі. В цьому проявляється фактор управління багатьма видами ризиків, пов'язаних з недостатнім освітнім рівнем населення.

Туризм стимулює розвиток наук, особливо прикладних, а також історії, етнографії, географії і, опосередковано, біології, медицини та ряду інших. Це не тільки сприяє підняттю загального освітнього рівня населення країн, але й включення останніх у світовій пізнавальний процес, залученню до наукового прогресу і, як наслідок, подолання ризику збільшується прірви в економічному і культурному розвитку різних країн. Що стосується розвинених країн, то все перераховане дає новий стимул для їх розвитку і процвітання.

Нарешті, багатогранна туристична діяльність як у межах окремої країни, так і на міжнародному рівні знижує ризики, пов'язані з незадоволеністю усвідомлення людиною себе як особистості, оскільки є невід'ємною частиною будь-яких соціальних перетворень, в основі яких лежить повний та гармонійний розвиток особистості, право кожної людини на повагу до його гідності та індивідуальності, визнання моральних, етнічних, релігійних цінностей народів і націй.

Екологічні ризики на початку нового тисячоліття вийшли чи не на перше місце в світі. Є підстави стверджувати, що вони повинні бути на першому місці, однак людство, поглинається іншими проблемами, часто суперечать загальнолюдської моралі і цінностей, не приділяє їм належної уваги. Однак незабаром ця проблема виникне з силою, прямо протилежної упущенному часу.

Екологічні ризики - це ризики заподіяння шкоди природі, дуже часто непоправного і негативно впливає на здоров'я та життєдіяльність людини. Сутність їх виявляється через забруднення повітряного і водного океанів, псування ландшафту, виснаження грунту, скорочення зеленого покриву планети, знищення багатьох видів тварин і рослин. В останні десятиліття з'явився значний ризик забруднення космічного простору. Все це спричиняє ризики хвороб, переродження генофонду людства, невосполнимости природних ресурсів і клімату Землі.

Відомо, що перш ніж відправитися в подорож, туристи цікавляться епідеміологічним та екологічним станом місця передбачуваної поїздки. Країни, в яких ці елементи не відповідають необхідному рівню, значно втрачають від зниження попиту на туристичні послуги. І, як результат, змушені розробляти заходи і вкладати кошти в охорону навколишнього середовища, створюючи заповідники, очищаючи водойми, борючись з інфекціями, підтримуючи прийнятною санітарно-епідеміологічну обстановку.

Туризм, на жаль, сприяє також появи і розширення масштабів подібних ризиків за рахунок колосального навантаження на природні ресурси. Але завдяки туризму багато робиться для того, щоб сприяти зменшення цих ризиків. З'явилося поняття екологічного, або зеленого туризму, в основу якого покладено три принципи:

1) частина доходів, отриманих від обслуговування туристів, залишається на місцях і спрямовується на охорону природи;
2) дотримання природоохоронних вимог зводиться в ранг основного закону;
3) туристична поїздка відбувається з дослідницькими цілями.

У цих принципах насамперед проявляється ідея боротьби з екологічними ризиками у місцях перебування туристів.

Слід відзначити провідну роль у координації та стандартизації світової туристичної діяльності міжнародних організацій, зокрема ЮНЕСКО, СОТ. Проведені ними генеральні асамблеї, конференції та інші заходи спрямовані на розробку практичних рекомендацій щодо норм розвитку туризму. Особливої уваги заслуговують конвенції та рекомендації ЮНЕСКО з охорони як природного, так культурної та історичної спадщини людства.

Висновки:

1. Туризм сприяє організації дозвілля людей, розвитку міжнародних і культурних зв'язків, процвітання економіки країн і володіє значним потенціалом для економічного розвитку. Завдяки його всеосяжності і широті прояви в реальності здійснюються кроки щодо зменшення основних світових, регіональних ризиків, а також внутрішніх ризиків країн.
2. Туризм не є панацеєю від усіх економічних, політичних, соціальних та інших недуг світової спільноти. Щоб він повною мірою виявив свою сутність, необхідно докласти всі можливі зусилля до оптимізації прибутку від туризму, беручи до уваги не тільки економічні та соціальні вигоди, але і витрати, які може спричинити його розвиток.
3. Слід особливо виважено ставитися до питань розвитку туризму в країнах, що розвиваються, для яких можливість виникнення і величина витрат від туризму набагато більше, ніж для процвітаючих.
4. Необхідно прагнути до оптимізації, а не максимізації прибутку. Частина прибутку, і, мабуть, значна, повинна бути спрямована на боротьбу з негативними явищами, що притаманні сучасному світу і мають тенденцію до постійного зростання. Одних зусиль сфери туризму, звичайно, недостатньо, але внесок туризму у вирішення цих питань буде чималим.

Список використаних джерел

1. Машина М.І. Світова система ризик-менеджменту / Н.І. Машина // Прометей: регіон. сб. науч. тр. по економіці. - Вип. №2(5) // Донецький економіко-гуманітарний ін-т, Ін-т економіко-правових досліджень НАН України. - Донецьк: Південно-Схід, Лтд, 2001. - С.27-39.
2. Квартальнов В.А. Туризм: учеб. / В.А. Квартальнов. - М: Фінанси і статистика, 2003. - 320 с.
3. Папирян Г.А. Міжнародні економічні відносини. Економіка туризму / Г.А. Папирян. - М: Фінанси і статистика, 2000. - 160 с.
4. Гуляєв В.Г. Туризм: економіка і соціальний розвиток / В.Г. Гуляєв. - М: Фінанси і статистика, 2003. - 311 с.
5. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.allpravo.ru.
6. Медведєв В.А. Перед викликами постіндустріалізму: Погляд на минуле, сьогодення та майбутнє економіки Росії / В.А. Медведєв. - М: Фінанси і статистика, 2003. - 328 с.
7. Довжин М.О. Росія і світове співтовариство: Захід і Схід / М.О. Довжин. - М.: Ін-т сходознавства РАН, 2001. - 406 с.
8. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.allmedia.ru.
9. Готельний та туристичний бізнес / Під ред. проф. Чудновського А.Д. - М: Фінанси і статистика, 1998. - 352 с.
10. Азар В.І. Економіка туристичного ринку / В.І. Азар, С.Ю. Туманів. - М.: Ін-т міжнародного туризму, 1998. - 221 с.
11. Брів Б. Зростання зайнятості в сфері послуг і проблеми підготовки кадрів / Б. Брів, А. Нанавян // Суспільство і економіка. - 2000. - №11-12. - С.17-23.
12. Світовий туризм зростає, незважаючи ні на що // RATA-news. - 2006. - №1478. - 10 березня. - С.5-8.
13. Ясін О.Г. Модернізація економіки Росії / О.Г Ясін // Соціальний контекст: в 4 кн. - Кн.1. - М.: Госуд. установа "Вища школа економіки", 2004. - 318 с.

У статті розглядається одна з основних функцій туризму, а саме управління міжнародними ризиками. Основна увага приділяється економічним, політичним, соціальним і екологічним ризикам.

Ключові слова: туризм, управління, міжнародні ризики, галузі, політика, збройні конфлікти, соціальна сфера.

This article deals with one of the major tourism functions which is the function of international risks. The main attention is paid to economic, political, social and ecological risks.

Keywords: tourism, management, international risks, branches, policy, armed conflicts, social sphere.