Мартинова Н.С.
Економіка. Управління. Інновації. - 2010. - №1(3).

До проблеми підготовки майбутніх менеджерів туризму в контексті світової економічної кризи

У статті проаналізовано ситуацію у сфері вітчизняного туризму, сформована під впливом світової економічної кризи і спричинила за собою зміни у вимогах до професії менеджера з туризму. Визначено комплекс знань, умінь і якостей особистості майбутнього менеджера туризму, які будуть актуальними на ринку праці. Показано, що реальним механізмом підвищення якості підготовки майбутніх менеджерів туризму в складних економічних умовах є ефективна програма соціального партнерства.

Ключові слова: туризм, світова економічна криза, програма соціального партнерства.

Постановка проблеми. Вітчизняний туристичний бізнес, як і більшість інших секторів економіки, переживає наслідки світової економічної кризи. Невизначена політична ситуація в країні може сприяти затяжному виходу з положення, що створилося. Негативний вплив цих факторів вимагає від працівників індустрії туризму професіоналізму і самовіддачі. Тому зростуть вимоги до підготовки майбутніх фахівців туристичної сфери, особливо менеджерів туризму, покликаних забезпечити успішне подолання кризи і розвиток індустрії туризму в Україні на перспективу.

Мета статті полягає в обґрунтуванні необхідності розробки ефективної програми соціального партнерства в системі професійної туристичної освіти як реального механізму підвищення якості підготовки майбутніх менеджерів туризму в складних економічних умовах.

Аналіз досліджень і публікацій. Проблема підготовки майбутніх фахівців для сфери туризму є дуже актуальною і досліджувалася такими вченими як: Єрмілової Д.В., Зоріним А.І., Зоріним І.В., Квартальновым В.А., Кнодель Л.В., Конохом А.П., Сеселкиным А. В., Федорченко В.К. та ін

Виклад основного матеріалу. Згідно з даними про розвиток світового ринку туризму за перші чотири місяці 2009 року, опублікованим Всесвітньою туристичною організацією (UNWTO), економічна криза скоротив масштаби міжнародного туризму на 8% порівняно з відповідним періодом 2008 року. За прогнозами UNWTO до кінця 2009 року кількість туристів, що виїжджають за кордон, скоротиться ще на 4-6% [1]. Глобальна економічна криза до снулся практично всіх країн , включаючи популярні туристичні напрямки (Європа, Туреччина, Єгипет тощо). За оцінками фахівців готельної індустрії внаслідок різкого зниження цін на основні послуги та надлишку пропозиції готельних місць припиниться бурхливий розвиток цього сегмента, характерне для останнього десятиліття, принаймні до 2012 року. Туристичний світ повною мірою відчуває на собі вплив стримуючих факторів розвитку туризму: військові та політичні протистояння, економічна нестабільність, хвороби та епідемії, природні катастрофи тощо.

Для України, як і для інших держав з перехідною економікою, негативний вплив стримуючих факторів розвитку туризму значно посилюється. Несприятлива екологічна ситуація, перманентний політичний і правовий хаос, зростаючий рівень злочинності і корупції посилилися під впливом наслідків світової економічної кризи, що викликало втрату інвестиційної привабливості багатьох галузей в країні, ослаблення вітчизняного виробника, скорочення кількості робочих місць, падіння рівня життя населення. Внаслідок таких негативних тенденцій туризм для багатьох наших співвітчизників знову став предметом розкоші.

Офіційна туристична статистика свідчить про скорочення обсягів міжнародного туризму в Україні за перший квартал 2009 року порівняно з тим же періодом 2008 року більше ніж на 20% [2]. Переважна більшість вітчизняних туристичних операторів працюють в сегменті зарубіжного туризму (за оцінками експертів галузі, до 90% всіх суб'єктів туристичної діяльності). Великі туроператори-члени Асоціації лідерів турбізнесу України (АЛТУ), оборот яких становить до 80% фінансового потоку в українсько му туризмі, стверджують, що криза «з'їла» близько 50% доходів їхніх компаній. Це означає, що навіть найбільш успішні та досвідчені туристичні фірми, не дорахувавшись значних прибутків, будуть змушені переглянути умови існування, а для інших постає питання про доцільність бізнесу.

У той же час, офіційна статистика говорить про пожвавлення внутрішнього туризму. Значна частина туристів, раніше орієнтована на відпочинок за кордоном, вирішила не позбавляти себе можливості відновити сили, і туристичні потоки переорієнтувалися на Крим, Карпати, Приазов'я. Так, згідно з оперативними даними Міністерства курортів і туризму Криму, на початок жовтня 2009 р. обсяг туристичного потоку на півострові скоротився лише на 13%, заповнюваність курортних установ узбережжя Криму склала 46 %, незначно поступившись обсягами заповнюваності за період минулого курортного сезону [3]. За даними ріелторських агентств, в літній період значно зріс попит на недорогий відпочинок на курортах Азов'я, перевищивши показники минулого курортного сезону. На думку експертів АЛТУ найменшою мірою криза торкнулася туристичної галузі Карпат [4]. Суб'єкти туристичного ринку Західної України компенсували втрати у виїзному туризмі за рахунок збільшення в'їзного та внутрішнього потоку туристів. В цьому році регіон проводив активну рекламну політику, було організовано і проведено багато масових заходів. Серед вітчизняних туристів особливу популярність придбали тури вихідного дня.

Таким чином, на Україні можна спостерігати суттєве зниження доходів від туристичної діяльності в цілому за перше півріччя 2009 року. Однак, вплив кризи має і позитивний ефект на розвиток туризму:

1) за рахунок зміни туристичного потоку в напрямку в'їзного та внутрішнього туризму відбулися фінансові вливання в інфраструктуру вітчизняної індустрії туризму;
2) освоєння нових ринкових сегментів в індустрії туризму і відпочинку, поява креативних пропозицій туристичного продукту;
3) внаслідок пожвавлення сегментів в'їзного та внутрішнього туризму збереження робочих місць;
4) посилення конкуренції в галузі та підвищення якості туристичних послуг;
5) розвиток ринку організованого туризму в цілому, вдосконалення партнерських відносин у галузі.

За прогнозами фінансових аналітиків переломним моментом в динаміці існуючої кризи стане період весни 2010 року. Що ж роблять власники туристичних компаній, втрачають прибутки, для збереження свого бізнесу? Багато з них, слідуючи відомому вислову «сподіваючись на краще, готуйся до гіршого», вирішуються на кардинальну зміну стратегії бізнесу. Мова йде про застосування як окремих, так і комплексу заходів організаційно-правового, економічного і маркетингового характеру. Одним з найбільш суперечливих стало дострокове одностороннє рішення великих гравців туристичного ринку про зниження ставки комісійної винагороди для туристичних агентств в середньому з 12% до 7%, по суті, поставивши багато турфірми перед фактом згортання бізнесу. Ця подія стала резонансною в туристичному середовищі, може мати як позитивні, так і негативні наслідки, але без сумніву змінить ситуацію, що склалася на туристичному ринку України. Зараз очевидний факт: виживуть суб'єкти туристичного бізнесу, здатні розробити ресурсозберігаючу стратегію розвитку, розрахованої на довгостроковий період, здійснюють гнучку політику, не втрачаючи і зміцнюючи якість пропонованого туристичного продукту, супутніх послуг.

Також слід відзначити тенденцію різного роду об'єднань і об'єднань туристичних фірм з метою консолідації зусиль з подолання наслідків кризи, і навіть з метою виживання. В туристичному середовищі викликала неоднозначну оцінку діяльність так званих «фірм-консолідаторів», які, об'єднавши дрібні туристичні агентства в мережу, розраховують на отримання більш високого комісійну винагороду від туроператорів, тим самим руйнуючи налагоджений механізм роботи каналів просування турпродукту на ринку. Однак, відповідаючи на критику таких об'єднань з боку туроператорів, відзначимо, що ринкові методи боротьби за великі прибутки ніхто не відміняв, а у період кризи, вони можуть бути більш ніж жорсткі.

Згідно з опитуванням власників і директорів великих туристичних компаній, проведеного нами на III Туристичному форумі, що пройшов у Києві 28-30 вересня 2009 р., багато з них пішли шляхом скорочення витрат, в тому числі оптимізації чисельності персоналу. Відразу ж відзначимо, що з настанням кризи, напередодні зимового сезону 2008-2009 р.р., зникли практично всі пропозиції з профільним вакансіях; така ситуація спостерігається і досі. Професіонали туристичного бізнесу відзначають, що у зв'язку з переливом капіталу в більш «комфортний», на думку деяких підприємців, туристичний бізнес і послабленням в туристичному законодавстві, в період з жовтня 2008 р. по серпень 2009 р. кількість виданих ліцензій збільшилася майже на дві тисячі, що призвело в кінцевому підсумку до надлишку туристичної пропозиції, політики демпінгу і посилення кризи в галузі. Але і знов відкриваються фірми воліють залучати менеджерів з досвідом роботи. Існуючі ж фірми, вимірявши внесок працівників у загальний бюджет підприємства, намагаються зберегти в що б те не стало високопрофесійних менеджерів -«курок», власне, і «несуть золоті яйця» у вигляді проданих турів, всіляко мотивуючи їх на досягнення високих результатів. Перспективних, але не приносять вагомі прибутки, визначають кадровий резерв, залучаючи до роботи тільки в пік продажів. Також відбулися зміни в системі оплати праці менеджерів з туризму: керівництво багатьох турфірм прийняло рішення перевести значну частину персоналу виключно на відрядну оплату праці («посадили на відсоток»), яка залежить від виробітку.

Наслідки кризи оголили існуючі проблеми в туристичній сфері України, в тому числі кадрове питання. Ще рік тому кадрова політика туристичних підприємств України була спрямована на нарощування і розвиток персоналу (введення нових посад, професій, розподіл функцій серед працівників тощо). В даний час ринок праці в туристичній сфері висуває інші вимоги. Пріоритетним завданням кадрової політики є максимізація продуктивності праці персоналу, яку планується реалізовувати за допомогою:

- суміщення посад;
- розширення повноважень в рамках посади;
- вироблення більш жорстких і гнучких варіантів оплати праці і їх комбінацій.

Безумовно, посилюватимуться вимоги до професійного рівня співробітників туристичних фірм.

Визначимо і обгрунтуємо, на наш погляд, ключові вимоги до професії менеджера з туризму в період кризи галузі:

- прагнення до вдосконалення в професії, постійне підвищення рівня кваліфікації за рахунок самоосвіти і готовність до професійних тренінгів. Зазначимо зростаючий інтерес до майстер-класів і семінарів, що мають відношення до питань навчання і стимулювання персоналу турфірм, виявлений за результатами проведення трьох останніх Туристичних з'їздів;
- готовність до кадрових переміщень, розширення посадових обов'язків (на думку професіоналів турбізнесу буде в ціні т.зв. «універсальний співробітник»). Очікування власників туристичних компаній прагнень бути універсальним працівником - наслідок політики оптимізації витрат на оплату праці;
- як і раніше будуть в ціні так звані «знання продукту», володіння кількома іноземними мовами. Однак, знання туристичних напрямків повинні бути не тільки пасивними, а й дати поштовх до придбання навички створення національного, регіонального та ін. туристичних продуктів, що дозволить підняти якість вітчизняного туристичного продукту. Крім того, ми припускаємо, що кризові явища в галузі підштовхнуть власників і директорів туристичних компаній до усвідомлення необхідності перетворення організаційних структур туристичних фірм, коли менеджери з туризму візьмуть на себе власне функції управління створенням, просуванням і реалізацією туристичного продукту, а реалізацією цієї функції займуться агенти з організації туризму, отримавши відповідний рівень кваліфікації в професійному навчальному закладі. Тоді від менеджерів туризму в більшій мірі будуть потрібні знання в області ризик-менеджменту, антикризового менеджменту, управління змінами, інноваціями, системного управ ління про дажами, брендами. Досвід переж разом кризи згодом стане безцінним для працюючих в даний час менеджерів і спричинить за собою появу нових посад в структурі туристичних фірм - кризис-менеджера, бренд-менеджера тощо;
- вміння передбачати, навички роботи «на випередження» вкрай необхідні зараз і будуть все більш значущими для менеджера. Володіння навичками командної роботи для менеджерів з туризму названі професіоналами турбізнесу також вкрай важливі в умовах кризи. На наш погляд, буде цінуватися вміння керувати інформаційними потоками. Проектування і моделювання бізнес-процесів в галузі - вміння, вкрай важливі для майбутніх менеджерів туризму, прояв яких потрібно в період гострої конкуренції, характерною для кризи. Думки професіоналів турбізнесу, висловлені на ІІІ Туристичному форумі, підтверджують нашу думку про те, що в період кризи набуває значення і буде тільки посилюватися наявність навички навчання інших. Знання психології особистості, а також зокрема знання психології конфлікту - традиційні для менеджера туризму. А в т здатність про бучать други х придбала цінність у зв'язку з розвитком і вдосконаленням ринку організованого туризму, чітким розмежуванням функцій туроператора і турагента. Крім того, високі вимоги вання до оро вню професіоналізму менеджерів з туризму будуть спо сприяти розширенню можливостей для самоосвіти і підвищення кваліфікації менеджерів. Одним з ефективних, і до того ж найменш витратних шляхів професійного зростання персоналу визнано внутріфірмове навчання, тому обов'язки внутрішнього коучера (тренера) цілком можуть бути виконані досвідченим менеджером;
- володіння такими діловими і особистісними якостями, як гнучкість, креативність, витривалість, стресостійкість тільки посилить рівень конкурентоспроможності менеджера по туризму. Особливо буде цінуватися яскраво виражена індивідуальність менеджера. До речі, до цих пір на ринку існує вкрай мало прикладів креативного, нестандартного пропозиції туристичного продукту (найбільш відомим є бренд «Мережа агенцій горящих путівок»). Адже не для кого вже не секрет, що турист по купає мрій, образ п утешествия. Переважна ж більшість туристичних фірм, навіть достатньо досвідчених, пропонують сірий, запам ' ятовується однотипний продукт, адже ступінь диференціації туристичних послуг поки ще задоволена низька (масовим виїзним напрямком за оцінками експертів галузі ще тривалий час будуть залишатися Туреччина і Єгипет). Велика кількість судових позовів і прецедентів безвідповідальному, а то і злочинному виконання обов'язків менеджерами підтверджує необхідність виховання почуття відповідальності у персоналу турфірм.

На нашу думку, перераховані вище вимоги будуть актуальними і не бути змінені згодом, навіть з приходом економічної відлиги. Криза лише загострила проблему підготовки майбутніх фахівців туристичного бізнесу, в тому числі і менеджерів туризму.

У своїх дослідженнях ми не раз відзначали зміцнює тенденцію до підвищення ролі неформального туристичного освіти у підготовці фахівців з туризму. Представники вітчизняного туристичного ринку досить жорстко критикують професійну освіту майбутніх фахівців туристичної сфери, висуваючи аргументи на користь неформального туристичного освіти. Основна теза - марність громіздких теоретичних знань і не здатність випускників туристичних Вузів ефективно використовувати отримані знання на практиці. Багато директора воліють брати на стажування грамотних випускників географічних та історичних факультетів, залучають також випускників факультетів іноземних мов. Інші взагалі вважають за краще брати фахівців, що мають досвід в області маркетингу, продажів і в процесі робо ти сприяти освоєнню знань специфіки туризму. Поки що представники галузі самі йдуть по шляху найменшого опору. На наше переконання, регулярне забезпечення галузі компетентними кадрами під силу саме професійним і вищим навчальним закладам, які спеціалізуються на підготовці майбутніх працівників туристичної сфери. Комплексні знання про туристичний продукт та його властивості, які отримують учні та студенти в період навчання, є визначальними для майбутньої успішної діяльності в цій сфері, що в світі називається не інакше як індустрія гостинності. Зрештою, досвід підготовки фахівців індустрії гостинності в розвинених країнах (США, Англія, Франція, Швейцарія) підтверджує нашу точку зору.

Одним з рішень проблеми недостатньої практичної підготовки майбутніх менеджерів туризму може стати розробка програми співпраці формального і неформального туристичного освіти та її реалізація. Розробка такої програми має проводитися за участю представників навчальних закладів, що займаються підготовкою кадрів для туризму, фахівців-практиків туристичного бізнесу і представників професійних об'єднань за активної участі та підтримки держави. Головна мета програми співпраці - єдина концепція підготовки висококваліфікованих кадрів з урахуванням передового світового досвіду та національних традицій гостинності. При цьому сторони, доповнюючи один одного в програмах підготовки фахівців, не ризикують втратити потенційних слухачів, так як методи, форми і технології навчання все одно будуть різними. Періодично проводяться конференції, «круглі столи» з цієї проблеми, але реалізація рішень по взаємодії формального і неформального туристичного освіти здійснюється на уро поза про тдельных ініціатив . За оцінками эксперто в турістічес ко ї сфери кількість незатребуваних випускників профільних навчальних закладів продовжує зростати, а туристичний ринок відчуває нестачу в компетентних фахівцях.

Висновок дослідження. У висновку можна відзначити, що наслідки світової економічної кризи, що мали негативний вплив на вітчизняну індустрію туризму, допоможуть конструктивно підійти до вирішення багатьох проблем, що накопичилися, в тому числі, підготовки висококваліфікованих кадрів для туристичної сфери. Основою організації професійного навчання в галузі повинна стати ефективна програма соціального партнерства, спрямована на формування і розвиток майбутніх фахівців з туризму, готових до виконання обов'язків в реальних умовах ринку. Розробка основних положень такої програми в умовах туристичного Вузу і є метою наших подальших досліджень.

Список використовуваних джерел

1. http://www.unwto.org/media/news/en/press_det.php?id=4421&idioma=E
2. http://www.tourism.gov.ua/publ.aspx?id=1879
3. http://www.tourism.crimea.ua/news/stat/index.html
4. http://altu.com.ua/Tourbisiness/?message_id=4218

Мартинова Н.С. До проблеми підготовки майбутніх менеджерів туризму в контексті світової економічної кризи.

У статті проаналізовано ситуацію у сфері вітчизняного туризму, що склалася під впливом світової економічної кризи та призвела до змін у вимогах до професії менеджера з туризму. Визначено комплекс знань, вмінь та якостей особистості майбутнього менеджера туризму, які будуть актуальним на ринку праці. Показано, що реальним механізмом підвищення якості підготовки майбутніх менеджерів туризму в складних економічних умовах є ефективна програма соціального партнерства.

Ключові слова: туризм, світова економічна криза, програма соціального партнерства.

Martynova N.S. The problem of training of future tourist managers in the context of world economic depression.

In the article the situation in the sphere of tourism of our country is analyzed. The situation was under the influence of world economic depression which will entail in occupation requirements of tourist manager. Complex of knowledge, skills and personality quality of future manager of tourism which will be urgent on the labour market is specified. The real mechanism of improving of training of future tourist manager in difficult economic conditions is effective program of social partnership.

Keywords: tourism world economic depression, social partnership programme.