Мальська М.П.

Західна Україна на ринку туристичних послуг

Однією із галузей спеціалізації господарства областей західної України традиційно вважається туристична індустрія. Туризм має великий вплив на економіку країни. Серед його чинників слід особливу увагу приділити міжнародному туризму , як джерело валютних надходжень для країни ; туризм приводить до збільшення зайнятості населення країни, розширює внески в платіжний баланс і ВНП країни; сприяє диверсифікованості економіки, створюючи галузі, що обслуговують (готелярство , транспорт, медичне обслуговування, сувенірне ремісництво та інші); інвестування в туризм деприсивних регіонів сприяє розвитку інших галузей економіки. З ростом зайнятості у сфері туризму зростають доходи населення, як у галузі міжнародного туризму , так і в суміжних галузях, отже, таким чином , підвищується добробут нації.

Види туристичних послуг, що пропонуються на ринку досить різні. Переважно це:

- Послуги по розміщеню туристів;
- Послуги по переміщеню туристів різними видами транспорту;
- Послуги по забезпеченню туристів харчуванням;
- Послуги, спрямовані на задоволення культурних потреб туристів;
- Послуги, спрямовані на задоволення ділових інтересів туристів;
- Послуги торгових підприємств: продаж різних сувенірів та інше;
- Послуги по оформленню документації(оформлення віз, закордонних паспорів). ¹

Як відомо в міжнародній торгівлі розглядають понад 600 різновидів послуг.

Сама різноманітність послуг спричиняє значну різноманітність субєктів ринкової діяльності та форми їх ринкової організації. Соціально-економічний розвиток країни визначає випереджувальні темпи розвитку сфери послуг, інтенсивну диверсифікацію галузевої структури та територіальну диференціацію . Перехід України до ринкової економіки спричинили соціальні зрушення в бік демократизації і демітаризації, інтелектуалізації суспільства , зростання екологічної свідомості , зміни мотивації праці, коли до матеріальної зацікавленості додається свобода вибору прикладання праці, знань та навичок, зростання “середнього класу”. Отже, суспільство якісно перейшло від звдоволення потреб життєзабезпечення до забезпечення потреб “вільного часу”

Таким чином ринок послуг набуває ознак:

- підвищена ризикованість, пов”язана зі значною мінливістю попиту;
- різнорідність діяльності за характером і маштабами, що спричинює значну структурованість ринку;
- мобільність суб”єктів ринкової діяльності;
- значна галузева та територіальна диференціація, викликана відмінами в рівні економічного розвитку та життя населення;
- динамізм та диверсифікація, викликані зростанням потреб населення.

Ринок туристичних послуг або туристичний ринок об”єктивним підгрунтям формування має зростання та урізноманітнення суспільних потреб і відповідне йому поглиблення суспільного поділу праці . Він є частиною світового ринку послуг, його видовим компонентом. Туристичний ринок- це сфера задоволення потребнаселення в послугах , пов”язаних із відпочинком та змістовним проведенням дозвілля в подорожі.²

На туристичному ринку західну Україну вирізняє:

- значна частка санаторно-курортних закладів (близько 8 % загальної кількості), в яких здійснюють лікувальну реабілітацію близько 11 % всіх оздоровлених в у країні; середній показник використання місць у цих закладах досягає рівня 31–55 %;
- значна частка об’єктів готельного типу (близько 10 % від загалу), які приймають близько 8 % всіх туристів, які обслуговуються у країні; однак показник використання готельної бази доволі низький (19–22 %);
- достатня кількість туроператорів і туристичних агенцій: 8 % загальнодержавної кількості; місцеві організації обслуговують нині понад 8 % іноземних туристів, які приїжджають в Україну, з них 6 % – у Львівській області.

Оздоровчо-відпочинковий сегмент є провідним у туристичній галузі західної України. Бальнеологічні й кліматотерапевтичні заклади забезпечують відносно високий рівень пропонованих лікувальних і профілактичних послуг. Це підтверджують власні маркетингові дослідження, здійснені в головних курортних центрах реґіону: Трускавці, Моршині, Любіні Великому, Сваляві й Яремча.

В останні роки, після тривалого періоду слабкого попиту, знову зростає зацікавлення туристів у перебуванні в пансіонатах і відпочинкових осередках всіх трьох досліджуваних областей. Ступінь використання місць в санаторіях й інших відпочинкових закладах реґіону в 1,5–2 рази вищий, ніж у середньому в державі. Проте є проблеми, пов’язані з сезонністю використання санаторно-курортної бази та ефективністю роботи цих закладів. Для подолання цих проблем необхідно:

- розвиток і модернізація технічного забезпечення санаторіїв і лікувальних пансіонатів (оновлення нічліжної та гастрономічної бази, підвищення якості лікувальних послуг і спортивно-рекреаційного обладнання, розширення спектру пропонованих побутових послуг);
- розширення та реконструкція мережі відпочинкових закладів, будівництво нових об’єктів з високим рівнем комфорту та невеликою кількістю місць, розширення спортивно-рекреаційних послуг у зазначених закладах; 60 % відпочинкових об’єктів потребують капітального ремонту та модернізації;
- усунення перешкод, пов’язаних з різними формами власності курортно-відпочинкової бази, незадовільним управлінням, спричиненим відсутністю відповідно підготовлених кадрів, а також недостатньою інформаційною та маркетинговою діяльністю на реґіональному та вітчизняному ринках.

Для багатьох відпочинково-курортних місцевостей, особливо в районі Сколе, Яремча, Дрогобича, Міжгір’я і Сваляви, важливим завданням на майбутнє є збільшення тривалості сезону їх використання і підвищення стандарту рецепційних і допоміжних закладів. Нині близько 10–30 % закладів не функціонують або працюють періодично, один або два місяці на рік. Крім того, будівництво деяких курортних і відпочинкових об’єктів триває роками або припиняється. Нагальну потребу модернізації технічного забезпечення санаторно-курортних закладів підтверджують наради з представниками місцевих органів влади, організовані в процесі власних маркетингових досліджень.

Є відмінності в територіальній структурі курортних і відпочинкових закладів. У Львівській та Івано-Франківській областях є мережа туристичних місцевостей із значною концентрацією таких об’єктів. У Львівській області це, зокрема, Трускавець (35 закладів), Моршин (18), долина рік Опору та Стрия (Славське), Розточчя (Немирів); в Івано-Франківській – місцевості на території т. зв. Великого Яремча (Яремча, Микуличин і Ворохта), а також Косова, Шешорів і Долини. У Закарпатській області туристично-рецепційна база розосереджена на всій території; значні скупчення санаторно-курортних закладів є тільки в деяких курортах, таких як Поляна, Синяк і Чинадієво, а відпочинкових об’єктів – у долині ріки Уж в Міжгір’ї.

Можна простежити дві основні тенденції у розміщенні нових курортних і відпочинкових об’єктів:

- розташування їх у традиційних курортних центрах і місцевостях, де внаслідок цього поліпшується туристична база та збільшується місткість наявних курортних закладів у результаті їх модернізації і розбудови; це збільшує територіальну концентрацію об’єктів (Трускавець, Славське, Яремча);
- туристичне освоєння зовсім нових територій і місцевостей з високим ресурсним потенціалом і сприятливою доступністю (Східниця, Поляниця, Берегово).

Окремо треба досліджувати інфраструктуру для потреб кваліфікованого туризму. Для деяких його видів часто використовують нічліжну базу відпочинкових осередків. Зокрема, там розбудовують гірськолижну інфраструктуру. Наприклад, у 2003 році в трьох областях західної України функціонував 51 лижний витяг: у Львівській області – 25, Закарпатській – 17, Івано-Франківській – 9. Найдовший витяг довжиною 2,7 км розташовано на горі Тростян (Славське). На Закарпатті діє 6 витягів довжиною 1,0 км кожен.

До традиційних проблем карпатських лижних осередків належать: застаріле обладнання витягів, недостатня комунікаційна доступність, слабо розвинена нічліжна та гастрономічна база. Першочерговим завданням для більшості лижних центрів є оновлення обладнання й модернізація бази обслуговування. Одним із напрямків модернізації діючих лижних осередків може стати їх перетворення в сучасні та комплексно освоєні гірські станції зимових видів спорту, які об’єднають систему витягів, нічліжні та гастрономічні об’єкти. Прикладом є сучасний туристичний комплекс “Буковель” в районі Яремча.

Західна Україна традиційно приваблює й туристів, які займаються більш спеціалізованими видами туризму: пішим, велосипедним, водним, рибальським, мисливським, верховою їздою й альпінізмом. Загальна довжина піших шляхів становить кількасот кілометрів, проте детальнішої інформації з цього питання не має, крім даних про довжину шляхів на території національних парків і Карпатського біосферного заповідника. Піші траси потребують ознакування. На більшості з них воно цілком відсутнє, або дуже застаріле. Бракує також облаштованих місць для відпочинку: туристичних притулків, куренів, колиб та ін. Особливо це важливо на пішохідних туристичних трасах що ведуть до вершин Чорногори та на популярних серед туристів стежках на Полонинському хребті, у Горганах і Бескидах.

Велосипедний туризм користується успіхом тільки декілька останніх років, з поступовим розповсюдженням гірських велосипедів. Кількість бажаючих займатися цим видом туризму, а також пов’язаним з ним активним відпочинком, зростає з року в рік. Пристосованих і ознакованих велосипедних трас ще є надто мало, вони розміщені здебільшого в околицях Сколе і Яремча.

Окремої уваги заслуговує водний туризм, який переживає у реґіоні своєрідний ренесанс. Зацікавлення сплавами гірськими річками почало зростати в сімдесятих-вісімдесятих роках минулого сторіччя. Поява сучасного спорядження (каяки, каное тощо) створила нові можливості для занять водним туризмом на Черемоші, Пруті, Стрию, Тисі та Дністрі. Тепер найпопулярнішими є рафтінг і водний слалом на Пруті та Черемоші. Необхідно ознакувати й упорядкувати траси (стоянки та пристані, прокатні пункти). Варто запозичити польський досвід у галузі використання рік для цього виду туризму.

Реґіон має значні можливості для розвитку мисливського туризму, необхідними умовами якого є високий ступінь заліснення і багата фауна. Мисливством займаються здебільшого в спеціальних державних і військових лісових господарствах (Розточчя, Сколівські Бескиди, Горгани). Можна отримати ліцензії на полювання на зайця, кабана, оленя та вовка. Мисливські угіддя облаштовано місцями для полювання та мисливськими будиночками. Інформації про кількість вітчизняних й іноземних туристів, які обслуговувалися в окремих господарствах, а також про трофеї, здобуті на полюванні, недостатньо. В багатьох мисливських господарств, щоб отримати дозвіл на полювання, іноземним туристам потрібно чекати декілька років.

Ще однією візитною карткою реґіону є культурологічний туризм, який охоплює головні міста з численними історичними та культурними атракціями, а також пам’ятками архітектури. Майже 20 % інвестиційних проектів у трьох областях Західної України мають метою реконструкцію й адаптацію історичних об’єктів. Деякі види культурологічного туризму вимагають відповідної допоміжної інфраструктури. Міста – центри туристичних відвідувань, найчастіше мають нічліжну та гастрономічну базу низької якості. Це підтверджено результатами досліджень туристів, які беруть участь в екскурсіях. На даний час недоліками є відсутність (за винятком Львова) пунктів туристичної інформації поблизу об’єктів, спеціального ознакування маршрутів міських екскурсій та інформаційних таблиць біля об’єктів, що йде на шкоду туристичному іміджу українських міст. У великих містах відсутні нічліжна база середнього стандарту (2–3 зірки), а також помірні ціни за ночівлю (20–30 USD). Є також проблеми, пов’язані з водопостачанням готельних закладів (особливо гарячою водою), організацією міських прогулянкових маршрутів, забезпеченням належного функціонування музейних закладів.

Щодо розрекламованих у Львівській і Закарпатській області екскурсій замками, то підготовка деяких з них для відвідання та прийому іноземних туристів значно поступається європейським взірцям. Винятком є замки в Олеську та Мукачеве, в інших ж роками тривають реставраційно-модернізаційні роботи. Там немає доступних для огляду експонатів, а прилеглі території не впорядковано. Також бракує обслуговуючого забезпечення та нічліжно-гастрономічної бази відповідного рівня. Більшість замкових споруд треба пристосувати до комплексного використання: укомплектувати музеї, забезпечити ночівлю та харчування для екскурсантів, розвинути конференцій ну діяльність. Практичний досвід такої діяльності мають комплекси замково-палацових об’єктів у Польщі та Німеччині.

Важливою складовою культурологічного туризму є сентиментальні подорожі, мета яких полягає у відвіданні етнічних місцевостей: пам’ятних, сакральних, історичних і культурологічних об’єктів, пов’язаних з історією та родинними традиціями різних національних або релігійних груп. Завдяки ініціативам міжнародної спільноти, чимало об’єктів сентиментального туризму в західній Україні доведено до належного стану, отже врятовано пам’ятки й інші культурні цінності. На сучасному етапі такі об’єкти потрібно забезпечити рекламно-промоційною кампанією та відповідною інфраструктурою послуг, а також створити єдину програму їх використання. Чимало пам’яток надалі вимагає підтримки з боку міжнародної спільноти, коштів на реконструкцію та адаптацію для цілей сентиментального туризму. Це замки в Жовкві, Підгірцях, Невицькому та Королево, а також єврейські цвинтарі та німецькі сільські поселення у Львівській та Івано-Франківській областях.

У реґіоні розвивається також пізнавальний природничий туризм (екотуризм) завдяки мережі національних парків і шести ландшафтних (Сянський, Поляницький, Галицький, Дністровський Каньйон, Верхньодністровські Бескиди, “Знесіння” у Львові) та десяткам заказників і пам’яток природи. За даними Міністерства екологічних ресурсів, у 2001 році кількість відвідувачів парків становила від 75 тис. осіб (Карпатський національний парк в Івано-Франківській області) до 9 тис. осіб (Яворівський національний парк у Львівській області). Постійною популярністю у туристів, які відвідують території Передкарпаття та Закарпаття, користуються: заказник Скелі Довбуша (Бубнище) і заповідні території – Урицькі скелі, Манявський водоспад, Долина Нарцисів, Центр Європи (Ділове біля Рахова). В останні роки в національних парках підготовлено та модернізовано туристичну інфраструктуру: створено природничі музеї, тематичні стежки (національні парки Яворівський, Карпатський, Ужанський), є можливість відвідання цікавих з природничої та дидактичної точки зору об’єктів. У структурі національних парків особливо потрібними є комплексні центри обслуговування туристів (візит-центри), на зразок тих, що діють в європейських парках. Також необхідно створити мережу стежок і дидактично-екологічних осередків, завдяки яким можна проводити заняття з популяризації заповідних територій. Тут варто скористатися досвідом польських національних парків: Ойцовського і Бещадського.

Потрібно згадати про ще одну форму подорожей – автомобільний туризм. Йому сприяє прикордонне положення реґіону, мережа доріг державного та міжнародного значення, а також інтенсивне зростання кількості власників автомобілів в Україні за останнє десятиліття. У зв’язку з цим необхідною є розбудова придорожньої інфраструктури. Останніми роками значно зросла кількість АЗС, станцій обслуговування, мотелів, готелів, барів і кав’ярень. Однак кількість і якість пропонованих послуг є вкрай недостатньою. Особливо великою є потреба у місцях відпочинку для автотуристів. З огляду на положення реґіону на перетині міжнародних автомобільних трас придорожня інфраструктура повинна зрости щонайменше в декілька разів, щоб досягнути рівня сусідніх країн. Для пожвавлення міжнародного туризму треба також збільшити кількість пунктів перетину кордону. Згідно стандартів Європейського Союзу один пункт перетину кордону має припадати орієнтовно на 30 км кордону, натомість у прикордонних областях України відстань між ними є у три і навіть чотири рази більшою.

Західні області на українському туристичному ринку мають свою спеціалізацію, яка формується на основі асортименту та рівня послуг, які надаються туристам, а також цінової політики. Туристичний продукт реґіону як пакет, що включає відвідання, ночівлю, харчування та транспорт, з одного боку зберіг свою традиційну специфіку, з іншого – набув нових особливостей, пов’язаних з інноваціями, які відображають ресурсний потенціал, а також світовими тенденціями. Традиційні продукти, зокрема, перебування на курортах, перебування на відпочинку, заняття гірськолижним спортом, відвідання пам’яток, тепер доповнено новими, такими як етнічно-сентиментальний (відвідувачі із сусідніх країн й українці, які мешкають за кордоном), конференційний і етнографічний туризм.

У створенні нового, привабливішого іміджу карпатського туристичного продукту беруть участь державні, приватні та громадські суб’єкти господарювання. Лікування на курортах, базою якого є бальнеологічні ресурси відомих курортів Львівської та Закарпатської областей, й далі є найвідомішим марковим продуктом у загальнодержавному та міжнародному масштабах. Продукт пропонують широкому колу осіб, які потребують лікування або реабілітації, особливо захворювань органів травлення та серцево-судинних захворювань. Більшість санаторно-оздоровчих установ пропонує діагностику хвороб й амбулаторне лікування пацієнтів, а також надає послуги ночівлі та харчування. Лікувально-оздоровча зміна триває від 14 до 24 днів. На такий термін видають путівки, які розповсюджують з використанням виробничих і галузевих зв’язків, а також через туристичні фірми, які виступають як посередники.

Окремі області Західної України мають власні пропозиції розвитку бальнеологічного оздоровчого продукту, який пропонують на державному та міжнародному ринках. У Львівській області оздоровчо-лікувальний продукт, який пропонують Трускавець і Моршин, треба доповнити додатковими послугами; поліпшити якість послуг, які надаються, шляхом удосконалення кадрової структури курортних закладів (менеджери, допоміжний персонал). Також активно треба просувати продукт на закордонних ринках – як традиційних (Росія, Білорусь, Польща, балтійські країни), так і нових (Німеччина, Австрія). Новий бальнеологічний курорт, який створюється у Східниці, потребує проведення широкої рекламної кампанії.

У Закарпатській області потрібно зберегти унікальний спектр лікувальних можливостей бальнеологічних осередків шляхом модернізації технічної бази та збільшення діапазону відпочинково-оздоровчих послуг. Також варто активніше просувати курортний продукт на ринках Східної та Центральної Європи. В Івано-Франківській області доцільно розширювати мережу лікувальних закладів, які працюють із використанням ресурсів мінеральних вод Покуття та Горганів, а також забезпечити ширше просування на вітчизняному ринку відпочинково-оздоровчих продуктів, які пропонують Яремча та Долина.

На українському та міжнародному ринку є сталий попит на культурологічний і етнографічний продукт. Найбільшою популярністю організованих груп туристів користуються міста з багатою історією та культурою – Жовква, Дрогобич, Коломия, Мукачеве та Хуст, а також замки та монастирі у Львівській і Закарпатській областях.

Література

1. Заблоцька Р.О. Світовий ринок послуг: Підручник. К. : Знання України, 2003.-280с., С.25
2. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти )- 2-е вид., перероб. Та доп.-К.:”Альтерпрес”, 2003.-436с.