Максимюк М.Н.
Культура народів Причорномор'я. - 2012. - №235. - С.55-61.

Оцінка стану та перспективи розвитку індустрії туризму в Україні

На думку аналітиків Світового економічного форуму (WEF) туризм є однією з найважливіших галузей світової економіки, який має першорядне значення для країн, що стояли на різному рівні розвитку. Вплив туризму на економіку приймаючої країни не обмежується вкладом у ВВП і ВРП, надходженнями в державний бюджет, внеском у занятість, це ще і валютні надходження від іноземного туризму, ефект від реалізації екологічних і соціальних проектів для працівників, місцевого населення. Туризм також «сприяє більш глибокому розумінню менталітету інших народів, зміцненню зв'язків, зниження напруги і навіть уникненню конфліктів» [1, с. 148]. Туризм робить позитивний вплив на розвиток інфраструктури: «користування туристами громадським транспортом забезпечує більш дешеве і комфортне обслуговування для місцевих жителів» [1, с. 148], на збереження (відновлення) історичних пам'яток, ресторанів місцевої кухні і т.д.

Однак існує і негативний соціальний та екологічний вплив туризму: зростання злочинності, цін на житло, антропогенного навантаження на курортні території і т.д. З метою мінімізації негативного впливу туризму ООН розробила концепцію сталого (стабільного) розвитку (Конференція ООН з навколишнього середовища і розвитку - UNCED, 1992). У 1996 р. СОТ, WTTC, організацією «Зелений світ» розроблена «Концепція сталого розвитку в XXI столітті «Agenda 21 for travel and tourism industry» [2, с. 6]. СОТ сформулював три базових принципи сталого розвитку: економічна стійкість, соціально-культурна стійкість і екологічна стійкість.

Питання сталого розвитку є предметом дослідження як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. Наприклад, Фадєєва А.С. запропонувала Концепцію сталого розвитку туризму [3], Вєтрова Н.М. розглянула підходи до формування стратегії розвитку рекреаційного регіону з урахуванням екологічної складової [4], Мельникова Н.В вивчала фактори сталого еколого-економічного розвитку курортної території [5], Яковенко І.М. обґрунтувала необхідність розробки і налагодження моніторингу рекреаційного природокористування (рекреаційного, економічного, ландшафтного, екологічного та медико-біологічного) [6], Чугунова Т.М., Фененко А.С. запропонували показники, які можна використовувати для оцінки стану навколишнього природного середовища (загальні дані, природно-ресурсні, економічні, екологічні і соціальні) [7], Цехла С.Ю. визначила основні зовнішні та внутрішні чинники розвитку туристичної індустрії (зовнішні: політичні, економічні, соціально-демографічні, науково-технічні фактори; внутрішні: процеси попиту, пропозиції і поширення, зростання ролі сегментації ринку, посилення горизонтальних інтеграцій тощо) [8]. Для оцінки сталого розвитку на рівні країни Данилишин Б., Веклич О. рекомендують використовувати міжнародні рейтинги сталого розвитку: індекси конкурентоспроможності, економічної свободи в світі, людського розвитку, якості життя, екологічних досягнень тощо [9]. Відсутність комплексного підходу, наявність низки дискусійних питань щодо показників оцінки стану та перспектив розвитку індустрії туризму в Україні з урахуванням базових принципів сталого розвитку обумовлюють актуальність теми дослідження.

Мета дослідження - оцінка стану та перспектив розвитку індустрії туризму в Україні з урахуванням базових принципів сталого розвитку. Для досягнення поставленої мети планується вирішити ряд завдань:

- вивчити динаміку міжнародних туристських прибуттів за регіонами світу;
- визначити внесок туризму і подорожей (Т&Т) у ВВП і зайнятість в Україні, в Європі і в світі;
- оцінити конкурентоспроможність України у сфері туризму;
- дослідити динаміку індексу людського розвитку та індексу екологічних досягнень (екологічної стійкості);
- вивчити перспективи та розробити рекомендації щодо розвитку індустрії туризму в Україні з урахуванням базових принципів сталого розвитку.

За даними Всесвітньої організацій з туризму (UNWTO) в міжнародному туризмі спостерігається підйом: кількість прибуттів в 2010 р. склало 935 млн., що на 6,7% більше 2009 р. Такий ріст компенсував економічний спад в 2009 р., показник прибуттів у 2008 р. був перевищений на 22 млн. Більше інтенсивне відновлення зазначено в зростаючих економіках (число прибуттів зросла на 8%порівняно з розвиненими країнами (5%) [10]. Високі показники приросту у 2010 р. характерні для країн Близького Сходу - 14% (59,7 млн. прибуттів) в порівнянні з 2009 р., країн Азії та Тихоокеанського регіону - 12% (203,8 млн. прибуттів), країн Америки - 7% (150,4 млн. прибуттів) і країн Африки - 6% (48,8 млн. прибуттів) (див. рис. 1).

Рис. 1. Динаміка міжнародних туристських прибуттів (суб) регіонам за 2000-2010 рр.., млн.
Джерело: побудовано за даними UNWTO.

Країни Європи, незважаючи на значну питому вагу (51%) у в'їзному туризмі, демонструють невеликі темпи приросту у 2010 р. - всього 3% (472,7млн. прибуттів) в порівнянні з 2009 р., при цьому приріст для країн Центральної та Східної Європи становить 4,2% (94 млн. прибуттів), для країн Західної Європи - 4,7% (155,7 млн. прибуттів), для країн Південного Середземномор'я - 2% (169,6 млн. прибуттів), а для країн Північної Європи - зменшення на 1% (до 53,3 млн. прибуттів) [10]. Причина полягає у погіршенні погодних умов в Північній Європі (зокрема виверження вулкана в Ісландії)Обсяг міжнародного туризму зріс у першій половині 2011 р. на 4,5%, «встановивши новий рекорд в 440 млн. прибуттів» [11]. Розвинені економіки в першій половині 2011 р. зберігають набрані в 2010 р. темпи зростання (4,3%), зменшуючи розрив з зростаючими економіками (4,8%).

Всесвітня рада з туризму та подорожей (WTTC) зазначає прямий внесок туризму і подорожей (Т&Т) у ВВП в 2011 р. в розмірі 1850 млрд. дол. (2,8% ВВП) [12]. Це внесок, зроблений галузями, які мають справу безпосередньо з туристами, включаючи готелі, ресторани, турагентів, авіалінії і інші послуги пасажирського транспорту і т.д. Зростання прямого вкладу Т&Т у ВВП очікується на рівні 4,2% до 2860,5 млрд. дол. (2,9% ВВП) до 2021 р. Повний внесок Т&Т у ВВП (включає непрямий і стимулюючий вплив на економіку) WTTC в 2011 р. оцінив на рівні 5991,9 млрд. дол. (9,1% ВВП), а до 2021 р. його зростання до 9226,9 млрд. дол. (9,6% ВВП). Сфера туризму і подорожей забезпечила в 2011 р. прямий внесок у занятість в розмірі 99048 тис. робочих місць або 3,4% загальної зайнятості (прогноз на 2021 р. створення 120427тыс. робочих місць) і повний внесок зайнятість в 2011 р. - 258592 тис. робочих місць або 8,8% загальної зайнятості (прогноз на 2021 р. створення 323826 тис. робочих місць). Таким чином такий сектор економіки як Т&Т буде грати все більшу роль у формуванні ВВП та зайнятості у світовій економіці.

За прогнозом UNWTO в наступні два десятиліття буде тривати зростання міжнародного туризму в середньому на 3,3% у рік або на 43 млн. туристів і до 2030 р. кількість міжнародних туристських прибуттів складе 1,8 млрд. [13]. Приріст числа прибуттів в розвинутих економіках (на 2,2% у рік) буде в два рази менше, ніж у зростаючих - на 4,4% в рік. В результаті зміняться частки розвинених і зростаючих економік у загальному обсязі міжнародного туризму з 53% і 47% у 2010 р. до 42% і 58% у 2030 р. На світовому ринку з 2010 р. до 2030 р. зростуть частки Близького сходу (з 6% до 8%), Азії і Тихоокеанського регіону (з 22% до 30%), Африки(з 5% до 7%), скоротиться питома вага країн Європи (з 51% до 41%) та Америки (з 16% до 14%).

Прогноз довгострокового розвитку туризму до 2030 р. показує, що «сектор як і раніше володіє значним потенціалом для подальшого зростання в найближчі десятиліття. Сформувалися нові напрями можуть отримати вигоду з цієї тенденції і можливостей, якщо вони створять відповідні умови і будуть проводити яке сприяє політику для ділового середовища, інфраструктури, надання допомоги, маркетингу та підготовки людських ресурсів» [14]. «Проте, поряд із цією можливістю, будуть також виникати виклики в плані максимізації соціально-економічних вигод від туризму і мінімізації його негативного впливу. І в зв'язку з цим, надзвичайно важливо забезпечити, щоб розвиток туризму проводилося на основі принципів стійкого розвитку» [14].

UNWTO і WTTC також вважають, що прогнози розвитку Т&Т в Україні в цілому також позитивні. У 2011 р. прямий внесок Т&Т у ВВП країни склав 25 млрд. грн. або 2,1% ВВП, перспектива його зростання до 2021 р. - 41,1 млрд. грн. або 2% ВВП [15].

Сфера Т&Т забезпечила в 2011 р. прямий внесок у зайнятість в Україні в розмірі 371 тис. робочих місць або 1,8% загальної зайнятості (прогноз на 2021 р. створення 358 тис. робочих місць) і повний внесок зайнятість в 2011 р. - 1451 тис. робочих місць або 7,1% загальної зайнятості (прогноз на 2021 р. створення 1369 тис. робочих місць). Зниження числа робочих місць в першу чергу обумовлене активним розвитком інформаційних технологій (зокрема on-line бронювання).

У відповідності з методикою WTTC повний внесок Т&Т (total) у ВВП (зайнятість) розраховується як сума прямого вкладу (direct), непрямого внеску (indirect) і «викликаних впливів» (induced) у ВВП (зайнятість) [16] (див. табл. 1). Прямий внесок формується за рахунок туристського експорту, внутрішніх витрат і державних витрат на послуги, які надаються на індивідуальній основі, за вирахуванням імпорту. Внутрішнє споживання оцінюється WTTC з допомогою рівняння множинної лінійної регресії (залежні змінні: ВВП на душу населення і експорт на 1 людину).

Таблиця 1.