Туристическая библиотека
  Главная Книги Методички Отчеты ВТО Диссертации Законы Каталог
Теорія туризму
Філософія туризму
Рекреація та курортологія
Види туризму
Економіка туризму
Менеджмент в туризмі
Маркетинг в туризмі
Інновації в туризмі
Транспорт в туризмі
Право і формальності в туризмі
Державне регулювання в туризмі
Туристичні кластери
Інформаційні технології в туризмі
Агро - і екотуризм
Туризм в Україні
Карпати, Західна Україна
Крим, Чорне та Азовське море
Туризм в Росії
Туризм в Білорусі
Міжнародний туризм
Туризм в Європі
Туризм в Азії
Туризм в Африці
Туризм в Америці
Туризм в Австралії
Краєзнавство, країнознавство і географія туризму
Музеєзнавство
Замки і фортеці
Історія туризму
Курортна нерухомість
Готельний сервіс
Ресторанний бізнес
Екскурсійна справа
Автостоп
Поради туристам
Туристське освіта
Менеджмент
Маркетинг
Економіка
Інші

Максимюк М.Н.
Культура народів Причорномор'я. - 2012. - №235. - С.55-61.

Оцінка стану та перспективи розвитку індустрії туризму в Україні

На думку аналітиків Світового економічного форуму (WEF) туризм є однією з найважливіших галузей світової економіки, який має першорядне значення для країн, що стояли на різному рівні розвитку. Вплив туризму на економіку приймаючої країни не обмежується вкладом у ВВП і ВРП, надходженнями в державний бюджет, внеском у занятість, це ще і валютні надходження від іноземного туризму, ефект від реалізації екологічних і соціальних проектів для працівників, місцевого населення. Туризм також «сприяє більш глибокому розумінню менталітету інших народів, зміцненню зв'язків, зниження напруги і навіть уникненню конфліктів» [1, с. 148]. Туризм робить позитивний вплив на розвиток інфраструктури: «користування туристами громадським транспортом забезпечує більш дешеве і комфортне обслуговування для місцевих жителів» [1, с. 148], на збереження (відновлення) історичних пам'яток, ресторанів місцевої кухні і т.д.

Однак існує і негативний соціальний та екологічний вплив туризму: зростання злочинності, цін на житло, антропогенного навантаження на курортні території і т.д. З метою мінімізації негативного впливу туризму ООН розробила концепцію сталого (стабільного) розвитку (Конференція ООН з навколишнього середовища і розвитку - UNCED, 1992). У 1996 р. СОТ, WTTC, організацією «Зелений світ» розроблена «Концепція сталого розвитку в XXI столітті «Agenda 21 for travel and tourism industry» [2, с. 6]. СОТ сформулював три базових принципи сталого розвитку: економічна стійкість, соціально-культурна стійкість і екологічна стійкість.

Питання сталого розвитку є предметом дослідження як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. Наприклад, Фадєєва А.С. запропонувала Концепцію сталого розвитку туризму [3], Вєтрова Н.М. розглянула підходи до формування стратегії розвитку рекреаційного регіону з урахуванням екологічної складової [4], Мельникова Н.В вивчала фактори сталого еколого-економічного розвитку курортної території [5], Яковенко І.М. обґрунтувала необхідність розробки і налагодження моніторингу рекреаційного природокористування (рекреаційного, економічного, ландшафтного, екологічного та медико-біологічного) [6], Чугунова Т.М., Фененко А.С. запропонували показники, які можна використовувати для оцінки стану навколишнього природного середовища (загальні дані, природно-ресурсні, економічні, екологічні і соціальні) [7], Цехла С.Ю. визначила основні зовнішні та внутрішні чинники розвитку туристичної індустрії (зовнішні: політичні, економічні, соціально-демографічні, науково-технічні фактори; внутрішні: процеси попиту, пропозиції і поширення, зростання ролі сегментації ринку, посилення горизонтальних інтеграцій тощо) [8]. Для оцінки сталого розвитку на рівні країни Данилишин Б., Веклич О. рекомендують використовувати міжнародні рейтинги сталого розвитку: індекси конкурентоспроможності, економічної свободи в світі, людського розвитку, якості життя, екологічних досягнень тощо [9]. Відсутність комплексного підходу, наявність низки дискусійних питань щодо показників оцінки стану та перспектив розвитку індустрії туризму в Україні з урахуванням базових принципів сталого розвитку обумовлюють актуальність теми дослідження.

Мета дослідження - оцінка стану та перспектив розвитку індустрії туризму в Україні з урахуванням базових принципів сталого розвитку. Для досягнення поставленої мети планується вирішити ряд завдань:

- вивчити динаміку міжнародних туристських прибуттів за регіонами світу;
- визначити внесок туризму і подорожей (Т&Т) у ВВП і зайнятість в Україні, в Європі і в світі;
- оцінити конкурентоспроможність України у сфері туризму;
- дослідити динаміку індексу людського розвитку та індексу екологічних досягнень (екологічної стійкості);
- вивчити перспективи та розробити рекомендації щодо розвитку індустрії туризму в Україні з урахуванням базових принципів сталого розвитку.

За даними Всесвітньої організацій з туризму (UNWTO) в міжнародному туризмі спостерігається підйом: кількість прибуттів в 2010 р. склало 935 млн., що на 6,7% більше 2009 р. Такий ріст компенсував економічний спад в 2009 р., показник прибуттів у 2008 р. був перевищений на 22 млн. Більше інтенсивне відновлення зазначено в зростаючих економіках (число прибуттів зросла на 8%порівняно з розвиненими країнами (5%) [10]. Високі показники приросту у 2010 р. характерні для країн Близького Сходу - 14% (59,7 млн. прибуттів) в порівнянні з 2009 р., країн Азії та Тихоокеанського регіону - 12% (203,8 млн. прибуттів), країн Америки - 7% (150,4 млн. прибуттів) і країн Африки - 6% (48,8 млн. прибуттів) (див. рис. 1).

Динамика международных туристских прибытий по (суб) регионам за 2000-2010 гг.
Рис. 1. Динаміка міжнародних туристських прибуттів (суб) регіонам за 2000-2010 рр.., млн.
Джерело: побудовано за даними UNWTO.

Країни Європи, незважаючи на значну питому вагу (51%) у в'їзному туризмі, демонструють невеликі темпи приросту у 2010 р. - всього 3% (472,7млн. прибуттів) в порівнянні з 2009 р., при цьому приріст для країн Центральної та Східної Європи становить 4,2% (94 млн. прибуттів), для країн Західної Європи - 4,7% (155,7 млн. прибуттів), для країн Південного Середземномор'я - 2% (169,6 млн. прибуттів), а для країн Північної Європи - зменшення на 1% (до 53,3 млн. прибуттів) [10]. Причина полягає у погіршенні погодних умов в Північній Європі (зокрема виверження вулкана в Ісландії)Обсяг міжнародного туризму зріс у першій половині 2011 р. на 4,5%, «встановивши новий рекорд в 440 млн. прибуттів» [11]. Розвинені економіки в першій половині 2011 р. зберігають набрані в 2010 р. темпи зростання (4,3%), зменшуючи розрив з зростаючими економіками (4,8%).

Всесвітня рада з туризму та подорожей (WTTC) зазначає прямий внесок туризму і подорожей (Т&Т) у ВВП в 2011 р. в розмірі 1850 млрд. дол. (2,8% ВВП) [12]. Це внесок, зроблений галузями, які мають справу безпосередньо з туристами, включаючи готелі, ресторани, турагентів, авіалінії і інші послуги пасажирського транспорту і т.д. Зростання прямого вкладу Т&Т у ВВП очікується на рівні 4,2% до 2860,5 млрд. дол. (2,9% ВВП) до 2021 р. Повний внесок Т&Т у ВВП (включає непрямий і стимулюючий вплив на економіку) WTTC в 2011 р. оцінив на рівні 5991,9 млрд. дол. (9,1% ВВП), а до 2021 р. його зростання до 9226,9 млрд. дол. (9,6% ВВП). Сфера туризму і подорожей забезпечила в 2011 р. прямий внесок у занятість в розмірі 99048 тис. робочих місць або 3,4% загальної зайнятості (прогноз на 2021 р. створення 120427тыс. робочих місць) і повний внесок зайнятість в 2011 р. - 258592 тис. робочих місць або 8,8% загальної зайнятості (прогноз на 2021 р. створення 323826 тис. робочих місць). Таким чином такий сектор економіки як Т&Т буде грати все більшу роль у формуванні ВВП та зайнятості у світовій економіці.

За прогнозом UNWTO в наступні два десятиліття буде тривати зростання міжнародного туризму в середньому на 3,3% у рік або на 43 млн. туристів і до 2030 р. кількість міжнародних туристських прибуттів складе 1,8 млрд. [13]. Приріст числа прибуттів в розвинутих економіках (на 2,2% у рік) буде в два рази менше, ніж у зростаючих - на 4,4% в рік. В результаті зміняться частки розвинених і зростаючих економік у загальному обсязі міжнародного туризму з 53% і 47% у 2010 р. до 42% і 58% у 2030 р. На світовому ринку з 2010 р. до 2030 р. зростуть частки Близького сходу (з 6% до 8%), Азії і Тихоокеанського регіону (з 22% до 30%), Африки(з 5% до 7%), скоротиться питома вага країн Європи (з 51% до 41%) та Америки (з 16% до 14%).

Прогноз довгострокового розвитку туризму до 2030 р. показує, що «сектор як і раніше володіє значним потенціалом для подальшого зростання в найближчі десятиліття. Сформувалися нові напрями можуть отримати вигоду з цієї тенденції і можливостей, якщо вони створять відповідні умови і будуть проводити яке сприяє політику для ділового середовища, інфраструктури, надання допомоги, маркетингу та підготовки людських ресурсів» [14]. «Проте, поряд із цією можливістю, будуть також виникати виклики в плані максимізації соціально-економічних вигод від туризму і мінімізації його негативного впливу. І в зв'язку з цим, надзвичайно важливо забезпечити, щоб розвиток туризму проводилося на основі принципів стійкого розвитку» [14].

UNWTO і WTTC також вважають, що прогнози розвитку Т&Т в Україні в цілому також позитивні. У 2011 р. прямий внесок Т&Т у ВВП країни склав 25 млрд. грн. або 2,1% ВВП, перспектива його зростання до 2021 р. - 41,1 млрд. грн. або 2% ВВП [15].

Сфера Т&Т забезпечила в 2011 р. прямий внесок у зайнятість в Україні в розмірі 371 тис. робочих місць або 1,8% загальної зайнятості (прогноз на 2021 р. створення 358 тис. робочих місць) і повний внесок зайнятість в 2011 р. - 1451 тис. робочих місць або 7,1% загальної зайнятості (прогноз на 2021 р. створення 1369 тис. робочих місць). Зниження числа робочих місць в першу чергу обумовлене активним розвитком інформаційних технологій (зокрема on-line бронювання).

У відповідності з методикою WTTC повний внесок Т&Т (total) у ВВП (зайнятість) розраховується як сума прямого вкладу (direct), непрямого внеску (indirect) і «викликаних впливів» (induced) у ВВП (зайнятість) [16] (див. табл. 1). Прямий внесок формується за рахунок туристського експорту, внутрішніх витрат і державних витрат на послуги, які надаються на індивідуальній основі, за вирахуванням імпорту. Внутрішнє споживання оцінюється WTTC з допомогою рівняння множинної лінійної регресії (залежні змінні: ВВП на душу населення і експорт на 1 людину).

Таблиця 1.

Основні економічні показники Т&Т України за 2005-2021 рр. за оцінкою WTTC (за 2021 рр. дані прогнозні дані).
Показник (млрд. грн) 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2021
1. Туристський експорт (visitor exports) 18,2 20,3 26,9 35,4 33,9 36,1 42,3 122,4
2. Внутрішні витрати (domestic expenditure) 11,5 14,9 18,7 23,9 24,1 27,2 31,2 93,8
3. Державні видатки на послуги, які надаються на індивідуальній основі (governmental individual spending) 0,5 0,6 0,8 1,1 1,1 1,3 1,6 4,5
4. Внутрішнє споживання (internal tourism consumption) 30,2 35,8 46,4 60,4 59,1 64,6 75,1 220,7
5. Імпорт (purchases by tourism providers, including imported goods (supply chain)) -203 -24,1 -31,1 -41,3 -38,9 -42,9 -49,9 -149,2
6. Прямий внесок Т&Т у ВВП (direct contribution of Т&Т to GDP) 9,9 11,7 15,1 19,2 20,2 21,7 25,1 71,5
7. Внутрішня ціннісна ланцюжок (domestic supply chain) 16,1 19,1 24,6 31,2 32,9 35,3 40,9 116,4
8. Капітальні інвестиції (capital investment) 1,9 2,7 4,6 7,1 5,1 4,9 5,7 16,7
9. Державні видатки на послуги, які надаються на колективній основі (governmental collective spending) 3,5 4,4 5,6 7,4 7,7 8,6 10,1 31,5
10. Непрямий імпорт (import from goods indirect spending) -1,1 -1,5 -2,2 -3,0 -1,7 -2,1 -2,6 -9,8
11. «Викликане вплив» (induced) 6,6 8,1 10,4 13,1 14,3 14,9 17,2 46,2
12. Повний внесок Т&Т у ВВП (total contribution of Т&Т to GDP) 36,8 44,5 58,1 74,9 78,4 83,2 96,5 272,6

Джерело: складено за даними WTTC

Для країн із низьким доходом на душу населення, менш 13700 дол. (в Україні в 2010 р. він становив 2800 дол.) спостерігається більш висока залежність внутрішнього споживання від ВВП на душу населення - 1,5453, для порівняння в країнах з більш високим доходом - 0,8206.

Крім того, для цілей формування державної політики у сфері Т&Т України і планування асортименту послуг, що надаються підприємствами індустрії туризму України, внутрішнє споживання Т&Т можна розділити на витрати на відпочинок і діловий туризм. З 2009 р. темпи зростання витрат на діловий туризм будуть значно вище темпів зростання витрат на відпочинок. І до 2021 р. питома вага витрат на діловий туризм зросте до 39,5% (з 9,9% у 2005 р. ).Таким чином, діловий туризм в Україні до 2021 р. буде грати ключову роль в економічному зростанні вітчизняної економіки і її необхідно розглядати в якості пріоритетного напрямку національної туристської політики.

Непрямий внесок розраховується як сума витрат внутрішньої ціннісної ланцюга, капітальних інвестицій і державних витрат на послуги, які надаються на колективній основі, за вирахування непрямого імпорту. Оцінка витрат внутрішньої ціннісної ланцюга виконується за допомогою підходу вводу-виводу (input-output), який дозволяє простежити витрати індустрії Т&Т, оскільки вони йдуть через економіку від одного виробника до наступного, забезпечуючи зайнятість і додану вартість на кожному кроці.

В цілому спостерігається зростання всіх статей повного вкладу Т&Т у ВВП за 2011-2021 рр.., проте темпи зростання прямого (5,9) і повного вкладу (5,9) збережуться за умови збільшення капітальних вкладень (в 6,3 рази) і державних видатків (в 3,1 рази) за відповідний період (див. табл. 2).

Таблиця 2.

Основні економічні показники Т&Т України, Європи і світу за 2011 р. та 2021 р. за оцінкою WTTC (прогнозні дані).
Показник 2011 р. 2021 р.
млрд. грн. % у загальному зростання млрд. грн. % у загальному зростання
УКРАЇНА
Прямий внесок Т&Т у ВВП 25,1 2,1 5,9 41,1 2,0 5,0
Повний внесок Т&Т у ВВП 96,5 8,1 5,9 156,6 7,5 5,0
Прямий внесок Т&Т в занятість 371 1,8 1,9 358 1,8 -0,4
Повний внесок Т&Т в занятість 1451 7,1 1,7 1369 6,8 -0,6
Туристський експорт 42,3 7,1 7,2 70,3 5,5 5,2
Внутрішні витрати 31,2 2,6 4,7 53,9 2,6 5,6
Витрати на відпочинок 51,4 4,3 4,8 76,7 3,7 4,1
Витрати на діловий туризм 23,6 2,0 9,1 50,1 2,4 7,8
Капітальні інвестиції 5,7 2,9 6,3 9,6 2,7 5,4
ЄВРОПА
Прямий внесок Т&Т у ВВП 554,5 2,8 2,7 748,2 2,9 3,0
Повний внесок Т&Т у ВВП 1535,3 7,7 1,8 1999,9 7,8 2,6
Прямий внесок Т&Т в занятість 9709 2,6 1,3 11153 3,0 1,4
Повний внесок Т&Т в занятість 28058 7,7 0,3 30338 8,1 0,8
Туристський експорт 487,2 6,0 5,9 683,1 5,0 3,4
Внутрішні витрати 654,2 3,3 0,7 879,8 3,4 2,9
Витрати на відпочинок 914,1 4,6 2,6 1246,0 4,8 3,1
Витрати на діловий туризм 249,0 1,2 3,8 342,6 1,3 3,2
Капітальні інвестиції 144,1 3,8 4,6 214,2 3,9 3,9
СВІТОВА ЕКОНОМІКА
Прямий внесок Т&Т у ВВП 1850 2,8 4,5 2861 2,9 4,2
Повний внесок Т&Т у ВВП 5991,9 9,1 3,9 9226,9 9,6 4,2
Прямий внесок Т&Т в занятість 99048 3,4 3,0 120427 3,6 2,0
Повний внесок Т&Т в занятість 258592 8,8 3,2 323826 9,7 2,3
Туристський експорт 1163 5,7 5,5 1789 4,7 4,3
Внутрішні витрати 2637 4,0 3,8 4128 4,3 4,3
Витрати на відпочинок 2963 4,5 3,8 4604 4,7 4,3
Витрати на діловий туризм 899 1,4 6,1 1402 1,5 4,3
Капітальні інвестиції 651 4,5 4,6 1124 4,6 5,4

Джерело: складено за даними WTTC

В таблиці 2 видно великі темпи зростання за 2011-2021 р р. для Украиныпрямого вкладу Т&Т у ВВП (5,0) і повного вкладу Т&Т у ВВП (5,0) порівняно з європейськими (3,0 та 2,6 відповідно) і світовими (4,2 4,2 відповідно). В результаті Україна займає в 2011 р. 62 місце в світі (з 181 країни) за показником прямого вкладу у ВВП - 3,07 (середній світовий рівень - 15,68), 55 місце за показником повного вкладу у ВВП - 11,76 (середній світовий рівень - 47,43), 36 місце за показником прямого вкладу зайнятість - 371,2 (середній світовий рівень - 795,6), 26 місце за показником повного вкладу зайнятість - 1450,6 (середній світовий рівень - 2002,3); 74 місце за показником десятирічного приросту прямого вкладу у ВВП - 5,0 (середній світовий рівень - 4,4) і 77 місце за показником десятирічного приросту повного вкладу у ВВП - 5,0 (середній світовий рівень - 4,4).

Досягнення більш високих місць Україною в рейтингу можливо при підвищенні її конкурентоспроможності в сфері туризму. Вивчення даних WEF дозволило простежити динаміку показників конкурентоспроможності України у сфері туризму (див. табл. 3).

Таблиця 3.

Оцінка конкурентоспроможності України в галузі туризму за 2007-2011 рр.
Позиції Місце 2007 Місце 2008 Місце 2009 Місце 2011*
Загальне місце в рейтингу 78 77 77 85
Державна політика і регулювання у сфері туризму 88 100 104 107
Сталий природне розвиток 109 83 79 88
Рівень безпеки 73 93 86 82
Рівень охорони здоров'я та санітарії 39 17 18 17
Пріоритетність туризму 90 96 87 101
Інфраструктура авіатранспорту 87 98 94 93
Інфраструктура наземного транспорту 67 84 72 74
Туристична інфраструктура 75 62 55 53
Якість телекомунікацій 64 52 51 68
Цінова конкурентоспроможність туріндустрії 37 115 116 119
Людські ресурси 73 80 68 68
Рівень гостинності 46 62 66 117
Природні ресурси 118* 104 112 119
Культурні ресурси 118* 84 88 86

* За 2010 р. не складався рейтинг
Джерело: побудовано автором за даними звітів WEF [17]

Спустившись на 8 позицій, Україна в 2011 р. займає 85 місце у рейтингу конкурентоспроможності в результаті погіршення показників, що характеризують:

1) державну політику та регулювання в сфері туризму (зі 104 до 107 місця) за рахунок низьких значень з прав власника (135 місце), прозорості в державній політиці (114 місце), часу, необхідного для відкриття бізнесу (90 місце);
2) пріоритетність туризму (з 87 до 101 місця) за рахунок низьких значень за пріоритетністю туризму для уряду (130 місце), ефективності маркетингу країни (120 місце), повноті щорічних даних Т&T (101 місце), своєчасності одержання щомісячних/щоквартальних даних Т&T (72 місце);
3) цінову конкурентоспроможність туристичної індустрії (з 116 до 119 місця) за рахунок низьких значень за загальним оподаткуванню турпослуг (136 місце), індексу цін на готельні послуги (115 місце);
4) рівень гостинності (з 66 до 117 місця) за рахунок низьких значень за показниками «ставлення населення до іноземним туристам» (127 місце), «продовження ділових поїздок» (117-те місце).

Для всебічної оцінки стійкості розвитку України, доповнимо аналіз економічних показників вивченням динаміки індексу людського розвитку та індексу екологічних досягнень (екологічної стійкості).

Вивчення даних щорічних «Звітів про людський розвиток» ПРООН дозволило простежити динаміку індексу людського розвитку України за 1990-2010 р. р (див. рис. 2).

Динамика индекса человеческого развития (HDI) за 1990-2010 гг.
Рис. 2. Динаміка індексу людського розвитку (HDI) за 1990-2010 рр.
Джерело: побудовано автором за даними Human Development Report 1990-2010 рр. [18]

Індекс людського розвитку (HDI) України має незначну амплітуду коливань за 1990-2010 р р. (від 0,664 до 0,714), його значення в середньому складають 0,686, що дозволяє класифікувати Україну як країну із середнім рівнем індексу людського розвитку. Однак HDI України становить в 2010 р. лише 76% від максимального у світі (HDI Австралії = 0,937, HDI Норвегії = 0,938), що свідчить про необхідність розробки системи заходів щодо збільшення цього показника.

Динаміка індексу екологічних досягнень (EPI) України, який замінив індекс екологічної стійкості, має негативну динаміку зниження з 71,2 до 46,31 (на 35%) за 2006-2012 р р. (див. табл. 4).

Таблиця 4.

Динаміка індексу екологічних досягнень (EPI) України за 2006-2012 рр ..
Показник 2006 р. 2008 р. 2010 р. 2012 р.
Індекс екологічних досягнень (EPI) України 71,2 74,1 58,2 46,31
Коефіцієнт зростання (падіння) - 1,041 0,785 0,796

Джерело: складено автором за даними Звітів Єльського університету Environmental Performance Index [19]

Індекс екологічних досягнень (EPI) України склав в 2012 р. лише 60% від максимального (EPI Швейцарії = 76,69), що дозволило Україні зайняти лише 102 місце серед 132 країн світу (див. табл. 5).

Таблиця 5.

Місце України в міжнародних рейтингах з 2001 р. по 2012 р.
Рік Місце України в міжнародному рейтингу
за індексом людського розвитку за індексом екологічної сталості по індексу екологічних досягнень
2001 75 місце серед 175 країн 110 місце серед 122 країн -
2002 70 місце серед 177 країн 137 місце серед 142 країн -
2003 78 місце серед 177 країн - -
2004 77 місце серед 175 країн - -
2005 76 місце серед 177 країн 108 місце серед 146 країн -
2006 62 місце серед 136 країн - 51 місце серед 133 країн
2007 85 місце серед 182 країн - -
2008 - 75 місце серед 149 країн
2009 85 місце серед 182 країн - -
2010 69 місце серед 169 країн - 87 місце серед 163 країн
2011 76 місце серед 187 країн - -
2012 - - 102 місце серед 132 країн

Джерело: складено автором за даними Human Development Report [18], Звітів Єльського університету Environmental Performance Index [19].

Таким чином, в міжнародному туризмі спостерігається підйом: більш інтенсивне відновлення зазначено в зростаючих економіках (число прибуттів зросла на 8%порівняно з розвиненими країнами (5%). Прямий внесок туризму і подорожей (Т&Т) в світовий ВВП в 2011 р. склав 1850 млрд. дол. (2,8% світового ВВП), сфера туризму і подорожей забезпечила в 2011 р. прямий внесок у занятість в розмірі 99048 тис. робочих місць або 3,4% загальної зайнятості. UNWTO і WTTC також вважають, що прогнози розвитку Т&Т в Україні в цілому позитивні. У 2011 р. прямий внесок Т&Т у ВВП країни склав 25 млрд. грн. або 2,1% ВВП, перспектива його зростання до 2021 р. - 41,1 млрд. грн. або 2% ВВП.

У міжнародних рейтингах Україна займає невисокі позиції, так у рейтингу конкурентоспроможності Україна, опустившись на 8 позицій, займає 85 місце в 2011 р. в результаті погіршення показників, що характеризують державну політику та регулювання в сфері туризму, пріоритетність туризму, цінову конкурентоспроможність туристичної індустрії, рівень гостинності; Україна має стабільні значення індексу людського розвитку серед країн із середнім рівнем HDI і займає 76 місце серед 187 країн світу; індекс екологічних досягнень України стрімко знижується, що змістило Україну за EPI з 51 місця серед 132 країн до 102 місця серед 133 країн світу.

В результаті ми згодні з висновком Данилишина Б. і Веклич О., що «для України сталий розвиток є поки ще декларацією про наміри» [9, с.23].

Для забезпечення сталого розвитку туризму в Україні необхідно підвищити рівень використання ресурсного потенціалу, професійної підготовки персоналу в індустрії туризму, розвитку транспортної інфраструктури, знизити сезонність і просторову нерівномірність розподілу туристів, підвищити фінансові показники підприємств індустрії туризму і т.д. Особливо слід відзначити проблеми, які потребують вирішення з боку держави:

- недосконалість законодавства України, що регламентує господарську діяльність підприємств;
- відсутність загальновизнаних затверджених стандартів по навколишньому середовищі: Європейської екологічної маркування послуг з тимчасового розміщення туристів і послуг на місці розташування табору, Маркування «Зелена планета», Ініціативи «Блакитний прапор» та ін;
- відсутність статистичної інформації про ВВП, ВРП індустрії туризму (згідно з методикою WTTC), завантаження засобів розміщення за регіонами, середньою ціною, прибутковості на 1 номер, інформації про розвиток спортивного, ділового і SPA-туризму для оперативного моніторингу ситуації;
- зниження рівня інвестицій у будівництво та реконструкцію засобів розміщення, транспортну інфраструктуру України;
- неадекватний механізм оподаткування підприємств індустрії туризму АРК, обмежений доступ до фінансових ресурсів і труднощі, пов'язані з отриманням кредиту.

Джерела та література

1. Холловей Дж.К. Туристичний бізнес / Дж.К. Холловей, Н. Тейлор. - К: Знання, 2007. - 798 с.
2. Храбровчеко В.В. Екологічний туризм: учеб.-метод. посібник / В.В. Храбровчеко. - М: Фінанси і статистика, 2007. - 208 с.
3. Фадєєва А.С. Концепція сталого розвитку туризму / А.С. Фадєєва // Культура народів Причорномор'я. - 2006. - № 89. - С. 48-51.
4. Вєтрова Н.М. Екологічна безпека в рамках стратегії розвитку рекреаційного регіону / Н.М. Вєтрова // Економіка Криму. - Сімферополь, 2008. - № 23 - С. 17-20.
5. Мельникова Н.В. Теоретичні підходи до формування факторів сталого еколого-економічного розвитку курортних територій / Н.В. Мельникова // Культура народів Причорномор'я. - 2007. - № 108 - С. 46-50.
6. Яковенко І.М. Основні напрямки соціально-економічного та екологічного моніторингу рекреаційного природокористування / І.М. Яковенко // Культура народів Причорномор'я. - 2004. - № 50, т. 1. - С. 48-52.
7. Чугунова Т.ЗВ. Еколого-економічні показники оцінки сталого розвитку курортних регіонів // Т.ЗВ. Чугунова, А.С. Фененко // Культура народів Причорномор'я. - 2004. - № 55, т. 3. - С. 64-67.
8. Цьохла С.Ю. Систематизація факторів розвитку туристичної індустрії / С.Ю. Цьохла // Вчені записки Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського. - 2009. - Тому 22 (61), № 2. - С. 373-380.
9. Данилишин Б. Україна в міжнародних рейтингах сталого розвитку / Б. Данилишин, О. Веклич // Економіка України: політико-економічний журнал. - 2008. - N 7. - С. 13-23.
10. UNWTO. World Tourism Barometer - February 2011 / UNWTO. - Madrid, 2011. - 15 р.
11. Енергійний зростання міжнародного туризму в першій половині 2011 р. : за станом на 21.05.2012: [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://media.unwto.org/ru/press-release/2011-09-15/energichnyi-rost-mezhdunarodnogo-turizma-v-pervoi-polovine-2011-g
12. Travel & Tourism Economic Impact 2011 World / World Travel & Tourism Council. - London, 2011 - 17 p.
13. Tourism towards 2030. Global overview / UNWTO. - Gyeongju, 2011. - 19 р.
14. До 2030 року число міжнародних туристів зросте до 1.8 мільярдів: за станом на 21.05.2012: [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://media.unwto.org/ru/press-release/2011-10-12/k-2030-godu-chislo-mezhdunarodnykh-turistov-vyrastet-do-18-milliardov
15. Travel & Tourism Economic Impact 2011 Ukraine / World Travel & Tourism Council. - London, 2011. - 20 p.
16. Methodology for producing the 2011 WTTC / OE Travel & Tourism Economic Impact Research. - Oxford, 2011. - 87 p.
17. Selected Issues of T&T Competitivness, World Economic Forum. - Geneva, 2009. - 380 p.
18. Human Development Report 1990-2010 рр. : за станом на 21.05.2012: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://hdr.undp.org/en/reports/global/hdr2010/chapters/
19. Environmental Performance Index. Yale University: за станом на 21.05.2012: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://epi.yale.edu/






Все о туризме - Туристическая библиотека
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.