Маклашина Лариса Рудольфівна
Креативна економіка. - 2011. - №12(60). - С.130-136.

Роль інновацій у розвитку туризму

Анотація. Інновації в туризмі - це розробка, створення нових туристських маршрутів, проектів і т.д. з застосуванням досягнень науки, техніки, IT-технологій, а також передового досвіду у галузях управління та маркетингу, впровадження яких дозволить підвищити рівень зайнятості населення, забезпечити зростання його доходів, прискорити соціально-економічний розвиток та покращити туристичний імідж країни і регіонів.

Ключові слова: інновації, інноваційна система, інноваційна стратегія, ринок туристських послуг, туризм.

Найважливішою рисою сучасного етапу розвитку економіки є підвищення ролі інновацій як основи економічного зростання держав, а також прагнення розвинених країн конкурувати за рахунок високих технологій та нестандартних нематеріальних активів.

І політика, і стратегія...

Широке впровадження в господарський оборот інноваційних продуктів і технологій стало ключовим фактором економічного зростання і поліпшення якості життя населення.

Термін «інновації» в сучасному його розумінні, першим став застосовувати Й. Шумпетер. Він підкреслював, що інновації - це істотна зміна функції виробленого, що складається в новому з'єднанні і комерціалізації всіх нових комбінацій, заснованих на використанні нових матеріалів і компонентів, впровадженні нових процесів, відкритті нових ринків, впровадженні нових організаційних форм [2].

У російському законодавстві під інновацією розуміється «кінцевий результат інноваційної діяльності, що одержав реалізацію у виді нового чи удосконаленого продукту, реалізованого на ринку, нового або удосконаленого технологічного процесу, використовуваного в практичній діяльності»[3].

У затверджених президентом РФ «Основи політики Російської Федерації в галузі розвитку науки і технологій на період до 2010 року і подальшу перспективу» в якості найважливішого завдання визначено формування національної інноваційної системи (НІС): «Національна інноваційна система повинна забезпечити об'єднання зусиль державних органів управління всіх рівнів, організацій науково-технічної сфери і підприємницького сектора економіки в інтересах прискореного використання досягнень науки і технологій з метою реалізації стратегічних національних пріоритетів країни» [1].

Основні напрями формування національної інноваційної системи:

- створення сприятливого економічного і правового середовища (створення сприятливого інвестиційного клімату);
- побудова інноваційної інфраструктури;
- удосконалення організаційно-економічного механізму державного сприяння комерціалізації результатів науково-дослідних і експериментальних розробок.

Відображенням державної інноваційної політики є інноваційна стратегія. Це невід'ємна частина стратегії соціально-економічного розвитку держави. Вона визначає довгострокові цілі, напрямки, інструменти і сферу регулювання інноваційної діяльності. Крім того, інноваційна стратегія охоплює і регулює розвиток держави, притому стратегії інноваційного розвитку регіонів і галузей народного господарства повинні гармонійно поєднуватися із загальною стратегією розвитку країни.

Без новизни немає розвитку

В останні десятиліття в Росії, як і в багатьох інших країнах, робляться активні дії по переходу на інноваційний шлях розвитку економіки. Більшість російських інновацій виникає в тих стратегічних галузях, які цілеспрямовано фінансуються державою (наприклад, в області озброєнь та космонавтики). Однак, незважаючи на існування досить розвинених інноваційних галузей, стратегія інноваційного розвитку Росії побудована за принципом інноваційної стратегії всіх галузей господарювання.

Що стосується комерційних підприємств, зокрема у сфері послуг і туризму, то їх керівників поки що не прагнуть ризикувати і вкладати кошти в інноваційні розробки. Понад 70% усіх винаходів спрямоване на підтримання або незначне удосконалення існуючих і в більшості застарілих видів техніки і технологій. Технологічна база російської економіки характеризується крайньою зношеністю основних фондів. Зростання обсягів фінансування науки не здатний забезпечити кардинальні зміни умов функціонування наукового середовища, вирішення завдань соціально-економічного прогресу. Поки ж наша країна володіє чітко вираженою ресурсно-збутової спрямованістю.

За даними центру досліджень та статистики науки (ЦИСН) тільки 5-6% російських промислових підприємств ведуть розробки і впровадження технологічних інновацій. На початку 1980-х років таких підприємств було 60-70% [4]. За даними органів статистики, частка інноваційних товарів, робіт і послуг у загальному обсязі реалізованої продукції становила в Росії в останні роки близько 5%, а частка знову впроваджених або піддавалися значним змінам інноваційних товарів, нових для ринку, - менше 0,5% [5]. Витрати на НДДКР у провідних країн Заходу становлять 2-3% ВВП, у США - 2,7%, а у таких країн, як Японія, Швеція, Ізраїль, вони досягають 3,5-4,5% ВВП. У Росії цей показник становить приблизно 1% ВВП [6].

Недостатньо розвинена в Росії і сфера послуг. Між тим тенденції світового соціально-економічного розвитку показують, що в даний час у світі в сфері послуг виробляється більше половини валового внутрішнього продукту. Понад 40% розміщених у світовій економіці прямих інвестицій припадає на торгівлю, банківські і фінансові послуги, страхування і туризм. Світова практика свідчить, що туристська індустрія за прибутковістю і динамічності розвитку поступається лише видобутку і переробці нафти і газу. За даними Всесвітньої туристської організації, туристичний бізнес забезпечує 10% обороту виробничо-сервісного ринку, на його частку припадає 7% загального обсягу світових інвестицій і 5% усіх податкових надходжень [7]. Тому і в Росії необхідно більше уваги приділяти індустрії туризму, сприяти вдосконаленню інноваційних процесів, сприяти створенню нових продуктів та послуг, нових технологій управління в турбізнесі.

Інноваційна політика держави спрямована на створення сприятливих умов розвитку туристичної галузі, підвищення ефективності функціонування туристичних компаній і повноцінне задоволення відповідних потреб населення. Важелями впливу держави на інноваційну діяльність туристичних організацій є:

- надання податкових пільг активним організаціям, які здійснюють інноваційну діяльність;
- спеціальна науково-технічна, податкова і кредитно-фінансова політика;
- створення сприятливих умов для залучення вітчизняних та іноземних інвестицій у галузь;
- удосконалення амортизаційної політики;
- встановлення пріоритетних напрямків розвитку науки.

Фактори інноваційного розвитку туризму

Фірми в умовах ринкової економіки все більше усвідомлюють необхідність розробки нових продуктів і послуг і пов'язану з цим економічну вигоду. Завдяки своєму унікальному природному і культурному потенціалу, а також величезному інтересу туристів з далекого і ближнього зарубіжжя як до нового неохваченному напрямку Росія має всі підстави для інноваційного розвитку туристської галузі. Індустрія туризму сприяє створенню умов для сталого економічного зростання, підвищення рівня якості життя населення, забезпечення збалансованого соціально-економічного розвитку регіонів і країни, зростання людського потенціалу шляхом збільшення нових пропозицій туристських продуктів і послуг, збільшення зайнятості та доходів населення.

Туризм є однією з найважливіших галузей сервісу, і це вимагає сучасних методів і механізмів обслуговування клієнтів. Однак не всі компанії застосовують інновації на практиці. Адже інноваційна діяльність характеризується високим рівнем невизначеності і ризику, складністю прогнозування кінцевих результатів. Однак при грамотному підході до створення і реалізації інновація може принести чималий дохід і чималу користь. Інновації в індустрії туризму головним чином спрямовані на формування нового туристського продукту, нових підходів в маркетинговій діяльності, а також на застосуванні нових методів управління з використанням IT-технологій. Впровадження інновацій дозволить підвищити конкурентоспроможність туристичних організацій і галузі в цілому. Створення нових і розвиток перспективних видів туризму збільшують зростання споживчого попиту на ринку туристських послуг.

Слід виділити наступні фактори, що визначають ступінь інноваційного розвитку туризму:

- ринкова кон'юнктура ринку та конкуренція на внутрішньому і зовнішньому ринках);
- зовнішнє середовище (рівень розвитку науки та техніки, удосконалення законодавчої та юридичної бази, політична та економічна стабільність);
- кадри (вчені, спеціалісти, підприємці, менеджери, політичні діячі, державні службовці);
- ресурси (природні, виробничі, фінансові, науково-технічні, технологічні, інфраструктура) [2].

Управління підстьобує процес

В туризмі нововведення в техніці, технології, економіці, управлінні і соціальній сфері взаємопов'язані, і щоб впровадити нововведення, треба здійснити зміни і в інших сферах. Наприклад, щоб відмовитися від старої звички бронювання туру по факсу і перейти на систему on-line бронювання, що дозволяє миттєво отримувати підтвердження, компанія повинна навчити співробітників, встановити комп'ютери з відповідним програмним забезпеченням, внести зміни в умови договору між оператором і клієнтом і т.д. При цьому туроператор економить час обробки заявки, прискорює процес оформлення туру, своєю оперативністю залучає нових клієнтів.

Для формування інноваційної стратегії та подальшої реалізації інноваційних ідей в сфері туризму (автоматизація, розробка програмного забезпечення, розробка нових видів туризму і нових туристських маршрутів, новизна послуг в сфері гостинності і т.д.) необхідна система управління інноваціями, яка відповідає вимогам галузі та ринку. Ефективність створення нового туристичного продукту, темпи його розвитку визначаються інноваційною активністю у виробництві нового продукту, який або задовольняє зовсім нову потребу, або дозволяє розширити ринок споживачів. Інноваційна активність проявляється через інноваційний процес і є необхідною умовою економічного зростання та підвищення якості життя. Вона залежить від багатьох факторів економічного та науково-технічного потенціалу, державної інноваційної політики та ресурсів, духовного стану суспільства. На рівні туріндустрії інноваційна активність залежить від вибору стратегії та якості управління компанією, гнучкості виробничих систем і технологій, ступеня використання ресурсів компанії як внутрішніх, так і зовнішніх.

Висновок. На підставі вивчених методологічних підходів до дослідження інноваційного управління в туризмі, описаних у вітчизняній і зарубіжній літературі, на наш погляд, для побудови ефективної методики інноваційного розвитку необхідно оцінити весь спектр показників, що відносяться до сфери послуг, враховуючи історичні та місцеві умови розвитку конкретної туристської дестинації, а також провести комплексний аналіз стану туристських ресурсів.

Література

1. Лист президента Російської Федерації № Пр-576 від 30.03.2002 р.
2. Новіков В.С. Інновації в туризмі. Навчальний посібник [Текст]. - М: Академія, 2007.
3. Гершман М.А. Інноваційний менеджмент. Навчальний посібник [Текст]. - М.: Маркет ДС, 2008.
4. Національні інноваційні системи в Росії та ЄС [Текст]. - М: ЦИПРАН, 2006.
5. Осеевский М.Э. Модернізація економіки Санкт-Петербурга інноваційний розвиток і структурні перетворення [Текст] // Інновації, 2010, №5 (спеціальний випуск).
6. Рогов С.М. Буде Росія світовим інтелектуальним центром? [Текст] // Незалежна газета, 22.11.2010.
7. www.unwto.org.en [Електронний ресурс] // сайт Всесвітньої туристської організації.

Larisa R. Maklashina. Role of Innovations in Tourism Development

Abstract. Innovations in tourism includes development, creation of new tour itineraries, projects, etc. with utilization of achievements of science and technologies, IT-technology, and advanced experience in a field of management and marketing, implementation of which will allow to increase occupational level to provide growth of its income, to increase acceleration of social-economic development, to improve touristic image of country and regions.

Key words: innovations, innovative system, innovation strategy, touristic service market, tourism.