Макарова О.А.
Культура народів Причорномор'я. - 2011. - №215. - С.92-96.

Адаптація організаційно-економічного механізму управління туристським підприємством до умов кризової економіки

Актуальність дослідження. Теоретичні дослідження багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених, так і сама господарська практика останніх років виразно показали, що будь-яка економічна система не може скільки завгодно довго розвиватися стабільно, без кризових спадів і підйомів. Циклічність коливань може бути різною, але кризи з неминучістю наздоганяють будь-яку національну економіку. У зв'язку з цим виникає закономірне питання: чи може господарський механізм економіки, система управління різними галузями, підприємствами, процесами залишатися незмінним? Сутність ідеї дослідження базується на негативній відповіді на поставлене запитання - система управління підприємствами в кризовому періоді повинна по багатьом позиціям зазнавати зміни. Система управління з об'єктивною неминучістю вимагає адаптації до нових соціально-економічних реалій.

Мета статті - обґрунтувати необхідні корективи організаційно-економічного механізму діяльності туристського підприємства, які сприяють успішному подоланню кризи на мікроекономічному рівні.

Ступінь вивченості. У вітчизняній і зарубіжній літературі докладно вивчені проблеми прояву загальнонаціонального економічної кризи. На рівні окремих підприємств досліджено проблеми господарсько-фінансової діяльності, виявлено причини банкрутств підприємств і їх виробничо-фінансової стійкості. Особливу увагу зазначеним проблемам приділено в працях таких вчених як: Абалкин Л.І. [1], Богданов О.І. [2], Єфремов О.В. [3], Кульман А. [4], Чухно А.А. [7] та ін.

Однак теоретичні питання подолання системних кризових проявів на рівні підприємства досліджені недостатньо і потребують більш ґрунтовному науковому обґрунтуванні.

Виклад основного матеріалу. Організаційно-економічний механізм економічної системи - це органічна єдність виробничих, фінансових, соціальних, технологічних і організаційних зв'язків, що приводяться в рух з метою безперервного задоволення зростаючих і суперечливих потреб особистості, колективів, груп, регіонів і суспільства в цілому.

Слід відзначити два ключових поняття у такому визначенні організаційно-господарського механізму: органічне єдність взаємозв'язків різних видів і їх рух до мети, організоване за допомогою господарського механізму. В якості органічних взаємозв'язків в економічних процесах виступають об'єктивні закони. Економічні закони - це найбільш суттєві повторювані об'єктивні причинно-наслідкові зв'язки між економічними явищами. Вони складають об'єктивне ядро господарського механізму. Економічна життя - саморазвивающееся явище. Вона пов'язана, але незалежна від суб'єктивних бажань і поведінки людини. Економіка розвивається за своїми законами. У ринковій економіці діють такі пізнані наукою закони як:

- закон поглиблення суспільного поділу праці;
- закон вартості;
- закон конкуренції;
- закони ринкового попиту і пропозиції;
- закон граничної корисності;
- закон піднесення потреб і т.д.

Економічні процеси завжди будуть розвиватися у відповідності з цими законами, при будь-якій мірі управлінського впливу будь-якого суб'єкта управління.

Через поглиблене пізнання економічних законів та їх усвідомлене застосування в господарській практиці закони об'єктивно впливають на економічні процеси. У цьому єднанні об'єктивне і суб'єктивне початок організаційно-економічного механізму знаходять дозвіл своїй суперечливості. Ігнорування економічних законів, досягнень економічної науки у господарській діяльності веде до згубних наслідків економічної практики, до значних нераціональних витрат людської енергії, матеріальних і фінансових втрат, гальмує соціально-економічний процес розвитку суспільства, створює довготривалі кризові ситуації.

Суб'єктивну складову організаційно-економічного механізму представляє управлінська діяльність менеджерського складу на всіх рівнях економічної системи. Управлінська діяльність людей полягає у використанні різних способів, прийомів, важелів впливу на об'єкт управління для надання процесу розвитку бажаного спрямування і досягнення раніше поставленої мети. «Управління в широкому розумінні - процес підтримки функціонування або переведення системи з одного стану в інше за допомогою цілеспрямованого впливу на об'єкт управління з метою зміни його стану» [6, с. 644].

У відповідності з теорією менеджменту в системі управління виділяються суб'єкти управління, об'єкти управління, структура та механізм управління. У туристському процесі в якості суб'єктів управління виступає менеджерський склад підприємств ТК. Крім того, управлінський вплив на ТК здійснюють місцеві та відомчі органи державної влади. Результативність їх спільного управлінського процесу визначає, в кінцевому рахунку, ефективність всієї системи управління туристським комплексом.

Об'єкт управління діяльністю в рекреаційно-туристичній сфері надзвичайно різноманітний. Він включає всі елементи туристського процесу, як за основним, так і додатковим операціями обслуговування рекреанта. Створення туристських послуг, організаційні, фінансові, технологічні та інші операції щодо їх забезпечення - все стає об'єктом управління.

Нарешті, механізм управління - це сукупність методів, способів або прийомів впливу суб'єкта управління на об'єкт управління з метою додання йому бажаної спрямованості розвитку і отримання запланованого результату. У числі компонентів механізму управління поділяють на економічні, нормативно-правові, адміністративні, організаційні, технологічні, інформаційні та ідейно-виховні методи управління.

Таким чином, вся структура організаційно-економічного механізму може бути представлена у вигляді наступної схеми, відображеної на рис. 1.

Рис. 1. Схема організаційно-економічного механізму підприємства туристичного комплексу та його елементи, що підлягають адаптаційним перетворень в умовах кризи (відмічені **)

Проблема адаптації організаційно-економічного механізму підприємства ТК полягає у найкращому і ефективному використанні всього механізму управління, застосування найбільш дієвих методів, прийомів і способів впливу суб'єктів управління на об'єкти з метою подолання кризових проявів і з урахуванням мінливих умов. Чим активніше здійснюється процес оновлення механізму управління у відповідності з об'єктивними законами розвитку економіки і суспільства, найбільшою мірою адекватності мінливих внутрішніх і зовнішніх умов ринку туристських послуг, тим стійкіше і ефективніше діяльність підприємства ТК.

Питання адаптації системи управління підприємствами ТК до змін зовнішніх факторів включає поліпшення структури всього туристичного комплексу регіону. Більш досконала структура ТК представляє оптимальне співвідношення всіх його складових елементів, що підрозділяються за галузевим, технологічному, інституціональному ознаками, що сприяє загальному соціально-економічному і екологічному прогресу регіону.

Механізм управління підприємствами туристичного комплексу включає різноманітність взаємопов'язаних методів і важелів впливу суб'єктів управління на об'єкти з метою досягнення поставлених завдань, у тому числі щодо подолання кризових проявів (рис.1). Палітра використовуваних методів надзвичайно різноманітна. У згрупованому вигляді вони складаються з економічних, адміністративних, нормативно-правових, організаційних, технологічних та ідейно-виховних методів.

Ґрунтуючись на загальній теорії менеджменту та етапах його поглибленого пізнання, можна дедуктивним методом сформулювати теоретичні проблеми управління туристськими підприємствами. Їх діяльність також схильна прямим і непрямим впливів зовнішнього середовища. Зовнішнє середовище прямого впливу на туристські підприємства складається з:

- туристів, які споживають послуги турпідприємства;
- конкурентів, що змагаються з підприємством за найбільш вигідні умови надання послуг та їх обсяг;
- влади різних рівнів, в особі державних органів, які встановлюють закони, положення і контролюють їх виконання;
- постачальників ресурсів, необхідних для функціонування турпредприятий;
- громадських організацій (зокрема профспілкових організацій, політичних партій і спілок тощо).

Непрямий вплив на підприємства туристичного комплексу мають такі фактори як:

- міжнародні організації, що склалися в силу міжнародного поділу праці у сфері туризму;
- зміни в темпах науково-технічного прогресу та інноваційного процесу в суспільстві;
- соціально-культурні чинники суспільного розвитку;
- стан економіки в країні і особливо циклічні фінансово-економічні кризи як у світі, так і в країні перебування туристів;
- сезонні природно-кліматичні умови і погодні коливання в періоди активного туристського періоду

Вплив зовнішніх факторів носить надмірно нестійкий характер і в малому ступені залежить від менеджерів туристичного підприємства. Ця обставина лише посилює вимога до керівників турпідприємства в прояві гнучкості прийняття рішень, творчого і осмисленого підходу, високої компетентності, обгрунтованого ризику і рішучих дій. У відомій роботі Мескона М.Х та Хедоурі Ф. автори вказують: «Керівник не вправі чекати...однорідності у своїй роботі. Швидше, характерним для нього буде короткочасність, різноманітність і фрагментарність здійснюваної діяльності» [5, с. 36].

Не будучи в силах змінити негативний вплив зовнішніх факторів, досвідчені керівники пристосовуються до їх впливу, змінюють механізм внутрішніх методів управління, адаптують їх до нових зовнішніх умов. Професійно підготовлений менеджмент туристичного підприємства формує внутрішні компенсатори негативного впливу зовнішнього оточення. В залежності від характеру та сили впливу кожного з десяти наведених на рис.2. факторів прямого та непрямого впливу на туристське підприємство менеджмент останнього повинен розробити та використовувати інструменти адаптації, вбудовані у внутрішній організаційно-економічний механізм управління, перетворити структуру і процес управління підприємством з метою забезпечення сталого і ефективного функціонування організації.

Рис. 2. Зовнішнє середовище прямого і непрямого впливу на менеджмент турпідприємства

Адаптація управління туристським підприємством являє собою процес пристосування усіх елементів системи управління до нових зовнішніх умов, шляхом застосування відповідних компенсаторів з метою досягнення стійкої та ефективної роботи організації в тривалому періоді.

Тривалість адаптаційного процесу повинна відповідати тривалості факторного впливу в зміненому вигляді, однак стартовий момент адаптаційного процесу повинен випереджати майбутні зміни в характері екзогенних факторів. Мистецтво керівника полягає в умінні передбачати будь-які зміни в зовнішніх чинниках, що впливають на організацію туристського підприємства. Разом з тим, якість адаптивності, ступінь адекватності адаптаційного процесу залежать від еластичності управлінської системи, її здатності до змін в мінливих зовнішніх і внутрішніх умов

Зміни в зовнішніх факторах можуть бути трьох видів:

- короткочасні з подальшим відновленням своїх якісних і кількісних критеріїв;
- довготривалі з відновленням та покращенням якісних і збільшенням кількісних показників;
- короткочасні або довготривалі без відновлення попередніх показників, іншими словами, кардинальна зміна заходи впливу зовнішнього фактора на керування туристським підприємством.

Всі зазначені види змін до екзогенних факторів вимагають адекватної реакції менеджменту у формі короткочасної або довготривалої адаптації. У третьому випадку адаптація буде полягати в докорінній зміні механізму управління туристичним підприємством відповідно з кардинальними змінами у зовнішньому середовищі впливу.

Більшість екзогенних факторів, що впливають на менеджмент туристських підприємств, взаємопов'язане між собою і з внутрішніми (ендогенними) факторами. Наприклад, кризовий стан економіки, рецесія впливають на зміну ряду зовнішніх чинників - споживачів турпослуг, конкурентів, постачальників ресурсів, соціально-культурних факторів У свою чергу, економічна криза є наслідком відставання в реалізації досягнень науково-технічного прогресу, процесів модернізації та інновації. Внутрішні та зовнішні фактори впливу переплетені В цій зв'язку адаптаційний процес повинен мати системний характер з використанням різних методів адаптації, різноманітних компенсаторів. Цей процес стосується насамперед внутрішніх елементів системи управління туристським підприємством - структури управління, об'єктів і процесів управління, методів управління складають весь механізм управління.

Висновки. Адаптація організаційно-економічного механізму управління туристськими підприємствами в період економічної кризи як предмет дослідження в роботі розглянутий від аналізу розвитку наукової думки про зміст механізму управління, його складових елементів і їх взаємодії до аналізу факторів, що впливають на адаптаційні зміни системи управління при кризових проявах.

На основі теорії розвитку систем управління В. Ансоффа, Р. Файоля сформульована технологія і послідовність адаптаційних перетворень системи управління туристськими підприємствами при кризових проявах. Адаптація управління туристським підприємством обґрунтована в чотири етапи змін організаційно-економічного механізму, що базуються на різних технологіях менеджменту.

Адаптаційні перетворення механізму управління як системи взаємопов'язаних методів і важелів впливу на об'єкти управління обґрунтовані у формі вдосконалення ряду традиційних методів (на прикладах цін на туристські послуги, рентних платежів за природні ресурси, податкових важелів та ін) та інноваційних методів в управлінні туристичними процесами (на прикладах диверсифікації виробництва туристських послуг, аутсорсингу та ін). Отримано висновок про необхідність адаптаційних змін у всіх структурних елементах організаційно-економічного механізму.

Сукупність отриманих результатів підтвердила необхідність розгляду адаптації організаційно-господарського механізму управління туристськими підприємствами в період кризових проявів до змін зовнішніх факторів навколишнього середовища туристичного комплексу.

Джерела та література

1. Абалкин Л.І. Що таке господарський механізм? / Л.І. Абалкин. - М: Думка, 1980. - 79 с.
2. Богданов Е. І. Господарський механізм санаторно-курортного комплексу: монографія / О.І. Богданов, О.А. Нікітіна, А.С. Гаценбиллер. - СПб.: Вид-во СПбГАСЭ, 2004. - 243 с.
3. Єфремов А. В. Системний підхід до формування організаційної структури управління рекреаційно-економічним комплексом Криму / А.В. Єфремов, І.В. Бережна, Н.М. Вєтрова // Культура народів Причорномор'я. - 1997. - №2. - С.263-266.
4. Кульман А. Економічні механізми / А.с Кульман; пер. з фр. під заг. ред. Н. В. Хрусталевой. - М: Прогрес; Універс, 1993. - 92 с.
5. Мэскон М.Х. Основи менеджменту / М.Х Мэскон, М. Альберт, Ф. Хедоурі; [пер. з англ.]. - М: Річ, 1993. - 702 с.
6. Румянцева Є.Є. Нова економічна енциклопедія / Є.Є. Румянцева. - 2-е вид. - М: Інфра-М, 2006. - 810 с.
7. Чухно А. Господарський механізм та шляхи його вдосконалення на сучасному етапі / А. Чухно // Економіка України. - 2007. - №4 - С.36-41.