Мацкевич Н.М., Ковальчук Н.М., Овчаренко Т.Г.
Педагогiка, психологiя та медико-бiологiчнi проблеми
фiзичного виховання i спорту. - 2009. - №9. - С.92-94.

Структура управління в галузі туризму

Анотація. Розроблено структуру управління в галузі туризму в Україні як однієї з найважливіших в оздоровленні населення; подано її обґрунтування. Визначено систему органів державного управління в галузі туризму через гілки законодавчої (Верховна Рада) та виконавчої влади (міністерства, управління обласних державних адміністрацій); висвітлено їх завдання та повноваження. В роботі подано структуру і зміст діяльності органів місцевого самоврядування (ради народних депутатів різних рівнів), а також громадських організацій (національна та обласні федерації спортивного туризму, спортивні клуби) в туристичній галузі.

Ключові слова: туризм, управління, державні органи, громадські органи.

Вступ. Розвиток демократичної державності та становлення громадського суспільства обумовлює управління в будь-якій галузі на рівні державної влади в поєднанні з запровадженням основних засад громадського суспільства, що проявляється у діяльності громадських самодіяльних організацій, місцевого самоврядування. Це обумовлює значущість вивчення структури управління туризмом, як однієї з найважливіших галузей оздоровлення [1,2,6,7].

Система управління туризмом в Україні включає державні та громадські організації. Державна влада розподіляється на законодавчу, виконавчу і судову. Отже, державна політика в галузі туризму визначається через гілки законодавчої влади (Парламент) та виконавчої (Уряд) [3,4]. Громадські організації в управлінні туризмом представлені спортивними федраціями (національною та обласними) та туристичними клубами.

Робота виконана за планом НДР Волинського національного університету імені Лесі Українки.

Мета, завдання роботи, матеріал і методи. Метою роботи є розробка та обґрунтування структури управління в галузі туризму та висвітлення завдань і функцій органів управління.

Результати дослідження. Виходячи з розподілу державної влади в Україні розглянемо органи управління туризмом в кожній з гілок влади (рис.1).

Рис. 1. Структура управління в галузі туризму

Державні організації в системі управління туризмом в Україні представлені органами законодавчої та виконавчої влади.

До повноважень Верховної Ради в галузі туризму належать (згідно Закону України «Про туризм»): визначення основних напрямів державної політики в галузі туризму; правових засад регулювання відносин у галузі туризму; обсягу фінансового забезпечення туристичної галузі в законі про Державний бюджет України.

Управління туризмом в системі виконавчої влади здійснюється Міністерством культури і туризму, Міністерством освіти і науки, Міністерством у справах сім'ї, молоді та спорту.

Одним з центральних органів державної виконавчої влади в галузі туризму є Міністерство культури і туризму України. Воно в установленому порядку вносить пропозиції щодо формування державної політики у туристичній та курортній галузях, забезпечує її реалізацію, здійснює управління в цих галузях, а також міжгалузеву координацію. Основними завданнями міністерства є:

- участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у туристичній та курортній галузях;
- розроблення та реалізація загальнодержавних програм розвитку курортів та туристично-рекреаційної сфери, ринку туристичних послуг, забезпечення захисту і безпеки туристів;
- визначення перспектив і напрямів розвитку внутрішнього, міжнародного та іноземного туризму, розбудови матеріально-технічної бази туризму;
- міжгалузева координація та функціональне регулювання з питань туризму;
- організація та розвиток системи наукового, інформаційно-рекламного забезпечення туристично-рекреаційної та курортної сфери.

Центральним органом державної виконавчої влади в компетенції якого також питання галузі туризму є Міністерство освіти і науки. В його складі функціонує департамент розвитку дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти, який розробляє та реалізує освітні та оздоровчі програми.

Безпосередньо реалізація державної політики в галузі освіти засобами туризму, краєзнавства здійснюється Українським державним центром туризму і краєзнавства учнівської молоді Міністерства освіти і науки України.

Центр здійснює інструктивно-методичну, організаційно-масову, навчально-виховну роботу, краєзнавчу та екскурсійну діяльність, спрямовану на подальший розвиток туристсько-краєзнавчої та оздоровчої роботи з учнівською молоддю України.

Центр:

- організовує туристські і краєзнавчі змагання, зльоти, конкурси, експедиції, навчально-тренувальні табірні збори, походи, екскурсії;
- розповсюджує методичні, інформаційні матеріали, навчальні програми дитячих туристсько-краєзнавчих об'єднань;
- організовує роботу гуртків з різних видів спортивного туризму (пішохідного, водного, лижного, спелео, велосипедного, гірського) і краєзнавчих досліджень (народознавчих, історичних, географічних, екологічних, фольклорно-етнографічних).

В Україні крім Державного функціонують обласні центри туризму і краєзнавства учнівської молоді, а також міські та районні станції юних туристів. Вони організовують роботу гуртків зі спортивних видів туризму, пізнавальну роботу, проводять навчально-тренувальну роботу, збори, походи, змагання. Такий центр функціонує в м. Луцьку.

Міністерство з питань сім’ї, молоді та спорту є центральним органом державної виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері фізичної культури і спорту [8]. Він вносить пропозиції щодо програм розвитку спортивного туризму.

Завданнями Міністерства з питань сім’ї, молоді та спорту є:

- затвердження календарних планів змагань, навчально-тренувальних зборів зі спортивного туризму;
- організація фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходів;
- організація роботи з фізичного виховання і провадження фізкультурно-оздоровчої діяльності у навчально-виховній сфері;
- порушення клопотань нагородження спортсменів, тренерів державними нагородами;
- присвоєння спортивних звань;
- комплектація збірних команд України, підготовка та участь спортсменів у змаганнях.

В областях основні функції в галузі фізичної культури і спорту здійснюють відповідні підрозділи обласних державних адміністрацій. Таким підрозділом є Управління з питань сім’ї, молоді та спорту обласної державної адміністрації, основними завданнями якого є відповідно: затвердження календарних планів обласних змагань та навчально-тренувальних зборів; підготовка, комплектація збірних команд області; організація в області фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів; присвоєння спортивних звань (КМС, І розряд).

Аналогічні підрозділи з питань фізичної культури і спорту функціонують в районних і міських ор-ганізаціях.

Отже, питання підготовки спортсменів, організації змагань, навчально-тренувальних зборів, присвоєння спортивних звань в спортивних видах туризму вирішуються Міністерством з питань сім’ї, молоді та спорту України та відповідними підрозділами в областях, районах, містах.

Управління туризмом на місцях здійснюють органи місцевого самоврядування: Верховна Рада АР Крим та обласні і районні ради. В їх складі діє постійна комісія ради з питань соціального захисту населення, трудових ресурсів, сім'ї, молоді, спорту та туризму. Така комісія:

- розробляє та вносить пропозиції, що затверджуються радою, яка схвалює регіональні програми розвитку туризму, що фінансуються з бюджету АР Крим, обласних і районних бюджетів;
- визначає кошти бюджету АР Крим, обласних і районних бюджетів для фінансового забезпечення регіональних програм розвитку туризму;
- контролює фінансування регіональних програм розвитку туризму за кошти бюджету АР Крим, обласних і районних бюджетів.

Місцеві програми розвитку туризму затверджують сільські, селищні, міські ради. Пропозиції попередньо розглядаються і вносяться на затвердження депутатською комісією.

В управлінні туризмом беруть участь також громадські організації. Громадяни України, іноземці, особи без громадянства з метою реалізації та захисту прав і законних інтересів можуть об'єднуватись в громадські організації туристичної спрямованості (ст. 28 Закону України «Про туризм») [2]. Однією з ведучих є Федерація спортивного туризму України, яка своєю метою ставить сприяння створенню головних засад національної моделі спортивного туризму як масового самодіяльного спорту та спорту вищих досягнень. З 2002 року рішенням колегії Держкомспорту Федерації надано статус національної спортивної федерації. Основними напрямами діяльності Федерації є:

- організація та проведення спортивних туристських заходів: всеукраїнських та регіональних змагань з техніки спортивного туризму та спортивних туристських походів і експедицій;
- вивчення та пропаганда спортивних туристських ресурсів території України, розробка та апробація кваліфікованих туристсько-спортивних маршрутів;
- сприяння організації навчально-методичної роботи з підготовки та підвищення кваліфікації кадрів спортивного туризму;
- сприяння інформаційному, нормативному, методичному забезпеченню розвитку спортивного туризму в Україні;
- розвиток структури Федерації.

Федерація спрямовує зусилля на розвиток пішохідного, гірського, велосипедного, водного, лижного, вітрильного, спелеологічного, автомобільного та мотоциклетного видів спортивного туризму.

Федерація є дійсним членом Міжнародного туристсько-спортивного союзу та Міжнародної федерації спортивного туризму. Осередки та організації Федерації діють в АР Крим, областях України (наприклад Волинська обласна федерація спортивного туризму).

З метою сприяння розвитку спортивного туризму у відповідних адміністративно-територіальних одиницях, регіонах України створюються територіальні спортивні туристські клуби, які є добровільними громадськими об'єднаннями, що створюються на засадах єдності інтересів громадян - прихильників спортивного туризму. Клуб є юридичною особою і діє на підставі власного статуту, він є неприбутковою організацією. Клуб може на добровільних засадах входити до складу інших громадських організацій, бути членом відповідної федерації, брати участь у заснуванні спілок, союзів.

Основними завданнями таких клубів є:

- здійснення заходів з масового залучення до активних занять спортивним туризмом різних соціальних та вікових груп населення;
- організація засобами спортивного туризму активного дозвілля;
- сприяння створенню в місцевих установах, організаціях секцій спортивного туризму;
- організація та проведення туристських походів, експедицій, подорожей з різних видів спортивного туризму, комбінованих за видами туризму подорожей;
- організація роботи туристсько-спортивних, оздоровчих таборів та баз;
- проведення спортивних туристських змагань, зльотів;
- здійснення навчально-тренувальної роботи зі спортивного туризму.

Членами клубу можуть бути як окремі громадяни, так і колективи підприємств.

Висновки:

1. Структура управління в галузі туризму включає державні організації законодавчої (комітет молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму Верховної Ради) та виконавчої (Міністерство освіти і науки, Міністерство сім’ї, молоді та спорту, Міністерство культури і туризму, відповідні підрозділи обласних, районних державних адміністрацій) гілок влади, а також органи місцевого самоврядування (комісії рад народних депутатів) і громадські організації (федерації спортивного туризму).

2. Основними функціями державних органів управління в галузі туризму є визначення правових засад, фінансового забезпечення, планування, міжгалузева координація, реалізація оздоровчих програм засобами туризму. Громадські організації проводять навчально-тренувальну роботу, спортивні та оздоровчі заходи.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо в аналізі особового складника системи управління туризмом.

Література

1. Калитюк В.А. Рекреаційно-туристичний комплекс в умовах ринку. – Львів, 1999. – 162 с.
2. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2003. – 300 с.
3. Мельник А.Ф., Оболенський О.Ю., Васіна А.Ю., Гордієнко Л.Ю. Державне управління / навчальний посібник. – К.: «Знання», 2004. – 342с.
4. Нормативно-правові акти України з питань туризму: Збірник законодавчих та нормативних актів (станом на 1 червня 2004 року) / Упоряд. М.І.Камлик. – К.: Атака, 2004. – 464с.
5. Павлов В.І., Черчик Л.М. Рекреаційний комплекс Волині: теорія, практика, перспективи. – Луцьк, 1998. – 124 с.
6. Панкова Є.В. Туристичне краєзнавство: Навч. Посібник. – К.: Альтерпрес, 2003. – 352 с.
7. Рутинский М.Й. Організація спортивно-оздоровчого туризму: Навчально-методичні матеріали – Львів: КВКПП „Фенит”, 2002. – 159 с.
8. Туризм в Україні. Статистичний бюлетень. – К.: Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України, 2000. – 30 с.

Аннотация. Мацкевич Н.М., Ковальчук Н.М., Овчаренко Т.Г. Структура управления туристической отрасли.

Разработано структуру управления туризмом в Украине как одной из важнейших в оздоровлении населения; дано ее обоснование. Определено систему органов государственного управления в отрасли туризма через ветви законодательной (Верховный Совет) и исполнительной власти (министерства, управления областных государственных администраций); освещено их задачи и полномочия. В работе отражена структура и содержание деятельности органов местного самоуправления (советы народных депутатов разных уровней), а также общественных организаций (на-циональная и областные федерации спортивного туризма, спортивные клубы) в туристической отрасли.

Ключевые слова: туризм, управление, государственные органы, общественные органы.

Annotation. Matskevych N., Kovalchuk N., Ovcharenko T. Scheme of management of tourism.

Demonstrates the management scheme of tourism activities in Ukraine, which are of special importance for the purposes of health improvement of the population; provides for respective argumentation thereto. The article defi nes the system of state authorities in the sphere of tourism, including legislative (Supreme Council) and executive (ministries, regional executive departments) bodies; elucidates their objectives and authorities. The paper presents the structure and substance of functioning of local authorities (deputy councils of various levels), as well as public organizations (national and regional federations of sport tourism, sport clubs) in the tourism sphere.

Keywords: tourism, management, the state authorities, public organizations.