Литовченко Г.О., Буланов О.М., Рябов В.В.
Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми
фізичного виховання і спорту.- 2005. - №20. - С.42-50.

Екологічне виховання та формування здорового способу життя засобами туризму

Аналізується стан здоров’я школярів. Розглядається теоретичні основи формування здорового способу життя та екологічного виховання засобами туризму. Окреслюються перспективи розвитку туризму в освітніх закладах нашої країни.

Ключові слова: туризм, екологія, спосіб життя, здоров’я.

Вступ. Перспективний шлях України – побудова суспільства зі сталим розвитком, тому надзвичайно важливо, щоб сучасні форми освіти і виховання як духовного формування особистості вимогам формування культури здоров`я, одного з провідних критеріїв сталого розвитку суспільства.

Туристський рух є частиною загальної культури сучасної людини, досягненням цивілізованого суспільства, а турист – представником цієї культури. Отже його відношення, до природних цінностей повинне відбивати досягнутий культурний рівень досягнення людства.

Любов до природи і дбайливе відношення стають для туристів реальним лише при їх активній особистій участі в її охороні. Вміння до правильного природовикористання виховується добрими справами туриста на маршруті, у лісі – усюди, де його допомога найбільш потрібна і ефективна [9].

Оцінюючи професійні якості туриста, можна стверджувати, що любов до природи, активна участь в охороні і збільшення її багатств є показником його культури. І не тільки культури, але і патріотизму. Адже, як відомо, берегти і любити природу – означає любити і берегти Батьківщину.

Для вироблення стереотипу такого поводження акцент повинен бути зроблений на набуттям туристом практичного досвіду спілкування з природою, що повинно, як правило, під спостереженням педагога (принаймні на початкових етапах). Пізнавальна діяльність мандрівників, виражається у пошуку і відкритті нового і ще не відомого їм у навколишньому середовищі, спостереження нових об’єктів і явищ, з’ясування їхніх властивостей, особливостей, пов’язаних з природою [6].

У здоров`ї населення України за останні роки відбулась ціла низка негативних тенденцій багато з яких значною мірою пов’язані з незадовільною екологічною ситуацією.

Одним із завдань екологічного виховання населення можна вважати перетворення природоохоронної переконаності в неухильну звичку, традицію, у стереотип безпечного для навколишньої природи поводження населення, а також перетворити суспільні моральні вимоги у галузі охорони навколишнього середовища в особистості моральні принципи кожної людини. Домагатися того, щоб кожен хто ступає на туристську стежку і «зливається» з природою розцінював причинену шкоду природі як особистий біль, щоб у всіх туристів сформувалась громадянська відповідальність за всі прийняті ним рішення у відношенні до природи.

Завданням екологічної підготовки населення є як «особиста» споживча філософія спілкування з природою, виховання елементарної культури відносин до тварин, рослин, дерев, землі, води, так і подолання «суспільного» відношення до забруднення і псування навколишнього середовища, до всього, що індивід спостерігає, прикладів неправильного природокори- стування у будь-яких галузях господарства [1].

З’явилась нова група «екологічно зумовлених» хвороб. Існуючий закон «Про охорону навколишнього середовища» (1995 р.) не виконується в повному обсязі і часто не має механізмів відшкодування збитків за втрату кожної людина від негативного впливу екологічних чинників. З огляду на це необхідним є розширення можливостей населення для більш активного способу життя.

Освітній процес в ЗОШ передбачає не тільки навчання і виховання, а й оздоровлення підростаючого покоління, хоча, повинні відмітити, що екологічному вихованню приділяється недостатньо часу. Це обумовлено невеликою кількістю годин у навчальних програмах.

Нині ведуться розмови про введення в шкільну програму таких нових предметів, як логіка, етика. Предмети потрібні, але нововведення потребують розв’язання низки проблем. Перш за все наших дітей потрібно захистити від розумового і нервового перевантаження. У школі вивчається понад 20 предметів . навантаження на учнів 6-11 класів щоденно по 6-8 уроків, на виконання домашніх завдань потрібно 2-3 і більше годин. Робочий день добросовісного учня триває 10 годин. Перерва між сніданком та обідом 7-8 годин. От і виходить, що на першому місці – план, програма, а здоров`я учнів нікого не турбує. Окрім загальноосвітньої, багато учнів відвідують музичні, художні, комп’ютерні курси, спортивні школи (на жаль з кожним роком все менше), де вивчають і освоюють майбутню професію.

Робота виконана у відповідності до плану НДР Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка.

Формулювання цілей роботи. Метою нашого дослідження є визначення можливості формування шляхів оптимізації екологічної освіти і використання засобів туризму для формування здорового способу життя дітей та підлітків.

Результати досліджень. Визначальними поняттями позначеної нами проблеми є «здоровий спосіб життя», «туризм», «екологічне виховання». Організатором екологічної освіти і виховання школярів-туристів варто виходити з того, що успішність його істотно залежить від того, наскільки широко використані методи природоохоронної роботи, що зарекомендували себе позитивно.

При виборі конкретних форм занять варто виходити з необхідності тісного переплетення екологічного й інших видів навчання і виховання туристів-школярів.

Активна участь туристів у роботі з охорони природи дозволяє внести своє особисте відношення до питання, будить думку, викликає співпереживання і, в остаточному підсумку, допомагає становленню як в окремих мандрівників, так і в туристських колективах, правильних природоохоронних переконань.

НТП, «інформаційний бум», рання комп’ютеризація освіти пред’являє підвищенні вимоги до психо-фізичних особливостей школярів, що на фоні росту і розвитку організму може і призводить до перевтоми, порушує внутрішнє середовище організму та розвиває різні психологічні стани. Матеріали щорічних доповідей та звітів про стан здоров’я дітей свідчить про те, що в останні роки здоро’вя молодого населення помітно погіршується. Здорових школярів у молодших класах – 10-12%, середніх – 8%, старших – 4-5%; 70% - порушення опорно-рухового апарату; 32,6% - відхилення в діяльності нервової системи. Відбувається омолодження всіх хронічних захворювань [5].

Здоров’я населення – це не тільки сукупність характеристик та ознак індивідуального здоров’я, а й інтеграція соціально-економічних рис, які роблять його життєво необхідною частиною того соціального організму, яким є суспільство. Всесвітня організація охорони здоро’вя (ВООЗ) визначає поняття «здоро’вя» як стан повного психічного, і соціального благополуччя.

Поняття «здоровий спосіб життя» - це концентрований вираз взаємозв’язку способу життя і здоров’я людини. Здоровий спосіб життя об’єднує все те, що сприяє виконанню людиною професійних, громадських і побутових функцій в оптимальних для здоров’я умовах. Він орієнтує діяльність індивідуму в напрямку зміцнення і розвитку індивідуального і суспільного здоров’я. При цьому основним критерієм оцінки стану здоров’я є рівень здатності людини пристосовуватися до умов навколишнього середовища. Мається на увазі не тільки пристосування до шкідливих чинників навколишнього середовища, а й соціальна адаптація людини в суспільстві.

Здоровий спосіб життя без будь-яких заперечень необхідно вважати мудрою і фундаментальною основою людського буття в його спрямований до тілесно-духовного вдосконалення кожного індивідуму. В широкому розумінні – це природний шлях до взаємоудосконалення людини в природі і природи в людині через пізнання її законів.

Спосіб життя – це одна з найважливіших біосоціальних категорій, яка інтегрує уявлення про відповідний тип життєдіяльності людини. [7].

В епоху трансформації українського суспільства виникає потреба прояву природного потенціалу нації. Інтелектуально-моральний потенціал здоров’я є основною характеристикою рівня розвитку нації, а стиль життя – прямий його наслідок.

Виділимо аксіоми, які прийшли до XXI століття:

1. Стратегія природи є еволюція всіх форм життя в часі і просторі на шляху її постійного вдосконалення;
2. Людина-вінець білково-нуклеїно-квантової форми життя – наділена особливим довір’ям Природи: волею вдосконалювати саму себе [4].

Чому так важливо на даний час висвітлювати проблему здорового способу життя? Причин багато, вони носять різний характер, але ми виділяємо головні, які тісно пов’язані з сутністю людини і її духовністю.

Перше, в свідомості людей відсутня світоглядно-конструктивна основа щодо постійної турботи про своє здоров’я.

Друге, власне психологічні проблеми, пов’язані з індивідуальним здоров’ям стан самосвідомості людини, який дозволяє тонко розуміти фізичне і духовне здоров’я і зміцнювати його зворотнім біологічним зв’язком. Термін «здоров’я» визначають так само кількість резервів в організмі людини, максимальну продуктивність органів при збережені якісних меж їх функцій.

За даними ВООЗ [2] три четверті захворювань людини обумовлені несприятливим станом навколишнього середовища, порушення вікових природних зв’язків внаслідок забруднення продуктами цивілізації та руйнування природних та біологічних екосистем. Це так звані «хвороби цивілізації» серцево-судинні патології, злоякісні утворення, алергії, захворювання органів дихання тощо. Фахівці Всесвітньої організації охорони здоров’я заявляють, що малорухомий спосіб життя стає однією з десяти причин смерті і непрацездатності людей в усьому світі.

Нейтралізувати шкідливий вплив (або його зменшити) на здоров’я людини найбільш ефективно можна засобами туризму. Туризм – одна з найпопулярніших форм активного відпочинку, яка поступова відвойовує втрачені позиції найбільш масового виду рухової активності населення України.

Займаючись будь-яким видом туризму, людина задовольняє найбільш актуальні проблеми: спілкування, спортивне вдосконалення, рухова активність, пізнавання рідного краю, естетичний розвиток.

Сучасній людині все частіше доводиться жити на межі своїх можливостей, у стрімко змінюваних умовах, зміні стереотипів, інформаційному бумі. Нестабільна соціальна й економічна ситуація погіршує цю тенденцію і призводить до того, що 70% населення знаходяться в стані затяжного психоемоційного і соціального стресу, який виснажує адаптивні можливості організму.

У такій ситуації проявляється неспроможність сучасної медицини перед цією проблемою, оскільки першопричиною є дефіцит у суспільстві «ставлення до здоров’я», головні «фактори ризику» мають поведінкову основу і вирішальну роль у збережені і зміцнені здоров’я відіграє стиль і спосіб життя. У зв’язку з цим проблема формування здоров’я людині виходить за рамки медичної науки і практики і не переходить в освітню.

При раціональній організації туризму, на думку спеціалістів, можна знизити загальну захворюваність населення на 28% (при умові, що приблизно на 50% здоров’я людини визначає спосіб життя). Сучасна роль туризму визначається ефективністю впливу на якість і тривалістю життя людей. Тому в теорії туризму використовуються поняття медико-фізіологічної, економічної і соціальної ефективності туризму. Під медико-фізіологічної ефективністю мається на увазі оцінка впливу туризму на профілактику захворювань населення.

Установлено, що одноденний похід на тиждень (не менше 4 походів протягом місяця) дозволяє отримати ефект підвищення фізичної працездатності і функціональних можливостей організму з таким ефектом як під час походу першої категорії складності протягом 6 днів підряд. При цьому важливі дві обставини; по-перше, зазначені походи не вимагають значних матеріальних витрат; по-друге, вони забезпечують компенсацію дефіциту рухової активності і шкідливим впливом міського навколишнього середовища, що особливо важливо для сучасних підлітків і студентської молоді.

Заняття туризмом впливає не лише на загальне оздоровлення функціональних систем і організму в цілому, а й учні мають змогу отримати міцні знання з гігієни, виховання та формування правильної постави, профілактика і корекція плоскостопості, рухового режиму, сформувати основні рухові вміння і навички, розвиватися фізично, підвищувати спортивну тренованість та працездатність організму. Туризм сприяє вихованню морально-виховних якостей – цілеспрямованості, наполегливості, рішучості, колективізму, почуття дружби і товариськості тощо.[8]

Засоби туризму мають позитивний вплив на формування здоров’я дітей і підлітків. Активні види туризму відрізняються від інших видів спорту своєю руховою технікою. Адже нині стоїть завдання – збереження генетичної цілісності і фізичних можливостей людини, інакше гіподинамія і несприятливе середовище можуть його знищити як біологічний вид. згадаємо, що з моменту виділення людини з тваринного середовища її пересування зводилось в основному до тривалої ходьби, бігу (у процесі полювання) і перенесенню на собі добутої їжі.

Саме завдяки ходьбі, перенесенню ваги, плаванню на гребних і вітрильних суднах людина успішно розвивалась як біологічний вид. І лише після промислового перевороту і появи паровоза, пароплава, автомобіля, літака, великої промисловості, що забруднює навколишнє середовище існування людини, почалась фізична деградація людини. І в наш час особливо гіподинамія і проблеми екології серйозно загрожують існуванню людини.

Головним руховим видом в туристській діяльності є ходьба яка є фізіологічною вимогою організму. Під час ходьби, в русі приймають участь практично всі групи м’язів: кінцівок, спини, грудної клітки. В туризмі все підкорено логіці активного руху, фізичних навантажень, при достатньому і активному відпочинку. Життя в поході – це продовження природного життя, але в кращих умовах, які створені збільшеною фізичною активністю в сприятливих умовах середовища.

В природних умовах спортивної туристської діяльності діють одночасно різні фактори, які змінюють, полегшують рухову діяльність людини. До цих факторів відносяться гірська інсоляція, сухість повітря тощо. В умовах гірського клімату спостерігається підвищення сенсорної збудженості, підвищуються силові показники м’язів [1].

В процесі занять туризмом збільшується м’язова здатність до розщеплення АТФ, підвищується функціональні можливості м’язів виконувати більшу роботу, ніж не треновані м’язи, при однаковому вмісті АТФ. В легенях підвищується активність ферментів, тому організм швидше мобілізує запаси енергії в процесі роботи і відновлює їх під час відпочинку. В крові збільшується кількість гемоглобіну. В результаті тренування покращуються тканини головного мозку і підвищується активність окислюючих систем, що важливо для активного функціонування центральної нервової системи і віддалення моменту появлення втоми. Результатом таких перетворень в організмі є підвищення його працездатності.

Фізична реабілітація людини як біологічного виду оптимальним шляхом можлива через його стародавні рухові технології й в екологічно чистому середовищі, тобто через активні туристські подорожі.

Методико-фізіологічна ефективність туризму первинна порівняно з ефективністю економічною, тому що вона має важливе значення для збереження людини як біологічного виду і соціальної істоти.

І щодо стану і розвитку туризму в шкільній системі. На наш погляд, мало хто сьогодні може чітко осмислити цю справу, особливо щодо перспектив розвитку. Немає і єдності та злагодженої роботи всіх, хто цим займається, тому мабуть, марно чекати гарних результатів.

У шкільному туризмі діють дві сторони – та, що бере участь і та, що організовує. У школярів і в учителів ставлення до туризму різне, але не суперечить одне одному.

Для дітей туризм – спосіб активного відпочинку, а для вчителів він – засіб краще, глибше пізнати своїх вихованців в іншій обстановці і активніше вплинути на їхній розвиток.

Однак з огляду на різницю ставлення до туризму, треба знати, що своїх цілей у туристській роботі вчитель досягне швидше і легше тільки за умови задоволення інтересів дітей, що він повинен розуміти, не зважаючи на те, що вони спочатку, як правило, дуже примітивні (не вписуються в педагогічні вимоги, моральні установки). Перспективи розвитку туризму в школі. Потяг до мандрування дрімає в кожній дитині. Його треба лише розбудити. Як форма дозвіллєвої діяльності туризм дуже суттєвий важіль виховання, навчання і тому може розраховувати на одержання постійної прописки в школі.

Варто зрозуміти причини, через які туризм так і не зайняв поки що в школі належного місця, не отримав статусу обов’язкового розділу урочної і позаурочної навчально-виховної роботи. Причина цього – недооцінка значення дитячого туризму керівниками освіти і непідготовленість учителів. Але це поверхнева причина. Глибшими причинами є:

1. надзвичайна зайнятість учителів – уроками. Займатись туризмом доводиться у свій вільний час;
2. відсутність окремої оплати вчителеві за проведення туристської роботи.

Але є ще причини, що лежать у сфері професійної психології, менталітету. Це те, на наш погляд, що туризм і панівна в школі авторитарне педагогіка-непримиренні антагоністи.

Висновки. Можна зробити висновки, що передумови для повноцінного використання туризму в школі можуть виникнути тільки тоді, коли педагогічна свідомість цілком звільнитися від комплексності авторитарності.

Одним із часткових завдань зміцнення позицій шкільного туризму в системі освіти є необхідність подолання зневаги до теорії педагогічного туризму, до її розробки керівними освітніми структурами.

Без розробки теорії шкільного туризму не можна ні здійснити підготовку кадрів, ні домогтися єдності підходу до туристської справи вчителів.

Подальші дослідження передбачається провести у напрямку вивчення інших проблем екологічного виховання та формування здорового способу життя засобами туризму.

Література

1. Булатова М.М., Платонов В.Н. Спортсмен в различных климато- географических условиях. – К.: Олимпийская литература, 1996. – 176 с.
2. Гусаренко М.Ю., Лубанова В.И. До питань про збереження фізичного і психічного здоров’я. // Матеріали міжнародної науково-технічної конференції / під ред. д. к. п. проф. Максименко Г.Н., - Луганськ, 2004. – с.205-207.
3. Макарович Э.А. Туристические походы выходного дня. – Минск: Полимя. – 1985, с.73.
4. Мицкан Б. Здоровий спосіб життя в контексті ноосферного мислення. // Актуальні проблеми розвитку руху «Спорт для всіх» у контексті європейської інтеграції України: матеріали між нар. наук-практ. конф. Тернопіль, 24-25 червня 2004р. – Тернопіль, 2004. – с. 4-7.
5. Нагорна А. Стан здоров’я населення України // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2004.-№2 (343).
6. Омельченко Б.Ф. Воспитательная работа в туристическом клубе. – М.: ЦРИБ «Турист», 1986. с.34.
7. Психология здоровья / Под ред. Н.С. Никифорова. – Киев, Харьков, Минск, 2003. – 607с.
8. Шалько Ю.Л. Здоровье туриста. – М.: физкультура и спорт, 1987. – 144с.
9. Штюрмер Ю.А. Экологическое воспитание туристов в туристической секции и клубе. - М.: ЦРИБ «Турист», 1999. с.60.

Аннотация

Литовченко Г.О. Буланов О.М. Рябов В.В. Экологическое воспитание и формирования здорового образа жизни средствами туризма.

Анализируется состояние здоровья школьников. Рассматривается теоритические основы формирования здорового образа жизни и экологического воспитания средствами туризма. Предусматриваются перспективы развития туризма в образовательных заведениях нашей страны.

Ключевые слова: туризм, екология, способ жизни, здоровье.

Annotation

Litovchenko G.O. Bulanov O.M. Ryabov V.V. Ecological education and shapings of an able-bodied mode of life by agents of tourism.

The state of health of schoolboys is analysed. It is considered theoretical bases of forming of healthy way of life and ecological education by facilities of tourism. The prospects of development of tourism in educational establishments in our country are foreseen.

Keywords: tourism, ecology, method of life, health.