Ляпчук Роман Володимирович
Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції
"Індустрія гостинності в країнах Європи". - 4-6 грудня 2009 р.
Сімферополь: ВіТроПринт, 2009. - 176 с. - С.46-48.

Зарубіжний досвід сприяння використанню місцевих фінансових ресурсів для розвитку зеленого туризму

Туризм став реальним фактом в житті будь-якої країни світу. Одна з найдинамічніших галузей сучасної глобальної економіки, що безпосередньо впливає на розвиток більш як 50 галузей. Світовий досвід показує, що туристична галузь – це та галузь, яка при порівняно невеликих капіталовкладеннях може дати великий прибуток, наповнювати бюджети всіх рівнів. І це не дивно, адже оборотність капіталу в 4 і більше раз вище, ніж у середньому в інших галузях народного господарства. Також витрати для створення одного робочого місця у 20 раз менша в порівнянні з промисловістю.

Саме туризм є тим каталізатором, що створює динамічний розвиток як окремих галузей економіки, так і соціально-економічного розвитку цілих країн.

Фінансова криза, що охопила світ минулого року, створила значні збитки країнам, що надають туристичні послуги. Не винятком стала і України.

Під час фінансової кризи одним із засобів диверсифікації доходів населення та наповнення бюджету є сільський зелений туризм (далі – СЗТ). Як відомо, СЗТ – явище багатогранне, тому його необхідно розглядати не тільки в контексті розвитку сільських територій та сільської інфраструктури, а й одним із чинників подолання бідності в сільських територіях.

Під час нинішнього стану економіки реальним механізмом наповнення бюджету сільських родин є розвиток сільського туризму.

Однак, СЗТ також має ряд проблем, що гальмують його розвиток, ось деякі з них:

- відсутність механізму раціонального та екологічно збалансованого використання природного та історико-культурного потенціалу для потреб туризму;
- невизначеність щодо схем кредитування, оподаткування, тарифів на житло та послуги;
- відсутність виваженої маркетингової політики в сфері сільського туризму;
- низький рівень туристичної інфраструктури, які необхідні для задоволення потреб як вітчизняних, так і іноземних туристів.

Одним з найбільших проблематичних факторів, що гальмує розвиток сільського туризму є не прийняття закону «Про сільський зелений туризм». Натомість Міністерством аграрної політики України відповідно до орієнтовного плану законопроектних робіт на 2009 рік розроблено проект Закону України «Про аграрний туризм та агротуристичну діяльність».

Як показує аналіз підготовленого законопроекту Спілкою сприяння розвитку сільського зеленого туризму України «Про аграрний туризм та агротуристичну діяльність» його розробники не врахували міжнародних традицій сільського туризму та його реальної практики в Україні. Зокрема, як свідчить європейський досвід нормативно-законодавче та організаційне забезпечення у сільському туризмі регулюється двома державними відомствами – органами управління туристичної галузі та агропромислового сектору. При цьому загальні правила функціонування встановлюються туристичним відомством, а конкретні механізми діяльності – аграрним відомством.

Проаналізувавши досвід Європейських країн у питанні розвитку СЗТ, то можна дійти висновку, що криза сільськогосподарського сектору та активна аграрна політика урядів спонукає фермерів до пошуку альтернативних джерел доходів та відіграла значну роль у становленні сільського зеленого туризму.

Цікавою для України, а особливо для Карпатського регіону є австрійська формула розвитку СЗТ. Ця невелика країна, що однакова розмірами з Карпатським регіоном, показує як на маленькій площі можна організувати значний попит на сільський туризм. Родзинкою, безумовно, є безпосередня участь гостей у традиційному господарстві: випасі тварин на альпійських пасовищах, зборі лікувальних трав, виготовленні молочних продуктів та інше.

Вартим уваги є досвід країн-сусідів Польщі, Румунії, Угорщини.

Масовий сільський туризм зародився у Польщі на початку 1990-х років як наслідок масштабних соціально-політичних трансформацій у Європі Впродовж 90-х років сільський зелений туризм у Польщі перебував у фазі інтенсивного розвитку. Він стимулювався як успіхами ліберальної політики держави, так і потребами ринку. В сільському туризмі уряд країни вбачає джерело розвитку для регіонів, які не мають природних ресурсів для розбудови виробничих галузей економіки. Зазвичай ці регіони депресивні, бідні, бо не мають основ для промислового розвитку.

Польське законодавство чітко розмежовує основні поняття та принципи ведення СЗТ від інших видів туристичних послуг, що надаються у сільській місцевості, проте законодавчо віднесені до підприємницької діяльності. За польськими законами, надання послуг СЗТ не належить до підприємницької діяльності. Тому прибутки селянських господарств за такі послуги не підлягають обкладанню податком на додану вартість. Крім того, законодавством країни передбачено звільнення від оподаткування доходів, які отримані від здачі кімнат особами при наступних умовах:

- житловий будинок в якій здаються кімнати належить до сільського господарства;
- житлові кімнати здаються відпочиваючим, тобто не сезонним робочим, або іншим особам на тривалий термін;
- кімнати, які здаються, знаходяться у житловому будинку, а не в іншому спеціально пристосованій будівлі;
- житловий будинок знаходиться на сільській території;
- число кімнат, які здаються не перевищує 5.

Особа, яка отримує доход від здачі кімнат відпочиваючим та відповідає вищенаведеним критеріям звільняється від оплати податку з таких доходів незалежно від величини доходу отриманого з інших джерел. Таким чином, конкретне визначення у законодавстві Польщі понять «агротуристичні послуги», «селянин (господар)», «сільське (селянське) господарство» надає можливість чітко відмежувати діяльність у сфері сільського туризму від інших видів туристичних послуг, які надаються у сільській місцевості, але які законодавством віднесені до сфери підприємницької діяльності.

Законодавством країни сільський зелений туризм віднесено до сфери ведення особистого селянського господарства, формуються відповідні пільгові податкові інструменти. Відповідно до угорського законодавства регулювання відносин, що виникають при здійсненні господарювання у сімейних агрогосподарствах не підпадає під дію нормативних актів якими регулюються відносини у сфері підприємництва. І відповідно, не підлягають оподаткуванню особисті доходи отримані від використання для відпочинку власного житла, розташованого у сільський та у хутірській місцевості, яка не віднесена до санаторно-курортних зон, при умові, якщо таке використання не перевищує 10 (десять) ліжко-місць, а річний дохід від цієї діяльності не перевищує 300 тис. форинтів (10 мінімальних місячних зарплат), місце постійного помешкання особи знаходиться у нерухомості яка використовується.

Одним з найважливіших елементів сільського туризму є поєднання з національними традиціями конярства (до XII ст. угорці були кочівниками і до сьогодні зберегли свою любов до коней). Щорічно в Угорщині проводяться Національні фестивалі кінного спорту, до яких включено 40 видовищних програм.

У Румунії інтереси власників агроосель представляє ANTREC - Національна асоціація сільського, екологічного і культурного туризму. ANTREC є неурядовою, неполітичною, член Європейської федерації сільського - EuroGites. ANTREC була заснована в 1994 році, на сьогоднішній день налічується понад 3000 членів - власників пансіонатів і агротуризму, кваліфікованих майстрів, звичайних людей, прихильників сільського туризму в 32 повітах.

Сільський туризм у цій країні розвивається, передусім, у Південних Карпатах і орієнтується на такі ж переваги, що й Україна, тобто на збереження природного середовища й етнокультурних традицій (обряди, звичаї, народні ремесла, відгонне вівчарство на карпатських полонинах, гастрономічні традиції, унікальна народна архітектура, гірські замки, гірськолижні курорти, мережа природно-заповідних територій).

Діяльність у сфері СЗТ є суспільно цінною та корисною сферою відносин, яка не потребує значних фінансових витрат. Однак, забезпечити сталий розвиток сфери відпочинку в українському селі в умовах економічної кризи, можливо, за наявності партнерських стосунків влади, бізнесу та професійних громадських організацій. Саме тому, для повноцінного розвитку сільського туризму варто активізувати значення місцевої влади у підтримці сільського зеленого туризму, створити систему інформаційно-аналітичного забезпечення сільського зеленого туризму, як складової державної інформаційної системи, створення спрощеного доступу сільського населення до кредитних ресурсів, наданні відповідних преференцій, в тому числі – податкових.