Логунова Наталія
Соціально-економічні проблеми і держава. - 2013. - Вип. 1 (8). - С.125-132.

Детермінанти конкурентних переваг України в круїзної індустрії

Анотація. У статті визначено конкурентні переваги, що формують потенціал України в круїзної індустрії на підставі теоретичних положень М. Портера. Встановлено, що даний сектор економіки, має потужний інноваційний потенціал, який є основою для отримання національних конкурентних переваг. Представлені основні детермінанти конкурентних переваг круїзної індустрії, до яких належать: умови для факторів, стан попиту, споріднені та підтримуючі галузі, стратегія, структура і суперництво фірм. В загальну систему детермінант додані її зв'язуючі компоненти, опосередковано визначають результативність круїзного бізнесу: державні органи влади транснаціональні корпорації (круїзні оператори), місцеві органи влади, освітні структури. У рамках ефективного функціонування системи виділено її ключові складові, які утворюють певну ланцюг елементів, тісно взаємопов'язаних між собою.

Ключові слова: круїзна індустрія, конкурентні переваги, детермінанти, фактори, результативність.

Постановка проблеми. Неухильне зростання впливу туристських послуг, а серед них і круїзних, на соціально-економічне становище країн і регіонів є однією з найбільш значних, постійних і довгострокових тенденцій, які супроводжують формування і розвиток світового господарства. Тільки за останні п'ять років темп зростання доходів від розвитку круїзного туризму в Європі склав 153,75%, а кількість туристів, що відправилися в круїз, збільшилася на 2,74 млн. чол.

В Україні, завдяки унікальному поєднанню кліматичних і геополітичних умов, наявності рекреаційного та історико-культурного потенціалу, є всі передумови для організації і розвитку круїзного бізнесу. Однак, наявний ресурсний потенціал практично не використовується, а стан і результативність розвитку круїзної індустрії не тільки відстає від передових країн світу, але і не відповідає вимогам сучасного суспільства, що є потенційним рівноправним членом європейської та світової спільнот.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В останнє десятиліття питань розвитку круїзного туризму приділяли увагу як вітчизняні, так і зарубіжні вчені. Найбільш повно ця проблема отримала своє відображення в роботах В. Голубкової [1], Ст. Жихаревой [2], Н. Пересыпкиной [3], Ю. Михайлової [4]. Історія виникнення круїзів і тенденції розвитку круїзної індустрії розглянуті в роботах Л. Паладича [5], Н. Зацепиной [6], О. Ляховской [7]. Разом з тим, в представлених роботах не приділено уваги стратегії розвитку галузі, немає обґрунтування необхідності формування вітчизняного круїзного турпродукту як одного з важливих джерел економічного зростання, що сприяє найбільш повному використанню ресурсного потенціалу України.

Метою статті є виявлення конкурентних переваг України у сфері розвитку круїзного бізнесу на підставі теоретичних положень М. Портера.

Основний матеріал. У розробці методів управління індустрією туризму в тій чи іншій країні істотна роль належить теорії конкурентних переваг. В історичному аспекті теорія конкурентних переваг прийшла на зміну теоріям абсолютних і порівняльних переваг, основи яких були закладені в XVIII в. А. Смітом [8] та Д. Рікардо [9]. Найбільш повно концепція конкурентних переваг розкривається в роботах М. Портера [10], в яких вчений вводить поняття конкурентоспроможності країни. Саме національна конкурентоспроможність, з його точки зору, визначає успіх чи невдачу в конкретних галузях виробництва і те місце, що країна займає в системі світового господарства.

Спираючись на теоретичні положення провідних економістів і зіставляючи наявний ресурсний потенціал України, були визначені конкурентні переваги, що формують потенціал України в круїзної індустрії. Слід зазначити, що актуальність розвитку круїзної індустрії посилюється тією обставиною, що даний сектор економіки, який представляє собою міжгалузевий комплекс, який охоплює практично всі сфери економіки і має стимулюючий вплив на їх розвиток, має потужний інноваційний потенціал, який є основою для отримання національних конкурентних переваг.

За базу дослідження була прийнята концепція «Національного ромба» М Портера, яка заклала фундамент для виявлення конкурентних переваг України у сфері круїзного бізнесу і дозволила виділити найбільш важливі фактори, що сприяють економічному зростанню як галузей і підприємств, задіяних в круїзної індустрії, так і країни в цілому.

Основні детермінанти конкурентних переваг круїзної індустрії представлені на рис. 1.

Рис. 1. Основні детермінанти конкурентних переваг круїзної індустрії

Розглянемо складові кожної грані ромба більш докладно.

1. Умови для факторів.

Традиційно в економічній літературі виділяють три фактори: праця, земля і капітал.

Однак, отримання конкурентної переваги на основі факторів залежить не стільки від їх наявності, скільки від їх ефективного використання. Згідно ієрархії факторів, що всі фактори поділяються на основні і розвинені, загальні та спеціалізовані.

До основних факторів, наявність яких є обов'язковою для розвитку круїзного бізнесу, відносяться: природні ресурси, кліматичні умови, географічне положення, некваліфікована робоча сила. Враховуючи вигідне геополітичне розташування (Україна знаходиться на перехресті транспортних шляхів і володіє найбільшою протяжністю морського узбережжя серед усіх країн Чорноморського регіону); значний рекреаційний потенціал: сприятливі кліматичні умови, цілющі мінеральні джерела, різноманітний рослинний і тваринний світ, багата історико-культурна спадщина і потужний трудовий потенціал, країна має всі об'єктивні передумови для виходу на світовий круїзний ринок.

Розвинуті фактори, що дозволяють досягти конкурентної переваги більш високого рівня, включають: наявність сучасної інфраструктури, висококваліфікованого персоналу, інформаційних ресурсів, завдяки яким формується імідж країни як успішної туристської дестинації. Аналізуючи стан розвинених факторів, слід зазначити, що, незважаючи на наявний кадровий потенціал, що полягає в наявності кваліфікованих фахівців у галузі суднобудування, судноремонту, судноплавства і портового господарства; низький рівень розвитку інфраструктури; недостатня інформованість споживачів круїзного турпродукту про ресурсному потенціалі України; слабка власна інформаційна база про потенційних споживачах і ринках збуту круїзних туристичних послуг; відсутність статистичної, фінансової та іншої інформації, що дозволяє прогнозувати подальший розвиток вітчизняного круїзного ринку, не дозволяє належною мірою використовувати наявні ресурсні можливості.

Загальні фактори почасти дублюють дві попередні групи: географічне розташування, природно-ресурсний потенціал, кількість працездатного населення, наявність капіталу для організації та розвитку круїзного бізнесу.

Україна характеризується зручним місцерозташуванням (вихід у Чорне та Азовське моря, а далі в Середземне море і Атлантичний океан); тривалим навігаційним періодом; наявністю значних мобілізаційних резервів відновлення матеріально-технічної бази; достатньою кількістю працездатного населення і низькою вартістю робочої сили. Однак, висока капіталомісткість круїзного бізнесу і гостра нестача інвестиційних ресурсів вітчизняних підприємств стримує повноцінне використання даних факторів і зумовлює необхідність державної підтримки та стимулювання розвитку галузі.

Спеціалізовані фактори, що створюють довготривалу основу для конкурентної переваги, безпосередньо пов'язані зі станом розвитку морських портів, наявністю спеціалізованого персоналу, параметрами системи планування і організації круїзних подорожей, науково-технічним і технологічним рівнем розвитку підприємств круїзної індустрії, особливостями потреб у подорожах з туристськими цілями різних соціальних груп, інтеграції круїзів з іншими видами туризму.

В Україні спеціалізовані фактори є найбільш слабкою ланкою: є 17 морських портів, однак тільки один володіє необхідною інфраструктурою для прийому великих круїзних суден (глибоководними причалами і сучасними пасажирськими терміналами); недостатня кількість спеціалізованого кваліфікованого персоналу, здатного в найкоротший термін організувати прийом великої кількості туристів (гідів-перекладачів, круїзних операторів, менеджерів круїзного бізнесу); нерозвинена система планування, організації і збуту круїзних туристичних послуг; низький рівень техніко-технологічної бази, обумовлений значним зносом обладнання, і слабкий рівень розвитку дослідницької бази, невідповідність схеми взаємодії між наукою, освітою і виробництвом, обґрунтовують необхідність в розробці комплексу дієвих заходів по ефективному використанню готівки та розвитку потенційних переваг.

2. Стан попиту.

Більш складним представляється використання фактора попиту на внутрішньому ринку як джерела конкурентної переваги. Причому не в силу його відсутності, а внаслідок того, що попит на круїзний турпродукт в нашій країні поки не сформований. Швидше спостерігається ситуація прихованого попиту, що відображає неможливість задоволення потреб споживачів за рахунок наявних на ринку пропозицій; ті деякі туристи, які вирушають у морський вояж (це лише 3 % від загального числа туристів), користуються послугами закордонних компаній, що володіють великим досвідом і заслуженою репутацією у круїзному бізнесі.

Між тим, аналізуючи динаміку круїзного пасажиропотоку, не можна не відзначити, що в 70-80-ті роки ХХ століття пасажирський судооборот українських портів у кілька разів перевищував сьогоднішні показники: крім значної кількості вітчизняних пасажирських суден, які працювали на Кримсько-Кавказькій лінії, Ялтинський та Одеський морські порти брали щорічно більше 300 іноземних круїзних суден (для порівняння: в 2011 р. Одеський порт прийняв 73 круїзних судна, а Ялтинський - 65 судів).

Формування попиту на круїзний продукт і успішність його просування на ринок залежать від ретельності проведення аналізу особливостей його сприйняття потенційними споживачами, а також створення інформаційного поля, що обумовлює правильну оцінку ринкової ситуації, обґрунтування напрямів розвитку підприємств круїзного сектора оптимальних з точки зору їх ресурсних можливостей, вибір ефективних маркетингових інструментів стимулювання попиту.

Створення внутрішнього круїзного ринку повинно базуватися на вивченні національних особливостей туристів, інтереси яких суттєво відрізняються від зарубіжних круїзних пасажирів. Вітчизняні круїзні туристи - респектабельні люди, освічені, їх вимоги до сервісу і рівня комфорту круїзного судна часто вище, ніж у середнього західного круїзного туриста. Вони хочуть не просто вражень, а отримання нового культурного та інтелектуального досвіду, їм необхідні більш тривалі стоянки в портах, більш насичена екскурсійна і розважальна програми. На відміну від середньостатистичного західного круїзного пасажира-пенсіонера, вітчизняний круїзний турист - це представник найбільш активного віку - від 35 до 65 років, який не любить мегалайнеры, вважаючи за краще класичні круїзні пасажирські судна середнього розміру з атмосферою дружнього спілкування і знайомств.

Крім того, можливе досягнення конкурентної переваги завдяки інтернаціоналізації попиту на внутрішньому ринку, тобто, коли віддається перевагу закордонним споживачам, інтерес яких до Україні з кожним роком неухильно зростає, а нарівні з ним активізується інтерес до історичної і культурної спадщини чорноморських держав. Достатньо сприятливий клімат, відносна стабільність і невисока вартість послуг підвищують привабливість країни і сприяють розвитку попиту на національний круїзний турпродукт за кордоном.

3. Споріднені та підтримуючі галузі.

Ця детермінанта, яка може не мати настільки значної сили в інших секторах економіки, є дуже важливою для круїзної індустрії, так як її розвиток нерозривно пов'язане з цілим набором галузей, прямо або побічно задіяних у круїзному бізнесі. Специфіка круїзного бізнесу така, що всі галузі, беруть участь у формуванні, просуванні та реалізації круїзного продукту є «підтримують» елементами всієї системи круїзної індустрії, між якими утворюється тісний взаємозв'язок і взаємозалежність. Так, без харчової промисловості не буде належним чином організоване харчування туристів, в свою чергу без продукції сільського господарства не вийде якісний набір відповідних продуктів харчування; без металургії не буде виплавлений метал для будівництва круїзного судна, а без добувної промисловості цей метал не буде отримано; без машинобудівної галузі не відбудеться організація транспортних подорожей туристів і т.д.

Основними галузями, що забезпечують ефективний розвиток круїзного бізнесу, є: транспорт і зв'язок;

- суднобудівна галузь;
- харчова промисловість;
- торгівля і громадське харчування;
- матеріально-технічне постачання і збут;
- загальна комерційна діяльність по забезпеченню функціонування ринку;
- всі галузі невиробничої сфери (охорона здоров'я, фінанси, кредит, страхування, культура і мистецтво тощо).

Україна володіє значним потенціалом у кожній з наведених галузей. За своїм транзитним потенціалом країна займає одне з перших місць у Європі, визначає особливу значущість розробки і проведення ефективної транспортної туристської політики. Високий науковий потенціал суднобудівельного комплексу України, наявність власної сировинної бази, необхідних виробничих потужностей та кваліфікованих кадрів, багатопрофільність виробництва сприяють придбанню лідируючих позицій на світовому суднобудівному ринку, в тому числі на ринку малотоннажного круїзного суднобудування. В Україні налічується понад 40 галузей і підприємств харчової промисловості, розташовані повсюдно, серед яких провідні - цукрова, м'ясна, молочна, борошномельна, круп'яна, хлібопекарська, кондитерська, виноробна, що забезпечує здатність виробляти високоякісні напої та продукти харчування і відповідно їх реалізовувати.

Аналогічна ситуація спостерігається і по інших галузях. Однак, як вже було відзначено, наявність переваги ще не означає ефективне його використання. Саме даний факт обумовлює виділення пріоритетних напрямів економічної діяльності кожної галузі і підприємств, що в неї входять, акцентуючи увагу на системоутворюючої ролі всього туристично-круїзного комплексу і значимості складовою кожного його структурного елемента.

4. Стратегія, структура і суперництво фірм.

Розглядаючи конкуренцію на внутрішньому ринку серед конкуруючих круїзних компаній, слід відзначити її двоякий характер: з одного боку - кількість організацій, що займаються безпосередньо круїзним бізнесом в Україні, досить незначно, з іншого - низький рівень внутрішнього попиту на круїзні послуги, часто обумовлений низьким життєвим рівнем населення, змушує фірми до жорсткої боротьби за кожного потенційного клієнта. Дана обставина сприяє розвитку інноваційної складової туристських фірм, і дає потужний імпульс до вдосконалення асортименту пропонованих послуг, орієнтації на індивідуальні особливості кожного споживача і активізації пошуку нових інноваційних ідей і продуктів. Так, круїзні компанії спеціально створюють цілі комплекси, що поєднують в собі дитячу, спортивно-оздоровчу, молодіжної інфраструктури, також особлива увага приділена пасажирам з обмеженими можливостями. Компанії-конкуренти запозичують один у одного прогресивні ідеї і розвивають їх, тим самим посилюючи свої конкурентні переваги (особливо при концентрації конкурентів в одній географічній місцевості).

В загальну систему детермінант були додані її зв'язуючі компоненти, опосередковано визначають результативність круїзного бізнесу:

- державні органи влади, які визначають нормативно-правову і законодавчу базу функціонування господарюючих суб'єктів;
- транснаціональні корпорації (круїзні оператори), які формують попит на світовому круїзному ринку;
- місцеві органи влади, які надають умови для розвитку круїзного туризму та гарантують охорону природи, культурної спадщини та раціональне природокористування;
- освітні структури (Внз, НДІ тощо), які розробляють нові напрями економічного зростання підприємств круїзного сектора і готують їх кадрове забезпечення.

У рамках ефективного функціонування системи були виділені її ключові складові, які утворюють певну ланцюг тісно взаємопов'язаних між собою елементів і становлять своєрідну підсистему, умовно звану «система 6 А» (за першими літерами складових англійською мовою [11], в російському варіанті можна уявити як «систему 6 Д»):

1. Accessibility (Досяжність)
2. Availability (Доступність, наявність)
3. Amenities (Гідні умови, приємність)
4. Ancillary Services (Додаткові послуги)
5. Activities (Діяльність)
6. Attractions (Пам'ятки).

Згідно з теорією М Портера, крім основних детермінантів важливим є і врахування випадкових подій, до яких відносяться: значні зміни на світових фінансових ринках або в обмінних курсів, різкі зміни цін на ресурси, несподіване підвищення або зниження світового чи місцевого попиту, війни і теракти. Всі наведені події можуть мати як позитивний, так і негативний вплив на рівень попиту і конкурентоспроможність круїзного турпродукту.

Висновки і перспективи подальших досліджень у даному напрямку. Таким чином, Україна володіє значними конкурентними перевагами та потужним потенціалом у сфері розвитку круїзного бізнесу. Внаслідок інтеграції знань і ресурсів та консолідації всіх учасників круїзного бізнесу буде отримано синергетичний ефект від його розвитку: для підприємств - це можливість збільшення прибутку, зниження витрат і забезпечення їх конкурентоспроможності; для наукових і освітніх структур - створення сприятливих умов для реалізації результатів наукових досліджень; для державних, регіональних і місцевих органів влади - збільшення дохідних частин бюджетів, забезпечення зайнятості населення, скорочення рівня безробіття і зниження соціальної напруженості.

Результати проведеного дослідження будуть використані при розробці програм розвитку туризму, як на державному, так і на регіональному рівнях.

Використана література

1. Голубкова І.А. Фактори і закономірності структурування глобальної круїзного ринку / І.А. Голубкова // Вісник економіки транспорту і промисловості: Зб. наук. праць. - Х.: УкрДАЗТ, 2010. - № 31. - С.75-78.
2. Жихарева В.В. Сучасні тенденції розвитку ринку круїзного судноплавства / В.В. Жихарева // Розвиток методів управління та господарювання на транспорті. - № 39 (2), 2012. - С.153-166.
3. Михайлова Ю.В. Моделі інтеграції учасників ринку круїзних послуг / Ю.В.Михайлова, А.М. Холоденко // Методи та засоби управління розвитком транспортних систем: Зб. наук. праць. - Одеса: ОНМУ, 2008. - № 13. - С.107-119.
4. Пересипкіна Н.О. Доцільність нормалізованого розвитку чорноморського круїзного сегменту // Методи та засоби управління розвитком транспортних систем : Зб. наук. праць. - Одеса: ОНМУ, 2012. - №19. - С.30-40.
5. Паладич Л. Морські круїзи (Морський туризм) / Л. Паладич - М.: Знання, 1989. - 64 с.
6. Зацепіна Н.О. Історія виникнення та сучасний стан круїзного туризму в світі / Н.О. Зацепіна// Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. - 2012. - вип. XXXIV. - С.232-234.
7. Ляховська О.С. Круїзний туризм в Україні / О.С. Ляховська // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку: Збірник наукових праць: наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. - 2011. - №17. - Том 2. - С.25-30.
8. Сміт А. Дослідження про природу і причини багатства народів / А.с Сміт. - М. : МП «ЭКОНОВ», «Ключ», 1993. - Т.1. - 960 с.
9. Рікардо Д. Начала політичної економії і податкового обкладення / Д. Рікардо // Антологія економічної класики. - М.: Эконов, 1994. - 328 с.
10. Портер М. Міжнародна конкуренція: Конкурентні переваги країн/ М. Портер. - М: Міжнародні відносини, 1993. - 896 с.
11. Papathanassis A. Income lighthouses at sea: The potential of cruise tourism for German destinations / A. Papathanassis / - TASH Fachtaqunq Kreuzfahrt. - Kiel, 2011. - 23 p.

Наталя Логунова. Детермінанти конкурентних переваг України в круїзній індустрії

Анотація. У статті визначені конкурентні переваги, що формують потенціал України в круїзної індустрії на підставі теоретичних положень М. Портера. Встановлено, що даний сектор економіки має потужний інноваційний потенціал, що є основою для отримання національних конкурентних переваг. Представлені основні детермінанти конкурентних переваг круїзної індустрії, до яких належать: умови для факторів, стан попиту, споріднені та підтримуючі галузі, стратегія, структура і суперництво фірм. В загальну систему детермінант додані її сполучні компоненти, що побічно визначають результативність круїзного бізнесу: державні органи влади транснаціональні корпорації (круїзні оператори), місцеві органи влади, освітні структури. У рамках ефективного функціонування системи виділені її ключові складові, які утворюють певну ланцюг елементів, тісно взаємопов'язаних між собою.

Ключові слова: круїзна індустрія, конкурентні переваги, детермінанти, чинники, результативність.

Natalia Logunova. Determinants of competitive advantage in the cruise industry of Ukraine

Abstract. In the article are determined the competitive advantages that form the potential of Ukraine in the cruise industry on the basis of theoretical assumptions Porter. Estimated that this sector of the economy has a strong innovative capacity, which is the basis for national competitive advantage. The main determinants of competitive advantage of cruise industry, which include: the conditions for the factors, the state of demand, related and supporting industries, strategy, structure and rivalry between firms. In the overall system determinants added her binders, indirectly determining the impact of cruise business: public authorities, transnational corporations (cruise operators), local government, and educational structures. As part of the effective operation system of its key components are identified, that form a definite chain of elements which are closely interrelated.

Keywords: cruise industry; competitive advantages; determinants; factors; effectiveness.