Лялик С.І.
Матеріали X Міжнародної наукової конференції
"Білорусь в сучасному світі". - Мінськ, 28 жовтня 2011 р. - С.200-201.

Мисливський туризм як перспектива ефективної діяльності охотохозяйственной

З огляду на сформовані тенденції в розвитку мисливського господарства, а також передову світову практику, головною метою є вдосконалення нормативної правової бази, що регулює питання розвитку мисливського туризму та ведення мисливського господарства.

Мисливський туризм - особливий вид туризму. Це вид подорожі, що здійснюється з метою полювання на диких тварин і птахів. Такі види активного туризму, полювання та риболовля, «сафарі» тури, надзвичайно популярні в усьому світі. Однак, незважаючи на присутні недопрацьовані моменти, все ж спостерігається тенденція до популяризації мисливського туризму для іноземних громадян.

В мисливських господарствах республіки можлива також організація спортивної, аматорської та підводної риболовлі для іноземних туристів.

Вольерная полювання є найбільш привабливим видом для любителів, особливо іноземних мисливців, як дозволяє гарантованість їх видобутку при використанні незначних площ. Ця обставина може мати значення для раціонального використання площ, особливо на умовах оренди, суб'єктами, що не мають безоплатного користування значними мисливськими угіддями. Прийнята Постанова Ради Міністрів Республіки Білорусь від 12 листопада 2010 р. № 1672 «Про заходи по реалізації Указу Президента Республіки Білорусь від 23 липня 2010 року № 386» затвердив ряд положень, спрямованих на вдосконалення регулювання охотохозяйственной діяльності, зокрема за охотоустройству, і порядку створення вольєрів, включаючи мисливські.

Вольєри за своїм основним цільовим призначенням поділяються на вольєри для:

- утримання, розведення та комплексного використання диких тварин в мисливських, наукових, селекційних, туристичних та інших цілях, у тому числі шляхом проведення вольерной полювання (далі - мисливські вольєри);
- утримання диких тварин з метою проведення змагань і (або) випробувань мисливських собак, ловчих птахів, інших тварин, що використовуються для полювання, а також навчання цих тварин (далі - вольєри для натаски).

У зазначеному нормативному акті є ряд недоліків, які потребують уточнень. Так, наприклад, у пункті 8 території вольєрів виключаються з фонду мисливських угідь. У зазначеному нормативу прописана вимога про площі вольєра, незалежно від кількості планованих до змісту у вольєрі диких тварин площа мисливського вольєра повинна становити не менше 100 га, вольєра для натаски собак - не менше 4 га.

У пункті 31 терміни проведення вольерной полювання, в тому числі застосування різних дозволених способів і знарядь полювання, а також вартість одержуваної при цьому продукції полювання визначається власником вольєра, незалежно від сезону. Дані про вилучення диких тварин, що утримуються у вольєрі, із зазначенням відомостей про полі, віці та інших показниках, у тому числі характеристик мисливських трофеїв, відображаються в паспорті вольєра. Але на мисливські трофеї, добуті у вольєрі, власник трофеїв зобов'язаний оформляти трофейний аркуш за формою, встановленою Правилами ведення мисливського господарства та полювання, а саме затверджених Ука з ом Президента Республіки Білорусь від 8 грудня 2005 року № 580 (в ред. від 23 липня 2010 р. № 386).

Невирішеними залишаються питання організації та проведення мисливських турів з участю іноземних громадян, оцінки мисливських трофеїв. Вартість разових дозволів варіюється ще й від господарства до господарства, оскільки орендарі охотоугодий сьогодні самі встановлюють ціну ліцензій, виходячи з своїх витрат. В середньому за підстреленого кабана треба заплатити 200-400, лося - 450-3000 євро. На Мінщині доведеться заплатити в півтора рази дорожче, ніж, приміром, у Гомельській області.

Крім ресурсних чинників велику роль для мисливського туризму відіграє інфраструктура, а саме розміщення туристів.

Таким чином, фактори розвитку цього виду туризму такі:

1) природні ресурси, включаючи мисливські види фауни і ландшафтні умови для організації різних форм полювання;
2) інфраструктура, включаючи мережу господарств, що забезпечують комфортабельне розміщення туристів, агроосель;
3) нормативно-правові чинники, що визначають умови організації полювання (отримання ліцензії, провезення зброї, оформлення трофеїв і т. д.);
4) рекламна інформація.

Залишаються відкритими питання відносин, пов'язаних з орендою та передачею мисливських угідь зі спеціалізацією на мисливський туризм, вольерной полювання, професійної підготовки фахівців у галузі мисливського туризму, розвитку напрямку «спортинг», інфраструктури, залучення інвестицій у даний вид діяльності, розвитку полювання на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення.

Мисливський туризм необхідно розглядати комплексно як вид підприємницької діяльності, пов'язаної з користування тваринним світом.