Леманова Е.О.
Культура народів Причорномор'я. - 2009. - №161. - С.33-35.

Інноваційна діяльність в рекреаційно-туристичному комплексі Криму

Актуальність теми полягає в проведенні інноваційної діяльності в рекреаційно-туристичному комплексі Криму. Туризм з кожним роком відіграє все більш значущу роль у житті нашої держави. Завдяки розвитку туризму Україна стає все більш відомою в світі як держава з багатою історією і культурою.

Мета і завдання статті. Метою статті є розробка методики впровадження інноваційних процесів у рекреаційно-туристичний комплекс Криму. Виходячи з мети, у роботі були сформульовані наступні завдання:

- проаналізовано рекреаційно-туристичний потенціал Криму;
- запропоновано шляхи розвитку і вдосконалення рекреаційно-туристичного потенціалу Криму.

Туристично-рекреаційна сфера як важлива складова національної економіки, набуває дедалі більшого значення і швидко інтегрується у світову туристичну індустрію. Її розвиток впливає на такі сфери економіки, як транспорт, сільське господарство, торгівля, зв'язок, будівництво і є одним з найбільш перспективних напрямів структурної переорієнтацією економіки. Збільшення ролі туризму в житті сучасного суспільства пов'язано з перерозподілом виробництва, перенасиченням ринку товарами повсякденного користування, підвищенням рівня життя населення, чітким виділенням середнього класу в суспільстві і вивільнення часу у населення, яке можна витратити на розваги [1].

Виділяється вісім факторів, що впливають на розвиток туризму: природне середовище, економіка, науково-технічний прогрес, демографія, урбанізація, інформація, суспільство і культура. Передбачається, що вони ведуть до зростання попиту та пропозиції на туристичному ринку, підсилюють прогресивні тенденції.

Нововведення, в тому числі і в міжнародному туризмі, представляється комплексним процесом створення, розповсюдження і використання нового практичного засобу (нововведення) для нової (або для кращого задоволення вже відомої) суспільної потреби. Одночасно це є процес пов'язані з цим нововведенням зміни в тій соціальній і речовинної середовищі, в якій відбувається його життєвий цикл.

Крим, володіючи великим туристичним потенціалом, є невід'ємною складовою частиною світового туристичного процесу. Крим повинен стати високорозвиненою курортно-рекреаційним, торгово-фінансовим регіоном міжнародного значення, забезпеченим сучасною інфраструктурою з розвиненим морегосподарським комплексом, ефективним, екологічно чистим сільським господарством і переробною промисловістю [2].

Зараз Крим надає третю частину туристичних послуг від загального обсягу їх надання в цілому по Україні. З країн СНД Росія і Україна дають найбільший потік туристів. Користується попитом Крим також у Білорусі, Казахстані, Узбекистані, Молдові. З країн далекого зарубіжжя в Крим найбільше туристів направляють Німеччина, Туреччина, Польща, США, Бельгія [3].

Розвиток санаторно-курортної галузі в Автономній Республіці Крим стає одним з пріоритетних напрямів. Воно базується на використанні мінеральних вод, лікувальних грязей, пляжів, кліматичних і ландшафтних ресурсів, морського і гірського повітря і ін Всього в Криму налічується більше 600 санаторно-курортних і оздоровчих установ, використовуваних в основному для сезонного лікування і відпочинку.

В даний час Крим являє собою складний багатогалузевий територіально-господарський регіон, провідною ланкою якого є рекреаційний комплекс, що включає 636 санаторно-куроротных і туристичних установ, 11,5 тисяч пам'ятників історії, культури і архітектури, 300 музеїв, 6 державних заповідників, 33 заказника, 87 пам'ятників природи, близько 900 карстових печер тощо [4].

Аналіз існуючої інфраструктури Автономної Республіки Крим показує, що більша частина її об'єктів може знайти більш ефективне застосування в туристичній галузі. Однак, що склалася в Криму організація рекреаційного господарства абсолютно неконкурентоспроможна на світовому ринку: слабка матеріально-технічна база, на 70 % має потребу в реконструкції або в новому будівництві привабливих для туристів об'єктів, низький рівень сервісу, відсутність необхідної індустрії розваг, занедбаність пам'ятників історії й культури, екологічні проблеми тощо [5].

Туризм став частиною стилю життя більш як третини людства і участь у туристичному процесі можна розглядати як складову суспільного життя. У той же час існують деякі причини відставання та недосконалого функціонування туристичної галузі в Україні, серед яких: відсутність механізмів регулювання українського ринку туристичних послуг, застосування різних форм стимулювання туристичної діяльності суб'єктів підприємництва, відсутність програм розвитку окремих туристично-рекреаційних комплексів. Дослідження практики роботи туристичних компаній показує, що основними бар'єрами для інновацій в туристичному бізнесі є небажання знизити протистояння інновацій всередині самих організацій і непорушність комунікаційних бар'єрів між вченими, зайняті в дослідному процесі та управлінцями [6].

Подолання цих негативних тенденцій можливе шляхом впровадження нововведень. Результатом інноваційної діяльності є виробництво нового продукту або продукту з якісно новими властивостями; впровадження нових засобів виробництва; освоєння нового ринку; залучення нових джерел сировини, комплектуючих та напівфабрикатів; впровадження нових організаційних форм [5].

Важливим аспектом керування інноваційною діяльністю є розвиток інноваційної інфраструктури. Інноваційна інфраструктура - галузі економіки, науково-технічних знань, обслуговування, які безпосередньо забезпечують розвиток інноваційних процесів у виробництві. Вона включає комплекс інноваційних, інформаційних, консультаційних, обчислювальних, навчальних та інших центрів, інвестиційних, науково-технічних бірж, організаційних та інших послуг з супроводження всіх етапів інноваційної діяльності [4].

Для організацій у сфері туризму продуктова інновація є визначальною і часто первинної, яка викликає в циклі інноваційних перевтілень необхідність проведення технологічних та інших нововведень. Продуктова інновація - нова продукція, яка застосовується у сфері виробництва. Інноваційність продукту надає йому додаткову цінність в очах споживачів, оскільки споживчі особливості, які відповідають очікуванням споживачів, стають важливим ціновим чинником, здатним принести додаткову вигоду бізнесу, який випускає цей продукт на ринок [7].

Критеріями успіху інновацій в туризмі, є:

1) необхідність співробітництва вчених та керівництва туристичних компаній у процесі розробки та впровадження інновацій і об'єктивний відбір інноваційних програм;
2) ефективна кадрова політика;
3) готовність до практичного використання інновацій.

Досліджуючи стан розвитку туризму в Криму, можна зробити висновок, що стратегічним інноваційним пріоритетом у цій сфері має бути технологічне перевтілення внутрішнього та міжнародного туризму, який забезпечує більш повне використання вітчизняного туристичного потенціалу та приплив коштів для соціокультурної сфери та розвитку регіонів.

Необхідна довгострокова цільова державна інноваційна програма і відповідні регіональні програми модернізації технологічної бази міжнародного та внутрішнього туризму, виконання якої дозволить:

- побудувати або модернізувати мережу готелів, ресторанів;
- розвивати туристично-транспортні маршрути;
- засмучувати річковий туристичний флот;
- забезпечити маршрути сучасними засобами зв'язку, транспортного обслуговування;
- поліпшити якість доріг і дорожнього сервісу для автотуристів;
- підвищити безпеку перебування іноземних туристів в країні;
- створити портали сайти в Інтернеті, мультимедійні диски туристичних маршрутів, культурно-історичних центрів, природних ландшафтів, заповідників і ін.

Одним із стратегічних напрямків розвитку туристичної сфери туризму в Україні є формування туристично-рекреаційного комплексу регіонів. Туристично-рекреаційний комплекс об'єднує систему туристично-рекреаційних закладів, обслуговуючих їх підприємств інфраструктури та інших галузей, які мають тісні виробничі та економічні зв'язки, спільно використовують ресурси з метою задоволення різноманітних оздоровчих, пізнавальних, культурних та інших потреб населення.

У період становлення ринкової економіки, після того як частина населення оговталася від постперебудовної розрухи, виник ряд чинників, що сприяють зародженню нових для Криму видів туризму і залучення в рекреаційну діяльність нових ресурсів. Насамперед, це фактор моди, тобто відступ від традиційного купально-пляжного відпочинку, перехід від регламентованого характеру організації відпочинку до самостійного, мода на екстремальні види туризму. Велику роль у становленні цього фактора зіграла безробіття, можливість самозайнятості населення. Другим чинником слід вважати необхідність залучення туристів з ближнього і далекого зарубіжжя, доступність використання в цілях рекреації гір, моря і повітряного простору для приватних осіб.

Розвиток нових видів туризму наклало відбиток на зовнішній вигляд окремих населених пунктів і районів. Наявність туристських ресурсів, особливості вже наявної інфраструктури дають можливість розвивати в Криму нетрадиційні форми туризму: спелеологічний, скелелазіння, кінний, велосипедний, дельтапланеризм, гірничо-пішохідний, винні і мисливські тури, вертолітні екскурсії, прогулянки на яхтах, підводні занурення з аквалангом, науковий і автотуризм.

Той факт, що національний склад Криму включає понад 100 національностей і народностей, створює всі необхідні передумови для розвитку етнічного туризму.

Новим і перспективним напрямком у розвитку туристської індустрії Криму став зелений (сільський) туризм. Для цього в Криму є всі умови: поєднання мальовничих гір і великих рівнин, лісів, степів, морів, озер, унікальна флора і фауна, широка мережа природних, історичних і етнографічних пам'ятників.

З метою залучення в Крим туристів і подальшого розвитку рекреаційно-туристичного комплексу, формування конкурентоспроможного Кримського турпродукту, забезпечення його реклами на державному рівні, а також приведення якості послуг у відповідність з вимогами чинних міжнародних стандартів у сфері туризму, прийнятих Україною, необхідно продовжувати подальшу сертифікацію суб'єктів туристичної діяльності. На сьогоднішній день в Україні єдина система сертифікації та ліцензування суб'єктів туристичної діяльності знаходиться в стадії впровадження.

Висновки та рекомендації. Індустрія туризму в Україні має всі умови для потужного розвитку та входження в цивілізований світовий ринок за умови врахування тенденцій розвитку. Для цього на рівні окремих компаній необхідно формувати інноваційні стратегії розвитку, використовуючи сучасні технології і залучаючи науку до реформування та технологічного перевтілення внутрішнього та міжнародного туризму, що забезпечує більш повне використання вітчизняного туристичного потенціалу та приплив коштів для соціокультурної сфери та для розвитку регіонів.

Джерела та література

1. Лебедева Л. На шляху до сталого розвитку // Крим. Вісті. - 2004. - 3 червня. - С.5.
2. Багров Н.В Геополітична модель транскордонного регіону // Культура народів Причорномор'я. - 2002. - №34. - С.157.
3. Скрипник Ст. Галузь, за якою майбутнє // Урядовий кур'єр. - 1995. - № 144. - С.9.
4. Ільясова М.К. Основні напрями розвитку туризму в Криму // Культура народів Причорномор'я - 2002. - №34. - С.199.
5. Слепокуров А.С. Геоекологічні та інноваційні аспекти розвитку туризму в Криму. - Сімферополь: СОНАТ, 2000. - С.79.
6. Федулова Л.І. Інноваційні контури розвитку туризму // АПЕ. - 2006. - №2. - С.137-147.
7. Орленко О. Як розвивати туристичний бізнес (поради фахівця) // Новости Турбизнеса. - 2006. - №14. - С.19-20.